Сутність принципів виховання військовослужбовців

ЛЕКЦІЯ

З навчальної дисципліни

"Військове навчання і виховання"

Т Е М А №2: «Військове навчання»

Заняття №6:

«Принципи виховання військовослужбовців».

Час: 2 години

Мета заняття:

1. формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності; 2. сприяти розвитку почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості; 3. формувати світогляд курсантів, спираючись на загальнолюдські цінності. 4. формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності;

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№ з/п	Навчальні питання	Час (хв.)
	ВСТУПНА ЧАСТИНА ОСНОВНА ЧАСТИНА Сутність принципів виховання військовослужбовців. Принципи виховання як система педагогічних вимог. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

1.Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник, видання ІІ, доповнене, у двох частинах: частина І. – К.: ВГІ НАОУ, 2002. – 207 с. 2.Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ: навчально-методичний посібник. – К.: КВГІ, 1998. 3. Войсковой вестник. Сборник учебно-методических материалов. Приложение к военно-публицис-тическому и литературно-художественному журналу “На боевом посту”. – М., 2005. 4. «Военная психология и педагогика», под редакцией П.А. Корчемного, 1998 р. 5. www.soldiering.ru 6. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ 7. http://psychology.net.ru 8. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm 9. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html 10. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

- прийняти рапорт командира групи та привітатися з курсантами;

- перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;

- перевірити форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;

- при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;

- нагадати основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;

- довести під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;

- зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;

- визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;

- представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);

- визначити порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;

- довести заходи безпеки (при необхідності).

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Сутність принципів виховання військовослужбовців

Закони та закономірності виховання діють не безпосередньо, їх сутність та основні вимоги відбиваються у принципах виховання, які визначають напрямки, стратегію і зміст практичних дій вихователів і вихованців в Збройних силах України.

Поняття “принцип” має латинське походження. Латинське поняття “principum” означає “початок, основа, підвалина”. Вони, тобто принципи виховання, є теоретичним узагальненням педагогічної практики, виникають із досвіду педагогічної діяльності, мають об’єктивний характер, безпосередньо витікають із закономірностей виховання.

На сьогоднішній день загальне визначення принципів виховання не отримало свого остаточного вирішення. Це виявляється у тому, що до цього часу не визначено вихідні основи для обгрунтування принципів виховання, не опрацьовані наукові підвалини системи принципів виховання, їх підпорядкованості, ієрархії. Власне, це є причиною того, що в різних підручниках з педагогіки та відповідних фундаментальних працях з теорії виховання, у тому числі й з військового, кількість принципів виховання, їх ієрархія та формулювання значно відрізняються. Це пояснюється тим, що: по-перше, автори дотримуються різних концепцій і джерел під час їх виведення та, по-друге, по-різному розуміють педагогічне поняття “принципи виховання”.

Наприклад, основними джерелами виведення принципів виховання для одних є досвід виховної діяльності, для других – закономірності виховання, для третіх – закономірності формування особистості. Напевно, кожний погляд має свої певні обгрунтування та право на існування. Але, на нашу думку, в основі принципів виховання лежать закони та закономірності виховного процесу в Збройних силах України. Хоча між ними не існує безпосередня жорстка залежність, вони служать методологічною та теоретичною підвалиною для опрацювання й обгрунтування принципів виховання військовослужбовців Збройних сил України. Безумовно, ці залежності є настільки різноманітними, що, наприклад, з однієї закономірності виводиться не один, а кілька принципів виховання. А іноді – навпаки, з кількох закономірностей процесу виховання формулюється один принцип виховання. Це свідчить про те, що на обгрунтування принципів виховання справляють значний вплив не тільки власне педагогічні закономірності, але і соціальні, філософські, психологічні та ряд інших груп закономірностей. Тому при обґрунтуванні принципів виховання військовослужбовців Збройних сил України необхідно брати до уваги, в першу чергу, суспільну спрямованість, національні ідеали, цінності та традиції виховання українського народу, досвід виховання військовослужбовців різних виховних систем, закономірності формування особистості українського військовослужбовця, закономірності розвитку та формування військового колективу, досвід сучасних воєнних конфліктів, зміст і характер бойової та гуманітарної підготовки в сучасних умовах, особливості та психологічний зміст сучасної війни тощо.

