Організація навчального процесу. Система оцінювання знань.

Структура вищої освіти Англії

Система вищої освіти в Англії – одна з найстаріших в Європі. Оксфордський і Кембріджський університети функціонують з початку XIII століття. Проте до початку XX століття ця система була представ-лена десятком університетів з дуже невеликою кількістю студентів. У XX ст. були відкриті близько 30 університетів і майже 800 ВНЗ інших типів (коледжів і технологічних інститутів, політехнічних інститутів, пе-дагогічних коледжів, що діють і нині) з платним навчанням.

В Англії і тільки в Англії більшість студентів отримують від дер-жави і місцевих органів допомогу. Всі ВНЗ Англії державні, структура їх є більш уніфікованою, аніж у США. Основною одиницею системи вищої освіти є коледж (самостійний ВНЗ чи частина університету), поділений на факультети і кафедри. На відміну від американської системи вищої освіти, що закріпила пріоритет дослідницьких університетів, перевагу досліджень над навчанням, - традиції і міцність британських універси-тетів, особливо Оксфорда і Кембриджа, забезпечуються рівнем на-вчання. У Великобританії університетська освіта зберегла елітну спрямованість; можливість отримати освіту розглядається швидше як при-вілей, аніж право. Громадянські та технологічні університети, створені на базі технологічних коледжів займають у Англії менш престижне міс-це. Створені за ініціативою підприємців, вони пропонують програми і курси навчання відповідно до інтересів промисловості та бізнесу.

Вищі навчальні заклади Великобританії неофіційно, проте до-сить чітко диференційовані за своїм престижем, який визначає вимоги до вступників і витрати на навчання. Найбільш престижні - найстаріші університети (Оксфордський і Кембриджський). Вони являють собою федерацію коледжів (нараховують приблизно 11 тис. студентів). Най-крупнішим англійським університетом є Лондонський (40 тис. студен-тів); загалом же в країні 42 університети. До них прирівнюються 5 інших вищих навчальних закладів: Манчестерський інститут науки і технології, Манчестерська школа бізнесу, Королівський коледж мис-тецтв, Лондонська вища школа бізнесу, Кренфілдський технологічний інститут. У кількісному складі університети займають невелику частку системи вищої освіти Англії (850 вузів, 159 педагогічних коледжів, 30 політехнічних інститутів).

Освітньо-кваліфікаційні рівні

Великобританія заакцептувала Болонський процесі, запроваджуючи двоступеневу систему освіти – бакалавр, магістр.
Бакалаврат (undergraduate), навчання триває 3 – 3.5. Випускник отримує диплом бакалавра (Bachelor). Усі вищі навчальні заклади надають диплом державного зразка який є підтвердженням першого рівня вищої освіти. Не залежно від форми вищого навчального закладу освіта надається на високому рівні і гарантує 98% працевлаштування в будь-якій країні світу.
Бакалаврат Sandwich, форма бакалаврату, де навчання триває 4 роки. Студент три роки навчається у ВНЗ, а один рік навчається в університеті іншої країни або стажується на фірмі.
Магістратура (postgraduate), навчання триває 1 – 2 роки або Аспірантура, навчання триває 3 роки. Диплом магістра надають виключно вищі навчальні заклади зі статусом університет.

Організація навчального процесу. Система оцінювання знань.

Навчальний рік складається з 37-ми тижнів (у тому числі в цілому близько семи тижневої перерви на Різдво і Пасху). Навчальний процес зорієнтований на самостійну роботу студента. В тиждень студенти мають тільки 9-24 год лекцій та семінарів. Важлива практика, а не теорія. В систему освіти Великобританії закладено принцип, що практика має більше значення ніж теорія і тому заняття наповнені більше практичним, а не теоретичним змістом. Розвиток особистий і інтелектуальний, а не відтворення знань. Освіта повинна розвивати студентів інтелектуально, стимулювати їх до мислення, креативу. ВУЗи роблять акцент на підготовку практиків і спеціалістів в певній сфері, а не теоретиків з загальними знаннями. Явище відрахування студента з вузу є рідкісним. Викладач, який допустив таку ситуацію – його робота буде оцінена неефективно.

