Навчальних закладів у 2014/2015 навчальному році

Про особливості роботи за новими підручниками

В 3-их класах загальноосвітніх

навчальних закладів у 2014/2015 навчальному році

Підручники укладено відповідно до вимог нового Державного стандарту початкової загальної освіти та базових навчальних програм.

Структура, зміст і методичний апарат реалізують особистісно орієнтований підхід до навчання, провідні функції підручників (інформаційну, розвивальну, виховну, мотиваційну); відповідають інноваційним підходам у методиці, запитам дітей цього віку в пізнанні, спілкуванні, різноманітній продуктивній діяльності.

Особлива роль у розвитку і вихованні особистості молодшого школяра належить навчальному предмету «Українська мова (мова і читання)», оскільки мова є не тільки окремим навчальним предметом, а й основним засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін. Висвітлимо особливості навчального змісту та методичні орієнтири щодо роботи за підручниками з української мови.

«Українська мова. 3 клас»

(авт. М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко, Н. А. Васильківська)

3-й клас початкової школи характеризується певними особливостями щодо змісту й організації навчальної діяльності молодших школярів, де, на відміну від 2 класу, вивчення української мови розпочинається розділом «Мова і мовлення», за яким учні виконують значну кількість завдань, спрямованих на усвідомлення істотних ознак усного і писемного мовлення, а також на активне засвоєння найважливіших правил і норм спілкування в усній і писемній формах. За підручником учні одержують практичне уявлення про значення мови для кожного народу і роль мови в житті кожної людини. Учні, які спілкуються вдома в умовах діалектного або російськомовного середовища, мають усвідомити необхідність вивчення в школі державної української літературної мови. Цю роботу потрібно продовжувати в процесі опрацювання і всіх наступних розділів програми.

У розділі «Текст», спираючись на елементарні текстологічні відомості, здобуті в 2 класі, третьокласники мають удосконалити відповідні знання і вміння: відрізняти текст від окремих (навіть об’єднаних спільною темою) речень; визначати тему і головну думку (мету) висловлювання; оцінювати наявний у тексті заголовок із погляду його співвідносності з темою або метою; самостійно добирати до тексту доречний заголовок; виявляти в тексті окремі засоби міжфразових зв’язків і користуватися ними в побудові власних висловлювань. Якщо в 2 класі учні переважно аналізували засоби зв’язку р е ч е н ь у тексті, то в 3 класі, крім цього, вони виконують такі завдання й на рівні а б з а ц і в. Спостерігаючи за писемним оформленням висловлювань, учні мають переконатися в тому, що набагато легше сприймати й аналізувати такий текст, який поділено на логічно завершені частини. Тому, працюючи над складниками тексту — зачином, основною частиною, кінцівкою,— учитель звертає увагу на те, що кожна з них розпочинається з невеличкого відступу від початку рядка — абзацу. Поступово учні практично усвідомлюють два значення слова абзац: 1) відступ управо на початку рядка для відокремлення однієї частини тексту від іншої; 2) частина тексту від одного відступу до наступного. Особливо активно третьокласники використовують поняття і термін абзац у роботі над планом тексту. Здобуті відомості про зв’язність тексту, принципи поділу його на абзаци, практичні вміння складати план тексту і, навпаки, ділити текст на основі плану на окремі частини (абзаци) стануть важливим підґрунтям для успішного використання цих умінь на уроках розвитку зв’язного мовлення — у написанні учнями переказів і творів.

Паралельно з монологічними текстами учні опрацьовують і діалогічні висловлювання, що формує їхні мовленнєві навички, удосконалює виразність читання, закріплює навичку культури спілкування (уживання слів увічливості, відповідних звертань, формул, прийнятих у різних ситуаціях спілкування). Проблема культури спілкування в 3 класі виходить за межі усного мовлення. Підручник навчає дітей складати колективні й індивідуальні листи до ровесників, друзів, родичів, вітальні листівки, запрошення, писати адресу на конверті, а також оформляти різні оголошення на теми шкільного життя. У цій роботі активізуються знання і вміння, набуті під час вивчення розділу «Мова і мовлення».

