Літературне оформлення наукової роботи

Літературне оформленнякурсової, дипломної, магістерської роботи є важливим етапом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Передусім зве­ртається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта викорис­тання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стан­дартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літе­ратури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.

Наукову роботу друкують на комп’ютері з використанням текс­тового редактора Word розміру 14 із міжрядковим інтервалом — 1,5. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ.

Текст наукової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля та­ких розмірів: лівий не менше 30 мм, правий — не менше 10 мм, верхній і нижній — не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким.

Текст основної частини наукової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин магістерської роботи: „ЗМІСТ”, „ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки під­розділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголо­вок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої ве­ликої) з абзацного відступу. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текс­том повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожен розділ наукової роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список вико­ристаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підроз­ділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад, „2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, на­приклад, „1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожною пункту за такими ж правилами, як пункт.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таб­лиці необхідно подавати в науковій роботі безпосередньо після текс­ту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації й таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, роз­міри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і роз­міщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додат­ках.

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і поряд­кового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в науковій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповід­ним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і по­рядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Таблиця 1.2. (друга таблиця першого розділу).

Якщо в науковій роботі одна таблиця, її нумерують за загальни­ми правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторі­нку) слово „Таблиця” і номер її вказують один раз справа над пер­шою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Про­довження табл.” і вказують номер таблиці у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і по­рядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках.

Наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові й пояс­нювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова „Примітки” ставлять двокрапку.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова „Примітка” ставлять крапку.

У науковій роботі необхідно застосовувати лише штрихові ілюс­трації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за фо­рмат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальни­ми даними (підрисунковий текст).

Цифровий матеріал, зазвичай, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над табли­цею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” по­чинають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголов­ки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без перегортання листка, або з перегортаннями за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою

кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесен­ні таблиці на іншу сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на час­тини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку — бокових.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами „Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математич­них і хімічних символів, які повторюються, не варто. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба пода­вати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожною символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності ( = ) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (•) і ділення (:).

Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розмі­щуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках магістерсь­кої роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторі­нки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. По­середині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами українсь­кої абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, И, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. Перед тим, як віддрукувати кінцевий варіант роботи, вона дета­льно перевіряється студентом і науковим керівником. З урахуванням зауважень автор роботи вносить необхідні зміни, доповнення і корективи. Уточнюються назви розділів і підрозділів, таблиць, малюнків, послідовність розташування матеріалу, цифрові дані, чіткість висновків і рекомендацій. Текст роботи повинен бути розбитий на ті розді­ли і підрозділи, які вказуються у змісті. Кожен розділ роботи почина­ється з нової сторінки. Між підзаголовками розділів і наступним тек­стом потрібно зберігати відстань не менше як 10 мм або 3 інтервали (комп'ютерний варіант).

У науковій роботі не рекомендується вживати мовні звороти від першої особи: „Я спостерігав”, „На мою думку”, „Мені здається”. Треба — „Ми отримали” тощо. Найкраще висловлювати свою думку так: „Вивчення передового досвіду свідчить, що...” або: „На основі аналізу можна стверджувати, що...”.

Всі сторінки остаточно оформленої і перевіреної роботи нумеру­ються за порядком. Першою сторінкою вважається титульний лист, але цифра 1 на ньому не ставиться. Робота переплітається або зшива­ється у спеціальну папку. Після розділу „Висновки” студент ставить свій підпис.

Бажано, щоб матеріали дослідження друкувалися студентами у різноманітних виданнях.

Для написання статті за матеріалами, які містять результати до­слідження, перш за все, потрібно скласти її план:

1. Вступ — постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими практичними завданнями (п'ять-десять рядків).

2. Останні дослідження і публікації, на яких ґрунтується автор (зазвичай, ця частина статті складає близько 1/3 сторінки).

3. Формулювання мети і завдань дослідження.

4. Викладення власного матеріалу дослідження (3-4 сторінки машинописного тексту через два інтервали). Невеликий обсяг при­мушує виділити головне в матеріалах дослідження; в загальному описати методику дослідження; коротко викласти отримані результа­ти.

5. Заключення, в якому робляться висновки проведеного дослі­дження.

Таким чином, отримані у процесі дослідження експериментальні дані, узагальнюються та аналізуються за допомогою методів математичної статистики, що дозволяє зробити певні висновки і практичні рекомендації.