Склад (рос. слог) — це частина слова, яка вимовляється одним поштов­хом видихуваного повітря.

В українській мові складотворчим виступає голосний звук. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків. Приголосні приєднуються до голосного звука попереду чи після нього. Розрізняють відкриті і закриті склади за кінцевим звуком.

Відкриті склади закінчуються на голосний звук: при-ро-да, сто-ли-ця, се­стра, лю-ди, ми-на-є, зо-ло-то-но-ша.

Закриті склади закінчуються на приголосний звук: швид-кість, край-ній, мож-на, прийдеш-ній, прав-да, ал-тай-ський, гар-буз.

За початковим звуком розрізняють склади п р и к р и т і (починаються приголосним (на-ші ді-ти)і н е п р и к р и т і (починаються голосним (у-спіхи

у-чня)).

Потік мовлення членується на склади на підставі таких закономірностей:

1) якшо між складотворчими є один приголосний звук, то він належить до нас-­

тупного складу: Ре-ве гу-де не-го-донь-ка (Л. Укр.);

2) наявні між складотворчими два приголосні належать до наступного складу,

якщо вони обидва дзвінкі (на-зби-раю квітів) або глухі (на-ста-ла осінь) чи

становлять поєднання дзвінкого або глухого приголосного з наступним сонор-

­ ним: За-кри-чали гуси сірі, і-зня-лися й полетіли (К. П);

3) два приголосні, що вживаються між складотворчими звуками, розподіляються

між попереднім і наступним складами, якщо вони обидва сонорні (Чор-но-

бривці із куточка виглядають — К. П.), якщо попередній дзвінкий або сонор­

ний, а наступний — глухий (Настали дні теплень-кі; Коли рав-лик спочиває,

ріж-ки й ніж-ку в ній ховає; В полі зай-чи-ка зустріну — К. Л.), а також коли

обидва приголосні проривні (Усе од-бивається в пісні — Л. Укр.);

4) якщо між складотворчими є три приголосні звуки, то вони належать:

а) до наступного складу, якщо два попередні є дзвінкими чи глухими, а тре-­
тій — сонорним (Натуро-матінко! ...Ти і-скру божую збудила у моїх гру­-
дях — Л. Укр.); рі-здвя-ний); якщо вони розміщені в порядку зростання
гучності: глухий — дзвінкий — сонорний; якщо всі три звуки є глухими

чи дзвінкими (і я[кшчо] якесь там жабеня із-під листя гляне ... — К. П.);

б) до різних складів: перший сонорний або дзвінкий, другий — глухий, тре­-
тій — сонорний (...роз-цвіла-ся дівчина несміла — Л. Укр.), ман-друвати)
або дзвінкий чи сонорний і наступні два глухі (ужгород-ський, луган­-
ський). Подібно розподіляються і чотири приголосні (дитин-ство).

Наголос — це виділення частини мовного потоку властивими для певної мови фонетичними засобами. Для української мови таким засобом є посилення голосу, тому український наголос називають с и л о в и м.

Розрізняють наголос словесний і логічний або смисловий наголос.

С л о в е с н и й наголос виокремлює склад у слові (ве-сня-ни'й ра'нок), при­чому він завжди падає на голосний звук, який внаслідок цього вимовляється з більшою силою, ніж ненаголошений, чітко й вирізняється більшою тривалістю. Логічний наголос падає на такт чи слово, які несуть у висловлюванні (фразі, ре­ченні) смислове навантаження.

Словесний наголос в українській мові має вільний, рухомий характер.

Вільний характер українського наголосу виявляється в тому, що він не закріплений за певним складом (першим, другим, останнім) — наголошеним мо­же бути будь-який склад слова: пáрта, шкільнúй, допомóга, переживáння. У про­цесі словозміни наголос часто переходить з одного складу на інший — у цьому вияв-ляється його рухомий характер: сестрá — сéстро; брáт, брáта — братú. Віль-ний і рухомий характер наголосу забезпечує йому здатність виступати за­собом розрізнення лексичного й граматичного значень.