Кілька зауважень до педагогічного поняття“принципи виховання”, який становить важливий розділ теорії військового виховання. У сукупності вони визначають мету, спрямованість, зміст, організацію і методику виховного процесу у військових підрозділах і частинах. Це знання про сутність, зміст, структуру виховання, його закони, закономірності, що проявляється у вигляді норм виховної діяльності у Збройних силах України, оптимальних науково обґрунтованих регуляторів до виховної практики. У теоретичному плані – це її кінцевий результат, тому принципи є орієнтиром для практики виховання військовослужбовців. Вони мають об’єктивний характер за змістом, але суб’єктивні за формою, тому що мають свій прояв у діяльності конкретних посадових осіб. “Принципи виховання – вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації” [3, с. 270].

І.П.Підласий до принципів виховання висунув такі вимоги: обов’язковість; комплексність; рівнозначність [6, с. 40]. На нашу думку, до цих вимог треба обов’язково додати системність, гуманність та особистісну спрямованість.

Сукупність цих вимог забезпечує також системний підхід вихователів до виховання, комплексний вплив на кожного з них і на колектив у цілому. Дотримання психолого-педагогічних вимог одного з принципів виховання передбачає необхідність безумовного виконання вимог інших принципів, бо серед них немає головних і другорядних, вони всі рівнозначні та обов’язкові. Отже, не можна в одному випадку дотримуватися одних правил, а в другому – інших. Це знижує ефективність виховної роботи, зводить нанівець зусилля багатьох вихователів.

Ці основні характеристики принципів виховання – системність, комплексність, обов’язковість, рівнозначність – передбачають не сліпе механічне їх використання у виховному процесі, а обов’язковою умовою їх ефективності є творче застосування з урахуванням педагогічної майстерності вихователя, індивідуально-психічних особливостей вихованця і конкретної виховної ситуації.

У військовій педагогіці під принципами виховання слід розуміти конкретні рекомендації щодо досягнення цілей виховання військовослужбовців на основі його пізнаних закономірностей. Ці рекомендації стосуються:

регулювання різноманітних і змістовних стосунків учасників виховного процесу, тому що за характером власного існування вони мають суб’єктивний характер (визначають діяльність військового педагога і різноманітну діяльність вихованців; відображають внутрішню сутність і смисл діяльності вихователів і вихованців; визначають соціальну і прикладну спрямованість виховного процесу та діяльність військового педагога; зумовлюють характер і особливості різноманітної діяльності вихованців; визначають взаємозалежність і взаємообумовленість всіх компонентів процесу виховання, взагалі, та вихователів і вихованців, зокрема, тощо);

з’ясування провідних тенденцій виховання військовослужбовців і в українському суспільстві;

розв’язання суперечностей процесу виховання та умов досягнення успіхів у навчально-виховному процесі;

визначення змісту, методів і форм виховної діяльності тощо.

Отже, принципи виховання військовослужбовців – це найбільш загальні провідні положення, які визначають мету, ідеали, зміст, методику та організацію процесу виховання у Збройних силах України.

Незнання принципів не відміняє їх існування і дію, а робить процес виховання ненауковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, отже, малоефективним. Принципи виховання складають струнку систему, їх ефективність проявляється тільки у комплексному та послідовному використанні. Вони тісно взаємопов’язані між собою, їх вимоги дуже часто витікають одна з другої. Обов’язковою передумовою ефективності принципів виховання військовослужбовців є системний, комплексний підхід до виховання військовослужбовців. Відповідно, системність принципів виховання обумовлює також системність методів виховання військовослужбовців.

