Культура спілкування в університеті майбутнього

Актуальність і доцільність дослідження. В умовах культурного відродження українського суспільства, його переорієнтації на духовні цінності особливого значення набуває культуротворча функція мистецької освіти, що передбачає вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей на засадах гуманізації, гуманітаризації та примноження національних і світових культурних надбань. На це націлена і державна освітня політика, що знайшло відображення в Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, в Національній доктрині розвитку освіти.

Однією з невід’ємних складових особистісної культури сучасного фахівця мистецької галузі є високий рівень культури спілкування, який забезпечує успішну взаємодію людей не лише у мистецькому середовищі, а й в інших життєвих ситуаціях та виявляється у всебічній обізнаності з феноменом спілкування, осягненні його цінності, соціально адекватних регулятивних програмах, ефективній комунікативній поведінці.

Актуальність потреби формувати культуру спілкування є очевидною з огляду на динамічний розвиток й глобалізацію комунікативних процесів в галузі освіти та в усіх сферах суспільного життя, пов’язані з входженням нашої держави у європейський освітній простір. Важливість цього завдання зумовлюється реальним станом сформованості культури спілкування сучасної молоді, у міжособистісних відносинах якої мають місце порушення моральних норм та принципів.

На необхідності комунікативної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей наголошують вчені О. Рудницька, В. Семенов, Л. Столович.

Формування культури спілкування особистості є предметом багатьох наукових досліджень (О. Даниленко, І. Мачуська, П. Решетніков, Г. Чайка, Т. Чмут). Висвітленню окремих аспектів окресленої проблеми присвятили дисертаційні роботи М. Ісаєнко, А. Москаленко (вироблення комунікативних умінь), Л. Лучкіна, О. Уваркіна (удосконалення мовленнєвої культури), І. Дроздова (розширення мовленнєвої компетентності), І. Тимченко (підвищення комунікативної культури), С. Макаренко (поліпшення комунікативної компетентності).

Значний внесок у дослідження феномена культури спілкування зробили вчені, котрі вивчали питання педагогічного спілкування (Д. Балдинюк, О. Бодалєв, Г. Васянович, В. Грехнів, Т. Іванова, А. Мудрик). Заслуговують на увагу праці, в яких розкриваються зміст і засоби формування культури спілкування різних категорій населення, у тому числі студентської молоді (Л. Волченко, Г. Загадарчук, Г. Потиліко). Особливий інтерес викликають роботи, в котрих висвітлюються окремі питання, що стосуються культуровідповідного розвитку майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей (О. Протанська, З. Черуха, С. Якимчук).

Розгляд проблеми культури спілкування здійснюється на перетині більш загальних наукових проблем, а саме – культури й спілкування. Праці, котрі присвячені розв’язанню першої з них (М. Злобін, В. Келле, Д. Лалетін, Е. Маркарян, В. Межуєв, Л. Могильний, В. Муляр, Е. Соколов, А. Флієр), є основою для з’ясування сутності феномена культури спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності.

Результати досліджень проблеми спілкування (Б. Ананьєв, Г. Андреєва, М. Каган, Н. Казаринова, В. Куніцина, О. Леонтьєв, Б. Ломов, В. Мясищев, Б. Паригін, В. Погольша) дають можливість конкретизувати зміст досліджуваного явища. У контексті визначення шляхів його формування привертають увагу висновки вчених про: зумовленість процесу спілкування чинниками соціо-культурного середовища (Л. Орбан-Лембрик); взаємозв’язок і взаємозумовленість духовних та гуманістичних вимірів культури (Г. Васянович, І. Зязюн).

Особливе значення для побудови логіки нашого дослідження мають праці, в яких обґрунтовуються системний спосіб пізнання складних педагогічних явищ (Ю. Бабанський, В. Володько, А. Лігоцький), системний принцип організації професійної підготовки (В. Семиченко, Л. Хомич) та системний підхід до проблеми формування культури спілкування особистості (І. Мачуська).

Незважаючи на досить широке висвітлення проблеми формування культури спілкування особистості, фактично відсутні дослідження, в яких було б здійснено теоретичний аналіз процесу формування означеного феномена у майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей та схарактеризовано систему такої роботи, розроблено її методичне забезпечення.

Досліджувана проблема дістала лише часткове відображення у змісті професійної підготовки фахівців для мистецької галузі. Визначені вищими навчальними закладами завдання стосовно формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей розв’язуються здебільшого безсистемно, переважно за допомогою традиційних, нерідко малоефективних форм і методів педагогічної діяльності. Унаслідок цього більшість студентів мистецьких спеціальностей не володіють достатнім рівнем культури спілкування, а тому не можуть задовольняти сучасні суспільні потреби.

Опрацювання теоретичних джерел з проблеми формування культури спілкування особистості та вивчення стану її реалізації у ході професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей дали змогу виявити педагогічні суперечності між:

об’єктивною потребою суспільства в особистостях із високим рівнем культури спілкування та наявним станом навчально-виховної практики у сфері професійної освіти майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, що визначається недостатньою результативністю у забезпеченні цієї потреби;

необхідністю системної організації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах та якістю професійної підготовки, що характеризується відсутністю відпрацьованої системи у формуванні культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей;

соціальною значущістю підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей до продуктивного спілкування та невисоким рівнем сформованості у них культури спілкування.

Актуальність означеної проблеми, її недостатня наукова розробленість і потреби освітньої практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу мистецької освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол № 8 від 31.03.2003 р.) та плану наукових досліджень кафедр педагогіки і психології мистецької діяльності (протокол № 1 від 3.09.1998 р.), управління освітою (протокол № 1 від 9.09.2003 р.) Рівненського державного гуманітарного університету.

Тема дисертації затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 9 від 30.04.2004 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 25.05.2004 р).

Об’єкт дослідження– формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження–методична система формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ході їх професійної підготовки у ВНЗ.

Мета дослідження–розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методичну систему формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ході їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Концептуальна ідея дослідження ґрунтується на положенні про те, що в сучасних умовах модернізації вищої освіти необхідно поліпшувати якість професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, підвищуючи їхню культуру спілкування. Одним із аспектів вирішення проблеми є систематизація та гуманізація процесу формування культури спілкування студентів у вищих навчальних закладах. Реалізація концепції забезпечується розробленими заходами, мета яких – поліпшення методичних параметрів цього процесу, а саме: послідовне впровадження до змісту навчання систематизованого матеріалу про спілкування, застосування нетрадиційних форм та інтерактивних методів формування культури спілкування студентів, забезпечення умов для досягнення ними спільних таіндивідуальних академічних успіхів і особистісного розвитку.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що професійна підготовка майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищому навчальному закладі буде ефективнішою за умов реалізації науково обґрунтованої методичної системи формування культури спілкування студентів, що передбачає систематизоване розширення їх комунікативного тезаурусу, вироблення адекватних оцінок комунікативних подій, удосконалення особистісних регулятивних програм, зорієнтованість на духовні цінності спілкування та підвищення якості комунікативної поведінки.