Курсових та випускних кваліфікаційних робіт
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” (М. ЯЛТА)
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ, ІСТОРІЇ ТА МИСТЕЦТВ
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Керівник інституту філології, історії та мистецтв
_______ Ф. М. Штейнбук
„____” ________ 2010 р.
ПАМ’ЯТКА
Основні вимоги до змісту і оформлення
Курсових та випускних кваліфікаційних робіт
Ялта – 2010
Загальні положення
1.1.Курсові та випускні кваліфікаційні роботи (КВКР) необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України, яким є наступний документ ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.
1.2.Назва КВКР повинна бути, по можливості, короткою, відповідати спеціальності і суті вирішуваної наукової проблеми (завдання), указувати на мету кваліфікаційного дослідження і його завершеність. Іноді з метою конкретизації можна додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.
1.3.При написанні КВКР студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені матеріали або окремі результати.
1.4.У КВКР необхідно стисло, логічно й аргументовано викласти зміст і результати дослідження, уникаючи загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології (невиправданих повторень).
1.5.Роботу представляють у вигляді спеціального підготовленого тексту в твердій палітурці (крім курсової).
1.6.У переплетений варіант роботи (крім курсової) перед титульною сторінкою вставляються відгук наукового керівника і зовнішня рецензія.
2.Структура курсової та випускної кваліфікаційної роботи
Текст КВКР повинен містити у такому порядку:
ü титульну сторінку (зразок оформлення додається);
ü зміст;
ü перелік умовних позначень і скорочень (при необхідності);
ü вступ;
ü основну частину (розділи);
ü висновки;
ü додатки (при необхідності);
ü список використаних джерел (зразок оформлення додається).
3.Вимоги до змісту курсової та випускної кваліфікаційної роботи
3.1.Титульна сторінка КВКР (див. зразки № 1, 2, 3 російською та українською мовами).
3.2.Зміст включає найменування і номери початкових сторінок всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, загальних висновків, додатків (якщо є), списку використаної літератури (див. зразок № 4).
3.3.Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, які багато разів повторюються (більше трьох разів), може бути представлений у вигляді окремого списку перед вступом. Перелік друкується двома колонками: ліворуч – алфавітний перелік скорочень, праворуч – детальний опис символу скорочення та ін.
Якщо у КВКР спеціальні терміни, скорочення і т. п. повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їхню розшифровку наводять в тексті при першому згадуванні.
3.4.Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми (завдання) і її значущість, обґрунтування необхідності проведення дослідження.
Далі наводиться загальна характеристика дослідження в рекомендованій нижче послідовності.
Актуальність теми
Шляхом критичного аналізу і порівняння з відомими рішеннями проблеми (наукового завдання) зумовлюється актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки або виробництва, особливо на користь Україні.
Мета і завдання дослідження
Формулюються мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як „Дослідження…”, „Вивчення…”, тому що ці слова вказують на засоби досягнення мети, а не на саму мету. Подання завдань робиться у формі перерахування (вивчити..., описати..., встановити..., вияснити... і т. ін.). Формулювання цих завдань необхідно робити якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення складатиме зміст розділів КВКР, а назви розділів мають бути співвіднесені саме з формулюванням завдань дослідження.
Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обирається для вивчення.
Предмет дослідження міститься в межах об’єкту.
Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага того, хто пише, оскільки предмет дослідження визначає тему КВКР, вказану на титульній сторінці як її назва.
Методи дослідження подаються у вигляді переліку використаних методів дослідження для досягнення поставленої у роботі мети. Перераховувати їх слід не абстраговано від змісту роботи, а стисло і змістовно визначаючи, що саме досліджувалося за допомогою того або іншого метода. Це дасть можливість переконатися в логічності і доцільності вибору відповідних методів.
Наукова новизна отриманих результатів
Слід вказати на відмінність отриманих результатів і відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше отримана…, вдосконалена…, отримала подальший розвиток…).
У цей пункт не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, методик, схем, алгоритмів і т. п. Слід завжди розмежовувати отримані наукові положення і нові прикладні результати, які є наслідком теоретичних напрацювань.
Практична значущість (визначається, крім курсових) отриманих результатів представляється у вигляді відомостей про практичне використання отриманих результатів або рекомендацій про можливість їхнього використання. Визначаючи практичну цінність отриманих результатів, необхідно врахувати інформацію про ступінь їхньої готовності до використання, сферу їхнього застосування.
