Вплив педагога на виховання діє при врахуванні певних умов. Яких зокрема?

З точки зору сучасної психології одиницею виховного процесу як процесу взаємодії двох активних суб'єктів (вихователя й вихованця) є виховний вплив. При цьому вихованець одночасно виступає й об'єктом (тобто тим, на кого спрямований вплив), і суб'єктом виховання, за яким визнається спроможність активно впливати на перебіг виховного процесу.

Виховний вплив — це процес організації сумісної активності вихователя й вихованців і здійснення їхніх цілеспрямованих дій, які мають на меті зміну психологічних характеристик об'єктів виховного впливу (їхньої мотивації, потреб і установок, цінностей та рис характеру), а також перебудову поведінки останніх з огляду на характерні для певного суспільства уявлення про соціально зрілу, пристосовану до реальних суспільних умов особистість. Педагогічно ефективним вважається лише той вплив, який одна людина відчуває з боку іншої, що сприяє розвиткові її особистості або підготовляє його. У вихованні педагоги частіше використовують імперативні (наказові) та маніпулятивні виховні впливи, дуже рідко -розвивальні. Один і той самий вплив може породжувати різні мотиви поведінки учня. Багато з них залишаються нейтральними, не впливаючи на дитину.

Ефективний виховний вплив забезпечують такі психологічні передумови:

1) доброзичливі стосунки між педагогом і вихованцем (авторитет вчителя, гуманне ставлення до вихованця)

2) актуалізування педагогом внутрішніх передумов і зовнішніх умов для реалізації виховного впливу.

3) врахування дії соціально-психологічних механізмів захисту Я

4) знання педагогом закономірностей вікового розвитку дитини та його сенситивних періодів

5) реалізація принципу проблемності у вихованні, коли дитина самостійно відкриває для себе моральні цінності , вибудовує адекватні вчинки , випробовує їх.

6) високий рівень емпатії, знання особистості дитини

7) оптимальне співвідношення у реагуванні вчителя на вчинок учня, оцінки, інтерпретації вчинку, підтримки і заспокоєння. З’ясування стану учня з метою отримання додаткової інформації, розуміння його.

8) урахування детермінантів виховання (спадковість, здоров’я, умов і стосунків і сім’ї, вплив класу, еферентної групи, індивідуальних та вікових особливостей)

9) оптимальне співвідношення у структурі виховного впливу контролю, вимог до дитини, умов для вияву нею самостійності, творчості, ініціативи, емоційной підтримки, способів спілкування з нею ( переконання, обґрунтування свого погляду, готовність до обговорення проблем, увага до аргументації дитини і т.д.).

використовуючи певні впливи, у школяра можна виховати здатність до переживань. Провідна роль у виховному процесі належить педагогу, який керує ним, створює умови для самовиховання, застосовуючи переконання, вимоги, педагогічне навіювання, санкції, приклад, вправляння та ін. Успіх виховного впливу залежить від смислу, який вбачає вихованець у вимогах педагога. Нерідко найкращі наміри, правильні впливи, вимоги вчителя сприймаються учнями навпаки.

Між ними виникають смислові бар'єри - ситуації, коли одне і те саме явище має різний смисл для педагога і учня: те, що педагог вважає позитивним, учень - негативним, і навпаки. Вони ніби розмовляють різними мовами. Впливи педагога повинні бути гуманними, зважати на гідність дитини, не травмувати її, відповідати провідним психічним функціям, враховувати її моральний досвід.

вихователю, звичайно, необхідно добре розуміти, які ідеї й цінності життя важливі для вихованця наданому етапі його онтогенезу в конкретний момент взаємодії з соціальним і предметним світом, брак якої соціальної інформації або соціального досвіду найгостріше переживає вихованець на певний момент. Чим більша тут відповідність, тим більша вірогідність адекватного приймання вихованцем змісту виховного впливу, а, отже, і ефективнішим є вплив. Тому при доборі дієвих форм і методів виховних впливів так важливо враховувати вікові й індивідуально-типологічні особливості особистості конкретних вихованців. При цьому враховувати не лише стійкі особливості особистості дитини, а й її тимчасові психічні стани, що відображають той своєрідний психологічний клімат, з яким дитина ввійшла у виховну ситуацію і який значною мірою зумовлює сприймання нею педагогічного впливу.

Окрім того, і це не менш суттєво для вихованця, у процесі виховної комунікації важлива форма звертання, психологічні особливості організації впливу, їхня відповідність уявленням дитини про бажаний спосіб і психологічні умови педагогічної взаємодії з нею як з особистістю з певним соціальним статусом і внутрішньою позицією.