Отже, знання методологічних, методичних і психолого-педагогічних вимог системи сучасних принципів виховання військовослужбовців є ознакою високої педагогічної культури суб’єкта виховання у Збройних силах України та важливою передумовою ефективності всього навчально-виховного процесу в них.

У сучасній педагогіці існує різна кількість принципів виховання та їх класифікацій. Наприклад, С.У.Гончаренко виділяє такі загальні принципи виховання: “суспільна спрямованість виховання; виховання особистості в діяльності та спілкуванні; стимулювання внутрішньої активності особистості; принцип гуманізму в поєднанні з високою вимогливістю; оптимістичне прогнозування; опора на позитивні якості учнів; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; виховання в колективі; єдність і погодженість вимог, зусиль і дій школи, родини і громадськості. Принципи національного виховання: виховання у громадянському, національному дусі; гуманізм, демократизм, природовідповідність, діяльнісно-особистісний; єдності родинного і шкільного виховання, наступність, спадкоємність поколінь” [3, с. 270].

Автори навчального посібнику “Педагогика” виділяють нестандартні принципи виховання. Це: принцип орієнтації на ціннісні взаємини; принцип суб’єктності; принцип прийняття дитини як даність (данность – рос.) [1, с. 382-389].

В.М.Галузинський і М.Б.Євтух визначили такі “принципи сучасного виховання”:

“1) гуманістичний характер змісту і методів виховання, який означає пріоритетність особистості дитини над загальним процесом масового (фронтального) колективного виховання;

2) поєднання виховання і навчання в єдиний навчально-виховний процес, у якому провідну роль відіграє виховання на уроках, у ході засвоєння не тільки знань, умінь і навичок, а й найкращих моральних рис людини;

3) урахування вікових та індивідуальних особливостей кожного учня у процесі виховання;

4) створення морально-психологічного клімату в колективі, за яким би відчувався стиль педагогічної людяності і доброзичливості;

5) поступове перетворення учня з об’єкта пасивного сприймання на суб’єкт активного самовиховання;

6) плюралізм у діяльності громадських юнацьких і дитячих організацій, відмова від масового, огульного залучення до них” [2, с. 86-87]. І.П.Підласий виокремлює такі принципи виховання: суспільна спрямованість виховання; зв’язок виховання з життям, трудом; опора на позитивне у вихованні; гуманізація виховання; особистісний підхід; єдність виховних впливів [6, с. 41].

У підручниках з військової педагогіки, в основному, даються такі принципи виховання: конкретна соціально-ціннісна направленість і цілеспрямованість виховання; відповідність змісту характеру задач, що вирішуються військовослужбовцями, та їх потребам; гармонійність змістовних складових виховання: державно-патріотичного, військово-професійного, духовно-морального, соціально-правового, фізичного; естетизація виховного впливу, взаємодії і взаємин у військовому колективі; виховання у процесі військової праці та повсякденного життя; виховання у колективі та через колектив; суб’єкт-суб’єктний характер виховних взаємин, які реалізуються на правовому підґрунті; опора на позитивне в особистості воїна і військовому колективі; повнота охоплення вихованням усіх суб’єктів військового труда і сфер їх функціонування; активність, системність і конкретність виховних заходів; сполучення комплексного. диференційованого та індивідуального підходів у виховній діяльності; єдність, узгодженість і спадковість виховних впливів; оптимізація виховного процесу [1, с. 235].

Досвід навчально-виховної діяльності свідчить про те, що цей перелік повинен залишатися відкритим. Ті зміни, які відбуваються у нашому суспільстві, Збройних силах України, в арміях інших країн, у різних галузях військових і соціально-гуманітарних наук сприяють подальшому розвитку виховного процесу та його вдосконаленню. Особливо це актуалізується сучасним досвідом ведення бойових дій, який накопичено у воєнних конфліктах останніх років (в Афганістані, на Близькому Сході, на Балканах тощо).