В односкладових словах наголос не має видільної функції, але голосний звук зберігає всі ознаки наголошеного.

У багатоскладових словах, крім обов’язкового, головного ['], наявний наго­лос побічний [ ], слабший від головного: універмаг, гастроном. Вони обидва фік­суються в словниках.

У складних словах, які пишуться через дефіс, наголошується кожний ком­понент: директор-розпорядник, весняно-літній, вряди-годи.

У потоці мовлення логічний наголос припадає на такт чи слово, що не­суть смислове навантаження у висловлюванні (фразі, реченні). Так, наголошуючи в реченні Правда, Київ давно вже став не той, що був раніше (В. Малик) різні слова, мовець виділить Київ, підкресливши, що йдеться саме про це місто, а не якесь інше; слово давно наголосить на тому, що повідомлене стосується минуло-го, а не сучасного; виділене слово став підтвердить, що повідомлене є фактом здійсненим і т. д.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ФОНЕТИЧНОГО ЗАПИСУ СЛОВА ТАКІ:

1) не вживаються зовсім букви я, ю, ї, є, щ, ь і великі букви;

2) додатково використовуються значки [е^и], [и^е], [о^у]для передачі:

[е^и]— нечітку вимову ненаголошеного [е];

[и^е] — нечітку вимову ненаголошеного [и];

[о^у]— нечітку вимову ненаголошеного [о]перед складом з наголошеним [у|

село [се^ило], широкий [ши^ерокиǐ], голубка [го^улупка];

3) для позначення звука [в],що вимовляється після голосного перед приголосним
і в кінці слова використовується значок [у]:

завтра [заўтра], сказав [сказаў];

4) [']— м’якість приголосного звука позначається скісною рисочкою, що ста-

виться справа зверху біля букви, яка означає цей приголосний звук:

рясно [р'асно], сядь [с'ад'];

5) дзвінкі звуки, які вимовляються спочатку шляхом розриву струменем видиху-­
ваного повітря змички, утворюваної передньою частиною спинки язика і перед-­
ньою частиною верхнього піднебіння, а потім проходженням щілинкою, утво-­
реною органами вимовляння в ротовій порожнині, позначаються двома буква-­
ми, накритими зверху «дашком» — [дж], [дз], [дз']:

джміль [джм’іл'], дзеркало [дзеркало];

6) [:]- довгі звуки, які утворилися через уподібнення в процесі вимовляння, поз­-
начаються двокрапкою справа після букви, якою передається цей звук:

знання [знан:'а], зшити [ш:ити];

7) наголос позначається скісною рисочкою зверху над наголошеним складом:

весна [ве^исна], правдоподібний [праўдопод’ібниǐ];

8) [‘] - (апостроф) після приголосного – напівпом’якшену вимову приголосного;

9) букви я, ю, є передають відповідно два звуки (дві фонеми) [ја], [ју], [је].У по-

зиціях на початку слова, після голосної, м’якого знака та апострофа букви я, ю,

єзавжди передають два звуки. Після приголосного букви я, ю, є позначають го-

лосні [а], [у], [e] і м’якість попереднього приголосного;

10) буква ї завжди позначає звуки (дві фонеми) [јі];

11) буква щ завжди позначає два звуки [шч].

12) буква гв основному передає фарингальний звук (фонему) [г]:

[голова], [говорити^е ].

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

3. Записати слова у дві колонки:

а) з ненаголошеним е;

б) з ненаголошеним и.

1. Ет..кетка, д..сятий, еф..ктивний, нож..ці, кат..горія, ап..льсин, т..жневий, доб..реться.

Ключ. Підкресливши першу букву в кожному слові, прочитаєте назву одного з віршів

І. Франка.

2. Ож..ледиця, др..жати, ож..вати, л..генький, ел..гантний, в..шневий, ж..рненький, кл..котіти, ст..пи, евр..ка, н..зенько, адр..сат, кр..ниця, ож..вати, нап..кти, дал..чінь, р..ве.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу букву — прочитаєте ім’я та прізвище автора повісті «Зачарована Десна».