Апробація результатів (крім курсових) ВКР
Вказується, на яких наукових, науково-практичних та інших конференціях були репрезентовані результати дослідження, викладені у роботі.
Публікації (якщо є)
Вказується кількість опублікованих статей, тез доповідей, методичних розробок, у яких опубліковано результати дослідження.
3.5.Основна частина
Основна частина КВКР складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму й обґрунтуванням використаних методів дослідження.
У розділах основної частини представляють:
ü огляд літератури за темою та вибір напрямів дослідження;
ü виклад загальної методики й основних методів дослідження;
ü експериментальну частину (якщо є) і методику дослідження;
ü відомості про проведені теоретичні і/або експериментальні дослідження;
ü аналіз і узагальнення результатів дослідження.
В огляді літератури (перший розділ) студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки зі своєї проблеми, стисло та критично висвітлюючи роботи вчених. Автор КВКР повинен визначити ті питання, які залишилися недостатньо вивченими і, отже, визначити своє місце у вирішенні проблеми. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % від обсягу основної частини КВКР.
У другому розділі, як правило, обґрунтовуються вибір напряму дослідження, наводяться методи вирішення задач та їхні порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення дослідження.
У подальших розділах (бажано не більше чотирьох в цілому) з вичерпною повнотою викладають результати дослідження з висвітленням того нового, що вносить автор КВКР у розробку проблеми. Студент повинен давати оцінку повноти рішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних та зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень.
Виклад матеріалу підпорядковується одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.
3.6. Висновки
Подаються найбільш важливі наукові і практичні результати, отримані в процесі дослідження, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки і практики. Далі формулюються висновки і рекомендації, які вказують на можливість наукового і практичного використання отриманих результатів. У першому пункті висновків стисло оцінюється стан питання. Далі у висновках розкриваються методи вирішення поставленої у роботі наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз.
У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках отриманих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.
3.7. Додатки (якщо є)
До додатків за необхідністю доцільного включати допоміжний матеріал:
ü таблиці допоміжних цифрових даних;
ü протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;
ü інструкції і методики, опис алгоритмів і програм рішення задачі на ЕОМ, розроблених у КВКР;
ü допоміжні ілюстрації та ін.
3.8. Список використаних джерел
Список слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Бібліографічний опис джерел складається відповідно до стандартів бібліотечної і видавничої справи, що діють.
Див. далі пункт 4.4.
4. Правила оформлення курсових та випускних кваліфікаційних робіт
4.1. Загальні вимоги
Обсяг основного тексту (вступ, розділи, висновки) КВКР повинен складати:
· курсова робота – 25 – 30 сторінок;
· ВКР освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) „бакалавр” – 45 – 50 сторінок;
· ВКР ОКР „спеціаліст” – 55 – 60 сторінок;
· ВКР ОКР „магістр” – 65 – 70 сторінок.
Вищезгаданий обсяг роботи розрахований на використання при їх оформленні комп’ютерів на папері формату А4 та текстового редактора Word, шрифту Times New Roman, розмір 14 з полуторним (1,5) міжрядковим інтервалом. Інтервал між абзацами та відступ загального тексту мають дорівнювати нулю (0), вирівнювання тексту має бути за шириною. Шрифт повинен мати масштаб 100 %, інтервал звичайний без зміщення та кернінгу. Абзацний відступ має становити 1,27 см.
Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:
- ліве, верхнє і нижнє – 20 мм;
- праве – 10 мм.
Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення, якщо немає можливості здійснити набір на комп’ютері, треба чорнилом або пастою тільки чорного кольору.
Кожна робота, крім курсових, повинна бути ідентифікованою за кодом УДК.
Текст основної частини КВКР ділиться на розділи, підрозділи, пункти і підпункти.
Заголовки структурних частин роботи (ЗМІСТ, СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (якщо є), ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ (якщо є), СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) друкуються великими буквами жирним шрифтом симетрично до тексту без абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.
Заголовки підрозділів друкуються рядковими (маленькими) буквами (окрім першої великої) жирним шрифтом з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка підрозділу не ставиться. Якщо заголовок складається з двох чи більше речень і займає більше одного рядка, то їх розділяють крапкою, вирівнюють за шириною листа без відступу загального тексту (див. зразок 6). Текст підрозділу наводиться з нового рядка з абзацного відступу.
Заголовки пунктів друкуються рядковими буквами (окрім першої великої) жирним шрифтом з абзацного відступу у підборі до тексту. Наприкінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, крапка ставиться (див. зразок 6). Текст пункту наводиться в тому ж рядку після крапки.
