Завдання на розвиток творчих здібностей

Рухові ігри та вправи

“Знайди відмінність”

Мета: розвиток уміння зосереджувати увагу на де­талях.

Дитина малює будь-який нескладний малюнок (кіт, будиночок тощо) і передає її дорослому, а сама відвертається. Дорослий домальовує кілька деталей і повертає малюнок. Дитина повинна помітити, що змінилося в малюнку. Потім дорослий і дитина можуть помінятися ролями.

Гру можна проводити і з групою дітей. У цьому випадку діти по черзі малюють на дошці який-небудь малюнок і відвертаються (при цьому мож­ливість руху не обмежується). Дорослий домальовує кілька деталей. Діти, глянувши на малюнок, повинні сказати, які зміни відбулися.

“Ласкаві лапки”

Мета: зняття напруги, м'язових затисків, зниження аг­ресивності, розвиток почуттєвого сприйняття, гармонізація відносин між дитиною і дорослим.

Дорослий підбирає 6 — 7 дрібних предметів різної фактури: шмато­чок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вата тощо. Усе це викла­дається на стіл. Дитині пропонується оголити руку по лікоть; вихова­тель пояснює, що по руці буде “ходити” “тваринка” і “торкатися” ласкави­ми “лапками”. Треба із закритими очима вгадати, яка “тваринка” доторк­нулася до руки, — відгадати предмет. Дотики повинні бути такими, що погладжують, приємними.

Варіант гри: “тваринка” буде “доторкатися” до щоки, коліна, долоні. Можна помінятися з дитиною місцями.

“Кричалки — шепотілки — мовчалки”

Мета: розвиток спостережли­вості, уміння діяти за правилами, вольової регуляції.

З різнобарвного картону треба зробити 3 силуети долоні: червоний, жовтий, синій. Це — сигнали. Коли дорослий піднімає червону долоню — “кричалку”, можна бігати, кричати, сильно шуміти; жовта долоня — “шепотілка” — можна тихо пересуватися і шепотітися, на сигнал “мовчалка” — синя долоня — діти повинні завмерти на місці чи лягти на підло­гу і не ворушитися. Закінчувати гру бажано “мовчалками”.

“Гамір”

Мета: розвиток концентрації уваги.

Одна дитина (за бажанням) стає головним гравцем (гравцем, який веде гру) і виходить за двері. Група вибирає яку-небудь фразу чи рядок з відомої усім пісні, що розподіляють так: кожному учаснику по одному слову. Потім входить головний гравець, і діти одночасно, хором, починають голосно по­вторювати кожний своє слово. Головний гравець повинен здогадатися, що це за пісня, зібравши її по слівцю.

Бажано, щоб до того, як увійде головний гравець, кожна дитина повто­рила вголос слово, яке їй дісталося.

“Мінялки”

Мета: розвиток комунікативних навичок, активізація дітей.

Гра проводиться в колі, учасники обирають головного гравця, який встає і виносить свій стілець за коло, отже виходить, що стільців на один менше, ніж гравців. Далі він говорить: “Міня­ються місцями ті, у кого... (світле волосся, годинник тощо)”. Після цього ті, хто мають названу ознаку, повинні швидко встати і помінятися місця­ми, у той же час головний гравець намагається зайняти вільне місце. Учас­ник гри, який залишився без стільця, стає головним гравцем.

“Розмова з руками”

Мета: навчити дітей контролювати свої дії.

Якщо дитина посварилася, щось зламала чи заподіяла кому-небудь біль, можна запропонувати їй таку гру: обвести на аркуші паперу силует долонь. Потім запропонувати їй “оживити” долоньки — намалювати їм вічка, ротик, розфарбувати кольоровими олівцями пальчики. Після цьо­го можна провести бесіду з руками. Запитайте: “Хто ви, як вас називають?”, “Що ви любите робити?”, “Чого не любите?”, “Які ви?”. Якщо дитина не підключається до розмови, проговоріть діалог самі. При цьому важли­во підкреслити, що руки гарні, вони багато чого вміють робити (пере­лічити, що саме), але іноді не слухаються свого хазяїна. Закінчити гру потрібно “висновком договору” між руками і їхнім хазяїном. Нехай руки “пообіцяють”, що протягом 2-3 днів (із сьогоднішнього вечора, у випад­ку роботи з гіперактивними дітьми – більш короткого проміжку часу) вони постараються робити тільки гарні справи: майструвати, здороватися, гра­ти і не будуть нікого кривдити.

