Тема. Ліна Костенко «Маруся Чурай».

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький гідроенергетичний коледж

Запорізької державної інженерної академії

І. В. Герасимова

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Методичні рекомендації для самостійного оволодіння знаннями в позааудиторний час

Для студентів ІІ курсу денної форми навчання

Всіх спеціальностей

Розглянуто і затверджено ПЦК дисциплін

Соціально-економічної та гуманітарної

Підготовки

Протокол № __ від ____________ 2011

Голова ПЦК ______________ С.В. Усова

Запоріжжя

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Методичні вказівки, завдання для самостійного оволодіння знаннями для студентів всіх спеціальностей ЗГЕК ЗДІА з предмета «Українська література» мають на меті допомогти студентам ефективно працювати над засвоєнням матеріалу, відведеного для самостійного ознайомлення студентами.

Самостійні роботи дозволяють перевірити, наскільки студенти засвоїли теоретичний матеріал і здатні застосовувати його для аналізу художніх текстів.

Для виконання самостійної роботи необхідно ознайомитись зі змістом художнього твору (прочитати повністю або за хрестоматією). Бажано використати можливості Інтернету та переглянути екранізацію художнього твору (якщо така існує). У разі необхідності слід звернутись до запропонованого теоретичного матеріалу та додаткової літератури.

Письмову відповідь на запитання слід надати в робочому зошиті з української літератури, вказавши тему і запитання.

Термін виконання останньої самостійної роботи – до останнього аудиторного заняття семестру.

Оцінка за семестр виставляється з урахуванням якості і своєчасності виконання самостійних робіт.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

№ п/п	Назва теми	Кількість годин, що відведена для виконання	Термін виконання (кількість тижнів)
1.	Ліна Костенко «Маруся Чурай».
2.	О.Гончар. Роман «Собор».
3.	Постшістдесятництво.
4.	Українська «химерна проза» ХХ ст.
5.	Традиції бароко в ХХ ст. Література «українського бароко» ХХ ст. Валерій Шевчук «Дім на горі».
6.	Сучасна «молода» українська література: особливості літературного процесу к. ХХ – поч.. ХХІ ст.
7.	Творчість Ігоря Римарука, Ю.Андруховича.
8.	Галина Пагутяк . Новели «Ранок без вечора», «Потрапити в сад», «Душа метелика».
9.	Література рідного краю.
	Всього:

Самостійна робота № 1

Тема. Ліна Костенко «Маруся Чурай».

У результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати зміст роману, розкрити стильові та жанрові особливості роману, його зміст, систему образів, проблематику.

Вміти давати чіткі, конкретні відповіді.

Порядок виконання самостійної роботи:

1.1. Прочитайте роман Ліни Костенко «Маруся Чурай»

1.2. Уважно прочитайте теоретичний матеріал для виконання самостійної роботи.

1.3. Надайте письмову відповідь на запитання:

1.3.1. Визначте мистецьке кредо Л.Костенко за її віршами, риси індивідуального стилю.

1.3.2. Поясніть назву твору.

1.4. У разі необхідності скористайтеся матеріалом з рекомендованої літератури або додаткових джерел.

Теоретичний матеріал для виконання самостійної роботи

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року на Ки­ївщині, у Ржищеві.

1936 року родина Костенків перебирається до Києва, де Ліна закінчує школу й вступає до педагогічного інституту ім. М. Горького (нині — Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова). Тут, у Києві, вона вдається до одного зі своїх вирішальних кроків: 1951 року залишає педінститут та їде до Москви у Літературний інсти­тут ім. О. М. Горького, який 1956 року закінчує із відзнакою. Період навчання в Літінституті залишився у віршорядках і поезіях пам'ятними асоціаціями, що «прописані» молодістю духу, безпосередністю вражень, письменницькими іменами, колористичністю природи:

Там Пастернак, а там живе Чуковський,

а там живе Довженко, там Хікмет.

Все так реально, а мороз — чукотський,

а ми на лижах — і вперед, вперед!

