РОЗДІЛ 2. Методика формування творчих здібностей засобами музично-ігрового фольклору

2.1. Аналіз програмових завдань щодо формування творчих здібностей засобами музично-ігрового фольклору у дітей старшого дошкільного віку

Законом України «Про дошкільну освіту» одним з пріоритетних завдань визначено «формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду». Але останнім часом у системі дошкільної освіти домінує тенденція надання пріоритету навчальній діяльності дітей і водночас приділення недостатньої уваги до їхнього розвитку під час суто дитячих видів діяльності. У результаті гальмується формування адекватного само сприйняття зростаючої особистості її творча ініціатива.

Отже, нова редакція Державного стандарту дошкільної освіти обумовлена «соціальною необхідністю зміни знаннєвої орієнтації на особистісно-ціннісну; …реалізації особистісно зорієнтованої моделі навчально-виховної роботи». Тому Базовий компонент дошкільної освіти України «зорієнтовано відповідно до вікових можливостей дітей дошкільного віку, тобто набуття ними життєво важливих компетенцій з різних освітніх і змістових ліній. Компетенція передбачає суспільно визнаний рівень знань, умінь і навичок, насамперед задану норму, вимогу до розвитку, навчання і виховання дитини, якісну результативну діяльність як соціально закріплений результат»[3; 37].

Аналіз програми «Українське довкілля»: У старшому дошкільному віці виникають реальні можливості для опосередкованого засвоєння дітьми знань, які виходять за межі їхнього життєвого досвіду і безпосереднього сприймання, а також які віддалені у часі. Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією рідного краю, його народом, специфікою праці та побуту, особливостями мови і культури. Старші дошкільники люблять ігри з діалогом, хороводи зі співом, танцювальними рухами, які відображають трудові дії. Наприклад, це можуть бути лічилки, загадки, вірші на заняттях з логіко –

математичного розвитку, навчання елементам грамоти, валеології, з безпеки життєдіяльності. Добре себе зарекомендував фольклор під час проведення режимних моментів: музика під час ранкової гімнастики, гімнастики пробудження, фізкультхвилинок. Колискові пісні допомагають дитині заснути; повчальні казки або жартівливі дражнилки сприяють вихованню охайності під час вживання їжі, одягання, прогулянок.

Освітні завдання щодо фольклору:

· Залучати дітей до української національної обрядовості, підготовки і проведення народних свят, ігор, використання народних прикмет, народної творчості; формувати уявлення про національне мистецтво, народні промисли, українську національну кухню.

· Формувати стійкий інтерес до матеріалу народознавчого змісту, бажання пізнати його глибше, вчити використовувати його в повсякденному житті. Вчити запам’ятовувати вірші, прислів’я, приказки, казки, загадки, легенди.

· Формувати уявлення про родинні обереги українського народу. Навчання дітей фольклору впроваджується в усі розділи програми на заняттях та в повсякденному житті у вигляді використання художнього слова, народної музики, приказок, лічилок, потішок, повчальних історій.

За програмою потрібно вчити дітей грати нескладні рухливі ігри з текстом, діалогом та ігри, що ознайомлюють дітей із трудовими процесами, зі звичаями українського народу. Старші дошкільники повинні знати та використовувати фольклорні жанри (віншування, колядки, гаївки, щедрівки, народні ігри). У програмі «Українське дошкілля» вказано, що вихователь повинен розвивати в дітей творчу уяву; формувати здатність до творення нового, дослідництва, експериментування, творчості, прояву творчої ініціативи, надавати дітям можливість самостійного вибору, пошуку різних варіантів і способів дій, відмови від заданого шаблону, зразка, стандарту, створювати умови для творчого спілкування дітей [6, 235-236].

Що ж стосується використання ігор протягом дня, то сама гра відповідає природі особистості дошкільника. У процесі гри дитина пізнає нові образи, здобуває уміння і навички, розвиває свою фантазію, мовленнєві вміння, творчість.

Народна гра може нести в собі різне навантаження:

· пізнавальне;

· фізичний розвиток особистості;

· імпровізаційно-творче;

· організаційно-діяльне;

· мовленнєве.

Проводитись ці ігри можуть, як на заняттях, так і у вільний час: на

прогулянках, у другій половині дня .

Фольклор є цінним дидактичним матеріалом в естетичному вихованню підростаючого покоління. Яскраві образи добра і зла в піснях, казках, приспівах доступних для розуміння дітей, народні іграшки, предмети побуту українського народу, твори мистецтва не тільки розвивають у дітей гарний смак, але формують національно – патріотичні риси.

Відповідно змісту програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», мовлення є засобом і способом реалізації всіх сфер життєдіяльності дитини дошкільного віку в основних лініях розвитку .
Загальновідомо й те, що чим більше дитина знає різножанрових фольклорних текстів, тим глибше в неї розвинене мовлення. Прислів'я, приказки, колискові, забавлянки, загадки, лічилки, мирилки тощо збагачують словник новими поняттями, виховують інтерес і любов до рідного слова.