Однією з найважливіших вимог перебудови в початковому курсі української мови, здійснюваної щодо розділу «Речення», є приведення відомостей із синтаксису, які здобувають молодші школярі, у відповідність із даними лінгвістичної науки. Це стосується передусім класифікації речень за метою висловлювання та за інтонацією. Лінгвістичний опис класифікації речень, здійснений у нових підручниках для 2—4 класів, зорієнтований на формування в учнів поняття про речення як функціональну одиницю мовлення. Це відбито в самих визначеннях кожного типу речень, наведених у підручнику для 2 класу. Важливим практичним доповненням цих визначень є інформація про те, що в кінці речень кожного типу можуть стояти різні розділові знаки. Треба зауважити, що в підручнику для 3 класу наведені визначення не повторюються, учні мають пригадати їх на початку роботи над розділом. Але система дібраних вправ орієнтує третьокласників на закріплення інтонаційних і пунктуаційних умінь у роботі з усіма типами речень за метою висловлювання. При цьому підкреслено: «Якщо речення вимовляються з особливим почуттям, то вони стають о к л и ч н и м и. Окличними можуть бути розповідні, питальні й спонукальні речення. У кінці окличних речень ставиться знак оклику». У результаті не тільки суто мовного, а передусім логіко-змістового аналізу третьокласники мають навчитися визначати речення, у кінці яких стоїть знак оклику, як розповідні або як спонукальні залежно від того, що саме в них висловлено — розповідь (повідомлення) чи спонукання до певної дії.

Центральним у програмі з української мови в 3 класі є розділ «Слово. Значення слова». Звертаємо увагу вчителів на принципово нові підходи до вивчення цього розділу порівняно із ще донедавна традиційним, формально-граматичним, коли слово переважно розглядали як частину мови. У результаті учні сприймали слово не як одиницю мовлення, призначену передусім для вираження думки, а як граматичну категорію, що, звичайно, не сприяло розвитку їхніх комунікативних умінь. Ставиться завдання подолати цей однобічний підхід до вивчення слова, розширивши коло лексико-граматичних і суто лексичних ознак, які допомагали б школярам сприймати слово у єдності його різних значень, у взаємозв’язках з іншими словами в словосполученні, реченні, тексті, усвідомлювати відмінність між предметами і явищами навколишньої дійсності і словами, що їх позначають. Тут учні ознайомлюються з явищами багатозначності слів, із прямим і переносним значенням слова, із синонімами й антонімами, виконують практичні завдання з найуживанішими омонімами (без уживання терміна). Засвоєні теоретичні відомості щодо аналізу лексичного значення слова закріплюються і поглиблюються в подальшій роботі, зокрема в підрозділах «Будова слова» і «Частини мови».

Звертаємо увагу вчителів на надзвичайно важливе загальнонавчальне вміння молодших школярів користуватися в навчальній мовленнєвій діяльності різними словниками — орфографічним, перекладним, тлумачним, словником синонімів, антонімів та ін., які активно стали пропагувати різні видавництва. На кожному уроці, проводячи словникову роботу, формуючи в учнів правописні вміння, працюючи над удосконаленням їхнього слововживання, учитель повинен сам демонструвати потребу в користуванні навчальними словниками, наявними в класі-кабінеті, і привчати до цього учнів.

На завершення підкреслимо, що 3 клас є перехідним етапом у формуванні в учнів початкових навичок скоропису. Учителі початкових класів повинні не тільки дати учням зразки письма на дошці і в зошитах, а й володіти методичними прийомами формування такого письма в школярів. Підручник пропонує зразки каліграфічних вправлянь практично до кожного уроку. Їх місце в структурі уроку визначає вчитель. У другому семестрі, крім вправ, спрямованих на опанування каліграфічного письма, доцільно також практикувати завдання на вироблення в учнів швидкості й ритмічності письма — навичок, надзвичайно важливих для поступової підготовки молодших школярів до переходу в основну школу.