Ще всі живі. Цитуємо поетів.

Ми ще студенти, нам по двадцять літ.

Незрячі сфінкси снігових заметів

перелягли нам стежку до воріт.

(«Підмосковний етюд»)

Л. Костенко дуже рано відчула потяг до поезії. Вірші вона писала з дитинства. Як свідчать історики літератури, перша її публікація при­пала на юнацький вік і сталася 1946 року. В повоєнний час Ліна Кос­тенко друкувалася в часописі «Дніпро», молодіжних літературних аль­манахах. У другій половині 1950-1960-х років її вірші публікувалися в часописах «Вітчизна», «Дніпро», «Прапор» (нині «Березіль»), «Жов­тень» (нині «Дзвін»), «Літературнагазета» (нині «ЛітературнаУкраїна»).

Перша збірка її поезій — «Проміння землі» (1957) — вийшла дру­ком тоді, коли в митцеві поєднуються свіжість думки й початки світо­глядної зрілості. Услід за цим побачила світ збірка «Вітрила» (1958). Невдовзі було опубліковано й збірку «Мандрівки серця» (1961).

1963 року підготовлено до друку нову збірку Ліни Костенко — «Зоряний інтеграл», проте тоді вона не побачила світ, бо її було розси­пано. 1972 року та ж своєчасно «невтілена» доля випала й збірці «Кня­жа гора», що стало свідченням складності стосунків поетеси із чинною системою.

Недрукування поетичних книжок Ліни Костенко тривало шіст­надцять років. У цей час Українським видавництвом «Смолоскип» ім. В. Симоненка було випущено збірку Ліни Костенко «Поезії» (1969, Балтімор — Париж — Торонто), до якої увійшли твори з усіх написаних на той час книжок, у тому числі й «Зоряного інтегралу».

«Відлига» у ставленні влади до постаті й творів Ліни Костенко позначилась виходом збірки віршів «Над берегами вічної ріки» (1977). Після цього було випущено історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), що став однією з найвищих і найвражаючих «пірамід» у твор­чості Ліни Костенко, та збірку «Неповторність» (1980).

Книжка «Сад нетанучих скульптур» (1987) вкотре засвідчила тяжіння поетеси до жанрової поліфонії, явивши у своїй структурі як ліричні вірші (розділ «Невидимі причали»), так і нові для письменниці форми — драматичні поеми «Сніг у Флоренції», «Дума про братів не-азовських», поему-баладу «Скіфська одіссея».

До «Вибраного» (1989) увійшли як твори з опублікованих раніше книжок, так і вірші із «Зоряного інтегралу» та «Княжої гори», а також найновіший цикл під назвою «Інкрустації». Історичний роман «Берес­течко» (1999) також став духотворною культурною подією.

До цього переліку варто додати літературознавчу розвідку Ліни Костенко «Поет, іцо ішов сходами гігантів», у якій розглядаються дра­матичні поеми Лесі Українки й видрукувану як передмову до книжки «Леся Українка. Драматичні твори» (1989). Окремим виданням вийшла лекція, що була прочитана поетесою 1 вересня 1999 року в Національ­ному університеті «Києво-Могилянська академія» і мала назву «Гума­нітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала» (1999).

Виявом повномасштабного визнання творчості Ліни Костенко вар-
то вважати відзначення її 1987 року Державною премією Української
PCP ім. Т. Г. Шевченка за історичний роман у віршах «Маруся Чурай»
і збірку «Неповторність». *

1994 року Ліна Костенко стала лауреатом престижної премії Франческо Петрарки (Італія), якою її відзначили за поетичну збірку «Інкрустації».

