Педагогіка серця Януша Корчака
Вклонімося Вчителю...
Дітей нема — є люди, однак з іншим масштабом понять, іншим запасом досвіду, іншими захопленнями, іншою грою почуттів, — писав видатний польський педагог і лікар, письменник і громадський діяч Януш Корчак. Його педагогічна ідея по суті вся вміщується в одній фразі: вихователь повинен любити дітей.
Януш Корчак (справжнє ім’я Ерш Хенрік Гольдшміт) народився у Варшаві 22 липня 1878 року. Його дід був лікарем, а батько — адвокатом. Шкільні роки Януша пройшли у Варшавській російській гімназії. Навчаючись на медичному факультеті Варшавського університету, він зацікавився науковою спадщиною видатного швейцарського педагога-гуманіста Йоганна Генріха Песталоцці і влітку 1898 року здійснив поїздку в Швейцарію, де ознайомився з функціонуванням шкіл і дитячих лікарень.
З 1903 до 1911 року Я. Корчак працював вихователем у літніх дитячих таборах при Єврейській дитячій лікарні ім. Берсонів і Бауманів. Отримавши в березні 1905 року диплом лікаря, він відправляється на Російсько-японську війну. У 1907 році Я. Корчак на приватній основі пройшов практику в дитячих клініках Берліна, побував на стажуванні у Франції і відвідав дитячий притулок в Англії.
У 1911 році Я. Корчак засновує у Варшаві Будинок сиріт для єврейських дітей, яким керував з перервою в 1914-1918 роках до кінця життя. Цей будинок став і його власним домом. Він займав у ньому приміщення під дахом над дитячими спальнями. Свою самотність назавжди пов’язав з такими ж одинокими дітьми, як сам.
Дитячий будинок стає для нього майстернею, в якій виробляється система виховання, а вечорами і вночі писав статті та повісті. Дитина не майбутня, а нинішня з іншим масштабом почуттів і досвіду — це було педагогічним кредо Януша Корчака. Вдумливий і тонкий психолог, він розкривав глибокі мотиви переживань і вчинків дітей, навчав, що лише в прагненнях зрозуміти складні процеси формування особистості дитини батьки і вчителі зможуть по-справжньому любити дітей.
Перебуваючи як військовий лікар у 1914-1918 роках в Україні, зокрема в Києві, Я. Корчак займався також облаштуванням будинку для польських дітей. Після повернення до Варшави керував дитячими притулками, читав лекції у Вільному польському університеті і на Вищих єврейських педагогічних курсах, вів роботу в судах у справах малолітніх злочинців, виступав під псевдонімом «Старий лікар» з виховними бесідами по радіо, працював з журналами. Його повісті для дорослих і дітей «Діти вулиці», «Дитина вітальні» та інші, новели, бесіди і статті вводять читача в складний світ дитячої психології, містять спостереження над тогочасним життям у Польщі, відображають багатий досвід лікаря і педагога. Він написав більше двадцяти книг про виховання, головні з яких — «Як любити дитину» і «Право дитини на повагу». А дилогія «Король Матіуш Перший» і «Матіуш на безлюдному острові» принесли автору світову славу, ввійшовши в каталог кращих філософських казок.
У Будинку сиріт Я. Корчак запровадив новаторську для того часу систему дитячого самоврядування, дитячий товариський суд, рішення якого були обов’язкові і для керівництва закладу, плебісцит тощо. Його новаторські методики застосовувалися також у роботі з вихованцями інтернату «Наш дім». У 1926-1932 роках Я. Корчак редагував тижневик «Малий огляд», у 1934 і 1936 роках здійснив поїздки до Палестини.
Коли розпочалася Друга світова війна, Я. Корчаку було вже за шістдесят, однак він нарівні з усіма включився в громадянську оборону Варшави, перев’язував поранених, ховав загиблих, охороняв дитячий будинок. У 1940 році його разом з майже двомастами вихованцями помістили у Варшавське гетто для євреїв. Там він продовжував добувати для них їжу і медикаменти, проводив навчальні заняття. На початку серпня 1942 року Я. Корчака разом з іншими педагогами і вихованцями відправили в товарних вагонах у концтабір у Треблінці. Він відмовився від свободи, запропонованої йому в останню хвилину, і залишився з дітьми, прийнявши з ними смерть у газовій камері. Це сталося 6 серпня 1942 року. Януш Корчак помер страшною смертю, ставши символом мучеництва мільйонів безневинно загиблих у фашистських таборах.
На місці його смерті нині стоїть великий камінь. На ньому короткий надпис: «Януш Корчак і діти». Незадовго до загибелі він писав: «Якби можна було зупинити сонце, то це потрібно було б зробити саме зараз».
У Польщі 2012 рік оголошений роком Януша Корчака. Його ім’я стало символом висоти духу, мудрості педагога, воістину героїчної любові до дітей. Про це говорили на вечорі пам’яті Я. Корчака, який організували і провели напередодні Міжнародного дня захисту дітей спільно з Центральною міською бібліотекою ім. О. Пушкіна в Сімферополі Всеукраїнський інформаційно-культурний центр, Кримське товариство поляків, Кримське республіканське єврейське товариство «Яд Езра» («Рука допомоги») і благодійний єврейський центр «Хесед Шимон» у рамках програми «Бібліотека за міжнародний діалог», директор бібліотеки Тетяна Сєгодіна, консул Республіки Польща в Севастополі Ян Здановський, генеральний директор ВІКЦ Владислав Єрмаков, заступник голови Кримського товариства поляків Галина Цвєткова.
У програмі заходу демонструвалися слайди і фрагменти з документальних фільмів про життя і творчість, педагогічну та громадську діяльність Я. Корчака, десять заповідей якого стали принципами дії для батьків і вихователів, відбулася презентація виставки-портрета «Символ висоти духу». Прозвучали фортепіанні композиції за творами польських композиторів, а танцювальний ансамбль «Задоринка» мовою хореографії передав із минулого в сьогодення основний принцип любові в зеленому прапорі дитинства, який проніс крізь усе своє життя Януш Корчак.
Валентина НАСТІНА
http://www.svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=10463