3. 3..рно, вер..с, л..ман, м..далі, ваз..лін, ш..рокі, вер..сень, п..ніцилін, кр..латої, м..сколиз, чер..да, трен..р, пш..ниця, велос..пед, бр..ніти, н..пот­ріб, в..сло, ц..ферблат, гл..бочінь, з..рном, б..режу, п..ньок, м..тро.

Ключ.У кожному слові підкресліть останню букву — прочитаєте народну мудрість.

4. Мат..матика, м..лкий, ос..литися, ж..брак, оп..тати, ж..раф, нав..сати, акт..вний, нам..рзати, ан..кдот, н..ктар, тр..вожний, р..зикувати, ет..кет, бр..ніти, арт..стичність, ен..рг..тичний.

Ключ. У кожному слові підкресліть першу букву. З цих букв прочитаєте закінчення вислову В. О. Сухомлинського «Треба тонко відчувати три речі: ...»

5. В..ликий, муніц..пальний, ож..ледь, вер..ск, акт..віст, розд..рати, кр..ниця, чер..во, очищ..ння, опр..томніти, кош..ня.

Ключ. Прочитайте перші букви у словах, спочатку в першому стовпчику, а потім у другому — дізнаєтеся псевдонім відомої української поетеси Марії Олександрівни Вілінської.

4. Виписати слова зі вставленою буквою и у ліву колонку, зі вставленою буквою е — у праву. Пояснити орфограми у виписаних словах.

Бл..зенько, ос..литися, хв..люватися, оп..нитися, справ..дливий, греб..лька, розп..тати, р..вти, тр..мати, зш..вати, дал..чінь, неприм..ренний, поч..нати, вир..нати, сп..нити, дят..л, ст..лити, ущ..мити, тр..вога, оц..нкований, в..ршина.

6. Перепишіть слова, вставляючи пропущені букви е або и.

Ст... хати, вип...нати, л...ман, розд...влятися, спом...ни, кр…мезний, м…тушливий, чу-­ ж...нецький, л...дарювати, скр..сати, зап...ча­литися, т...ндітний, х...литися, ож...вати, віз...рунок, кр...шталевий, зв...ватися, бл…скавичний, бад...лина, спост…рігати, зн...магати, зап..речувати, присм...рніти, розхв…льований, зл...генька, пр…ві­тний, прав...дний, д...в...на, хр...щатий, дж...р...ло, хр...бет.

7. Перепишіть прислів’я і приказки, добираючи потріб­ні букви.

Варіант 1

1. Посі(є,ї)ш вчинок — виросте звичка.

2. Добре ґрунт угно(є,ї)ш – урожай потро(є,ї)ш.

3. Не всякого пана пізна(є,ї)ш без жупана.

4. Рана заго(є,ї)ться, а зле слово — ніколи.

5. Не побіга(є,ї)ш – не пообіда(є,ї)ш.

6. Чужим трудом не забагаті(є,ї)ш.

7. Добро довго пам’ята(є,ї)ться, а лихо — ще довше.

8. Здоров’я ма(є,ї)мо — не дба(є,ї)мо, а втрат(е,и)мо — плач(е,и)мо.

9. Пиша(є.ї)ться, мов кошеня в попелі.

10. Кому скрут(е,и)ться, а кому змел(е,и)ться.

11. На ньому далеко не поїд(е,и)ш — де сяд(е,и)ш,там і зліз(е,и)ш.

12. Як проголода(є,ї)ться, то хліба дістати догада(є,ї)ться.

13. Скаж(е,и)ш «гоп», як перескоч(е,и)ш.

Варіант 2

1. Розум за гроші не куп(е,и)ш.

2. Що написане пером, не вивез(е,и)ш і волом.

3. Хто пізно ход(е,и)ть, той сам собі шкод(е,и)ть.
4. Поки хвалько нахвал(е,и)ться, будько набуд(е,и)ться.

