Індивідуальне навчальне завдання

Сьогодні поступове реформування вищої освіти спрямоване на інтеграцію її в європейський освітній простір, що передбачає, насамперед, удосконалення й поліпшення якості навчання.

Огляд наукової та лінгводидактичної літератури свідчить, що одним із актуальних питань є пошук шляхів досягнення високої кваліфікації у випускників ВНЗ, формування професійної компетентності, у тому числі комунікативної. Питанням обізнаності, володіння теоретичними знаннями, уміннями й навичками майбутнього учителя присвячені численні праці науковців, серед яких О. Овчарук, Н. Волкова, В. Ягупов, Л. Скуратівський, М. Львов, М. Шанський та ін. Учені сходяться на тому, що різні види компетентності по суті є комплексом інтегральних професійних якостей особистості, що базуються на знаннях, уміннях, навичках. Саме тому педагоги виокремлюють кілька елементів професійно-педагогічної компетентності, а також пропонують модель професійної компетентності.

Важливим складником комунікативної компетентності майбутнього вчителя початкових класів є мовна компетенція. За Л. Мацько, мовна компетенція – це «знання учасниками комунікації норм і правил сучасної літературної мови і вміле використання їх у продукуванні висловлювань».

Для підготовки професійно компетентних випускників факультету підготовки вчителів початкових класів важливо вибрати правильний орієнтир у підборі ефективних технологій під час вивчення курсу «Сучасна українська мова з практикумом».

На думку Н. Остапенко доцільним для викладача мови є формування у студентів власної позиції щодо відбору змісту навчального матеріалу. На практичних заняттях з морфології цю рекомендацію можна реалізовувати лише частково, дещо простіше це врахувати в ІНЗ (індивідуально-навчальних завданнях), у процесі самостійної роботи.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає для студентів виконання індивідуального навчального завдання (ІНЗ).

За два тижні до заліку ІНЗ необхідно здати викладачеві, оформивши результати за зразком та додавши електронний варіант на диску CD-RW чи надіславши його електронною поштою.

ІНЗ – одна з форм позааудиторної самостійної роботи студентів, оцінка за яку є обов’язковим компонентом залікової (екзаменаційної) оцінки. Тему та вид (форму виконання) ІНЗ краще обрати на початку вивчення курсу та виконувати його надалі поступово, на основі знань, умінь і навичок, одержаних у процесі аудиторних занять.

До обов’язкових елементів ІНЗ належать: 1) титульна сторінка; 2) вступ (зазначається тема, мета, завдання, предмет дослідження, форма виконання; обсяг – 1-2 сторінки); 3) основна частина (обсяг залежить від форми виконання); 4) висновки (стислий логічний підсумок одержаних результатів; обсяг – 1 сторінка); 5) список використаної літератури.

Оцінюється зміст (ґрунтовність, повнота дослідження, логічність викладу матеріалу, відповідність вимогам щодо структури) і форма (відповідність мовленнєвого оформлення нормам української літературної мови, зручність для сприйняття) ІНЗ. За невчасне виконання знімається один бал.

В умовах активного впровадження у навчання студентів ВНЗ позааудиторної самостійної роботи можна запропонувати та різноманітні теми, форми виконання й ступені складності індивідуальної роботи.

Орієнтовна тематика ІНЗз курсу «Сучасна українська мова з практикумом».

1. Частини мови і принципи виокремлення їх.

2. Ознайомлення учнів початкових класів із частинами мови.

3. Прикметник – іменна частина мови.

4. Стилістичні особливості вживання числівників.

5. Відмінювання числівників

6. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.

7. Структурні класи дієслів.

8. Стилістичні особливості уживання часових, видових форм дієслова.

9. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники.

10. Морфологічний склад прислівників.

11. Уживання прийменників з відмінковими формами імен.

12. Стилістична функція частки.