Надзвичайно відповідальні завдання перед теорією військового виховання ставить Концепція виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України. Вона визначає стратегічні завдання, основні напрямки та шляхи реформування військового виховання у Збройних силах України, що, у свою чергу, висуває методологічні, теоретичні, методичні та практичні завдання перед військовою педагогікою.

Принципи виховання, які знаходяться у тісному взаємозв’язку, створюють цілісну єдність і становлять систему. Реалізація одного принципу пов’язана з реалізацією інших. Усі вони відображають сутність і основні особливості навчально-виховного процесу і, відповідно, дають військовому педагогу сукупність конкретних методологічних, теоретичних і методичних рекомендацій щодо його організації та проведення – від визначення мети та ідеалу виховання військовослужбовців до аналізу отриманих результатів.

Основними характеристиками системи принципів виховання військовослужбовців, виходячи з сучасних педагогічних концепцій, повинні бути:

націленість на здійснення основної інтегративної властивості сучасної педагогічної системи – це виховне і розвиваюче навчання, формування всебічно гармонійно розвиненої особистості військовослужбовця – громадянина Української держави з активною життєвою позицією та творчою настановою;

національна спрямованість, гармонійність, комплексність, конкретність та послідовність виховних впливів;

спрямованість на забезпечення ефективності бойової та гуманітарної підготовки у Збройних силах України;

спрямованість на забезпечення підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності військових частин і підрозділів та їх готовності до захисту територіальної цілісності і недоторканості нашої Батьківщини.

Узагальнюючи сучасні методологічні та теоретичні підходи до обгрунтування системи принципів виховання, які існують на сьогоднішній день у педагогіці, і враховуючи особливості навчально-виховного процесу у Збройних силах України, можна дати таку систему принципів виховання військовослужбовців: цілеспрямованість; суспільна спрямованість; виховання воїнів у процесі воїнського труда і повсякденного життя; виховання в колективі та через колектив; суб’єкт-суб’єктний характер виховних взаємин; гуманізм і демократизм у поєднанні з високою вимогливістю та пошаною до особистості вихованця; опора на позитивні якості в особистості воїна і військового колективу; наступальність, активність, системність і конкретність виховних заходів; свідомість, самодіяльність та активність вихованців; сполучення комплексного, диференційованого та індивідуального підходу у виховній діяльності; єдність, погодженість і спадковість виховних впливів, зусиль і дій; оптимізація виховного процесу тощо.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити такі висновки:

закони, закономірності та принципи виховання військовослужбовців знаходяться у різноманітному діалектичному і змістовному взаємозв’язку;

закони виховного процесу, які відображають об’єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійки зв’язки виховних явищ, проявляються в його закономірностях;

конкретні рекомендації закономірностей виховання відбиваються у принципах виховання військовослужбовців, які визначають стратегію і тактику практичних дій вихователів і вихованців;

Отже, принципи виховання:

визначають діяльність вихователів і діяльність вихованців;

відбивають внутрішню суть їх діяльності;

базуються на закономірностях виховного процесу;

становлять систему вимог до визначення, опрацювання й обгрунтування цілей, ідеалів, змісту, методів, форм виховання військовослужбовців Збройних сил України та методичних основ їх упровадження у практику виховання військ;

визначають загальну і військово-прикладну спрямованість виховання військовослужбовців;

є основними положеннями, на які опираються при здійсненні виховних заходів;

є положеннями, які визначають характер діяльності вихованців щодо самовдосконалення;

визначають перспективні напрямки розвитку теорії та практики військового виховання тощо.

Військовим педагогам необхідно орієнтуватися не на окремі принципи виховання, а на їх систему і розглядати її як сукупність конкретних рекомендацій для втілення в життя основних законів і стратегічних ідей, які викладено у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, інших державних документах.