5. Як топ(е,и)шся, то й за соломинку вхоп(е,и)шся.

6. Старого горобця на полові не обдур(е,и)ш.

7. Силуваним конем не наїзд(е,и)шся.

8. Де оком не доглян(е,и)ш, там калиткою доплат(е,и)ш.

9. Живи не як хоч(е,и)ться, а як мож(е,и)ться.

10. Де не посій, там і врод(е,и)ться.

11. П’ять днів не роб(е,и)м, а два відпочива(є,ї)м.

12. Без тру­дів не їстим(е,и)ш пирогів.

13. Водою воду не загат(е,и)ш.

9. Перепишіть, вставляючи пропущені букви [о] чи [у], по­ясніть правопис.

Ч..му, р..ззути, с..сід..ву, чорн..ту, д..пуск, стук..нути, п..д..р..жую, р..здумав, к..суля, п..стукати, г..лублячи, п..слухайте, м..гутній, б..р..нуєш, зам..чу, хатин..чку, глу­х..ту, пр..буджений, по ст..лу, ..брубаний, ..бскубаний, ..бструганий, ..блуда, ..бсушений, ..бслуга, ..круга, р..зкутий, к..мусь, ..бручка, ..брушений.

13. Перепишіть речення, вставляючи у словах пропущені букви о або а. Поставте потрібні розділові знаки.

1. Видно пана по х...лявах.

2. З’ївши к...лач знов берися до хлі­ба.

3. Химка х...зяйка тільки л...пати нема.

4. Восени б...гач а навес­ні пр...хач.

5. Зб...гатів Кіндрат забув де його брат (3 нар. творч.).

6. Роки неначе казкові б...гатирі-чудодії кожен несе щось гарне і принадне у своїх

загадкових сувоях (І. Цюпа).

7. Прочани зано­чували у Братському м...настирі (І. Нечуй-Левицький).

8. За г...рячою р...ботою в полі не було часу сваритись (І. Нечуй-Левицький).

9. А кр...пиву завжди виривають як п...гане зілля щоб і городини не глушило й людей не

жалило (Панас Мирний).

14. Перепишіть слова, замість крапок поставте, де треба, м’який знак. По­ясніть правила вживання м’якого знака.

Дяд..ко, пис..мо, емал.., памороз.., мороз.., постат.., близ..кий, бояз..кий, тон..кий, вуз..ко, тон..ко, пол..с..кий, в’юн..кий, держал..це, кружал..це, ціпил..но, Ковал..чук, Медвед..чук, палац.., палец.., бац.., Хар..ків, Мозир.., шир..ма, сімдесят.., сім..сот, с..огодні, утр..ох, купец..кий, одес..кий, кав­каз..кий, бас..ко, різ..ко, брин..чати, різ..бяр, дон..ці, стан..те, сип..те, ріж..те, сон..кові, млин..кові, вір..те, удар..мо, комір..чику, тр..ома, шіст..ма, шіст..ома, с..ома, віс..ма, снит..ся, сниш..ся, доч..ці, сваш..ці, лял..ці, лл..ю, віз..му, гір..ку, гал..ці, Гал..ці, пол..ку (танок), пол..ку (військова одиниця), тіл..ки, (з) тол..ку, міл..ка (риба), міл..кий.

15. Перепишіть прислів’я, вставляючи, де потрібно, м’який знак, поясніть правопис.

Варіант 1

1. Їж... хліб із сіл...лю, із водою, живи правдою с...вятою.

2. Без гет...мана війс...ко гине.

3. Місяц... – козаче сонце.

4. Уже ж і над моїми воріт...ми зійде сонце.

5. Яка головон...ка, така й розмовон...ка.

6. На пан...с...ку мудріс...т... мужиц...ка хитріс...т... .

7. Не клади в огон... пал...ця.

8. Степ, поля – то розкіш... моя.

9. У великому суд...ні, та на самому д...ні.

Варіант 2

1. Надувся, як міх циганс...кий.

2. На Семена горобці збирают...ся в табун...ці.