Застосування різних видів ІНЗ не лише як навчальний прийом, а й як контрольна форма перевірки знань, умінь і навичок студентів, насамперед, дає змогу викладачеві динамічно визначити рівень засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу й відповідно корегувати його. Продуктивними вважаємо описані нижче види ІНЗ.

1. Анотація прочитаної додаткової літератури (статті).До обраних самостійно та погоджених з викладачем 15-ти наукових статей зі списку додаткової літератури студент пише поширені анотації (за усталеним зразком), подаючи кожну анотацію а) на картці розміром 250х150 мм (половина аркуша формату А4), б) паспортизувавши джерело за новими вимогами до бібліографічного опису та в) вказавши ключові слова.

2. Розробка електронних матеріалів до курсу.Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), як зазначає І. Цідило, забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, сприяє розв’язанню проблеми щодо їх якісного впливу на зміст, методи та організаційні форми навчання, які, у свою чергу, створюють умови для процесу оновлення в галузі підготовки майбутніх учителів.

Отже, цей вид ІНЗ надає студентові максимально широкий простір для творчості: можна обрати будь-яку форму та використовувати будь-які комп’ютерні програми, головні вимоги – ґрунтовність, повнота та правильність змісту, ілюстрація прикладами і зручність для сприйняття (розмір шрифту, кольорова гама, розміщення компонентів тощо). Одними з найпростіших варіантів є презентація Microsoft Power Point. Цей вид роботи можна виконувати як індивідуально, так і в групах.

3. Укладання тестових завдань з теми.Останнім часом на думку багатьох науковців тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю. Тестові завдання насамперед дають змогу динамічно визначити рівень засвоєння студентами певного матеріалу, оскільки забезпечують об’єктивність в оцінюванні, що дуже важливо як для студента, так і викладача.

Студентові, який обрав цей вид самостійної роботи, пропонується до обраної теми ІНЗ укласти тестові завдання на 3 варіанти для перевірки теоретичних знань та практичних умінь і навичок. Ці тести повинні містити завдання трьох рівнів складності (репродуктивний, продуктивний, творчий) та відповіді до них. При виконанні такого виду ІНЗ варто залучити знання з методики викладання української мови та тестології, скористатися як прикладом завданнями до цього курсу, так і завданнями зовнішнього незалежного оцінювання.

Під час укладання завдань у тестовій формі студентові пропонується враховувати складність тем, що передбачає градацію завдань та творче спрямування:

- завдання для перевірки рівня засвоєння студентами граматичної змістової, наприклад, вивчення теоретичних положень, визначень, оволодіння граматичними засобами, вироблення вмінь розпізнавати, аналізувати, зіставляти, класифікувати, групувати морфологічні явища, визначати певні граматичні категорії (рід, число, відміну, дієвідміну час, вид, до якого стилю належить слово або мовний вираз тощо);

- розпізнавати правильність і помилковість у текстовживанні, утворенні граматичних форм.

Зазвичай, це: 1) завдання закритого типу, які потребують короткої однозначної відповіді; 2) завдання на перевірку вироблення у студентів умінь і навичок, тобто на визначення рівня вивчення студентами комунікативної змістової лінії програми.

Вони вимагають розгорнутої відповіді на запитання, написання стислого конспекту наукової статті, висвітлення дискусійних питань із морфології, обґрунтування правильності певного мовного явища тощо.

Завдання виконується на аркушах формату А4 у друкованій (бажано) формі або в електронному вигляді.

4. Укладання бібліографічного покажчика.До обраної теми ІНЗ необхідно укласти якнайповніший перелік монографій, статей та будь-яких інших джерел, наявних у періодичних виданнях («Мовознавство», «Українська мова», «Дивослово» (Українська мова і література в школі), «Вивчаємо українську мову і літературу» тощо), за можливості користуючись фондами різних бібліотек, інтернет-ресурсами. Список укладається в алфавітному порядку за новими вимогами до бібліографічного опису літератури, із зазначенням ключових слів та місця знаходження джерела. Не можна включати до бібліографічного покажчика джерела, наведені у списку літератури до курсу.