Заголовки підпунктів друкуються рядковими буквами (окрім першої великої) звичайним шрифтом з абзацного відступу у підборі до тексту. Наприкінці заголовка підпункту, надрукованого у підбір до тексту, крапка ставиться (див. зразок 6). Текст пункту наводиться в тому ж рядку після крапки.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту та підпункту) і текстом повинна складати 2 інтервали (інтервал „після” і „до” має дорівнювати 12 пт).
Кожну структурну частину КВКР слід починати з нової сторінки.
У загальний обсяг КВКР не входять додатки, список використаних джерел, таблиці і малюнки, які повністю займають площу сторінки. Проте всі сторінки вказаних елементів роботи підлягають нумерації на загальній підставі.
4.2. Нумерація
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, здійснюється арабськими цифрами без знаку №.
Першою сторінкою КВКР є титульна сторінка, проте номер сторінки на ній не ставиться. На наступних сторінках номер ставиться у правому верхньому кутку сторінки без крапки. Номер сторінки оформлюється з використанням шрифту Times New Roman, розмір 14.
Такі структурні частини КВКР, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі сторінки, на яких розташовані вказані структурні частини роботи, нумеруються звичайним способом. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: „1. Вступ” або „Розділ 5. Висновки”.
Номер розділу арабськими цифрами ставиться після слова „РОЗДІЛ”. Крапка після номера не ставиться. Далі з нового рядка друкується заголовок розділу. Між номером розділу та назвою розділу не має бути інтервалу (12 пт).
Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку через нерозривний пробіл (Ctrl – Shift – Пробіл) наводиться заголовок підрозділу, але крапка у кінці не ставиться.
Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад, 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку через нерозривний пробіл (Ctrl – Shift – Пробіл) наводиться заголовок пункту. Пункт може не мати заголовку.
Підпункти нумеруються в межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти і т. п.) і таблиці необхідно представляти безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках КВКР, включаються в загальну нумерацію сторінок. Таблиця, малюнок або креслення, розміри яких перевищують формат А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадки в тексті або у додатках.
Ілюстрації позначаються словом „Мал.” і нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, представлених в додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка без пробілу. Наприклад: Мал. 1.2 (другий малюнок першого розділу). Назва ілюстрації подається після номеру через пробіл. Після номеру ставиться крапка. Наприклад: Мал. 1.2. Зразки елементів декору. При посиланні в тексті крапка після номеру ілюстрації не ставиться. Наприклад: (див. мал. 1.2). Номер ілюстрації, її назва і пояснюючі підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі КВКР представлена одна ілюстрація, то вона нумерується за загальними правилами.
Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, представлених у додатках). У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці розміщується надпис „Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка без пробілу, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі КВКР одна таблиця, вона нумерується відповідно до загальних правил. Кожна таблиця повинна мати назву, яка друкується жирним шрифтом і розміщується над таблицею без абзацного відступу симетрично до тексту. Слово „Таблиця” і її назва починаються з великої букви.
При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку друкують слова „Продовж. табл.” і вказують її номер, наприклад: Продовж. табл. 1.2.
4.3. Загальні правила подання ілюстрацій. Ілюструють КВКР, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі до ілюстрації. У тому місці, де викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках (рис. 3.1) або звороти типу: „...як це видно з рис. 3.1” або „... як це показано на рис. 3.1”.
4.4. Загальні правила подання таблиць. Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи, відокремлені одна від іншої вертикальними та горизонтальними лініями.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер)
Назва таблиці
| Головка | Заголовки граф | |||||
| Підзаголовки граф | ||||||
| Рядки | ||||||
| Боковик (заголовки рядків) | Графи (колонки) |
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку КВКР або з поворотом її за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. У цьому випадку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю і великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку для кожної частини таблиці повторюють її головку, в другому – боковик.
4.5. Загальні правила цитування і посилань на використані джерела
При написанні КВКР студент повинен посилатися на джерела, з яких беруться матеріали для роботи або окремі результати, на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, окремі питання КВКР. Посилатися слід на останнє видання публікації.
Якщо використовуються матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номер сторінки, ілюстрації, таблиць з джерела, на яке є посилання у КВКР.
Для підтвердження власних аргументів або для критичного аналізу того чи іншого друкарського джерела слід наводити цитати. Науковий етикет зобов’язує точно відтворювати цитований текст, бо скорочення можуть перекрутити первинний авторський зміст.
