Чабаненко Віктор Антонович
(12 вересня 1937,Василівський район) —доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.
Народився 12 вересня 1937 року у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі. У 1959 році закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет), після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 — кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985 — 1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 р. до сьогоднішнього дня — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Академік Академії наук вищої школи України. Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я.Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). Член Національної спілки письменників України з 1999 року.
ДО УКРАЇНИ
Як Дніпро обіймає голубими руками
Хортицю,
Так і я обіймаю тебе голубими мріями,
Вітчизно кохана.
Я течу повсякчас біля лона твого,
Я струмлю повсякчас біля серця твого,
Я гострю повсякчас
Об граніти твої
Меч двосічний
На лжу осоружную!
Із очей із твоїх у мою глибину
Западає сльоза перламутрова,
І я чую, як там з неї враз пророста
Диво дивнєє –
Квітка надії.
У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя
Бунтівничі пороги потоплено,
Та розіб'ється всякий
Об них корабель,
Що до тебе пливтиме із кривдою!..
* * *
Оратаніє рідна моя!
Ти - любов моя перша й остання...
Твій вінець у всесвітнім огромі сія,
Як зоря у годину світання.
Я до Божої никну стопи:
Серце вдячності повне по вінця
За широкий Дніпро, за роздольні степи,
За судьбу орія-українця.
Прийде час - я здіймусь, полечу
У безмір'я високо-високо,
Та тебе, як маяк, як вівтарну свічу,
Пильнуватиме скрізь моє око.
Побуваю по всіх я світах,
Всі орбіти космічні спізнаю –
Заячу-застогну, мов поранений птах,
Але ні, серед зір не сконаю!
Я здолаю усі манівці
І до тебе вернуся, прилину;
Упаду у твої запашні чебреці.
Під твою сонцекрасну калину...
09.03.2001р. Запоріжжя
МІЙ МЕЧ
Я у Франковій кузні меч собі кував,
Слізьми пекучими оружжя гартував, -
Тепер гострю його точилом крем'яним
На пострах ідолам безжальним і чумним.
А вигостривши меч, піду вступлю до лав
Борців, що їх Господь землі моїй послав;
В бою кривавому не згину я із ним
Під нашим стягом синьо-злотним, осяйним.
1961р. Раухівка на Одещині
Рекомендована література:
1. Білоцерківець Н. БУ-БА-БУ та ін., або Дещо про український поетичний авангард // Літературна панорама.— 1990.— К., 1990.
2. Бовсунівська Т. Типологія української посттоталітарної художньої деструкції світобудови // Сучасність.— 2003.— № 10.
3. Гундорова Т. Бу-Ба-Бу, Карнавал, Кіч // Критика.— 2000.— № 7—8.
4. Гундорова Т. Постмодерністська фікція Андруховича з постколоніальним знаком питання // Сучасність.— 1993.— № 9.
5. Жулинський М. Подих третього тисячоліття.— Луцьк, 2000.
6. Зборовська Н. Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків.— Львів, 1999.
7. Квіт С. Свобода стилю: Есе та статті.— К., 1996.
8. Павлишин М. Що перетворюється в “Рекреаціях” Юрія Андруховича? // Канон та іконостас.— К., 1997.
9. Плерома. Мала українська енциклопедія актуальної літератури.— Івано-Франківськ, 1998.
10. Процюк С. Лицарі стилосу та кав’ярень: Есе про дев’яностиків.— К., 1996.
11. Слапчук В. Світ у слові (інтерв’ю) // Кур’єр Кривбасу.— 2000.— № 127.
12. Ткачук М. Літературний процес 90-х років ХХ століття // Українська мова та література.— 2000.— № 22.
13. Ткачук М. Метафора, що вивертає світ. Поезія дев’ятдесятників // Кур’єр Кривбасу — 1999.— червень.
14. Харчук Р. Покоління постепохи. Проза // Дивослово.— 1998.— № 1.