Т 22. Зв'язок дошкільної педагогіки з іншими науками

Протягом століть педагогічна думка розвивалася у лоні філософії.Філософія розглядає виховання як необхідну умову соціалізації особистості, соціально обумовлений процес. На нього покладено функції збереження, відтворення і розвитку культури, забезпечення історичного процесу зміни поколінь, формування особистості.

Дошкільна педагогіка тісно пов'язана з усіма науками про людину. Особливий інтерес виявляє вона до психологічних наук (дитячої, педагогічної, соціальної психології). Дані дитячої психології дають змогу їй зрозуміти поведінку дитини, особливості розвитку її особистості, інтересів і потреб, допомагають правильно виявити природні нахили й розвинути її здібності. Зосереджуючись на проблемах виховання дитини, дошкільна педагогіка намагається знайти відповіді на питання “як?”, а дитяча психологія — на питання “чому?”. Наприклад, одним зі своїх завдань дошкільна педагогіка вважає виховання соціальної компетентності дитини в її взаємодії з іншими людьми, а дитяча психологія з'ясовує, чому саме цей засіб є найдієвіший (тому що соціальні якості особистості формуються внаслідок включення дорослого у картину розвитку дитини).

Успішну педагогічну взаємодію у процесі виховання забезпечують знання і використання законів педагогічної психології, внаслідок чого педагог уникає багатьох помилок у навчанні та вихованні. Досягає він цього завдяки проектуванню ймовірних шляхів розвитку особистості дитини, правильній організації власної діяльності у вихованні, коригуванню педагогічних впливів.

У забезпеченні соціалізації особистості дошкільна педагогіка використовує потенціал соціології — науки про суспільство, вплив соціального середовища на людину, демографії — науки про народонаселення, визначаючи разом із ними закономірності впливу на особистість, яка формується, різних соціальних інституцій.

Важливими методологічними, інформаційними джерелами у навчанні та вихованні дошкільників є культурологія, історія, етнографія. Оскільки у недалекому майбутньому дитині доведеться вивчати математику, фізику, хімію, історію, географію, літературу, мистецтво, дошкільна педагогіка з урахуванням цього визначає зміст освіти дошкільника. В організації екологічного виховання вона послуговується даними екології та біології.

Дошкільна педагогіка спирається на знання вікової анатомії та фізіології як на природничо-наукову основу. Особливості розвитку вищої нервової діяльності, всіх систем організму в період дошкільного дитинства визначають завдання і методику освітньо-виховної роботи, особливості режиму життєдіяльності дітей різних періодів дошкільного віку, вимоги до обладнання предметно-матеріального середовища в дошкільних закладах.

Дані генетики — науки про спадковість — допомагають враховувати у вихованні такий біологічний чинник розвитку дитини, як спадковість, обґрунтувати програми діагностики і виховання обдарованих дітей.

Активно взаємодіє дошкільна педагогіка з медичними науками, передусім з педіатрією та гігієною, які розкривають причини дитячих хвороб, засоби їх запобігання, лікування та профілактики. Психосоматика, яка вивчає вплив психологічних чинників на виникнення соматичних (тілесних) захворювань, доводить, що більшість із них є наслідком неправильних форм взаємодії дорослих (батьків, вихователів, учителів) і дітей. Дитяча психотерапія допомагає максимально задіяти лікувальний вплив психічних факторів на дитину, адже багато хворих на неврози дітей потребують не так лікування, як формування правильних етичних установок, уміння контролювати свою поведінку, адекватної самооцінки.

У взаємодії педагогіки та економіки виокремилася галузь знань — економіка освіти, яка вивчає специфіку дії економічних законів у галузі освіти. Для дошкільної педагогіки важлива проблема економічних засад організації та керівництва системою роботи дошкільних закладів.

Запозичуючи і творчо інтерпретуючи дані інших наук, дошкільна педагогіка розвивається як самостійна галузь знань, що має специфічний предмет дослідження і власні методи. Використовуючи дані суміжних наук як одне із джерел свого розвитку, вона співпрацює з ними у комплексному вивченні дитини.

Т№ 28 РОЗВИТОК ЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ У Ддв

Важливої ролі у становленні етичних уявлень набуває єдність дії таслова. Якщо лише на вербальному рівні пропонуються гідні конструкти, алев реальній поведінці дорослих вони відсутні у дитини формується пасивнийобраз, який не має спонукальної сили, як наслідок відбувється розрив міжвербальною та реальною поведінкою, адже дитина в щоденній життєвійпрактиці рідко спостерігає дію цих конструктів і моральна нормавідокремлена від реальних повсякденних життєвих ситуацій.

Етичні уявлення дитини дошкільного віку якєдність слова та образу зароджуються в оцінці конкретного факту,сприйнятого дитиною, саме слово авторитетного дорослого, його позиція вході спілкування з дитиною відіграє вирішальну роль в тому який образвідіб’ється в свідомості дитини.

