Принципи естетичного виховання

Тема. Естетичне виховання школярів

Мета: сформувати у студентів розуміння сутності та основних завдань

естетичного виховання учнівської молоді у сучасній школі; сприяти

виробленню у них необхідних професійних умінь та навичок організації і

здійснення навчально-виховної роботи з питань естетичного виховання.

Опорні поняття: естетика; естетичне виховання; форми естетичного

виховання; методи естетичного виховання.

Рекомендована література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

2. Закон України “Про освіту” //Голос України. - 1996.- 25 квітня, - С. 1-3.

3. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца. – М., 1984.

4. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. - К.,1993.

5. Концепція національного виховання //Освіта. – К., 1994.

6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.:

“Шкільний світ”, 2001.

7.Педагогіка /За ред. Ярмаченка М.Д. – К., 1986.

8.Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К., 1996.

9.Сухомлинський В.О. Духовний світ школярів //Вибр. тв. У 5-ти т. – К.,

1976. - Т.1 – С.266-281.

10.Сухомлинський В.О. Народження громадянина. - К.,1984.- С.97-145.

11.Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа //Вибр. тв. у 5-ти т. –

К.,1976.- Т.1.- С.369-392.

12.Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 2000. - С.300-303.

План

1. Поняття про естетичне виховання, його сутність і завдання.

2. Принципи та система естетичного виховання школярів.

3. Шляхи та засоби естетичного виховання учнів.

4. Роль народної педагогіки в естетичному вихованні підростаючого

покоління.

Термін “естетика” походить від грецького “aisteticos” здатний відчувати.

Дорослі і діти постійно у своєму житті стикаються з естетичними явищами. У

сфері духовного життя, повсякденної праці, у спілкуванні з мистецтвом,

природою, міжособистісному спілкуванні – скрізь прекрасне і потворне,

трагічне і комічне відіграють важливу роль. Краса приносить насолоду і

задоволення, стимулює трудову активність. Потворне відштовхує. Трагічне

вчить співпереживанню, співчуттю. Комічне допомагає боротися з

недоліками.

Ідеї естетичного виховання зародились у період глибокої давнини.

Уявлення про сутність естетичного виховання, його завдання і мета

змінювались від епохи Платона і Аристотеля до сучасних днів. Сьогодення

характеризується посиленням уваги до проблем теорії і практики естетичного

виховання як важливої складової формування всебічно розвиненої, духовно

багатої особистості.

Естетичне виховання- це педагогічний процес взаємодії педагога та

учнів, спрямований на формування естетичної культури та розвиток

естетичного ставлення особистості до життя, набуття здатності до творчої

діяльності за законами краси. Естетичне виховання спрямоване насамперед на

виховання в людини гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в

його різноманітних проявах.

Методологічною основою естетичного виховання є естетика– наука

про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про

сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами

краси, про роль мистецтва у розвитку суспільства.

Зміст естетичного виховання, орієнтованого на формування естетичної

культури школярів передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати

прекрасне в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності,

поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним.

Основним завданням естетичного виховання школярів є формування

художньо-естетичної культури, розвиток творчих здібностей, здатності до

естетичного освоєння дійсності. Ці завдання поділяються на такі напрямки:

_ по-перше, створення необхідного запасу елементарних естетичних

знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність, інтерес до

естетично значущих предметів і явищ;

_ по-друге, формування на основі отриманих знань і розвитку здатності

художнього і естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостей

людини, які забезпечують можливість емоційного переживання та оцінки

естетичних предметів та явищ;

_ по-третє, формування естетичних творчих здібностей, тобто

виховувати, розвивати такі якості, потреби, здібності, які перетворюють

особистість в активного творця; адже людина вчиться всесторонньо розуміти

красу лише тоді, коли сама створює прекрасне в мистецтві, в праці, у повсякденному житті. Все це спрямоване на формування художньо-естетичної

культури.

Художньо-естетична культуравключає такі компоненти:

- інформаційний(знання про естетику, про красиве і потворне, про

закони краси, мистецтво, про розвиток світової і національної культури );

- емоційно-почуттєвий(естетична свідомість, естетичні потреби,

почуття, смаки, ідеали, здібності);

- діяльнісний(естетика поведінки, творча художня діяльність).

Студенти мають усвідомити, що у процесі естетичного виховання

важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Але це потребує

елементарної теоретичної підготовки. Краще сприймається те, про що є певні

знання. Цей принциповий підхід дуже важливий при використанні в

естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції.

Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона

переживає, аналізує побачене, порівнюючи з відомим, дає певну оцінку.

Завдання педагога якраз і спрямоване на формування естетичного ставлення,

смаку, естетичного ідеалу. Естетичне сприйняття є початковим моментом у

формуванні естетичного ставленні до дійсності. Виражається воно в загальній

спостережливості, в здатності помічати прекрасне і звертати на нього увагу.

Що саме сприймається і як – визначається індивідуальними особливостями

школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить навколишній світ.

Така людина начебто наново відкриває всім знайомі предмети і явища, бачить

їх з нового боку: лежить на землі соснова шишка, але ось доторкнулась до неї

рука художника – і це вже не шишка, а їжачок, або кумедний чоловічок.

Інша людина, дивуючись звукам дощу, співу жайворонка відтворила це

у мелодії і музику подарувала людям. Так були створені “Пори року”

П.І.Чайковським.

Пройшов дощ. Перекинувся місток веселки. І відтворилася вона на

полотнах Рафаеля, Врубеля, Левітана. Це змусило людей ще раз зачаруватися

красою природного явища.