5. Укладання опорного конспекту, схем, таблиць з теми.Цей вид ІНЗ передбачає насамперед розробку матеріалів для викладання рідної мови в початковій школі: як планів-конспектів уроків, так і наочного забезпечення для останніх. У вступі необхідно вказати, для якого класу призначена розробка, вказати місце теми в шкільній програмі з української мови, а також визначити, як саме і для формування яких умінь і навичок можна використати розробку. При виконанні необхідно врахувати вікові особливості школярів, матеріал шкільних підручників, вимоги до наочних матеріалів.

6. Написання реферату з теми.Студентам пропонуються теми рефератів, які вимагають більш поглибленого вивчення або творчого підходу до обраної проблеми.

Як відомо, реферат пишеться за загальноприйнятими вимогами, титульна сторінка оформлюється за зразком до ІНЗ. Рефера́т (з німецької Referat (доповідати, сповіщати) – письмова доповідь або виступ за певною темою, в якій зібрана інформація з одного або кількох джерел [6, с. 587].

Виокремлюють два види рефератів: продуктивні й репродуктивні. Репродуктивний реферат відтворює зміст первинного тексту, а продуктивний передає творче або критичне осмислення певного джерела. Існують також інші види рефератів, наприклад, реферат-конспект (відбиває інформацію у загальному вигляді), реферат-резюме (містить лише основні положення цієї теми), реферат-доповідь (поряд з аналізом інформації першоджерела подається об’єктивна оцінка проблеми), реферат-огляд (укладається на основі декількох джерел та зіставляються різні точки зору щодо цього питання).

Під час підготовки до написання реферату користування інтернет-ресурсами можливе, проте слід пам’ятати, що реферат – це критично осмислений, науково представлений і належним чином оформлений матеріал багатьох джерел із певної теми. Готові реферати, роздруковані з інтернет-ресурсів, не зараховуються, оскільки це вважається плагіатом і порушує закон про інтелектуальну власність.

Орієнтовна тематика рефератів:

1. Морфологічні норми сучасної української мови (іменник та прикметник)

2. Використання прикметників у ділових документах.

3. Категорія означеності й неозначеності іменника.

4. Наступність і перспективність у вивченні частин мови в початкових класах.

5. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів при вивченні частин мови у 3 класі.

6. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів при вивченні теми «Прислівник».

7. Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів на уроках української мови

8. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у роботі над текстом на уроках української мови в початкових.

9. Шляхи розвитку творчих здібностей дитини в процесі навчання рідної мови в загальноосвітній школі.

10. Віддієслівні іменники української мови

11. Мова – характер народу.

12. Мова і мовлення в житті людини.

13. Морфологічні норми сучасної української мови (іменник та прикметник)

14. Морфологічні норми сучасної української мови (числівник, займенник, дієслово і незмінні частини мови).

15. Займенники й контекст.

16. Стилістичні особливості форм іменника. Власні й загальні назви.

17. Особливості вживання прикметників у текстах різних стилів.

18. Стилістичні функції займенника.

19. Стилістична роль дієслівних категорій.

Написання творчої роботи

На жаль, рівень мовленнєвої підготовки деяких студентів із погляду володіння ними усним і писемним мовленням є недостатнім, тому надзвичайно актуальним вважаємо написання творчих робіт.

У лінгводидактиці під зв'язним мовленням прийнято розуміти таку мовленнєву діяльність, яка становить єдине самостійне ціле, передає закінчену думку і членується на складові частини. Розвиток зв'язного мовлення – один із розділів розвитку мовлення взагалі. Суть цієї самостійної роботи полягає в оволодінні студентами умінням виражати свої думки зв’язано – в усній і писемній формах.

Пропонується написати твір-роздум на одну (чи кілька) із запропонованих нижче тем.