Загальні вимоги до цитування та посилання на використані джерела такі:
- текст цитати береться тільки у такі лапки „”, незалежно від мови написання КВКР, і наводиться у тій граматичній формі, у якій він представлений у першоджерелі;
- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без спотворення думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без спотворення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці). Три крапки у середині цитати беруться у фігурні дужки <…>. Якщо перед опущеним текстом або після нього стояв розділовий знак, то він опускається;
- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело (вказується порядковий номер джерела, ставиться кома (,), скорочення слова сторінка (с.) та номер сторінки; посилання подається в квадратних дужках: [7, с. 5]. При посиланні на декілька джерел одночасно ставиться крапка з комою перед порядковими номерами: [4; 6; 11]). Між елементами посилання ставиться нерозривний пробіл (Ctrl – Shift – Пробіл);
- при непрямому цитуванні (викладі думок іншого автора своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінки його результатів, вказувати відповідні посилання на джерело;
- якщо автор КВКР, наводячи цитату, виділяє у ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділені слова, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали студента (перші букви імені і прізвища), а весь текст застереження розміщується у круглих дужках. Наприклад: (курсив наш. – А. С.), (підкреслено нами. – А. С.), (розбиття наше. – А. С.);
- посилання на ілюстрації КВКР вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, рис. 1.2. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово „таблиця” пишуть скорочено, наприклад: ...у табл. 1.2. У повторних посиланнях вживають скорочено слово „дивись”, наприклад: див.табл. 1.3.
4.6. Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічний опис і розміщується після висновків.
Далі див. зразок № 5, де представлені приклади оформлення бібліографічного опису різних джерел, затверджений ВАК України.
4.7. Додатки
Додатки оформлюються як продовження КВКР на наступних її сторінках. Їх розміщують у порядку появи посилань в роботі.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках КВКР, то кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який друкується вгорі маленькими буквами (окрім першої заголовної букви). Посередині рядка над заголовком друкується з великої букви слово „Додаток” і велика буква, яка маркує додаток.
Додатки позначаються послідовно великими буквами російського, українського або англійського алфавіту залежно від мови викладу в КВКР, наприклад: Додаток А, Додаток Б. Один додаток позначається як Додаток А.
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д.
ПАМЯТКА
Основные требования к содержанию и оформлению
курсовых и выпускных квалификационных работ
1. Общие положения
1.1. Курсовые и выпускные квалификационные работы (КВКР) необходимо оформлять в соответствии с государственным стандартом Украины, которым является следующий документ ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.
1.2. Название КВКР должно быть, по возможности, коротким, отвечать специальности и сути решаемой научной проблемы (задачи), указывать на цель дипломного исследования и его завершенность. Иногда с целью конкретизации можно добавить небольшой (4-6 слов) подзаголовок.
1.3. При написании КВКР студент должен обязательно ссылаться на авторов и источники, из которых заимствованы материалы или отдельные результаты.
1.4. В КВКР необходимо сжато, логично и аргументировано изложить содержание и результаты исследования, избегая общих слов, бездоказательных утверждений, тавтологии (неоправданных повторений).
1.5. ВКР представляют в виде специально подготовленного текста в твердом переплете (кроме курсовых).
1.6. В переплетенный вариант ВКР (кроме курсовой) перед титульной страницей вставляются отзыв научного руководителя и внешняя рецензия.
2. Структура курсовой и выпускной квалификационной работы
Текст КВКР должен содержать в следующем порядке:
ü титульный лист (образец оформления прилагается);
ü содержание;
ü перечень условных обозначений и сокращений (при необходимости);
ü введение;
ü основную часть (разделы);
ü выводы;
ü приложения (при необходимости);
ü список использованных источников (образец оформления прилагается).
3. Требования к содержанию курсовой и
выпускной квалификационной работы
3.1. Титульный лист КВКР (см. образцы № 1, 2, 3 на русском и украинском языках).
3.2. Содержание включает наименование и номера начальных страниц всех разделов, подразделов и пунктов (если они имеют заголовок), в том числе введения, общих выводов, приложений (если есть), списка использованной литературы (см. образец № 4).
3.3. Перечень условных обозначений, символов, единиц, сокращений и терминов, которые многократно повторяются (более трёх раз), может быть представлен в виде отдельного списка перед введением. Перечень печатается двумя колонками: слева – алфавитный перечень сокращений, справа – детальное описание символа, сокращения и др.
Если в КВКР специальные термины, сокращения и т. п. повторяются меньше трех раз, перечень не составляют, а их расшифровку приводят в тексте при первом упоминании.