Актуальним завданням мовного розвитку в старшому дошкільному віці є і вироблення дикції. Спеціальні вправи допомагають дітям долати такі труднощі, удосконалюють їх дикцію. Незамінний матеріал для дикційних вправ - прислів'я, приказки, пісеньки, загадки, скоромовки. Малі форми фольклору лаконічні чіткі за формою, глибокі і ритмічні. З їхньою допомогою діти вчаться

чіткій і дзвінкій вимові, проходять школу художньої фонетики.
Цільове призначення дикційних вправ різноманітне. Вони можуть бути використані для розвитку гнучкості і рухливості мовного апарату дитини, для формування правильної вимови звуків мови, для засвоєння вимови важко сполучуваних звуків і слів, для освоєння дитиною інтонаційних багатств і різного темпу мови. Потішки, скоромовки, прислів'я, приказки є найбагатшим матеріалом для розвитку звукової культури мовлення. Розвиваючи почуття ритму і рими, ми готуємо дитину до подальшого сприйняття поетичного мовлення і формуємо інтонаційну виразність його мови. Багатство рідної мови може бути донесене до дітей і за допомогою народних ігор, що містять фольклорний матеріал, який сприяє оволодінню рідною українською мовою. Наприклад, гра – забава «Ладки –хлопавки», де дорослий ставить питання, а дитина відповідає, супроводжуючи свої відповіді імітаційними рухами. У процесі ігор - забав не тільки розвивається мова, а й дрібна моторика, що готує руку дитини до письма. Використання загадок у роботі з дітьми сприяє розвитку у них навичок розмовної мови-докази й мови-опису. Вміти доводити - це не тільки вміти правильно, логічно мислити, а й правильно висловлювати свою думку, надаючи її в точну словесну форму. Щоб діти швидше опановували описовою формою мови, треба звертати їх увагу на мовні особливості загадки, вчити помічати красу і своєрідність художнього образу, розуміти, якими мовними засобами він створений, виробляти смак до точного і образного слова. З огляду на матеріал загадки, необхідно навчити дітей бачити композиційні особливості загадки, відчувати своєрідність її ритмів і синтаксичних конструкцій. З цією метою проводиться аналіз мови загадки, звертається увага на її побудову. Оволодіння навичками описової мови йде успішніше, якщо поряд із загадками як зразки беруться літературні твори, ілюстрації, картини.

Отже, за допомогою загадки у дітей розвивається чуйність до мови, вони вчаться користуватися різними засобами, відбирати потрібні слова, поступово

опановуючи образною системою мови. За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мови і поряд з основними методами та прийомами мовного розвитку старших дошкільнят можна і потрібно використовувати цей багатющий матеріал словесної творчості народу. Всі перераховані вище форми роботи вказують на це.

Аналізуючи фольклорний твір у єдності його змісту та художньої форми, а також активно засвоюючи засоби художньої виразності, діти навча-ються передавати в образному слові певний зміст, самостійно складати невеличкі твори. Навчання дітей мови і мовлення в дошкільному закладі спрямоване на формування лексичних, фонетичних, граматичних та комунікаційних знань та вмінь.

Робота з дітьми старшого дошкільного віку:
- інтеграція фольклору на основі міжпредметних зв’язків на музичних заняттях;
- використання фольклорних творів під час режимних моментів;
- використання народних ігор;
- використання фольклорного матеріал в процесі емоційного розвитку дітей
- проведення фольклорних свят, розваг, тематичних вечорів;
- заохочення дітей до використання фольклорних матеріалів під час самостійної діяльності.

Навчання дітей фольклору повинне відбуватися на основі синтезу основних форм діяльності — гри, музики, хореографії, фольклорного театру, образотворчого мистецтва, праці. Тому доцільно використовувати інтегровані заняття, адже розвивати емоційні здібності дітей можна не лише на заняттях із малювання та музики. У своїй роботі елементи фольклору ми впроваджуємо на заняттях з усіх розділів програми у вигляді використання художнього слова, народної музики, приказок, лічилок, потішок, повчальних історій тощо.

Добре себе зарекомендував фольклор під час проведення режимних моментів: народна музика може звучати як акомпанемент для ранкової гімнастики, або

гімнастики пробудження, колискова допоможе дитині заснути, повчальні казки або жартівлив дражнилки сприятимуть вихованню в дитини охайності під час їжі, одягання, прогулянок. Що ж стосується використання в навчально-виховній діяльності ігор, то сама гра відповідає природі особистості дошкільника; у процесі гри дитина органічно пізнае нові образи, здобувае уміння і навички, розвиває свою фантазію.

Народна гра може нести в собі різне навантаження:

· пізнавальне;

· фізичного розвитку особистості;

· імпровізаційно-творче;

· організаційно-діяльне.

Проводитись ці ігри можуть як на заняттях, так і у вільний час: на прогулянках, у другій половині дня тощо.