Оцінювання

В Англії істнує партнерське ставлення до студента. У вузах відсутня як така ієрархія серед викладацького складу та має місце партнерське ставлення між викладачем та студентом, відносини вільні та мало формалізовані. Студент розцінюється як колега викладача та враховується його точка зору, ідея, погляди. Студент розглядається в якості партнера, як людина, яка в майбутньому повинна чогось добитися і забезпечить успіх університету.
Ууніверситети роблять ставку на практику, що буде більш корисним у майбутній роботі спеціаліста. Семестральна робота студента оцінюється, перш за все, оцінюється на основі іспитів і проекту. В останні роки деякі університети відмовилися від форми звичайних іспитів. Таким чином, вони зосередили свою увагу на річних досягненнях студента.

Оплата за навчання

Університети мають автономію щодо встановлення для студентів розміру оплат за навчання. Для студентів з країн – членів Єврпейського Союзу вартість не може перевищувати суму визначену державним секретарем з питань освіти та зайнятості. Вартість навчання на бакалавраті в рік становить орієнтовно 4 500 фунтів. Студенти з країн членів Єс платять не більше 2000 фунтів в рік. В Великобританії існує дуже поширена практика стипендій які можуть покривати до 80% вартості навчання і частково проживання студента. Після другого курсу студенти мають право на офіційне працевлаштування та працювати протягом навчального року.

Незалежність англійських університетів.

Англійські університети завдяки багатовіковій традиції зберегли (теоретично) незалежність від виконавчої влади і підпорядковані лише парламентові. Університет очолює канцлер, призначений для церемо-ній. Так, наприклад, канцлером Королівського університету в Белфасті у 70-х роках була королева Єлизавета ІІ. Фактично головою універси-тету є віце-канцлер, який спирається у своїй діяльності на університет-ські суди, раду, сенат. Формально суд є вищим органом, однак на практиці його функції обмежені. Рада займається фінансовими спра-вами, сенат відповідає за академічні. Університетські коледжі в межах університетів мають певну долю самоврядування. Проте університет-ська автономія обмежена фактично повною фінансовою залежністю університетів від урядових асигнувань, оскільки лише незначну части-ну їх бюджету складає частка прибутків від наукової роботи і платні за навчання.

Керує системою освіти, у тому числі і вищої, державний секретар з освіти та науки, якому підпорядковується державний міністр і два пар-ламентських помічники державного секретаря. Центральний уряд не керує школами чи коледжами, не наймає вчителів, не рекомендує підру-чників чи програм. Проте у нього є дві важливі функції: встановлювати “мінімальні стандарти” діяльності навчальних закладів і контролювати фінансові справи. Практично керівництвом справами зайнята місцева влада. Вона відповідальна перед державним секретарем; крім того,

вищі навчальні заклади можуть перевірятися королівськими інспектора-ми, які безпосередньо підпорядковані державному секретареві.

В англійських ВНЗ немає єдиних правил прийому, вони різні. Проте, це більшою мірою залежить від вступника до вищого навчаль-ного закладу, від його довузівської підготовки, від показників у свідоцт-ві про освіту. Отримавши середню освіту, абітурієнт проходить співбе-сіду і тільки тоді вирішується, чи складатиме він екзамени з 3-4-х пре-дметів. Співбесіда має виявити обдарованість і мотивації майбутнього студента, а також його соціальний облік (систему ціннісних орієнтацій).

Література

Система вищої освіти в Англіїї [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.eu/ru/services/vishcha-osvita-v-angliy/sistema-vishchoy-osvitu-v-angliy/

Вітвицька С.С. - Основи педагогіки вищої освіти [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ebooktime.net/book_162.html

Аналітика: університетська автономія - перспективи та перепони [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=525