Сутність інноваційної педагогічної технології

Лекція 10. ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ технології У трудовому навчанні

ПЛАН

1. Сутність інноваційної педагогічної технології.

2. Історичні етапи становлення і розвитку педагогічних технологій.

3. Інноваційні педагогічні технології в трудовому навчанні та шляхи їх впровадження.

Сутність інноваційної педагогічної технології

Розвиток педагогічної науки не можна здійснити інакше, як через оволодіння нововведеннями, через інноваційний процес. Щоб ефективно керувати цим процесом, його необхідно осмислити і зрозуміти, а потім вивчити його структуру. Будь-який процес є не що інакше як складне динамічне утворення – система, яка є полі структурною. Тому й інноваційний процес (як будь-яка система) також є поліструктурним. Основними структурними компонентами інноваційного процесу в педагогіці є:

– діяльнісний компонент (мотиви – мета – завдання – принципи – компоненти – зміст і етапи – педагогічні технології (форми і методи) – умови реалізації – результат);

– суб’єктивний компонент, який враховує функціональне і рольове співвідношення всіх учасників інноваційного процесу;

– компонент рівневої структури (індивідуальний, груповий, регіональний, державний, міждержавний рівні);

– компонент змістової структури;

– структура життєдіяльності циклу (виникнення – зростання – зрілість – оволодіння – дифузія – насичення – рутинізація – криза – фініш);

– управлінська структура (планування – організація – керівництво – контроль);

– організаційні етапи (діагностичний – прогностичний – організаційний – практичний – узагальнюючий – впроваджувальний).

Інноваційні процеси в освіті виникали в різні історичні періоди та визначали її подальший розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності учителя ТНТ доводить, що поняття «інноваційні процеси», «інноватика» з’явились у педагогічній науці відносно недавно. їх поява зумовлена розширенням міжнародної співпраці в освітній галузі. До появи терміну «інновація» у вітчизняній педагогічній теорії і практиці використовувалися інші терміни: «впровадження досягнень педагогічної науки в практику», «використання педагогічного відкриття в практиці», «оновлення педагогічної діяльності», «перетворення педагогічного досвіду», «перебудова традиційних систем освіти», «педагогічна майстерність», «творчість вчителя» тощо.

У науково-педагогічній літературі «новизна», «новація», «нововведення» розглядається власне як засіб (новий зміст, підходи, метод, методика, технологія і т.ін.), а «інновація» – як процес оволодіння цим новим засобом. Під інноваційним підходом і процесом розуміють комплексно-системну діяльність зі створення, розробки, оволодіння, використання і поширення новацій, новизни. Новизна будь-якого засобу відносна як в особистісному, так і в часовому (історичному) плані. Новизна завжди носить конкретно-історичний характер.

Розглянемо детальніше основні поняття, пов’язані інноваційними педагогічними технологіями.

Інновації – новостворені (застосовані) чи вдосконалені технології, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, які істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.

Освітні інновації – новостворені чи вдосконалені технології навчання, виховання, управління, що істотно змінюють структуру і якість освітнього процесу. У широкому розумінні освітні інновації – є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що істотно поліпшують результати освітньої діяльності.

Педагогічні інновації – 1) процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети; 2) результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети. Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом, який формується автором або групою авторів і є об’єктом права інтелектуальної власності.

Поняття «технологія» (з грец. techne – мистецтво, ремесло, logos – вчення) виникло в зв’язку з технічним прогресом як сукупність знань про способи і засоби обробки матеріалів.

Поняття «педагогічна технологія» одержало в останні роки понад 300 формулювань в залежності від того, як автори уявляють структуру і складові освітнього технологічного процесу.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика визначень «педагогічна технологія»

Джерело	Визначення
Т. Сакамото	Педагогічна технологія – це впровадження в педагогіку системного способу мислення, який можна назвати «систематизацією освіти».
Н. Мітчел	Педагогічна технологія – це дослідження з метою виявлення принципів і розробки прийомів оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу чинників, які підвищують освітню ефективність шляхом конструювання і застосування прийомів і матеріалів, а також за допомогою оцінки використання методів навчання.
К. Річмонд	Педагогічна технологія – це система забезпечення та відтворення позитивних наслідків педагогічної діяльності.
В. Беспалько	Педагогічна технологія – це сукупність психолого-педагогічних установок, які визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, допоміжних засобів. Вона являє собою організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу.
І. Волков	Педагогічна технологія – це опис процесу досягнення запланованих результатів навчання.
В. Монахов	Педагогічна технологія – це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації й реалізації навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя.
М. Кларін	Педагогічна технологія – це системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей.
О. Савченко	Педагогічна технологія – це науково обґрунтована педагогічна система, що забезпечує досягнення певної навчальної або виховної мети через чітко визначену послідовність дій, спроектованих на розв’язання проміжних цілей і наперед визначений кінцевий результат.
ЮНЕСКО (1986 р.)	Педагогічна технологія – це систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання та засвоєння знань шляхом урахування людських і технічних ресурсів та взаємодії між ними, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.