3. Ластівки низ...ко літают... – дощ... обіцяют... .

4. Зимою сонце кріз... плач... смієт...ся.

5. Навчай ін...ших і сам навчиш...ся.

6. Далеко, та легко, а близ...ко, та слиз...ко.

7. Посієш... вчасно – збереш... рясно.

8. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужал...но.

9. Людс...ка думка найбистріша і найсміливіша.

Варіант 3

1. Хоч чоловік і вбогий, та слово в н...ого чисте.

2. Мен...ше говори – біл...ше вчуєш... .

3. Кін... та ніч... – козакові товариші.

4. Не завжди говори, що знаєш..., а завжди знай, що говориш... .

5. Хто своєї мови цураєт...ся, хай сам себе стидаєт...ся.

6. Не доженеш... і конем, що запізниш... одним днем.

7. Хочеш... багато знати – треба мен...ше спати.

8. Ластівка ден... починає, а соловей його кін...чає.

9. Після Іл...лі нехай рій сидит... на гіл...лі.

17. За допомогою суфікса -ськ(ий) утворіть від іменників прикметники.

Поділля, товариш, Тернопіль, республіка, Прилуки, Ужгород, Карпати, Ніжин, Ірпінь, Запоріжжя, Познань, Польща, завод, Калуш, Калуга, Коростень, рибалка, співробітник, Урал, Сімферополь, студент, Сибір, любитель, Сиваш, Іртиш, Судан, інтернаціоналіст, Севастополь, Одеса, люд, Байкал, таджик, інтелігент, Полісся.

20. Випишіть слова у дві колонки: у ліву — з м’яким знаком, у праву — без нього, щоб дізнатися, що зашифровано в завданні.

1. Чіл..не, област.., р..ясно, різ..бяр, ад..ютант, нян..ка, духм..яний, асфал..т, арф..яр.

Ключ.Підкресливши першу літеру в словах, отримаєте назву твору П. Куліша.

2. Різ..ба, парас..чин, дикан..ський, стан..мо, заховайс.., у куз..ні, прал..ня, гарнен..кий, тіт..ці, рибон..ки, брен..кати.
Ключ. Підкресліть у кожному слові третю букву — прочитаєте назву одного з творів І. Франка.

3.Улюбленец.., козац..кий, різ..бяр, адмірал..с.кий, їд..те, Н..ютон, аквалан..гіст.

Ключ. Підкресливши перші букви, прочитаєте назву країни.

4. Ковал..чук, щонаймен..ший, учител..ство, камін..чик, різ..бяр, сон..ця, медал..йон, чотир..ма, лял..ці, сміх, бат..ківський.

Ключ.Підкресліть у першому стовпчику останню букву — прочитаєте ім’я героя твору Уласа Самчука «Марія».

5. Промін..чик, міл..йон, ос..овий, пун..ктуація, ател..є, дос..є, ус..мішка, Юрянс..к, кін..чик, різ..бяр, нян..чити, св..ято.

Ключ.Прочитайте другі букви у словах, спочатку в першому стовпчику, а потім у другому — дізнаєтеся назву літературно-публіцистичної пам’ятки кінця XVII — початку XIX століття, в якій розповідається про події, що від­бувалися в Україні від давнини до 1769 року.

21. На місці крапок поставте, де треба, м’який знак. Дослідіть, в яких випадках м’якість приголосного в українській мові не позначається.
Кіл..кіст.., сіл..с..кий, чукот..с..кий, міц..ніст.., діял..ніст.., від..ділен.., Кос..тя, сміливіст.., щас..тя, св..ятковий, пал..ці, радіст.., віс..тю, Нас..тя, з..ріліст.., Кол..с..кий, Іл..ля, всесвіт..ня, вугіл..ля, піз..ня, май­бут..нє, куріл..с..кі, галуз..зю, гордіс..т.., маз..зю, весіл..ля, в намисті, вітал..ня, читал..ня, воз..ня, плат..ня, Трет..яковс..ка, Трет..як, Ул..яна, урал..с..кий, майбут..нє, олен..чин, кан..йон, виход..те, Гор..кий, Хар..ків, ател..є, жен..шен.., барел..єф.