Може скластися уявлення, що Ліна Костенко є художником, який сповідує канони мистецького традиціоналізму. Проте ситуація тут є зна­чно складнішою. В її художньому єстві живе, нуртує динамічний потяг до нового, експериментального, неочікуваного. У цьому сенсі прикмет­ною вже стала дебютна збірка — «Проміння землі», третій вірш якої ста­новить собою цілком експериментальну форму, ненав'язливо й водночас концептуально стираючи межі поміж поезією та прозою:

На одному з малих полустанків я чекаю

поїзда зранку. Влаштувалась в кутку на лаві,

щоб мене не знайшли цікаві. Протяг має

в'їдливий присмак паровозного сизого диму,

і стоїть неумитий присмерк за розхитаними дверима.

Десь там брязкіт і скреготіння, залізничний

постійний шум...

Я поклала папір на коліно, я стривожені

вірші пишу. Наче прозу пишу — без розбивки на рядків

розмаїті пласти, щоб здавалось на перший погляд,

що пишу я звичайні листи.

Власне, це недалеко від правди.

Інша форма — той самий зміст. Адресовані

людям вірші — найщиріший у світі лист.

(«Лист»)

Циклом «Летючі катрени» Ліна Костенко зробила наголос на син­тезі оригінальної форми й смислової навантаженості вірша. У збірці «Сад нетанучих скульптур» п'ятий з дванадцяти «летючих катренів» звучить так:

Побільше музики поменше міркувань

І взагалі — не говорити всує Усе життя на рівні витривань А час — він мудрий фікції скасує.

(«Побільше музики...»)

Академік HAH України М. Жулинський, визначаючи специфіку постаті й творчості поетеси, висловлює влучну й характерологічну дум­ку: «Ліна Костенко нагадує нею ж витворений образ «пілігрима віків», який подорожує дорогами історії, прямуючи до свого Слова. А це чи не єдиний спосіб переживання свободи. І її набуття».

ЛЕГЕНДАРНА ПІСНЯРКА МАРУСЯ ЧУРАЙ

Маруся (Марина Гордіївна) Чурай народилася в Полтавському посаді в сім'ї урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая 1625 року. Бу­динок Гордія Чурая, як розповідають народні легенди, стояв на березі Ворскли, недалеко від того місця, на якому 1650 року було засновано полтавський Хресто-воздвиженський монастир, що зберігся до наших днів.

Батько Марусі, Гордій Чурай, був людиною хороброю, чесною. Він палко любив свою Батьківщину і ненавидів її ворогів. Брав участь у походах проти польської шляхти. Під час бою під Кумейками (1637) козаки зазнали поразки. Гордій Чурай разом з гетьманом Павлюком та іншою козацькою старшиною по­трапив до рук польського коронного гетьмана Потоцького. Полонених привезли до Варшави і там стратили 1638 року.

Пам'ятаючи про героїчну загибель Гордія Чурая, народ оточив його вдову та дочку теплом і увагою. Цьому значною мірою сприяла й обдарованість Мару­сі — дівчини з чарівною зовнішністю й добрим серцем. Маруся мала чудовий голос і майстерно співала пісні, які складала з різних приводів, і часто навіть у звичайній розмові викладала свої думки віршами.

Один із сучасників, свідчення якого дійшли до наших днів, зазначив, що Маруся була справжньою красунею. Чорні очі її горіли, як вогонь у кришталевій лампаді, обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка, а голос... Ах, що то за голос був! Такого дзвінкого і солодкого співу не чувано ні від кого. Голівку дівчини покривало розкішне чорне, як смола, волосся, заплетене ззаду в широку косу до колін. У Марусі Чурай було круте, трохи випукле, гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбиком ніс.

Образ Марусі Чурай (прізвище, очевидно, походить від слова «чура», що означає, як свідчить П. Білецький-Носенко,— «Зброєносець. Гридень, вірний слуга»; власне, це те саме, що й відоме всім нам «джура») живе у пам'яті укра­їнського народу. Легенди про неї розповідають від Дінця до Дунаю; пісні, про які кажуть, що вони «Марусині», співають від Слобожанщини до Прикарпаття. Цікаво, що в різних місцях України зовсім різні письменники на основі перека­зів, легенд намагалися ще в минулому столітті складати твори про цю поетесу. Цікаво й те, що всі ці твори розповідали по суті про одне: великий талант, велике кохання і трагічну загибель дівчини...