«Українська мова. 3 клас»

(авт. М. Д. Захарійчук, А. І. Мовчун)

Навчальний зміст підручника «Українська мова» для третього класу відповідає вимогам чинної програми, є логічним продовженням курсу «Української мови» для другого класу, а також вміщує матеріал, який забезпечує наступність вивчення української мови у четвертому класі.

Ураховуючи те, що третій клас є особливим щодо змісту начальної діяльності і опановує його на дещо вищому рівні узагальнення знань і вмінь порівняно з другим класом, доцільно звернути увагу на структурні розділи підручника та на порядок їх вивчення. Відповідно до нової мети шкільного мовного курсу - формування комунікативного мовлення - третьокласники вивчають такі розділи:

«Мова і мовлення» - 3 години;

«Текст» - 9 годин;

«Речення» - 7годин;

«Слово. Значення слова» - 37 годин;

«Частини мови» - 44години.

Відповідно до авторської концепції, яка реалізована у навчальному змісті «Української мови» для 1 і 2 класу, актуальними для навчального матеріалу «Української мови» для 3-го класу залишаються текстоцентричні технології, в основу яких покладено текст. Саме такі технології забезпечатьвивчення української мови на шести рівнях: фонетико-фонематичному; лексико-семантичному; словотворчому; морфемному; морфологічному та синтаксичному, що передбачено Державним стандартом. Удало дібрані тексти сучасної дитячої української та зарубіжної літератури (поезія, дитяча періодика, твори усної народної творчості, твори про природу у різні пори року, про людей праці, твори, які утверджують добро, людяність, працелюбність, знайомлять з традиціями українського народу, пізнавально-розвивальні, енциклопедичні) сприятимуть засвоєнню мовних знань і формуванню мовленнєвих умінь і навичок,інтеграції мови з навчальним змістом математики, природознавства, образотворчого мистецтва, трудового навчання, основ здоров’я тощо. Текстоцентричні технології знаходяться в тісному взаємозв’язку з новою метою навчання української мови і розглядаються як один із її компонентів: формування комунікативної компетентності третьокласників. Означені технології уможливлюють комунікативно-діяльніснийпідхід до вивчення мови, що полягає в оволодінні мовними засобами спілкування у мовленнєвій практиці, результатом якої мають стати власні висловлювання різних жанрів, типів, стилів мовлення, що передбачено Державною програмою (с.14).

Отже, текстоцентричні технології спрямовані на усвідомлення структури тексту й функцій мовних одиниць у ньому, формування вмінь сприймати, відтворювати чужі й створювати власні висловлювання, здійснювати міжпредметний зв'язок української мови з іншими предметами, забезпечення реалізації принципу перспективності, який зорієнтований на основну і старшу школу. Текст, який лежить в основі текстоцентричних технологій, є не тільки засобом формування комунікативної компетентності, а й способом збереження й передачі інформації, відображення певних соціокультурних традицій і звичаїв, виховання духовно-моральних якостей, любові до мистецтва образного слова, зразком усного і писемного зв’язного мовлення. Різножанрові тексти, об’єднані однією темою, дозволять учителю чітко визначити виховні цілі уроку, впливати на розвиток інтелектуальних якостей школяра, формувати патріотичні, морально-етичні, екологічні переконання, а також розвивати естетичні смаки.