Значне розходження в поглядах на це педагогічне явище багато в чому пояснюється його складністю та недостатньою вивченістю, значною відмінністю вихідних позицій у різних дослідників. Але майже всіх їх об’єднує визнання специфіки педагогічної технології, яка полягає в тому, що в ній планується та здійснюється такий навчальний процес, який повинен гарантувати досягнення поставленої мети. Педагогічна технологія передбачає формування мети через результати навчання, які проявляються в діях учнів, надійно ними усвідомлюються, приймаються, визначаються і перевіряються.

Розглядаючи сутність та характерні ознаки педагогічних технологій, слід відзначити їх тісний взаємозв’язок з іншими, близькими до них поняттями «методика», «система» та «досвід роботи», порівняльна характеристика яких подана в таблиці 2.

Таблиця 2

Порівняльна характеристика суміжних понять

Структурні критерії	Технологія	Методика	Система	Досвід роботи
Цільове призначення	+	+	+	– (+)
Жорстка детермінованість	+	–	–	–
Системність освітніх засобів	+	– (+)	+	– (+)
Вичерпна оптимальність	+	–	– (+)	–
Однозначність результатів, їх відтворюваність	+	–	–	–

Поняття педагогічної технології частково предметного чи локального рівня часто перекривається поняттям методики навчання. З огляду на ієрархію рівнів поняття педагогічної технології, методики навчання іноді входять до складу технологій, а іноді – навпаки ті чи інші технології є складовими методик. Однозначним є лише те, що реалізація технологічного підходу до навчання й виховання дозволяє досягти: по-перше, досить високу гарантію результатів, базуючись при цьому не на статистично вивіреному досвіді, а на об’єктивних закономірностях, що більш надійніше; по-друге, опису досвіду у вигляді, що дозволяє переносити його в інші умови. Особливу увагу при проектуванні педагогічних технологій необхідно приділяти: чіткості та визначеності фіксації результатів; наявності критеріїв його досягнення; покроковій і формалізованій структурі діяльності.

На думку В. Беспалька головне у педагогічній технології є проектування процесу формування особистості учня, яке гарантує педагогічний успіх незалежно від майстерності вчителя ТНТ, а специфіка педагогічної технології полягає в тому, що за її допомогою конструюється і здійснюється такий навчально-виховний процес, який повинен гарантувати досягнення поставлених цілей.

До структури педагогічної технології входять:

1) концептуальна основа;

2) змістова частина: цілі, зміст навчання;

3) процесуальна частина (технологічний процес): організація й управління освітнім процесом через форми, методи і засоби навчання;

4) діагностика освітнього процесу.

Основними критеріями технологічності вважають:

– концептуальність (кожній педагогічній технології має бути притаманна певна наукова концепція, що містить філософські, соціологічні чи педагогічні обґрунтування);

– системність (у педагогічній технології мають простежуватися всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок його частин, цілісність);

– керованість (передбачає можливість діагностики досягнення цілей, планування процесу навчання);

– ефективність (технологія має вибиратися відповідно до результатів і оптимальних витрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання);

– відтворюваність (можливість застосування педагогічних технологій в інших однотипних освітніх закладах іншими суб’єктами).

Інноваційні педагогічні технології – це новостворені або вдосконалені педагогічні системи, які забезпечують високий рівень навчально-виховного процесу. Іншими словами, інноваційна педагогічна технологія є діяльним сценарієм організації на сучасному рівні навчально-виховного процесу учнів з метою досягнення певної мети.

У конкретному вигляді інноваційна педагогічна технологія є передбаченою моделлю системи дій вчителя ТНТ та учнів, яку необхідно виконати в ході оптимально організованого навчально-виховного процесу з метою одержання високого рівня кінцевих результатів.