3.4. Введение раскрывает суть и состояние научной проблемы (задачи) и её значимость, обоснование необходимости проведения исследования.
Далее даётся общая характеристика исследования в рекомендованной ниже последовательности.
Актуальность темы
Путем критического анализа и сравнения с известными решениями проблемы (научной задачи) обусловливается актуальность и целесообразность работы для развития соответствующей отрасли науки или производства, особенно в интересах Украины.
Цель и задачи исследования
Формулируются цель работы и задачи, которые необходимо решить для достижения поставленной цели. Не следует формулировать цель как „Исследование … ”, „Изучение …”, потому что эти слова указывают на средства достижения цели, а не на саму цель. Указание задач даётся в форме перечисления (изучить…, описать…, установить…, выяснить… и т. д.). Формулировку этих задач необходимо выполнять тщательно, поскольку описание их решения будет составлять содержание разделов КВКР и названия разделов должны быть соотнесены именно с формулированием задач исследования.
Объект исследования – это процесс или явление, порождающее проблемную ситуацию и избранное для изучения.
Предмет исследования содержится в пределах объекта.
Объект и предмет исследования как категории научного процесса соотносятся между собой как общее и частное. В объекте выделяется та его часть, которая является предметом исследования. Именно на него направлено основное внимание пишущего, поскольку предмет исследования определяет тему КВКР, указанную на титульном листе в качестве её названия.
Методы исследования подаются в виде перечня использованных методов исследования для достижения поставленной в работе цели. Перечислять их следует не в отрыве от содержания работы, а кратко и содержательно очерчивать, что именно исследовалось тем или иным методом. Это даст возможность убедиться в логичности и целесообразности выбора соответствующих методов.
Научная новизна полученных результатов
Следует указать отличие полученных результатов от известных ранее, описать степень новизны (впервые получено…, усовершенствовано…, получило дальнейшее развитие…).
В этот пункт нельзя включать описание новых прикладных (практических) результатов, полученных в виде способов, методик, схем, алгоритмов и т. п. Следует всегда разграничивать полученные научные положения и новые прикладные результаты, которые вытекают из теоретических разработок.
Практическая значимость полученных результатов (кроме курсовых) представляется в виде сведений о практическом использовании полученных результатов или рекомендаций о возможности их использования. Определяя практическую ценность полученных результатов, необходимо представить информацию о степени их готовности к использованию, о сфере применения.
Апробация результатов КВКР
Указывается, на каких научных, научно-практических и др. конференциях представлены результаты исследования, изложенные в работе.
Публикации (если есть)
Указывается количество опубликованных статей, тезисов докладов, методических разработок, в которых опубликованы результаты исследования.
3.5. Основная часть
Основная часть КВКР состоит из разделов, подразделов, пунктов, подпунктов. Каждый раздел начинается с новой страницы. Основному тексту каждого раздела может предшествовать предисловие с кратким описанием избранного направления и обоснованием использованных методов исследования.
В разделах основной части представляют:
ü обзор литературы по теме и выбор направлений исследования;
ü изложение общей методики и основных методов исследования;
ü экспериментальную часть (если есть) и методику исследования;
ü сведения о проведенных теоретических и/или экспериментальных исследованиях;
ü анализ и обобщение результатов исследования.
В обзоре литературы (первый раздел) студент очерчивает основные этапы развития научной мысли по теме своей работы, кратко, критически освещая работы ученых. Автор КВКР должен определить те вопросы, которые остались недостаточно изученными и, следовательно, определить свое место в решении проблемы. Общий объем обзора литературы не должен превышать 20 % от объема основной части КВКР.
Во втором разделе, как правило, обосновывают выбор направления исследования, характеризуются методы решения задач и их сравнительные оценки, разрабатывается общая методика проведения данного исследования.
В последующих разделах (желательно не более четырех в целом) с исчерпывающей полнотой излагаются результаты исследования с освещением того нового, что вносит автор КВКР в разработку проблемы. Студент должен давать оценку полноты решения поставленной задачи, оценку достоверности полученных результатов (характеристик, параметров), их сравнение с аналогичными результатами, представленными в трудах учёных, обоснование потребности дополнительных исследований.
Изложение материала подчиняется одной ведущей идее, чётко определённой автором.
3.6. Выводы
Излагаются наиболее важные научные и практические результаты, полученные в процессе исследования, которые должны содержать формулировку решённой научной проблемы (задачи), её значение для науки и практики. Далее формулируются выводы и рекомендации, указывающие на возможность научного и практического использования полученных результатов. В первом пункте выводов кратко оценивается состояние вопроса. Далее в выводах раскрываются методы решения поставленной в работе научной проблемы (задачи), их практический анализ.