Ураховуючи вимоги програми щодо кількості слів у тексті, який має читати третьокласник за хвилину, вміщені тексти налічують від 25 до 75 слів. Методика опрацювання таких текстів вимагає від учителя застосування різних прийомів роботи, а саме: прийом перерваного тексту, читання «ланцюжком» самостійного прочитування, читання в парах, групах. Розумінню прочитаного тексту сприяє відповідна словникова робота. Словникову роботу варто розглядати як сукупність систематичних вправ, спрямованих на засвоєння учнями лексичних, граматичних, вимовних і орфографічних норм літературної мови. З цією метою на сторінках підручника подається лексичне тлумачення слова під логотипом «словник».

Автори підручника для 3 класу ввели у навчальний зміст уроки розвитку писемного мовлення, спрямування яких - формування умінь будувати письмові висловлювання. Зміст цих уроків підсилений текстами – зразками, предметними і сюжетними малюнками відповідно теми уроку.

Розділ «Частини мови» включає навчальний матеріал, що сприяє розширенню знань про іменник, прикметник, дієслово. Доцільно звернути увагу вчителів на оновлені підходи щодо вивчення, окремих тем цього розділу.

У навчальному матеріалі підрозділу «Іменник» (12 годин)включена тема «Поняття предметності». З метою якісного опрацювання та усвідомленого сприймання поняття предметності автори пропонують теоретичні відомості, практичні вправи, малюнки, відповідний методичний апарат. Звертаємо увагу вчителів на те, що тема «Практичне ознайомлення з відмінками іменника. Спостереження за змінюванням іменників за відмінками» у програмі не вказано на число іменника. Однак, як стверджують наукові дослідження (М. Плющ, О. Караман, С. Караман, М. Пентилюк та інші) змінювання іменників за відмінками доцільно вивчати паралельно – в однині і множині. З огляду на сказане, автори підручника подають цей матеріал у логічній послідовності: роль закінчення слова для зв’язку слів у реченні, зв'язок слів у реченні за допомогою питань, назви відмінків та питань, таблиці відмінювання іменників спочатку в однині, а потім у множині (с.118,120).

У навчальному матеріалі підрозділу «Дієслово» (16 годин)включена тема «Загальне поняття про дієслово (питання, роль у реченні)». Розкриваючи цю тему, учитель має сказати, що дієслова відповідають, у тому числі, на питання що робити?, що зробити?, а це уже початкова (неозначена) форма дієслова, що у програмі не вказано. У цьому підрозділі автори пропонують навчальний матеріал, ураховуючи набуті відомості про цю частину мови у другому класі, додаючи нові відомості, зокрема, початкову форму дієслова (с.141).

Навчальний матеріал розділу «Повторення вивченого» (4 години)спрямований на «формування контрольно-оцінювальних умінь і навичок, самоперевірку письмових робіт, результатів навчання за орієнтирами, даними вчителем» (програма, с. 39). До змісту цього розділу входять такі види роботи: незакінчені речення, тести, слова з пропущеними орфограмами, буквами, тексти, які вимагають продовження, тексти для списування.

Таким чином, нові підходи до навчального матеріалу для реалізації завдань Державної програми вивчення української мови у другому класі, знайшли логічне продовження на сторінках «Української мови» для третього класу. Серед них основні:

- використання текстоцентричних технологій, що передбачають навчальну діяльність третьокласника з текстом як засобом формування мовної і мовленнєвої компетентностей особистості;

- використання комунікативної методики в роботі з текстом як такої, що забезпечує формування комунікативної компетенції третьокласників; тематичний підхід у доборі навчального матеріалу на один урок, що дозволить учителю чітко визначати виховні цілі уроку;

- включення навчального матеріалу (тексти – зразки, історичні, розвивально-пізнавальні, ілюстративні матерали) до уроків розвитку писемного мовлення;

- розмежування теоретичного матеріалу на дві групи: теоретичні відомості і граматичні правила.

-запропонований методичний апарат підручника відповідає вимогам програми й охоплює всі рівні вивчення української мови, а саме: фонетико-фонематичний, лексико-семантичний, словотворчий, морфемний, морфологічний, синтаксичний.