Реалізація Болонської декларації в США

Рівень освіти населення виступає одним з головних показників добробуту народу країни. Сам же рівень добробуту, на думку експертів Організації Об'єднаних Націй, найкраще відображається за допомогою індексу розвитку людського потенціалу та системи освіти країни.

Учасниками Болонського процесу є 47 країн (2011 рік) і Європейська комісія. США не тільки спостерігають за процесом європейської освітньої інтеграції, а й досить активно беруть участь в ньому. У 1992 році при ЮНЕСКО була створена робоча група з розробки нормативної бази для забезпечення можливості взаємного визнання документів про освіту країн Європи та Америки. Однак за два роки не вдалося прийти до консенсусу, з'ясувалося, що однією з головних проблем на шляху конвергенції двох освітніх систем, є проблема зіставлення Європейської системи взаємного визнання залікових одиниць (ECTS) з американською системою залікових одиниць (англ. credits).

У США застосовуються більш різноманітна і гнучка система обліку навчального навантаження, що складається з системи залікових одиниць (credits), підрахунку сумарних оцінок за критеріями кількості (GPA) і якості (QPA), а також додаткових балів за успішну навчальну та наукову роботу (Honors) [4, 28].

У США вищі навчальні заклади діляться на місцеві і національні, при цьому існує класифікація за типом навчальних закладів - коледжі та університети. В принципі, різниця між ними є, але самі американці часто їх не поділяють і ідентифікують як одне і те ж. Що до України, то різниця між коледжами та вищими навчальними закладами є, і до речі дуже суттєва, адже має різні рівні акредитації та кваліфікаційний ступінь.

Країни - учасники болонської конвенції, в тому числі і Україна здійснює щорічно більше 12 тисяч студентських обмінів тільки всередині однієї країни. Якщо розглядати галузі наук, за якими найчастіше відбувається обмін студентами, то це-бізнес, лінгвістика (філологія), соціальні, інженерні та юридичні науки. На відміну від США, подібний обмін там неможливий.

Так історично склалося, що державні університети в США діляться на дві категорії: науково-дослідницькі університети та університети типу «ленд-грант» і «сі-грант». Науково-дослідницькі університети основною своєю метою бачать проведення дослідних робіт в першу чергу, і навчання студентів, вже у другу чергу. Однак, така робота ведеться в основному в теоретичному напрямку. Університети типу «ленд-грант» (земельні) і «сі-грант» (морські) основний акцент роблять на прикладні дослідження. Їх буквальний переклад означає ті галузі знань, де вони проводять дослідження - сільське господарство, машинобудування, океанологія і т.д [2].

Правда, така класифікація скоріше притаманна ХХ століттю, і на сьогодні університети вже не діляться так радикально в плані прикладних або теоретичних досліджень, а намагаються максимально лавірувати в пошуках золотої середини. Саме від цього залежить успішність фінансування того чи іншого університету. Українські ж вищі навчальні заклади такої класифікації не мають. Державні виші поділяються на: університети, академії, інститути, консерваторії, коледжі, технікуми, вищі професійні училища. Суттєве розмежування за галузями, на відміну від США, в українській освіті не застосовується.

Як і у нас, основною формою навчальних занять у американських вищих школах є лекція. У США немає поняття «академічна група», так як у кожного студента існує своя індивідуальна програма, а тому «одногрупників» українського типу в американців не може існувати в принципі. Зазвичай, перед початком лекції студентам видається її надрукований конспект, а тому конспектувати в звичному для нас розумінні, американські студенти позбавлені.

Зазвичай в США студенти вивчають протягом семестру не більше 4-5 дисциплін, отже завантаження курсу - близько 15 кредитних годин. Це означає, що студенти мають приблизно п`ятнадцятигодинне аудиторне навантаження щотижня. Студент, що набрав вказане число кредит-годин, може отримати певну ступінь. Оцінки у вузах зазвичай виставляються за підсумками семестру. Головним чином вони залежать від результатів іспитів, захисту проектів, рефератів і від виконання завдань за самостійною підготовкою. Система оцінок в США є єдиною для середньої та для вищої освіти. Результати тестів та іспитів оцінюються за схемою A / B / C / D / F, де A - найкраща відмітка, F - незадовільно. До всіх позначок, крім F, може додаватися «+» або «-» [8, 6].

В Україні відповідно до Болонської декларації та Європейської системи трансферу оцінок (ECTS) введена кредитно-модульна організація навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (кредитів). Таким чином зменшується навантаження на студентів, оскільки відсутні сесії. Система не передбачає обов'язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Протягом навчального семестру студенти складають модульні контролі під час тижнів, вільних від аудиторних занять, а їх знання оцінюються за 100-бальною шкалою. Студенти, які за результатами модульних контролів здобули з конкретних навчальних дисциплін не менше від встановленої мінімальної кількості балів («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») отримують державні семестрові оцінки. Також система передбачає введення семестрових іспитів, які можуть покращити оцінку, отриману за результатами модульних контролів.

Для отримання ступеня бакалавра в США, студенту необхідно набрати певну кількість залікових одиниць (зазвичай вони нараховуються за відвідування лекцій, роботи на семінарах і виконання домашніх завдань), а також здати необхідні для цього іспити. І якщо ступінь бакалавра в США часто має загальний дисциплінарний критерій (наприклад, бакалавр історії, або бакалавр соціології), то ступінь магістра орієнтується вже на виключно вузьку спеціалізацію. Ступінь магістра виходить 1 рік, рідше два і для отримання цього ступеня необхідний захист тез з обраної спеціальності [7, 163].

Система освіти Українських вишів вводить двоциклове навчання: додипломне та післядипломне. Додипломний цикл передбачає одержання 1-го академічного ступеня (бакалавр), при цьому тривалість навчання має бути не менше 3 - 4 років. Успішне завершення 1-го циклу відкриває доступ до 2-го циклу — післядипломного. Навчання впродовж 2-го циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

І останнє порівняння з Україною: професор державного університету в США в місяць в середньому отримує близько 5800 доларів, що в цілому не є такою вже захмарною цифрою, хоча в порівнянні з Україною, безумовно, не на нашу користь, (у нас середня зарплата професора державного вузу коливається від 500 до 800 дол. США). У той же час, якщо в середньому по Україні студенти платять 3000 дол. За рік навчання в університеті, то у американських студентів ця цифра починається від 6000 тис. доларів (а в найбільш престижних університетах і коледжах не опускається нижче, ніж 20 000 тис. дол.).