Якщо дитина погодиться на такі умови, то через заздалегідь обговоре­ний проміжок часу необхідно знову пограти в цю гру й укласти договір на більш тривалий термін, похваливши слухняні руки і їхнього хазяїна.

“Говори!”

Мета: розвиток уміння контролювати імпульсивні дії.

Скажіть дітям: “Я ставитиму вам прості і складні запитання. Але відповідати на них можна буде тільки тоді, коли я дам команду: “Говори!” Давайте потренуємося. “Яка зараз пора року?” (Пе­дагог робить паузу) “Говори!”. “Якого кольору в нас у групі (у класі) стеля?”... “Говори!”; “Який сьогодні день тижня?”... “Говори!”; “Скільки буде два плюс три?” тощо.

Гра може проводитися як індивідуально, так і з групою дітей.

“Броунівський рух”

Мета: розвиток уміння розподіляти увагу.

Усі діти встають у коло. Головний гравець по черзі вкочує в центр кола тенісні м'ячики. Дітям повідомляються правила гри: м'ячі не повинні зупинятися і викочуватися за межі кола, їх можна штовхати ногою чи рукою. Якщо учасники успішно дотримуються правил гри, головний гравець вкочує додаткову кількість м'ячів. Зміст гри — установити командний рекорд за кількістю м'ячів у колі.

“Година тиші і година “можна”

Мета: дати можливість дитині позбавитися енергії, що накопичилася, а дорослому — навчитися керувати поведінкою дитини.

Домовтеся з дітьми, що коли вони утомляться чи займуться важливою справою, у групі буде година “тиші”. Діти повинні поводитися тихо, спокійно грати, малювати. Але нагородою за це іноді в них буде година “мож­на”, коли їм дозволяється стрибати, кричати, бігати тощо.

“Годинник” можна чергувати протягом одного дня, а можна влаштовувати у різні дні, головне, щоб вони стали звичними у вашій групі чи класі. Краще заздалегідь обговорити, які конкретні дії дозволені, а які заборонені.

За допомогою цієї гри можна уникнути нескінченного потоку зау­важень, що дорослий адресує гіперактивній дитині (а та їх “не чує”).

“Передай м'яч”

Мета: позбавитися зайвої рухової активност дитиниі.

Сидячи на стільцях чи стоячи в колі, гравці намагаються найшвидше передати м'яч, не втративши його, сусідові. Можна в мак­симально швидкому темпі кидати м'яч один одному чи передавати його, повернувшись спиною в коло і забравши руки за спину. Ускладнити впра­ву можна, попросивши дітей грати з закритими очима, чи використову­ючи в грі одночасно кілька м'ячів.

“Сіамські близнюки”

Мета:навчити дітей гнучкості в спілкуванні один з одним, сприяти виникненню довіри між ними.

Скажіть дітям: “Розбийтеся на пари, станьте пліч-о-пліч, обійміть один одного однією рукою за пояс, праву ногу поставте поруч з лівою ногою партнера. Тепер ви зрослися, як сіамські близнюки: дві голови, три ноги, один тулуб, і дві руки. Спробуйте походити по при­міщенню, щось зробити, лягти, встати, помалювати, пострибати, поплес­кати в долоні тощо”.

Щоб “третя” нога діяла “дружно”, її можна скріпити мотузкою. Крім того, “близнюки” можуть “зростися” не тільки ногами, але спинами, головами тощо.

“Роззяви”

Мета: розвиток довільної уваги, швидкості реакції, навчання умінню керувати своїм тілом і виконувати інструкції.

Усі гравці йдуть по колу, тримаючись за руки. За сигналом головного гравця (це може бути звук дзвіночка, удар в долоні руками чи яке-небудь слово) діти зупиняються, плескають чотири рази в долоні, по­вертаються і йдуть в інший бік. Хто не встиг — вибуває з гри.

Гру можна проводити під музику чи під групову пісню. У такому випадку діти повинні плескати в долоні, почувши певне слово пісні (обговорене заздалегідь).