В выводах следует сделать акцент на качественных и количественных показателях полученных результатов, обосновать достоверность результатов, изложить рекомендации о возможности их использования.
3.7. Приложения (если есть)
В приложения при необходимости целесообразно включать вспомогательный материал:
ü таблицы вспомогательных цифровых данных;
ü протоколы и акты испытаний, внедрения, расчёты экономического эффекта,
ü инструкции и методики, описание алгоритмов и программ решения задачи на ЭВМ, разработанных в КВКР;
ü вспомогательные иллюстрации и др.
3.8. Список использованных источников
Список следует размещать в алфавитном порядке фамилий первых авторов или заголовков.
Библиографическое описание источников составляется в соответствии с действующими стандартами библиотечного и издательского дела.
См. далее пункт 4.4.
4. Правила оформления выпускных квалификационных работ
4.1. Общие требования
Объем основного текста КВКР должен составлять:
- курсовая работа – 25 – 30 страниц;
- ВКР образовательно-квалификационного уровня (ОКУ)
„бакалавр” – 45 – 50 страниц;
- ВКР ОКУ „специалист” – 55 – 60 страниц;
- ВКР ОКУ „магистр” – 65 – 70 страниц.
Указанный объём работы рассчитан на использование при оформлении компьютеров, бумаги формата А4 и текстового редактора Word, шрифта Times New Roman, размера 14 с полуторним (1,5) межстрочным интервалом. Интервал между абзацами и отступ общего текста должен равняться нулю (0), выравнивание текста по ширине. Шрифт масштаб 100 %, интервал обычный без смещения и кернинга. Абзацный отступ должен составлять 1,27 см.
Текст работы необходимо печатать, оставляя поля таких размеров:
- верхнее, левое и нижнее – 20 мм;
- правое – 10 мм.
Вписывать в текст работы отдельные иноязычные слова, формулы, условные обозначения, если нет возможности произвести компьютерный набор, следует чернилами, тушью или пастой только черного цвета.
Текст основной части КВКР делится на разделы, подразделы, пункты и подпункты.
Заголовки структурных частей работы (СОДЕРЖАНИЕ, ПЕРЕЧЕНЬ УСЛОВНЫХ СОКРАЩЕНИЙ (если есть), ВВЕДЕНИЕ, РАЗДЕЛ, ВЫВОДЫ, ПРИЛОЖЕНИЯ (если есть), СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ) печатаются прописными (большими) буквами жирным шрифтом симметрично к набору без абзацного отступа. Точка в конце заголовка не ставится.
Заглавия подразделов печатаются строчными (маленькими) буквами (кроме первой большой) жирным шрифтом с абзацного отступа. Точка в конце заглавия не ставится. Если заглавие состоит из двух и более предложений и занимает более одной строчки, то их разделяют точкой, выравнивают по ширине листа без отступа общего текста (см. образец 6). Текст подраздела приводится с новой строчки с абзацного отступа.
Заглавия пунктов печатаются строчными буквами (кроме первой большой) жирным шрифтом с абзацного отступа в подборе к тексту. В конце заглавия пункта, напечатанного в подбор к тексту, ставится точка (см. образец 6). Текст даётся в той же строке после точки.
Заглавия подпунктов печатаются строчными буквами (кроме первой большой) жирным шрифтом с абзацного отступа в подборе к тексту. В конце заглавия пункта, напечатанного в подбор к тексту, ставится точка (см. образец 6). Текст даётся в той же строке после точки.
Расстояние между заглавием (за исключением заглавия пункта или подпункта) и текстом должно составлять 2 интервала (интервал „до” и „после” должен равняться 12 пт).
Каждую структурную часть КВКР следует начинать с новой страницы.
В общий объем КВКР не входят приложения, список использованных источников, таблицы и рисунки, которые полностью занимают площадь страницы. Однако все страницы указанных элементов работы подлежат сплошной нумерации.
4.2. Нумерация
Нумерация страниц, разделов, подразделов, пунктов, подпунктов, рисунков, таблиц, формул производится арабскими цифрами без знака №.
Первой страницей КВКР является титульный лист, однако номер страницы на ней не ставится. На следующих страницах номер ставится в правом верхнем углу страницы без точки в конце. Номер страницы оформляется с использованием шрифта Times New Roman, размер 14.