Спостережливість, уміння бачити, помічати прекрасне – основа

духовної краси людини, яка виражається в її естетичній свідомості.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що являє собою

художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання,

оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій

творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття виникають у процесі сприйняття прекрасного. Не

випадково В.Бєлінський підкреслював, що “поезія спочатку сприймається

серцем і вже потім передається голові”. Естетичні почуття виражаються у

співпереживанні, хвилюванні людини, насолоді. Де немає естетичної

насолоди, там немає і художнього сприймання, а є лише ознайомлення,

спостереження.

Естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина,

сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Справжні естетичні почуття, позитивні емоції, естетична насолода

справляють великий виховний вплив на особистість. Але людина повинна не тільки сприймати прекрасне, але й розуміти, оцінювати твори мистецтва,

вчинки людей та ін., тобто формувати власний естетичний смак.

Естетичний смак – здатність людини правильно оцінювати прекрасне,

виокремлювати справді прекрасне від потворного, неестетичного. Велику

роль у формуванні естетичного смаку відіграє естетичний ідеал, зразок, з

позицій якого людина оцінює навколишню дійсність, людей, їх вчинки.

Естетичний ідеал – уявлення людини про прекрасне, до чого вона

прагне, на що вона рівняється.

Естетика поведінки – риси прекрасного у вчинках і діях людини: у

ставленні до праці і до суспільства, у манерах і зовнішньому вигляді, у

формах спілкування з людьми.

Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищеплення естетичних

смаків у процесі естетичного виховання в учнів педагог має формувати

естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише

милуватися красою природи чи пам’ятками культури, а й берегти і захищати

їх. Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки –

акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено,

природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно

пов’язані з моральністю особистості учня.

Принципи естетичного виховання

Варто відмітити, що естетичне виховання є важливою складовою

цілісного виховного процесу, і тому в організації роботи педагога з

естетичних питань необхідно враховувати весь комплекс принципів

виховання. Але виділяються принципи виховання, які особливо характерні

для цього виду виховної діяльності.

Принцип комплексного підходуозначає, що систему естетичного

виховання педагог повинен організовувати таким чином, щоб різні види

мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на школяра і

використовувати не тільки засоби мистецтва, але і засоби дійсності

комплексно.

Принцип творчої самодіяльності учнівозначає, що педагог повинен

формувати у школярів здатності переносити вироблені творчі навички на

виконання будь-якої справи. Він повинен показати учню важливість у

постановці мети створення не тільки прагматично значущого продукту, але й

естетично виразного, привабливого; у виборі естетично значущих засобів і

методів здійснення діяльності.

Принцип естетизації усього життялюдини виділяє завдання навчити

бачити, відчувати, розуміти прекрасне і творити красу у навколишній

дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Одним з головних завдань

школи на сучасному етапі є створення системи естетичного виховання.

Система естетичного виховання– це цілеспрямований, організований

процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований

на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного

обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у

нерозривному зв’язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і

трудовий розвиток. Функціонування системи естетичного виховання ефективно

здійснюється тоді, коли вона діє не ізольовано а включається у комплекс усієї

навчально-виховної роботи і здійснюється під цілеспрямованим педагогічним

керівництвом.

Майбутнім учителям необхідно усвідомити, що для кожної вікової

групи школярів характерні свої особливості естетичного розвитку залежно від

взаємодії провідної діяльності, інтересів, потреб, рівня загального розвитку.

Джерела естетичного виховання: твори образотворчого мистецтва,

музика, художня література, природа, кіно, телебачення, естрада, цирк, події

суспільного життя, оформлення побуту.

Шляхи і засоби естетичного виховання, їх характеристика.

Естетичне виховання у процесі вивчення наук. На уроках з предметів

естетичного циклу учні здобувають не лише теоретичні знання з конкретних

видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок,

розвивають свої творчі здібності. На уроках української мови та літератури

школярі засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами

вітчизняної та світової літератури. На уроках природничого-математичних

дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи,

формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики – в

логічній чіткості наукових побудов і доведень, їх структури. У багатьох

школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети

народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського,

сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, які

сприяють формуванню у дітей естетичної культури.

Естетичне виховання у праці. Естетика і праця – тісно пов’язані між

собою поняття. Справжня краса людини виявляється у праці. Певне виховне

значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та

навички, набуті у процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити

себе. Роль природи в естетичному вихованні. Естетичне сприймання природи

має базуватися на тому, що природа – джерело прекрасного. Естетичне

відношення до природи формує моральне ставлення до неї, вчить дитину

моральній поведінці завдяки гармонії, красі, різноманітністю фарб, звуків.

Естетичний вплив природи зростає, якщо учні залучені до її охорони.

Формування “почуття природи” – процес багатогранний, який включає в собі

як безпосередній вплив на людину при прямому контакті з нею, так і

опосередкований вплив через матеріал навчальних предметів, мистецтво,

різноманітні види діяльності школярів на шкільних навчально-дослідних

ділянках, участь в озелененні міст, сіл, парків культури і відпочинку, роботі

гуртків юних натуралістів.

Естетичне виховання засобами мистецтва. Естетичне виховання

засобами мистецтва розглядається через художнє, музичне виховання,

виховання засобами літератури, театру та ін.

При вивченні цього питання доцільно заслухати індивідуальні завдання

№1, №2, де студенти мають коротко викласти основні напрямки програми з

музики Д.Кабалевського для загальноосвітньої школи та програми з

образотворчого мистецтва, запропонованої Б.Неменським.

Форми естетичного виховання можна визначити в плані порівняння

характеристик традиційного підходу з авторськими формами естетичного

виховання.