Співпраця батьків з вчителями

В системі безперервного національного виховання сім’я є першою природною, постійно діючою ланкою.
Умови успішного сімейного виховання:
- наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей;
- повна сім’я;
- висока культура взаємовідносин між членами сім’ї;
- єдність вимог батька і матері у вихованні дітей;
- організація та забезпечення здорового способу життя; дотримання режиму;
- педагогічно-обґрунтовані заохочення та покарання дітей;
- належність позитивного авторитету батьків.
Робота школи з батьками проводиться в таких формах:
а) щорічно батьківська конференція (заг. батьківські збори), доповідь директора про стан навчально-виховного процесу, звіт голови батьківського комітету; б) участь батьків, обраних до шкільної ради в її роботі; в) діяльність батьківського комітету; г) батьківський дворічний університет пед. знань у школі: - лекції з проблем сімейної педагогіки, семінари, конференції по обміну досвідом; - лектрої на теми сімейного виховання; - школи молодих батьків; - батьківські збори. Вони мають бути тематичними: “Як допомогти дитині вчитися” (1-4 кл), “Проблема спілкування батьків і дітей” (5-9 кл), “Інтереси та захоплення дітей” (10-11 кл).
Важливою формою координації зусиль сім’ї та школи є зв’язок із батьками через щоденник. Індивідуальні бесіди з батьками, ознайомлення з літературою.
Позаурочні заходи: “Сімейний вогник”, “Мамина пісня”, і т.д.

№ 51 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЗМІСТ ОСВІТИ»

Зміст освіти— це чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у на­вчальному закладі або самостійно. Він містить систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, культуру та практичних умінь і навичок, необхідних для життєдіяльності людини. Зміст освіти в цілому має сприяти розв´язанню генераль­ного завдання — формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості.

На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнавав якісних змін під впливом різних чинників: соціально-економічних відносин, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку освіти та педагогічної теорії, мети і завдань виховання, які ставить суспільство перед школою. В історії школи і педагогіки відомі різні підходи до визначення змісту освіти. Наприкінці XVIII — в середині XIX ст. поширеною була так звана теорія формальної освіти, сутність якої полягала в тому, що учневі недоцільно давати великого обсягу знань, оскільки він його не засвоїть, а потрібно давати матеріал, що розвиває розумові сили, мислення, уяву, пам'ять, здібності. Її прибічники вважали за необхідне вивчення латинської та грецької мов, математики, які, на їхню думку, тренували розум учнів. Цю теорію було покладено в основу змісту класичної освіти в гімназіях. Помітний вплив теорії формальної освіти і в сучасних французьких ліцеях, покликаних давати «загальну культуру за допомогою тренування мислення». З розвитком капіталізму, потребою озброєння людей практично корисними знаннями, з'явилася й набула розвитку теорія матеріальної освіти, згідно з якою головним критерієм визначення змісту освіти є практичне значення, а не розвиваючий характер знань, її прихильники вважали, що в процесі засвоєння корисних знань здійснюватиметься розвиток мислення і розумових здібностей учнів, озброєння їх методами наукового пізнання.

Коли йдеться про зміст освіти, який лежить в основі профе­сійної підготовки, то мається на увазі, що він орієнтований на фор­мування професійної і загальної культури фахівців у широкому розумінні.

Зміст освіти (загальної, політехнічної, професійної) не є ста­лою величиною. Він змінюється залежно від рівня розвитку на­уки, соціально-економічного, культурного стану суспільства з урахуванням потреб освітньої підготовки молоді та перспектив соціального й економічного розвитку країни.

Процес удосконалення змісту освіти, зокрема професійної, потребує чималих зусиль. Тут треба враховувати перспективу, тому що випускники ВНЗ працюватимуть у різних галузях на­родного господарства тривалий час після здобуття професійної освіти. Справа ускладнюється ще й тим, що обсяг нових знань (інформації) з усіх наук у середньому подвоюється через 3—6 років. Ось чому так важливо при формуванні змісту освіти для підготовки фахівців певної спеціальності вибрати з великого ма­сиву інформацію, яка є результатом найновіших наукових дося­гнень і стане базовою для становлення фахівця з погляду перспек­тиви його професійної діяльності.

Зміст освіти закріплюється державними документами та на­вчально-методичними комплексами. Це навчальні плани, на­вчальні програми, підручники, посібники.

№ 52 ПРИНЦИПИ ОСВІТИЗа ст.6 Закону України «Про освіту» основні принципи освіти в Україні:- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;- органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;- науковий, світський характер освіти;- інтеграція з наукою і виробництвом;- взаємозв'язок з освітою інших країн;- гнучкість і прогностичність системи освіти;- єдність і наступність системи освіти;- безперервність і різноманітність освіти;- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.