Такие структурные части КВКР, как содержание, перечень условных обозначений, введение, выводы, список использованных источников не имеют порядкового номера. Обращаем внимание на то, что все страницы, на которых расположены указанные структурные части работы, нумеруются обычным образом. Не нумеруются лишь их заглавия, то есть нельзя печатать: „1. Введение” или „Раздел 5. Выводы”.
Номер раздела ставится арабскими цифрами после слова „РАЗДЕЛ”, после номера точка не ставится. Далее с новой строки печатается заглавие раздела. Между номером раздела и названием не должно быть интервала (12 пт).
Подразделы нумеруются в пределах каждого раздела. Номер подраздела состоит из номера раздела и порядкового номера подраздела, между которыми ставится точка. В конце номера подраздела должна стоять точка, например: 2.3. (третий подраздел второго раздела). Заглавие подраздела печатается на той же строке рядку через неразрывной пробел (Ctrl – Shift – Пробел), но точка в конце не ставится.
Пункты нумеруются в пределах каждого подраздела. Номер пункта состоит из порядковых номеров раздела, подраздела, пункта, между которыми ставится точка. В конце номера должна стоять точка, например, 1.3.2. (второй пункт третьего подраздела первого раздела). Заглавие пункта печатается на той же строке через неразрывной пробел (Ctrl – Shift – Пробел). Пункт может не иметь заглавия.
Подпункты нумеруются в пределах каждого пункта по таким же правилам, как и пункты.
Иллюстрации (фотографии, чертежи, схемы, графики, карты и т. п.) и таблицы необходимо представлять непосредственно после текста, где они упоминаются впервые, или на следующей странице. Иллюстрации и таблицы, размещённые на отдельных страницах КВКР, включаются в общую нумерацию страниц. Таблица, рисунок или чертеж, размеры которых превышают формат А4, учитывают как одну страницу и размещают в соответствующих местах после упоминания в тексте или в приложениях.
Иллюстрации обозначаются словом „Рис.” и нумеруются последовательно в пределах раздела, за исключением иллюстраций, представленных в приложениях.
Номер иллюстрации состоит из номера раздела и порядкового номера иллюстрации, между которыми ставится точка. Например: Рис. 1.2 (второй рисунок первого раздела). Название иллюстрации даётся после номера через пробел. После номера ставится точка. Например: Рис. 1.2. Образцы элементов декора. При ссылке в тексте точка после номера иллюстрации не ставится. Например: (см. рис. 1.2). Номер иллюстрации, её название и поясняющие подписи размещаются последовательно под иллюстрацией. Если в разделе КВКР представлена одна иллюстрация, то она нумеруется по общим правилам.
Таблицы нумеруются последовательно (за исключением таблиц, представленных в приложениях). В правом верхнем углу над соответствующим заголовком таблицы размещается надпись „Таблица” с указанием её номера. Номер таблицы должен состоять из номера раздела и порядкового номера таблицы, между которыми ставится точка без пробела, например: Таблица 1.2 (вторая таблица первого раздела). Если в разделе КВКР одна таблица, она нумеруется по общим правилам.
При переносе части таблицы на другую страницу печатают слова Продолж. табл. и указывают её номер, например: Продолж. табл. 1.2. Каждая таблица должна иметь название, которое печатается жирным шрифтом и размещается над таблицей. Слово „Таблица” и её название начинаются с большой буквы.
4.3. Общие правила подачи иллюстраций. Иллюстрируют КВКР, исходя из определённой задумки, согласно детально продуманного тематического плана, который помогает избежать случайных иллюстраций, которые связаны с второстепенными деталями текста и предупредить неоправданные пропуски иллюстраций важных тем. Каждая иллюстрация должна соответствовать тексту, а текст – иллюстрации.
Названия иллюстраций размещают после их номеров. При необходимости иллюстрации дополняют пояснительными данными (подрисуночная подпись). Не стоит оформлять ссылки на иллюстрации как самостоятельные фразы, в которых только повторяется то, что содержится в подписи к иллюстрации. В том месте, где излагается тема, связанная с иллюстрацией, и где читателю нужно указать на неё, размещают ссылку в виде фразы в круглых скобках (рис. 3.1) или обороты типа: „… как видно на рис. 3.1.” или „… как показано на рис. 3.1”.
4.4. Общие правила подачи таблиц. Цифровой материал, когда его много или есть необходимость в сопоставлении показателей, как правило, оформляют в таблицы. Таблица представляет собой такой способ подачи информации, при котором цифровой или текстовой материал группируется в графы, отделённые друг от друга вертикальными и горизонтальными линиями.