“Ковпак мій трикутний”

Мета:навчити дітей концентрувати увагу, сприя­ти усвідомленню дитиною свого тіла, навчати їх керувати своїми рухами і конт­ролювати поведінку.

Гравці сидять у колі. Усі по черзі, починаючи з головного гравця, вимовляють по одному слову з фрази: “Ковпак мій трикутний, мій трикутний ковпак. А якщо не трикутний, то це не мій ковпак”. Після цього фраза повторюється знову, але діти, яким випаде говорити слово “ковпак”, заміняють його жес­том (наприклад, два легких удари долонею по своїй голові). Наступного разу вже замінюються два слова: слово “ковпак” і слово “мій” (показати рукою на себе). У кожному наступному колі гравці вимовляють на одне слово менше, тому що “показують” його. У завершальному повторі діти показують тільки жестами усю фразу. Якщо така довга фраза складна для відтворення, її можна скоротити.

“Слухай команду”

Мета: розвиток уваги, довільності поведінкия.

Звучить спокійна, але не занадто повільна музика. Діти йдуть у колоні один за одним. Музика раптово припиняється. Усі зупиняються, слухають вимовлену пошепки команду головного гравця (наприклад: “Покла­діть праву руку на плече сусіда”) і негайно ж її виконують. Потім знову звучить музика, і усі продовжують ходити. Команди даються тільки на виконання спокійних рухів. Гра проводиться доти, поки група в стані добре слухати і виконувати завдання. Гра допоможе заспокоїтися і переключитися на іншій, більш спокійний вид діяльності.

“Розстав посади”

Мета: розвиток навичок вольової регуляції, здатності зосереджувати увагу на визначеному сигналі.

Діти марширують під музику один за одним. Попереду йде головний гравець, який обирає напрямок руху. Як тільки він ударить у долоні, дитина, яка йде останньою, повинна негайно зупинитися. Усі інші продовжують марширувати і слухати команди. Таким чином, головний гравець розставляє всіх дітей у задуманому ним порядку (у лінійку, по колу, по кутах тощо).

Щоб чути команди, діти повинні пересуватися безшумно.

“Король сказав...”

Мета: переключення уваги з одного виду діяльності на інший, подолання рухових автоматизмів.

Усі учасники гри разом із головним гравцем стають у коло. Ведучий говорить, що він буде показувати різні рухи (спортивні, танцювальні, жартівливі), а гравці повинні їх повторювати тільки в тому випадку, якщо він скаже слова: “Король сказав”.

Хто помилиться, виходить на середину кола і виконує яке-небудь завдання учасників гри (наприклад, посміхнутися, пострибати на одній нозі тощо).

Замість слів “Король сказав” можна додавати й інші, наприклад, “Будь ласка” чи “Командир наказав”.

“Заборонений рух”

Мета: гра з чіткими правилами організовує, дисциплнує дітей, згуртовує гравців, розвиває швидкість реакції і викликає здо­ровий емоційний підйом.

Діти стоять обличчям до ведучого. Під музику з початком кожного такту вони повторюють рухи, що показує головний гравець. Потім вибирається один рух, який не можна буде виконувати. Той, хто повторить заборо­нений рух, виходить із гри. Замість показу руху можна називати вголос цифри. Учасники гри повторюють хором усі цифри крім однієї, забороненої, наприклад, цифри “п'ять”. Коли діти її почують, вони повинні будуть плескати в долоні (чи покружляти на місці).

“Слухай оплески”

Мета: тренування уваги і контроль рухової активності.

Усі йдуть по колу чи пересуваються по кімнаті у вільному напрямку. Коли головний гравець плескає в долоні один раз, діти повинні зупинитися і прий­няти позу “лелеки” (стояти на одній нозі, руки вбік) чи яку-небудь іншу позу. Якщо головний гравець плескає два рази, гравці повинні прийня­ти позу “жаби” (присісти, п'яти разом, носки і коліна вбік, руки – між ступнями ніг на підлозі). На три оплески гравці починають ходити.

“Замри”

Мета: розвиток уваги і пам'яті.