22. Запишіть слова. Вставте, де потрібно, пропу­щені букви.

Сіл..с..кий, л..дяник, селян..с..кий, смієт..ся, порад..ся, на гіл..ці, черешен..ці, кол..ровий, нян..чин, куз..ня, сер..йозно, брун..ці, пра­з..кий, бурул..ці, париз..кий, Гал..ці, порт..єра, Натал..ці, комп..ютер, дев’ят..надцятий, умиватис.., шин..он, сен..йорита, різ..бяр, ремін..чик, сопіл..ці, мен..шість, дитин..ці, ал..батрос, міл..йонер, гет..ман..с..кий, кур..йозний, Цар..ов, Монтеск..є, громад..с..кіст.., перепіл..чин, котит..ся, болгар..с..кий, бан..щик, нен..чин, вол..вий, В..єтнам, шпил..ці, дівчинон..ці, лают..ся, конферанс..є, ред..ці, вісім..надцятий, ган..ба, потихен..ку, один-однісін..кий, стелят..ся, соняч..ний, вес..няний, чабан..с..кий, візерун..чатий, мал..внича, хилитис.., піч.., поглян..те, вдяч..ніс..т.., починаєт..ся, вісім..сотий.

Ø Прокоментувати свій вибір. Розказати, в яких випадках ставиться м’який знак.

23. Запишіть у дві колонки слова:

1) зі вставленим м’яким зна­ком;

2) без вставленого м’якого знака.

Зненац..ка, куз..ня, різ..бяр, сниш..ся, українс..кий, безбат..ченко, спіз..нілий, дон..чин, промін..чик, близ..кий, лар..ки, ц..віркун, винос..ся, здійс..нювати, повір..те, снит..ся, чес..кий, опіс..ля, спал..ня, коростен..ський, понян..чити, цвірін..кати, здат..ність, діял..ність, підніс..ся, обійс..тя, брин..чати, с..ніг, кин..сь, утр..ох, велетен..ський, т..мяний.

К л ю ч. З других букв виписаних слів має скластися закін­чення вислову: «Людина може повірити в неможливе, але ...»

26. Перепишіть слова, вставляючи, де потрібно, апостроф, поясніть його вживання.

Торф...яний, цв...яшок, В...ячеслав, різьб...яр, любов...ю, різдв...яний, Св...ятослав, з...умисний, з...єднати, під...обідати, під...їхати, моркв...яний, роз...яснити, розз...явити, пів...ананаса, пів...Азії, між...ярусний, духм...яний, миш...як, Х...юстон, п...юпітр, кур...йозний, б...язь, кур...єр, Лук...янович, ін...єкція, серп...янка, жовч...ю, верф...ю, грав...юра.

27. Поставте, де потрібно, м’який знак чи апостроф у словах іншомовного
походження. Слова випишіть у три колонки: у першу — з м’яким зна­ком, у другу — з апострофом, у третю — без м’якого знака й апострофа. Поясніть правопис та значення поданих слів.

Суб..єкт, Пхен..ян, Х..юстон, авен..ю, автопавіл..йон, прем..єра, батал..йон, л..юз, бл..юмінг, бутон..єрка, б..юро, вал..юта, ін..єкція, вар..єте, В..єтнам, вол..єра, дез..інформація, дос..є, дубл..яж, комп..ютер, П..ємонт, Ф..єзоле, бар..єр, кон..юнктура, п..юпітр, ад..ютант, б..єф, ар..єргард, ател..є, г..яур, б..язь, транс..європейський, ф..юзеляж, верф..ю, порт..є, шев..йот, ад..ю, Руж..є, монпанс..є, д..юшес, ж..урі, з..економити, камарил..я, конферанс..є, Мін..юст, ал..янс, кс..ондз, кур..йоз, к..юрі, Лавуаз..є, л..юкс, л..ютня, мад..яр, барел..єф, мезал..янс, кон..як, модел..єр, Мол..єр, м..юзик-хол, н..юанс, Н..юфаундленд, п..єдестал, порт..єра, прес-пап..є, рант..є, Рив..єра, інтерв..ю, б..юджет, грав..юра, деб..ют, інтер..єр, к..ювет, ком..юніке, кон..юктивіт, кур..єр, к..юре, Лур..є, Монтеск..є, б..юлетень, лл..є, об..єкт, Д..Артаньян, О..Хара.