Пример постройки таблицы
Таблица (номер)
Название таблицы
| Головка | Заголовки граф | |||||
| Подзаголовки граф | ||||||
| Строчки | ||||||
| Боковая часть (заголовки строк) | Графы (колонки) |
Таблицу размещают после первого упоминания о ней в тексте, таким образом, чтобы её можно было прочитать без поворота переплетённого блока КВКР или с поворотом по часовой стрелке. Таблица с большим количеством строк может быть перенесена на другую страницу. В этом случае название помещают только над её первой частью. Таблица с большим количеством граф может делиться на части и располагаться друг над другом в границах одной страницы. Если строки или графы таблицы выходят за формат страницы, то в первом случае для каждой части таблицы повторяют головку, а во втором – боковую часть.
4.5. Общие правила цитирования и ссылок на использованные источники
При написании КВКР студент должен ссылаться на источники, из которых приводятся в работе материалы или отдельные результаты или на идеях и выводах которых разрабатываются проблемы, задачи, отдельные вопросы КВКР. Ссылаться следует на последнее издание публикации.
Если используются материалы из монографий, обзорных статей, других источников с большим количеством страниц, тогда в ссылке необходимо точно указать номер страницы, иллюстрации, таблиц из источника, на который есть ссылка в КВКР.
Для подтверждения собственных аргументов ссылкой на авторитетный источник или для критического анализа того или иного печатного источника следует приводить цитаты. Научный этикет предписывает точно воспроизводить цитируемый текст, поскольку сокращения могут исказить первоначальный авторский смысл.
Общие требования к цитированию следующие:
- текст цитаты заключается только в такие кавычки „”, независимо от языка написания КВКР, и воспроизводится в той грамматической форме, в которой он представлен в первоисточнике;
- цитирование должно быть полным, без произвольного сокращения авторского текста и без искажения мысли автора. Пропуск слов, предложений, абзацев при цитировании допускается без искажения авторского текста и обозначается тремя точками. Они ставятся в любом месте цитаты (в начале, в середине, в конце). Многоточие в середине цитаты берётся в фигурные скобки <…>. Если перед опущенным текстом или за ним стоял знак препинания, то он опускается;
- каждая цитата обязательно сопровождается ссылкой на источник (указывается порядковый номер источника, ставиться запятая (,), сокращение слова страница (с.) и номер страницы; ссылка подаётся в квадратных скобках: [7, с. 5]. При ссылке на несколько источников одновременно ставится точка с запятой перед порядковыми номерами: [4; 6; 11]). Между элементами ссылки ставится неразрывной пробел (Ctrl – Shift – Пробел);
- при непрямом цитировании (изложении мыслей другого автора своими словами) следует быть предельно точным в изложении мыслей автора, корректным в отношении оценки его результатов, давать соответствующие ссылки на источник;
- если автор КВКР, используя цитату, выделяет в ней некоторые слова, то делается специальное предостережение, то есть после текста, который поясняет выделенные слова, ставится точка, потом тире и указываются инициалы студента (первые буквы имени и фамилии), а весь текст предостережения помещается в круглые скобки. Например: (курсив наш. – А. С.), (подчеркнуто нами. – А. С.), (разбивка наша. – А. С.);
- ссылка на иллюстрации КВКР указывают порядковым номером иллюстрации, например, рис. 1.2. На все таблицы должны быть ссылки в тексте, при этом слово „таблица” пишут сокращённо, например: … в табл. 1.2. В повторных ссылках используют сокращённо слово „смотри”, например: см.табл. 1.2.
4.4. Оформление списка использованных источников
Список использованных источников – элемент библиографического аппарата, который содержит библиографическое описание и размещается после выводов.
См. образец № 5, в котором представлены примеры оформления библиографического описания различных источников, утверждённые ВАК Украины.
4.5. Приложения
Приложения оформляются как продолжение КВКР. Их размещают в порядке появления ссылок в работе.
Если приложения оформляют на следующих страницах КВКР, то каждое приложение должно начинаться с новой страницы. Приложение должно иметь заглавие, которое печатается вверху маленькими буквами (кроме первой заглавной буквы). Посредине строки над заглавием печатается с большой буквы слово Приложение и большая буква, которая маркирует приложение.
Приложения обозначаются последовательно большими буквами русского, украинского или английского алфавита в зависимости от языка изложения материала, например: Приложение А, Приложение Б. Одно приложение обозначается как Приложение А.
Зразок № 1
Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи: