Освіта в Україні і світі (сучасні реалії).

За С. Черепановою освіта (як і наука), в будь-якомусуспільстві виконує когнітивні (пізнавально-практичні) ісоціальні функції. Проте, якщо когнітивні функції –універсальні, то соціальні – досить варіативні й залежать відособливості суспільства.Здійснивши екскурс в історію розвитку української філософіїкультури та освіти, ми переконалися, що український народзумів створити свою власну національну культуру і збагачуватинею без перебільшення увесь світ. Адже ми знаємо, щопедагогічні здобутки А. Макаренка актуальні сьогодні далеко замежами України, а демократичні здобутки П. Орлика повністювідбито у Конституції США.

Що ж привело Україну до такого занедбаного стану, у якомувона перебуває сьогодні? Спробуємо відповісти на це питання,зазирнувши у глибинно-психічні чинники українськогохарактеру. У глибинній психології персонального і колективногожиття нашого народу, несвідомо проявляється так званий“комплекс меншовартості”, притаманний психіці пригнобленого, поневоленого народу. В характері українців відсутні вольовізасади, і наявний “комплекс кривди”, відчуття “даремності”національних зусиль. Адже українському народові доводилосявиживати в умовах соціопсихологічного і політичногоконформізму, який передбачав “задоволення у рабстві”. Алетакий стан можливо подолати, за словами О. Кульчицького “вактивній соціально-політичній поведінці громади, в пошукахшляхів розбудови державності, в переборенні “малоросійського”комплексу меншовартості, в посиленні раціонально-вольовоїповедінки особистості, в таких могутніх внутрішніх потягах, щоглибоко вкорінені в душі українців”. Сьогодні такі зміни ужерозпочалися. П’ятнадцять років тому Україна проголосила своюнезалежність і вже вступила в етапконструктивних реформ. Наданому етапі відбувається осмислення та узагальнення здобутківминулого, усвідомлення тих рубежів, на яких ми перебуваємоперед подальшим поступом уперед, що передбачає суспільно-гуманітарні прориви у сфері знань, у культурі. Сучасна Україна прагне досягти європейського Союзу, визнання рівнів кваліфікації українських спеціалістів у світовому просторі, поліпшитирівень якості та змісту освіти й науки. А реалізація такихпрагнень передбачається в обґрунтуванні освіти і науки як натрадиційних, так і на нових засадах, запропонованих ЮНЕСКО(“вчитися знати, вчитися робити, вчитися бути, вчитисяспівіснувати”), а також у приєднанні до Болонського процесу.

У С. А. Черепанової читаємо, що сучасний стан українськоїосвітньої системи досить невтішний у зіставленні іззаконодавчим і матеріальним забезпеченням освіти у розвиненихкраїнах. Реформа освіти у США орієнтована на науковезабезпечення навчального процесу, розвиток творчих здібностейта критичного мислення учнів, міжнародну конкурентоспроможність фахівців. Набули популярності оригінальніпрограми з освіти і виховання, які започаткував Джун Рі (радник Дж. Буша з гуманітарного циклу й освіти). Зокрема, йогопрограму морально-фізичного виховання під назвою“Народжений бути щасливим” визнано доцільною длявпровадження як обов’язкової в систему загальної освітиАмерики. Щоб стати щасливим, на думку розробника програми,необхідно дотримуватись девізу: розум у голові, чесність у серці, сила у тілі. У США існує відзнака – “За компетентність, чесність,відданість роботі”.Розробку нових стандартів освіти започаткувалаадміністрація Президента Б. Клінтона спільно з конгресомСША. Програмою передбачено приєднання кожної школи ішкільного класу в США до комп’ютерної мережі Internet,забезпечення доступу до комп’ютерів усіх учителів та учнів,якісне навчання в майбутніх школах, тощо.Порівняно з Україною, освітянська галузь у США і Німеччинідецентралізована. У Німеччині чинний Закон про сприянняосвіті, за яким учням і студентам надається грошова допомога(якщо щомісячний прибуток батьків невисокий). У німецькійсистемі освіти прийнята американська модель багаторівневоїпідготовки фахівців, за якою документи про освіту визнаютьсяна міжнародному рівні: диплом бакалавра (після трьох-чотирьохроків навчання) і магістра (4-5 років навчання). Такі пріоритетизумовлені диференційованістю освітніх потреб німецькогосуспільства, запитами на різні навчальні програми та формиатестації.

У США значна увага приділяється дослідженням у галузіфілософії освіти, зокрема педагогічної. Методологія освітньоїполітики адміністрації президента переважно орієнтована нафілософські ідеї постмодернізму і соціалконструктивізму. Надумку більшості фахівців американської педагогічної освіти,саме ці ідеї визначатимуть філософію життя людства ХХІ ст.,згідно з якими освіта має здійснювати підготовкувідповідальних, творчих, активних людей, які шануютьдивертисивність (багатоманітність людей, поглядів, культур,методів навчання тощо), діалог культур, спільне вдосконаленнявикладачів і студентів.С. Черепанова зазначає, що гуманістичні цінності маютьвизначати зміст сучасної філософії освіти. Найдавніша моральнамаксима “золоте правило”, зафіксована в малих фольклорнихжанрах, народних приказках, прислів’ях, влучних висловах із якою людина не повинна чинити іншим того, чого не бажаєдля себе.