Діти стрибають під такт музики (ноги вбік–разом), супроводжу­ючи стрибки оплесками над головою і по стегнах. Музика раптово обри­вається. Гравці повинні завмерти в позі, на яку прийшлася зупинка му­зики. Якщо комусь із учасників це не вдалося, він вибуває з гри. Знову звучить музика — ті, хто залишився, продовжують виконувати рухи. Гра­ють доти, поки в колі не залишиться лише один гравець.

“Давайте привітаємося”

Мета: зняття м'язової напруги, переключен­ня уваги.

Діти за сигналом ведучого починають хаотично рухатися по кімнаті і здороватися з усіма, хто зустрічається на їхньому шляху ( можливо, хто-небудь із дітей буде спеціально прагнути привітатися саме з тим, хто звичайно не звертає на нього уваги).

Здороватися треба певним чином:

1) один раз плеснути в долоні — здороватися за руку;

2) двічі плеснути в долоні — здороватися “плечими”;

3) тричі плеснути в долоні — здороватися “спинами”.

Розмаїтість тактильних відчуттів, що супроводжують проведення цієї гри, дасть гіперактивній дитині можливість відчути своє тіло, зня­ти м'язову напругу. Зміна партнерів по грі допоможе позбутися відчуття відчуженості. Для повноти тактильних відчуттів бажано ввес­ти заборону на розмови під час цієї гри.

“Весела гра з дзвіночком”

Мета: розвиток слухового сприйняття.

Усі сідають у коло, за бажанням групи обирається головний гравець, однак якщо бажаючих немає, то роль віддають тренеру. Головному гравцю зав'язують очі, а дзвіночок передають по колу. Завдання головного гравця — спіймати людину з дзвіночком. Перекидати дзвіночок один одному не можна.

“Піжмурки”

Мета: створення позитивного емоційного фо­ну, розвиток просторової координації, темпоритму мови в руховій діяльності.

Усі діти йдуть пританцьовуючи, на­співуючи якусь пісеньку, і ведуть гравця -“кота” із зав'язаними очима. Підводять до дверей, ставлять його на порозі й пропонують взятися за ручку, а самі співають: Кіт, кіт, Ананас! Ти лови три роки нас! Кіт, кіт, Ананас! Ти шукай три роки нас!

Як тільки діти проспівають останні слова, — розбігаються врізнобіч. “Кіт” ловить гравців. Усі діти крутяться навколо “кота”, дражнять його: торкаються до нього, смикають за одяг.

“Дзеркало”

Мета: розвиток наслідування та формоутворюючих рухів.

Вибирається головний гравець, інші діти — “дзеркала”. Головний гравець дивиться у “дзеркала”, і вони відоб­ражають (повторюють) всі його рухи. Учитель стежить за правильністю відображення.

Вправи для рук за столом

Мета: тренування м'язів пальців, зняття рухо­вого спазму, рухове розгальмування.

“Піраміда”. Стиснувши руки в кулаки, діти нати­скають правим кулаком на лівий — “будують піраміду”, піднімаючи її все вище і вище. Кулачки ставлять один на другий із силою.

“Розігни”. Лікті зігнутих рук стоять на столі. Права рука намагається дістати праве плече, ліва її утримує, перешкоджає. Такий самий рух виконує і ліва рука.

“Поверни голову”. Руки зігнуті в ліктях перед підборіддям. Права рука тримає підборіддя і не дає повернути голову праворуч, потім ліва рука перешкоджає повернути голову ліворуч.

“Розірви руки”. Руки зчеплені в замок перед грудьми. Правою рукою намагайтеся відвести ліву руку, а лівою — праву.

“Армреслінг”. Діти сидять навпроти один одного, поставивши зігнутий лікоть однієї руки на стіл. Пальці рук двоє дітей з'єднують у замок і намагають­ся перебороти руку суперника.

“Чотири стихії”

Мета: розвиток уваги, пов'язаної з коорди­нацією слухового апарату та рухового аналізатора.

Гравці сидять у колі. Головний гравець домов­ляється з ними про те, що коли він скаже слово “земля”, всі повинні опустити руки униз, якщо слово “вода” — витягнути руки вперед, слово “повітря” — підняти вгору, слово “вогонь” — обертати руками в ліктьових суглобах. Хто помилиться — програв.

Завдання на розвиток творчих здібностей