На морально-етичну тему (в публіцистичному стилі – «стаття в газету»)

1. «Милосердя і співчуття як основа особистості людини»

2. «З усіх відомих природі глибин, мабуть, найбільша – глибина людської душі» ( О. Гончар)

3. «Творчість – як звичний стан душі»

4. Чужому лихові не смійся

5. Як забезпечити добробут і щастя в родині

6. «Хай оживає істина стара: людина починається з добра»

7. Мистецтво бути собою

8. Особистість і самовиховання

9. «Брехня із милосердя раз болить,

10. Мистецтво як засіб творення особистості

11. «Письменник – то сіяч краси, добра, борець за мир, знавець людей, про яких пише, оточення, в якому живе» (М.Стельмах)

На морально-етичну тему (в художньому стилі)

1. «Дивіться ж, нащадки:

В долоні синівської долі

Вручаємо світ ми...» ( Б. Олійник)

2. «Земля – це прекрасно, як поема про море» ( Г. Тютюнник)

3. «О, пісне, не кидай ти нас» ( І. Багряний)

4. « ...І не набрався скверни,

ненависті, прокльону...» (В. Стус )

5. Совість – найкращий порадник

6. Кого ви вважаєте героєм нашого часу?

7. «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине»

8. Згаяний час – то втрачений скарб

9. «Тільки той досягає мети, хто іде, тільки той, хто горить, не згоряє»

10. «З усіх два слова: «мати» і «вітчизна» – існують звіку тільки в однині»

11. «Кринице мого дитинства, дивися, не обмілій...»

12. «Шукайте папороті цвіт в своїй душі»

Укласти словник термінів.

Словники відіграють значну роль у нормалізації мови, поширенні мовних норм, у піднесенні мовної культури. Вони служать довідниками про те, як правильно вимовляти і писати слова, як тлумачити значення слів.

Цей вид самостійної роботи, на наш погляд, не тільки підвищує грамотність і знання української мови, а й розширює кругозір студентів, підносить загальний рівень їх культури.

Студентові пропонується подати не тільки визначення термінів, необхідних для опанування курсу «Сучасна українська літературна мова з практикумом» (наприклад, граматика, прикметник, дієвідміна, категорія часу тощо), а й їх етимологію, проілюструвати прикладами, запам’ятати їх.

Під час виконання ІНЗ в умовах комп’ютеризації навчального процесу орієнтуємо студентів на Інтернет-сайти, електронні варіанти словників, посібників, тексти лекцій викладачів тощо.

Отже, основою навчання стає самостійна організація студентами власного професійного навчального процесу. Розуміння постановки завдання, добування й відбір інформації, планування роботи, виконання діяльності, її контроль і оцінка утворять ядро навчання. Центром навчання є засвоєння бази знань, необхідних для компетентного виконання професійної діяльності.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

(6 сем.)

1.Частини мови. Принципи виділення частин мови.

2.Іменник. Загальні та власні назви, категорія істот і неістот, іменники з конкретним і абстрактним значенням, збірні іменники.

3.Категорія роду, числа, їх значення і граматичне вираження.

4.Поділ іменників на відміни.

5.Відмінювання іменників 1 та 2 відмін.

6.Відмінювання іменників 3 та 4 відмін.

7.Словотвір іменників.

8. Прикметник. Семантичні розряди прикметників.

9.Якісні прикметники, їх ознаки. Ступені порівняння якісних прикметників. Повні та короткі форми якісних прикметників.

10.Відносні та присвійні прикметники.

11.Творення прикметників. Перехід дієприкметників у прикметники.

12. Числівник. Розряди числівників за значенням.

13. Структурні розряди числівників. Граматичні ознаки числівників.

14. Синтаксичні функції, морфологічні особливості і відмінювання різних розрядів займенників.

15. Займенник. Розряди займенників за значенням.

16. Дієслово. Значення, його морфологічні ознаки. Неозначена форма дієслова. Дві основи дієслова.

17. Категорія виду дієслова. Способи творення видових форм.