Звичайно, для України важливо побудувати нові відносини зісвітовим співтовариством, зокрема з Європою, але не потрібноздійснювати цей процес саме з позиції власної “меншовартості”, головою занурюватися у чуже, багато в чому для наснеприйнятне. Особливо важливо нам, українцям, зі світовогокультурного надбання увібрати усе найкраще, а також нагадати про своє, національне (часто-густо безцеремонно кимсьпривласнене) і показати усьому світові, що й у нас є чомуповчитися, а не байдуже дарувати свої досягнення у виглядіеміграції нашого інтелекту та культурних діячів. Сьогодні, якніколи, Україна не може собі цього дозволити. Інакше, упрагненні комусь догодити, ми можемо просто розчинитися уновому світовому соціокультурномупросторі, творити новудержаву, але розгубити українську націю.

4. . Концептуальні засади філософії освіти в Україні та їхвпровадження в педагогічну практику.

Діяльність нового уряду України спирається і на новуфілософію. Це стосується, як зазначав С. Ніколаєнко, йдіяльності Міністерства освіти і науки України. Суть новоїфілософії освіти і науки, за його словами, полягає ось у чому. Вминулу епоху вирішальну роль в розвиткові українськоїекономіки і всього суспільства відігравали інтереси олігархічних кланів “отримувати свої прибутки”. Тепер же головна метанового уряду та його міністерства буде спрямована на “розвитокусього суспільства на базі нових знань”. У першому номерічасопису “Вища освіта України” (2001р.) міністр освіти і науки В. Кремень писав про те, що недавно створений Інститут вищоїосвіти АПН України повинен бути тим науково-теоретичним центром, “який сприятиме утвердженню концептуальної базимайбутніх реформ вищої школи, стане центром акумуляції тааналізу інформації про стан національної вищої освіти”, анауковці інституту “стануть організаторами та координатораминауково-педагогічних досліджень у галузі вищої освіти”, які“донедавна були надто фрагментарними, непослідовними і локальними”.Виходячи з цього, найважливішими завданнями Інституту вищої освіти стали:

1) розробка тієї певної концептуальної бази вищої освітиУкраїни, яка може відіграти роль загальної теоретичної основиреформування нашої вищої школи;

2) постійний моніторинг основних результатів такогореформування в основних галузях вищої освіти.Оскільки, вищим рівнем узагальнення знань про реальнийсвіт і діяльність людей є філософія, то саме сучасна філософія відіграє найважливішу методологічно-парадигмальну роль врозробці концептуальної бази вищої освіти.

На 2003-2005 рік була запланована тема розробкиконцептуальних засад філософії освіти в Україні відділом змістуфілософії та прогнозування вищої освіти, Інституту вищоїосвіти АПН України. Розглянемо, в якому стані перебуває заразв Україні розробка нової філософії розвитку нашого суспільствата її впровадження впрактику. Основна ідея, на яку спирався курс реформування нашого суспільства після отриманняУкраїною незалежності, зводилась до того, що основнимнедоліком радянського соціалізму було визнання явногопріоритету загальних (пролетарських, державних...) інтересівнад частково індивідуальними. Тому, хибно вважалося, що “рукавільного ринку” внесе необхідні корективи та позитивні зміни.Приблизно з середини 90-х рр. ХХ ст. почала розроблятисяконцепція нового центризму, спрямована на розкриття кращогорозв’язання суперечності між частково індивідуальним тасоціально-комуністичним принципами.

Сьогодні більшість учених, економістів, політиків визналиоднобічність і хибність ідеї про пріоритетну роль лібералізаціїринкових відносин та мінімальне втручання держави у цівідношення. Новий запропонований проект концептуальнихзасад філософії освіти спирається на досягнення та розкриттянової системи закономірностей взаємозв’язку певнихобов’язкових прав діяльності для усіх соціальних суб’єктів ізплюралістичністю їхніх проявів, яка і повинна стати новоюпарадигмою цієї діяльності (синтетичний напрям). У першомуваріанті система концептуальних засад філософії освіти Українибула викладена в працях В. Андрущенка, В. Лутая, С. Клепко,М. Култаєвої та ін.

Зараз в Україні здійснюється становлення такого напрямкуфілософії, котрий спрямований на подолання недоліківпопередніх, та новий синтез позитивного. Виходячи з того, що уякості нової методології розробки нової філософської концепціїосвіти і науки та її впровадження в практику пропонуєтьсясистема принципів синергетичної парадигми, звернемо увагу на те, що застосування її розкриває значні можливостідля створення інноваційної системи, яка заснована насинтетичній концепції “руху на випередження”, бо тільки такаконцепція може забезпечити не лише прискорення темпіввходження України в коло розвинених країн, а й подоланнянедоліків існуючих зараз технократично-егоїстичних формданого руху, тобто становлення сучасної соціально орієнтованоїйого форми.