Організація дозвіллєвої діяльності дітей і підлітків з девіантною поведінкою.
Останнім часом тема вчинення злочинів молоддю становиться все більш актуальною. Стрімких обертів набирає деградація молодого покоління нашого суспільства. В пошуках шляхів реалізації свого потенціалу, молодь дедалі частіше стала вчиняти злочини.
Зазвичай нею здійснюються більш тяжкі проступки – вбивства, насильницькі злочини, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що обумовлюються великою кількістю вільного часу.
Вільний час має свій соціальний контекст. Людина належить до формальних та неформальних форм суспільного життя (сім’я, трудовий колектив, клуби, організації). Вважається, що розділяючи між ними час, особа визначає свою суспільну значимість. Вільний час і факт його використання створюють відчуття психічного спокою особистості, що в свою чергу є основним елементом зниження агресивності молоді, а разом з тим і рівня злочинності. Так, за статистикою МВС, 62% всіх злочинів в Україні вчиняється особами у віці 16-29 років. Проблема залишається актуальною ще й тому, що кількість засуджених підлітків (14-16 років) та молоді складає понад 50% від загальної кількості засуджених. Кожен другий злочин неповнолітніх - тяжкий. Зростає злочинність серед дівчат. На 20% збільшилася рецидивна злочинність.
Звичайно, важливе місце у подоланні злочинності займає проведення профілактичної роботи, втім, оскільки після закінчення школи роль педагогічного виховання вичерпується, на виховні процеси молоді стає майже неможливо впливати. Основним напрямком запобігання злочинності тоді є організація вільного часу молоді, його унормованість.
В контексті даної проблеми компонентами зародження девіантної поведінки є:
відсутність педагогічного впливу, проблемні ситуації й життєві кризи, хибне ставлення до життя, неправильно сформований світогляд, негативні емоції. Найбільш загальним алгоритмом у формуванні девіантної поведінки є: спосіб проведення дозвілля – вибір кола друзів – спрямованість розвитку особистості.
Однією з основних детермінант злочинності молоді є відсутність зайнятості. Щодо неповнолітніх, то незважаючи на значну кількість вільного часу після школи, більшість старшокласників не відвідують освітній заклад і надають перевагу сумнівним компаніям, проведенню часу з друзями, в соціальних мережах. Крім того, у зв’язку із фінансовою неспроможністю батьків, спостерігається неможливість реалізації захоплень підлітків, їх інтересів. Проблемою в даному випадку є погіршення рівня організації дозвілля, його пасивність, відсутність соціального й сімейного контролю за часом дітей.
Після закінчення школи, зазвичай особи, з бідних сімей, яким не вдалося працевлаштуватись, згодом попадають в коло зацікавленості правоохоронних органів. У період відсутності роботи, соціальної незабезпеченості, економічної нестабільності, молодь вливається в колективи існуючих субкультур, які останнім часом характеризуються появою різних течій і напрямів. І хоч формування їх супроводжується існуванням будь - якої суспільної формації, тенденцією сьогоднішньої є крайній прояв поведінкових девіацій, форм їх вираження. Девіації – наслідки не стільки соціально-економічних деформацій, скільки відсутності виховних, коли спостерігається зміна ціннісних орієнтирів через приділення більшої уваги матеріальному і фінансовому забезпеченню і меншої – моральному й духовному розвиткові.
В результаті пошуків зайнятості, способів своєї реалізації, через низьку силу волі, відсутність підтримки з боку близьких, досить часто молодь руйнує позитивні соціальні зв’язки і виходить з неблагополучної ситуації асоціальним шляхом. Так відбувається формування девіантних стереотипів поведінки, а з часом - і їх закріплення через відсутність позитивних впливів із сторони суспільства.
Формування девіантних форм поведінки в сфері дозвілля відбувається через брак інформації про Чуже, через досвід упередженості, через прихований зміст певної культурної традиції, зрештою – через обмеженість кругозору та досвіду. Воно дає свою відповідь на потенціальне і актуальне вторгнення до життєвого простору Чужого. При цьому це Чуже зовсім не обов’язково повинно бути більш сильним, воно може бути слабким, беззахисним. Від цього не змінюється вороже і навіть агресивне ставлення до нього.
Таким чином, неадекватність дій і вчинків індивідів у сфері дозвілля, їх деструктивне мислення дають підстави говорити про їхню культурну деградацію, про відсутність соціальних і культурних компетентностей, без яких людина не може існувати у відкритому суспільстві. І саме культура дозвілля, на нашу думку, передбачає вміння здійснювати вибір між конструктивними та деструктивними тенденціями та пропозиціями світу розваг і ставати на захист загальнолюдських цінностей.
Організація дозвіллєвої діяльності дітей і підлітків з девіантною поведінкою спрямована перш за все на профілактику девіантної поведінки.
Соціальна профілактика − діяльність, спрямована на запобігання виникненню, поширенню чи загостренню негативних соціальних явищ та їх небезпечним наслідкам. Відповідно створюються заходи, спрямовані на три рівні профілактики:
− первинна профілактика − діяльність, спрямована на попередження виникнення та поширення певного негативного явища та проблем, пов'язаних із ним;
− вторинна профілактика − діяльність, спрямована на попередження загострення негативних явищ та їх наслідків, на запобігання поглибленню соціальної дезадаптації осіб, яким властива асоціальна чи небезпечна поведінка;
− третинна профілактика − робота, спрямована на попередження рецидивів асоціальної або небезпечної поведінки серед осіб, яким така поведінка була властива раніше.
Семінарське заняття № 14