18. Категорія стану дієслова. Перехідність та неперехідність дієслів.

19. Категорія особи дієслова. Безособові дієслова.

20. Категорія способу дієслова. Категорія часу дієслова.

21. Дієвідмінювання.

22. Морфологічний склад і творення дієслів.

23. Дієприкметник. Активні дієприкметники теперішнього і минулого часу.

24. Творення і вживання пасивних дієприкметників.

25. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники. Безособові форми на НО-, ТО-.

26. Дієприслівник. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду.

27. Прислівник. Основні семантичні розряди прислівників.

28. Способи творення прислівників. Перехід інших частин мови у прислівники (адвербіалізація).

29. Прийменник як службова частина мови. Поділ прийменників на групи за походженням.

30. Сполучник. Сполучники сурядності і підрядності. Правопис сполучників.

31. Частки, їх класифікація. Правопис часток.

32. Вигук. Звуконаслідувальні слова. Значення вигуків та їх функції.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ: морфологічний розбір підкресленого слова.

ЛІТЕРАТУРА

1. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія / О.К.Безпояско, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – С. 308 – 318.

2. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І.Р. Вихованець. – К., 1988. – С. 23 – 30.

3. Довід.-практикум з граматики та стилістики сучас. укр.. мови / Н.Я.Дзюбишина-Мельник, О.Я.Лавринець, К.С.Симонова. – 2-ге вид. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 198 с.

4. Доленко М.Т. Сучасна українська мова / М.Т.Доленко, І.І.Дацюк, А.Г. Кващук. – К.: Вища шк., 1987. – С. 242 – 244.

5. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх М.А., В.М.Кулик., ч. 1. – К.: Рад. шк., 1965. – С. 407 – 411.

6. Козачук Г.О. Українська мова / Г.О.Козачук. – К.: Вища школа, 1997. – С. 185 – 190.

7. Кочерган М.П. Загальне мовознавство / М.П. Кочерган: Підручник. Видання 2-ге виправлене і доповнене. Леонова М.В. К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – С. 245 – 248.

8. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / М.В.Леонова – К.: Вища шк., 1983. – С. 257 – 260.

9. Плющ М.Я. Граматика української мови в таблицях / М.Я.Плющ, Н.Я. Грипас. – К.: Вища школа, 2004. – С. 81 – 83.

10. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова: Зб. вправ: Навч. посібник / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона. – К.: Вища школа, 1995. – 284 с.

11. Сучасна українська літературна мова // За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – С. 288 – 291.

12. Сучасна українська літературна мова. 2-е вид., переробл. і доп. // За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997. – С. 446 – 455.

13. Сучасна українська літературна мова. Морфологія // За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969.

14. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис: підручник / А.К.Мойсієнко, І.М.Арібжанова та ін.. – К.:Знання, 2010. – 374 с.

15. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, МЛ.Плющ та ін. ; За ред. А.П.Грищенка. - К: Вища шк., 1997. – С. 403 – 446.

16. Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс / Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. – К.: Вища школа, 2007. – С.574 – 577.

17. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови / Ющук І.П. Козачук Г.О. К.: Освіта, 2000. – С. 161 – 164.

СЛОВНИКИ

1.Словник української мови. – К.: Наук.думка, 1970 – 1980. – Т.1-2

2.Українсько-російський словник. – К.: Наук.думка, 1953-1963. – Т.1-6.

3.Російсько-український словник. – К.: Наук.думка, 1968. – Т.1-3.

4.Словарь української мови (За ред. Б.Д.Грінченка. – К., 1958. – Т.1-4.

5.Ганич О.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985.

6.Орфоепічний словник (Укл.М.І.Погрібний. – К.:Рад.Школа, 1984.

7.Словник власних імен людей. – К.: Наукова думка, 1985.

8.Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. – К.: Вища школа, 1983-1984. – Т.1-2

9. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Слов.-довід. – К.: Вища шк., 1995. – 319 с.

ДОДАТОК 1