Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення від відбування покарання з випробуванням по­діляється на два види:

Звільнення від відбування покарання з випробуванням по­діляється на два види:

1) звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України);

2) звільнення від відбування покарання з випробуванням ва­гітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при при­значенні покарання у виді виправних робіт, службового обме­ження для військовослужбовців, обмеження волі, а також поз­бавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без

відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підставою застосування звільнення від покарання з випро­буванням є переконання суду про можливість виправлення за­судженого без застосування до нього реального покарання.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуван­ням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штра­фу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 77 КК України).

Даний вид звільнення згідно з ч. 2 ст. 75 КК України пе­редбачає застосування іспитового строку до засудженого. Іспи­товий строк є обов'язковою ознакою такого виду звільнення.

Іспитовий строк — це визначений судом проміжок часу, протягом якого засуджений перебуває під постійним контро­лем з боку Державного департаменту виконання покарань, але поза межами виправних установ і зобов'язаний під загрозою реального застосування призначеного покарання виконувати покладені на нього вироком суду обов'язки та інші умови вип­робування. Початком обчислення іспитового строку визнається момент набрання чинності обвинувального вироку суду.

Тривалість іспитового строку встановлюється від одного до трьох років. Іспитовий строк свідчить про те, що особа має особ­ливий правовий статус — судимість. Вказаний строк не може бути скорочено у зв'язку з позитивною поведінкою засудже­ного.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуван­ням суд може покласти на засудженого такі обов'язки (ч. 1 ст. 76 КК України):

— попросити публічно або в іншій формі пробачення у по­терпілого;

— не виїжджати за межі України на постійне проживан­ня без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

— повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

— періодично з'являтися для реєстрації в органи кримі­нально-виконавчої системи;

— пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засуд­женого, а щодо засуджених військовослужбовців — команди­рами військових частин (ч. 2 ст. 76 КК України).

Правові наслідки звільнення від відбування покарання з вип­робуванням можуть бути сприятливими або несприятливими.

Сприятливі наслідки є результатом позитивної постзлочин-ної поведінки, а саме, виконання засудженим покладених на нього судом обов'язків та невчинення нових злочинів. Вико­нання цих умов тягне за собою:

а) звільнення від призначеного у вироку суду покарання;

б) пільгове погашення у зв'язку з цим судимості.

Несприятливі наслідки — це результат невиконання засуд­женим обов'язків або систематичного вчинення ним правопо­рушень, що свідчить про небажання виправитися. У цьому ви­падку засуджений направляється для реального відбування призначеного покарання.

У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 та 72 КК України, тобто призна­чає покарання за сукупністю вироків.

Другим видом звільнення від відбування покарання з вип­робуванням є звільнення від відбуваная покарання з випро­буванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України).

Цей вид звільнення застосовується лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, яким призначе­но покарання у виді обмеження або позбавлення волі, тому він є спеціальним.

Не застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років та засуджені до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини.

Умовами звільнення від відбування покарання з випробу­ванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, є: 1) вагітність засудженої, або 2) наявність дитини віком до семи років.

Суд має право звільнити таку засуджену не тільки від основ­ного, а й від додаткового покарання (ч. 1 ст. 79 КК України).

Іспитовий строк у цьому випадку залежить від строку, на який жінка відповідно до закону (ст. 179 КЗпП України) може

бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку. Відповідно до законодавства про працю жінці в обов'язково­му порядку надається відпустка для догляду за дитиною до досягненні останньою шестирічного віку.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуван­ням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засуджену обов'язки, передбачені

у статті 76 КК України.

Позитивний правовий наслідок полягає у звільненні жінки від покарання та пільговому знятті судимості.

Неґативний правовий наслідок настає у разі невиконання засудженою умов випробування — направлення її для реаль­ного відбування призначеного покарання.

Якщо засуджена вчинила у період іспи І ового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передба­ченими у статтях 71 і 72 чинного КК України, тобто призна­чає покарання за сукупністю вироків.

Наши рекомендации