28. Поставте, де треба, апостроф, поясніть його вживання. Згрупуйте слова згідно із правилами його вживання (1 група — після букв б, п, в, м, ф,які передають на письмі тверді губні приголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р); 2 група — після рв кінці складу; 3 група — після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’єднати, під’їхати, роз’яснити; 4 група — у складних словах, перша частина ких закінчується на приголосний; 5 група — після к у слові Лук’ян та похідних від нього). Слова, в яких апостроф не вживається, випишіть у 6 групу.

Варіант 1

Полум..яніти, Амудар..я, різдв..яний, між..ярусний, присв..ята, безвітр..яний, Лук..яненко, бур..ячиння, Солов..йов, Валер..ян, сер..йозний, повітр..я, міжгір..я, пор..ядок, довір..я, забур..янений, вітр..як, валер..янка, б..язевий, сім..янин, зат..ямити, запам..ятати, Дерев..янко, медв..яний, В..язьма, дріб..язковий, взаємозв..язаний, рутв..яний, різьб..ярство, зав..язка, підрум..янений, зм..якшити, львів..яни, поголів..я, перед..осінній, роз..ораий, слов..яни, звір..ячий, роз..ятрений, трьох..етапний, трьох..ярусний, об..їжджати, об..ємний, без..ядерний, необ..їжджений, пів..язика, арф..яр, возз..єднання, в..йокнути, дит..ясла, пів..Європи, кам..яний, безвітр..яний, бур..ячиння, Валер..ян, звір..ячий, Лук..янович, повір..я, сер..йозний, повітр..я, міжгір..я, пор..ядок, довір..я, Лук..янчук, кар..єра, всер..йоз, тр..юм, Гур..єв, підгір..я, матір..ю, Р..єпін, з матер..ями, бур..я, р..ясно, кур..йозний, забур..янений, вітр..як, Гур..ївка, р..яд, від..ємний, без..ідейний, з..організувати, дез..орієнтація, сан..інструктор, Із..яслав.

Варіант 2

Зав..язь, круп..яний, крем..яний, знічев..я, зобов..язання, грав..юра, дерев..яний, мавп..ячий, кав..ярня, кров..яний, коров..ячий, львів..янин, надв..язати, напівкам..яний, поголів..я, пом..янути, слов..янський, п..ятитонка, солов..їний, безправ..я, брукв..яний, в..єтнамка, Св..ятослав, б..язевий, сем..янин, Б..єлград, обов..язок, б..юро, в..язень, запам..ятати, торф..яний, медв..яний, сап..янці, моркв..яний, арф..яр, черв..як, присв..ячений, в..юнкий, верф..яний, В..язьма, В..ячеслав, дріб..язковий, В..ятка, Губ..єв, достопам..ятний, духм..яний, взаємозв..язаний, потьм..яніти, різьб..ярство, зав..язка, підрум..янений, зм..якшити, бур..ян, між-брів..я, зор..яний, п..явка, надвечір..я, пір.їна, Лук..ян, Лук..янівка, під..їсти, без..ядерний, возз..єднати, зм..якшити, двох..ярусний, пів..яблука, Заполяр..я, об..якоритися, від..ємний, дев..ятнадцять, Мар..яна, жираф..ячий, знічев..я, об..їзд, реп..ях, зв..язок, св..ято, пам..ятка, верф..ю, від..їжджати, суб..єктивний, під..йомник, фотоз..йомка, об..єктивний, об.їждчик.