На нашу думку, використання фольклорних матеріалів під час самостійної діяльності свідчить про добре засвоєний матеріал. Наприклад, лише знания ознак різних пір року дозволяє дитині під час спостереження за погодою влучно промовити народну приказку, прикмету, прислів’я; відтворення українських візерунків під час самоспйної художньої діяльності засвідчує не лише знання форм та забарвлення візерунків предметів народного побуту, а й про достатнє опанування дітьми навичок малювання.
Все сазане вище дозволяє нам зробити висновок про позитивний психологічний ефект під час використання доступних форм дитячого фольклору в розвиту емоційних почуттів старших дошкільників.

Старший дошкільний вік характеризується активним формуванням здатності до музичної діяльності. Музична діяльність старших дошкільників дедалі більше мотивується не окремими, ізольованими чинниками, а певною системою. У цьому віці діти вже свідомо засвоюють музичні зразки, можуть їх

виконувати на музичних інструментах, створювати музику, диригувати оркестром, брати участь в музичних іграх-драматизаціях, сюжетно-рольових іграх – отже, розкривати свій музично-творчий потенціал. Досягнутий рівень сформованості музичності забезпечує їм адекватне художнє сприймання і переживання музичних творів. Музичне сприймання старших дошкільників активно розвивається в процесі творчої і виконавчої діяльності та характеризується здатністю визначати настрій, жанр, темп, ритм, форму, тембри, регістри, динаміку музичного твору. В цей період у дошкільників розвиваються чуття стилю та музичний смак, що дає їм змогу діяти свідомо, самостійно, з урахуванням суспільно значущих вимог. Старші дошкільники виявляють здатність до процесу музичної творчості – створення пісень, п’єс, участі у музичних іграх.

Істотним чинником якісно нових змін є виникнення початкових форм довільної уваги, завдяки чому діти здатні виконувати вимоги музичного педагога, зосереджуватися на завданні, керувати своєю психічною діяльністю.

Діти шести років можуть глибоко, адекватно художньому змісту переживати високохудожні твори композиторів різних епох. Вони можуть уважно сприймати твори, які звучать до чотирьох хвилин. Їхні музичні здібності дозволяють їм правильно вказувати форму твору, його стильові особливості та національну належність музичного твору, визначати засоби музичної виразності, підбирати мелодію на слух, грати в оркестрі, свідомо диригувати, відрізняти жанри творів. У зв’язку з цим, можна констатувати, що у шість років закладається фундамент музично-естетичної культури особистості та її духовності.

Домінування емоційної сфери характерно як для раннього, так і для старшого дошкільного віку. Джерелом переживань дитини стає її діяльність, спілкування з навколишнім світом. Виконувана дітьми діяльність, як правило, супроводжується позитивними емоціями і підтримується ними. Дошкільники переживають почуття ніжності, любові до родини. Вони майже завжди

опиняються у полоні своїх почуттів, оскільки не вміють керувати ними. Залучення дітей до різних видів музичної діяльності розвиває емоційну сферу, вчить керувати своїми емоціями, сприяє естетизації свідомості, виховує музичний смак. На основі зазначених змін у дитини формується довільність поведінки, нове ставлення до себе, до своїх здібностей і вчинків.

Якщо ж можливості дитячого мозку не використовуються, тобто відповідні здібності не розвиваються, не функціонують, якщо з дитиною не займатися певними видами діяльності, то ці можливості починають втрачатися, деградувати і тим швидше, слабкішим стає їх функціонування. “Вгасання” темпів вікового розвитку – це незворотний процес, який доведений спостереженнями дослідників (О.Запорожець, В.Клименко, Н.Лейтес, Д.Ельконін,), що розглядали розумовий розвиток дітей протягом багатьох років.

Б.Нікітін, досліджуючи проблеми розвитку творчих здібностей дітей, назвав це явище Необоротним Вгасанням Можливостей Ефективного Розвитку Здібностей (НВМЕРЗ). Дослідник вважає, що НВМЕРЗ особливо негативно впливає на формування музичних здібностей. Розрив у часі між моментом дозрівання структур, необхідних для виховання певних здібностей, і початком цілеспрямованого формування цих здібностей веде до серйозного ускладнення

їх розвитку, сповільнює його темпи і призводить до зниження кінцевого рівня сформованості здібностей.

На думку Б.Нікітіна, саме незворотність процесу деградації можливостей розвитку породило загальну думку про уродженість музичних здібностей. Звичайно, ніхто не міг запідозрити, що в дошкільному віці були упущені можливості ефективного розвитку музичних здібностей.

Отже, концепція, в якій першочергового значення надається “набутому”, а не “вродженому” у процесі прояву та формування творчих здібностей, ставить батьків і вихователів в активну позицію, дає зрозуміти, що здібності дитини – не лише дар природи. Стає зрозумілим, що успіхи у формуванні музичних

здібностей також залежать від того, наскільки рано з дитиною починають працювати, розвиваючи окремі музичні задатки та нахили.