Ми чуємо голос нашої поетеси на кожному кроці. Ось співають жінки на буряках:

Посадила огірочки Поливала огірочки

Близько над водою. Дрібною сльозою.

Ростіть, ростіть, огірочки, Не бачила миленького

В чотири листочки!.. Аж три вечорочки...

І ми розуміємо — вона з нами завжди, юна козачка Маруся. Йде з нами понад три століття така ж юна, прекрасна в любові, трагічна в смутку... Ми чуємо твій голос, Марусю!

ІСТОРИЧНА ОСНОВА РОМАНУ У ВІРШАХ «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

Роман розповідає про події часів Хмельниччини. В основу покладено істо­ричні факти лро оборону Полтави, а також про життя полтавки Марусі Гордіївни Чурай (за переказами, мешкала у Полтаві 1625-1650 років). Та автор роману ці­кавиться не тільки фактами суто історичного характеру, а й історією особистого життя уславленої співачки й авторки багатьох пісень Марусі Чурай, пісні якої співала вся Україна. Таким чином, розповідь про долю цієї дівчини подано на тлі історичних подій, сучасницею яких вона була. Що ж це за події?

Напередодні грізного 1648 року, коли вибухнуло козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького, Річ Посполита перебувала в дуже вигідному становищі. Всі сусіди Польщі були ослаблені тією чи іншою кризою: Німеччина і Швеція — участю в 30-літній війні; Угорщина гнулася в турецькому ярмі; Московщина ще не загоїла ран «Смутного часу»; Туреччина страждала від частих династичних переворотів та добре пам'ятала Хотинську кампанію 1621 року. Козаччина, як здавалося, приборкана остаточно. Міцний мир назовні сприяв економічному добробуту, джерелом якого стали головні українські провінції. За короткий час були сколонізовані широкі задніпрянські простори — теперішня Полтавщина, багата на ліси колишня Сіверщина (нині Чернігівщина). Релігій­ні суперечки на деякий час затихли. До того ж панувала «золота» шляхетська свобода. Більшість істориків вбачають саме в цій шляхетській свободі больове місце держави, бо виконавча влада не мала сили, фактично діяло право сильного. Королівська влада Владислава IV була обмеженою. на Туреччину, але справа розбилася через рішучий опір сейму. І все ж саме ці дії короля знайшли відгук серед української козаччини. Короля в козацьких колах стали вважати немов за спільника в боротьбі проти магнатів і шляхти. Одержані від Владислава IV грамоти і клейноди козацька старшина зберігала у великій таємниці як запоруку королівських симпатій до козаччини. Новий козацький рух наростав непомітно через режим, заведений після погрому козаччини у 1638 році. Призначені для реєстрових козаків за­мість виборної старшини полковники зі шляхти держали козацтво в «залізних рукавицях», багатіли за рахунок жорстокої експлуатації підлеглих та й просто через грабіж їхнього майна. Усе це викликало невдоволення. Для організації повстання бракувало лише ватажка. І він з'явився в особі чигиринського сот­ника Б. Хмельницького. Ця історична постать стала легендарною в Україні і, незважаючи на різні тлумачення дій Хмельницького істориками, він завжди користувався народною любов'ю та повагою.

З весни 1637 року в Україні спалахують повстання козаків та селян про­ти польської шляхти під проводом Я. Острянина, Д. Гуні та Скидана. А з січня 1648 року ці розрізнені вибухи народного гніву перетворюються на визвольну війну, яку й очолив обраний гетьманом Б. Хмельницький. Під його керівництвом українське військо одержало визначні перемоги під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями. У серпні 1649 року між Б. Хмельницьким та польським королем Яном II Казимиром укладено Зборовський мирний договір. Але через деякий час він був порушений, і війна спалахнула з новою силою. Одним із наслідків тих страшних часів стала пожежа в Полтаві, у вогні якої і згоріли документи, пов'язані із життям Марусі Чурай.

Самостійна робота № 2