33. Запишіть у дві колонки слова:

1) з апострофом;

2) без апост­рофа.

Зм..яклий, зав..язь, брукв..яний, моркв..яний, ой в..юнкий, об..їзд, скл..яр, різдв..яний, сурм..яний, цв..ях, знар..яддя, стрем..янка, мавп..ячий, знічев..я, в..ється, спор..ядження, ін..єкція, медв..яний, грав..юра, забур..янений, острів..янин, сер..йозний, струп..я, торф..яний, здр..япати.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін­чення вислову: «Щоб зажити слави ясновидця, провіщай ...».

34. У подані слова іншомовного походження вставте пропущені апостроф або м’який знак. Випишіть лише ті слова, в які треба вставити м’який знак.

Х..юстон, Д..єпп, Юн..яньхе, Рив..єра, К..єзе, Т..єр, Ш..єр, Н..юбле, Т..юам, Р..юкан, Юр..євець, порт..єра, Н..їкавунг, комп..ютер, миш..як, С.єрра-Невада, дос..є, Монтеск..є.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися слово, пропущене у вислові: «Іноді більшість ... кращих».

36. Запишіть слова, виправляючи помилки.

Мар’яна, солом’яний, торф’яний, надвечір’я, буряк, зоряний, моркв’яний, вітряк, без’ядерний, з’єднаний, Лук’янівка, кров’ю, різдв’яний, духм’яний, п’явка, міжбрів’я, буря, соловьїний, бур’ян, девьять, з’явитися, дзв’якнути, Стеф’юк, рум’яний, свято, цв’ях, міжгірья, з’хати, вербяний, пів’Ялти, рясний, інтерв’ю, об’їждчик, без’язикий.

39. Зробити фонетичний аналіз запропонованих слів за зразком.

Варіант 1:

оновлюється, волелюбність, незбагненний, українська, агент­ство.

Варіант 2:

зв’язаний, взаємність, нескінченний, велетенський, контр­астний.

Зразок фонетичного розбору

Джмелі — джме-лі: 2 склади, відкриті [джме^ил’і]

[дж] — приголосний, дзвінкий, твердий, африката;

[м] — приголосний, сонорний, твердий, губний;

[е^и] — голосний, ненаголошений, переднього ряду, підвищеного під­няття;

[л’] — приголосний, сонорний, м’який, зубний;

[і] — голосний, наголошений, переднього ряду, високого підняття.

6 букв, 5 звуків

Одиниці мови

Види мовних одиниць

наголошені голосні ненаголошені Звуки приголосні тверді неподовжені (фонеми) приголосні м’які подовжені дзвінкі парні глухі непарні префікс Морфеми корінь основа суфікс закінчення непохідні і похідні однозначні і багатозначні загальновживані діалектні синоніми Слова незагальновживані професійні антоніми застарілі і нові омоніми власне українські і запозичені як частини мови прості іменні Словосполучення дієслівні складні прислівникові розповідні, питальні, спонукальні неокличні прості двоскладні і односкладні окличні повні і неповні Речення сполучникові складносурядні складні безсполучникові складнопідрядні з різними видами зв’язку Надфразові монологи розповідні, художні, єдності офіційно-ділові, Наши рекомендации Хімічний склад атмосферного повітря. Його гігієнічне значення Хімічний склад сухого повітря нижніх шарів атмосфери Склад повітря у високих шарах атмосфери Отметьте слова, в которых ударение падает на последний слог. Завдання 2. ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ МАКСИМАЛЬНОГО ОБ’ЄМУ ВИДИХУВАНОГО Й ВДИХУВАНОГО ПОВІТРЯ В Склад повітря. Механізм обміну газів під час дихання. III. Затранскрибируйте слова, указывая ударный слог. Теоретична частина. Вентиляцією називають регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу свіжого повітря Теоретична частина. Повітря робочої зони в умовах сільськогосподарського виробництва забруднюється найчастіше пилом Поняття про гігієну повітря, хімічний склад повітря ← Предыдущая страница | Следующая страница →