Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове, тобто до закінчення строків покаран­ня

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове, тобто до закінчення строків покаран­ня, призначеного у обвинувальному вироку суду, звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому по­карання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і став­ленням до праці довів своє виправлен

У ч. 1 ст. 81 КК України закріплений вичерпний перелік покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення від відбування покарання:1) виправні роботи;2) службові обмеження для військовослужбовців;3) обмеження волі;4) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців;5) позбавлення волі.

Закон надає право суду повністю або частково умовно-дост-роково звільнити засудженого і від відбування додаткового по­карання (ч. 1 ст. 81 КК України).

Цей вид звільнення є умовним, тому обо’язк умова­ми звільнення закон визнає:

— сумлінну поведінку засудженого під час відбування по­карання, яка полягає у зразков та неухильн виконанні засудже вимог режиму та правил відбування покарання;

— сумлінне ставлення засудженого до праці, сутність яко­го становить чесне та повне виконання засудженим своїх тру­дових обов'язків.

Невиконання зазначених умов тягне за собою подальше ре­альне відбування призначеного покарання, від якого особу було умовно-достроково звільнено.

Підставами застосування даного виду звільнення закон виз­нає:

— засудження особи до певного виду покарань (виправні ро­боти, службові обмеж для військовослуж, обмеж волі, тримання у дисц батальйоні військово­служб або позб волі);

— фактичне відбуття засудженим визначених в законі строків покарання (не менше половини загального строку по­карання, двох третин, трьох чвертей).

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване судом після фактичного відбуття засуд­женим (ч. З ст. 81 КК України):

1) не менше половини строку покарання, призначеного су­дом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злоч чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до по­гашення або зняття судимості знову вчинила умисний злоч, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше 3/4 строку покарання, призначено­г судом за умисний особливо тяжкий злоч, а також пока­рання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злоч протягом невідбутої частини покарання.

При умовно-достроковому звільненні від відбування пока­рання судом встановлюється певний строк, який дорівнює не-відбутій частині покарання, протягом якого засуджений зобов'язаний не вчинювати нового злочину. Такий строк в теорії кримінального права називають іспитовим строком. Початком іспитового строку треба вважати день винесення судом поста­нови про умовно-дострокове звільнення, а закінченням — день закінчення строку покарання, визначеного вироком.

Якщо додаткове покарання є більш тривалим, ніж основ­не, тоді закінченням іспитового строку вважа день закі­нчення строку додаткового покарання за вироком суду і на­впаки.

У випадку сумлінного виконання засудженим умов умов­но-дострокового звільнення від відбування покарання, для нього настають сприятливі наслідки. Особа звільняється від призначеного судом покарання. Строк погашення судимості при цьому обчислюєть з дня умовно-дострокового звільнен­ня засудженого від відбування покарання

Якщо ж засуджений протягом невідбутої частини покаран­ня вчинить новий злочин, то для нього настають несприятливі наслідки — умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання скасовується і особі призначається покарання за пра­вилами КК

84. Звільнення від покарання на підставі Закону України про амністію або акту про помилування.

На підставі закону України про амністію або акту про по­милування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також за­судженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким

Звільнення від покарання та його відбування, на підставі рішення відповідних суб'єктів органів вищої державної вла­ди, здійснюється виключно судом.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону Украї­ни «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р., амністія оголошується спеціальним законом про амністію, що приймається Верховною Радою України. Порядок та умови за­стосування помилування регламентуються «Положенням про здійснення помилування» від 19.07.2005 р. Рішення про зас­тосування помилування приймається Президентом України та оформлюється указом.

Амністія — це акт вищого органу державної влади Украї­ни, яким повністю або частково звільняються від криміналь­ної відповідальності і покарання певні категорії осіб, винні у вчиненні злочину.

Умови та інші обставини, з урахуванням яких застосовуєть/-ся амністія, у кожному конкретному випадку визначаються самим актом амністії.

Розрізняють наступні види амністії:

1) повна, тобто повне звільнення зазначених у законі про амністію категорій осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання;

2) часткова, відповідно, часткове звільнення зазначених у законі про амністію категорій осіб від відбування покарання.

Закон про амністію не може передбачати заміну одного по­карання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільня­ються від відбування покарання.

Закон про амністію приймається і застосовується лише раз на рік.

Амністія не може бути застосована до осіб:

а) яких засуджено до довічного позбавлення волі;

б) що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких зло­чинів;

в) яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обста­винах;

г) яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім заз­начених у пункті -«в» цього переліку, і які відбули менше по­ловини призначеного вироком суду основного покарання.

Амністія щодо конкретної засудженої особи застосовуєть­ся судом.

Помилування — це акт глави держави (Президента Украї­ни), у відповідності з яким здійснюється звільнення особи від відповідальності, повне або часткове звільнення особи від по­карання, заміна покарання більш м'яким.

Акт помилування є актом персоніфікованим, тобто засто­со виключно до певної особи.

Виділяються такі види помилування:

1) заміна довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25р

2)повне або часткове звільне від відбування як основ­ного, так і додаткового покарання;

3) заміна покарання або його невідбутої частини більш м'я­ким.

Клопотання про помилування попередньо розглядається Ко­місією у питаннях помилування, яка утворюється при Прези­дентові.На підставі пропозиції Комісії, Президен­том видається відповідний указ щодо помилування конкрет­ної особи.Якщо особу засуджено до довічного позбавлення волі, кло­потання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше 20р. призначеного покарання.Помилування не вважається реабілітацією засудженого, а є лише видом звільнення від покарання.