Не всі образи, які сприймає дитина нею усвідомлюються,усвідомлюється значиме, те що торкається почуттів, зумовлює певні емоційніреакції, відповідно утворює чуттєвий образ.

Отже, включення емоційноговідношення, власного ставлення до моральних вимог, моральних зразківпостає однією з провідних умов повноцінного розвитку етичних уявлень удошкільників, визначає їх дієвість на рівні поведінки.

Узагальнюючи зазначене, доцільно окреслити стуктрні компоненти

оволодіння суспільною моральною свідомістю на рівні етичних уявлень:

а) ситуація, в якій демонструється той чи іншй зразок, його зміст таемоційне оформлення, носій цього зразка (особиста привабливість длядитини);

б) оцінка, яка супроводжує дану ситуацію: її зміст, носій цієї оцінки,емоційне відношення дитини до нього;

в) суб’єкт (дитина), що сприймає ситуацію, з притаманними їйіндивідуальними особливостями, образом «Я»

Відповідно можна виділити ряд психолого-педагогічних умов розвиткуетичних уявлень у дітей дошкільного віку. Так перша умова пов’язана зморальним потенціалом соціального оточення і виховного мікросоціуму, щомає наступні прояви: рівень моралі суспільного оточення; моральна культурав родині та в дошкільному закладі; наявність моральних зразків,розробленість і представленість дітям моральних норм, правил та вимог. Всучасному суспільстві, за умови втрати питомої ваги моральних орієнтирів,проблема розуміння дітьми моральних норм та категорій набуває особливоїактуальності. Сама дитина, без впливу дорослих неспроможна розібратися вбурхливому потоці різноманітних подій та інформації, відповіднопропоновані моделі поведінки не завжди відповідають моральним нормам, аостаннім часом в багатьох випадках відверто протистоять базовим цінностямлюдства. Аморальні зразки поведінки проникають в свідомість дитини черезмультфільми, фільми, комп’ютерні ігри, відповідні їм друковані засоби(різноманітні дитячі журнали, книги, що видаються за змістом екранноїпродукції), приклад оточуючих. Висока здатність до наслідування породжуєприйняття пропонованих штампів, викривлення уявлень про моральні нормита цінності. За умови орієнтації сучасної освіти на інтелектуалізацію дитинирозвиток етичних уявлень як вагомої складової духовно-морального розвиткув цілому поступово відходить на задній план, формуючи неповноцінністьмайбутнього суспільства.

Виходячи з того, що уявлення є по суті узагальненими образамибагатьох сприймань, матеріал кожного нового сприймання зливається зпопередніми і складає точнішу картину.

Наступна умова пов’язана із стабільністю демонстраціїпозитивних зразків поведінки та формування критичного ставлення донегативних соціальних впливів.

Третя умова оволодіння етичними уявленнями пов’язана з оцінноетичними судженнями дорослого про той чи інший сегмент реальності.

Етичні уявлення зумовлені як особливостями особистості дитини так іспецифікою суспільного оточення, в якому та перебуває і залежать відсистеми ціннісних орієнтацій особи, що в даний момент дає оцінку сегментуреальності. Уявлення виступає образом, який виконує функцію символізаціїдосвіду дитини, того змістового наповнення, яке дитина пов’язує забстрактним словом.

Четверта умова – активністьдитини в оволодінні етичними уявленнями, що має наступні прояви: імітаціяморальних еталонів в поведінці, наслідування моральних зразків увзаємовідносинах з дорослими та дітьми. Активність дитини, засвоєння неюетичних еталонів має відбуватися на тлі формування у неї позитивногообразу Я, це пришвидшить процес«привласнення»,«слідування» набутим етичним еталонам. Без позитивного відношеннядитини до моральної норми неможливо сформувати істині уявлення,моральні образи.

П’ята умова визначається психолого-педагогічним супроводомрозвитку етичних уявлень дошкільників: добір ефективних засобів, розробкамоделі процесу розвитку етичних уявлень у дітей дошкільного віку,підготовка педагогічних кадрів до роботи з розвитку етичних уявлень;підвищення рівня моральної культури як батьків так і педагогів. В умовахсучасного соціуму неприпустимо залишати дитину сам на сам зпропонованими штампами і моделями поведінки. Розвиток етичних уявленьяк однієї з передумов морального зростання особистості вимагає значногозусилля і цілеспрямованих впливів.

Отже, діяльність педагога спрямована на розвиток етичнихуявлень дітей дошкільного віку повинна бути психолоічно обгрунтованою;програма розвитку етичних уявлень у дошкільників має враховуватиособливості розвитку етичних уявлень в період дошкільного дитинства таспиратися на психолого-педагогічні умови, необхідні для їх формування, щовимагає роботи в різних напрямах. Це і визначає перспективу подальшихнаукових пошуків.