Корекційна спрямованість змісту професійно-трудового навчання розумово відсталих школярів

У спеціальній психолого-педагогічній літературі питання корекційно-розвивального навчання розумово відсталих школярів ґрунтовно представлено у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема визначено основні напрями навчання цих дітей, з’ясовано труднощі в опануванні змісту окремих начальних предметів та окреслено ефективні шляхи вдосконалення навчального процесу ( Г.М.Дульнев, І.Г.Єременко, А.І.Капустін, М.О.Козленко, В.О.Липа, М.П.Петрова, М.М.Перова, В.М.Синьов, О.П.Хохліна та ін.).

Як відомо, професійно-трудове навчання в спеціальній школі має на меті забезпечення підготовки учнів до самостійного виконання різних видів робіт із опанованої школярами спеціальності, в державних чи приватних підприємствах та у власному побуті. Досягнення цього здійснюється у процесі розв’язання освітніх (засвоєння професійних знань та набуття практичних умінь) та корекційно-розвивальних завдань (виправлення порушень психофізичного розвитку).

До освітніх завдань професійного навчання входить опанування школярами техніко-технологічних знань та трудових операцій, що передбачені змістом навчальної програми. Йдеться про ознайомлення із властивостями матеріалів, з якими працюють школярі на уроках праці, їх застосуванням. Формування знань про вироби, їх характерні ознаки, сфера застосування, про засоби праці (машини, станки, контрольно-вимірювальні прилади, допоміжні інструменти) та про різне обладнання, яке використовується на підприємствах, в сільському господарстві тощо. Значна увага приділяється забезпеченню знань про трудові операції (дії), їх назви (професійні слова-терміни) та технологію і послідовність виконання; виробленню умінь виконувати практичні роботи з дотриманням технічних та санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці. До освітніх завдань входить і навчання школярів графічних умінь та користування ними в процесі виготовлення креслення, ескізів тощо.

Предметом корекції в процесі навчання розумово відсталих дітей, як зазначено у наявних дослідженнях (Г,М.Дульнев, І.Г.Єременко, В.М.Синьов, Н.М.Стадненко, О.П.Хохліна та ін.) має бути їх пізнавальна сфера ( відчуття, сприймання, уявлення, память, мислення, мовлення), емоційно-вольова і щонайперше вищі форми психічних процесів, що є важливі для прийняття й опрацювання інформації, повязаної із засвоєнням знань та умінь, виконанням практичної діяльності. При цьому слід зважати на те. що корекційно-розвивальна робота на уроках праці має здійснюватися на основі опанування учнями техніко-технологічних знань та практичних умінь. Саме про це наголошується у працях О.М.Граборова, С.М.Мирського. Г.М.Мерсіянової, Н.П.Павлової, О.П.Хохліної.

Серед значної кількості існуючих робітничих професій, учні загальноосвітніх спеціальних шкіл для розумово відсталих дітей, традиційно навчаються спеціальностям із швейної, столярної, слюсарної, картонажно-палітурної, будівельно-малярної, шевської та із сільського господарства. Останнім часом деякі школи запроваджують і інші спеціальності ( килимарство, лозоплетіння, та ін.) На базі змісту професійного навчання із зазначених спеціальностей є достатня можливість для здійснення корекції інтелектуальних та фізичних недоліків цієї категорії школярів. Це, насамперед, розвиток усіх видів мовлення, памяті, просторового орієнтування, мислення, загальнотрудових умінь, естетичного смаку, збагачення уявлень, корекція та розвиток конструктивної діяльності учнів, дрібної моторики тощо.

На прикладі аналізу змісту навчання швейній справі означимо, що може сприяти забезпеченню розвитку та корекції психофізичної сфери учнів у процесі опанування ними професійних знань та практичних умінь, з урахуванням наявних досліджень щодо особливостей навчальної діяльності цих дітей та стану знань та умінь із відповідної спеціальності.

Відомо, що для розумово відсталих школярів характерним є загальний недорозвиток мовлення. Професійний словник у них досить бідний і збагачується досить повільно, оскільки такі діти, сприймаючи словесні пояснення, розповідь учителя, часом не помічають незнайомих слів, не намагаються визначити такі слова і запам’ятати . Бідність словника призводить до неправомірного вживання однієї групи слів, що робить мовлення одноманітним, а використання слів неточним. У словнику школярів переважають в основному іменники, що позначають назви предметів. Замість слів, що позначають конкретні дії, учні часто використовують лише одне дієслово – „робити”. Стосовно слів, що позначають назви трудових дій, наприклад – підшити, нашити, пришити, зашити та інші вживають слово „шити”. Школярі, коли дають словесну характеристику предмету, зазвичай, називають колір, величину, і не вказують інших ознак, таких як оздоблення, форма деталей, матеріали, технологія виготовлення тощо.

Слід зазначити, що успішна практична діяльність розумово відсталого школяра, як свідчать наявні дослідження (3.4.5), ще не означає, що він може відтворити свою діяльність словесно. Уміння розповісти про послідовність дій та спосіб виконання практичного завдання зявляється у цих дітей лише після спеціального навчання цьому. Разом з тим відомо, що планування, тобто словесне означення послідовності дій, є вищою формою мовленнєвої регуляції діяльності і охоплює такі компоненти: усвідомлення кінцевого результату, виділення операцій, спосіб їх виконання, визначення їхньої послідовності, аналіз умов досягнення мети, вибір основного та додаткового матеріалу, інструментів та пристроїв. Мовлення організовує, упорядковує та активізує мислення дитини, забезпечує йому більш високий рівень. Залучення мовлення до сприймання, запам’ятовування, пізнання позитивно впливає на ефективність цих процесів.

У процесі трудового навчання є можливість розвивати мовлення школярів на основі збагачення словника назвами матеріалів та їх властивостей, які характеризують якості; назвами виробів, наприклад дитячого та жіночого одягу, білизни; професійними термінами стосовно трудових операцій (ручних, машинних та прасувальних робіт).

Розвиток зв’язного мовлення відбувається у процесі формування в учнів таких умінь: описувати обєкти діяльності за зразками, малюнками (давати словесну характеристику), під час аналізу фасонів виробів ( форма, кількість частин, деталей, оздоблення тощо); словесного відтворення способу виготовлення виробу після його виконання ( відповіді на запитання вчителя, за планом чи інструкційною картою); складати словесний звіт про послідовність виконання практичного завдання, залежно від виконуваних дій (побудова креслення, вирізування викрійки, деталі, обробка зрізів тощо).

Розвиток плануючого мовлення на уроках праці, відповідно до змісту навчального матеріалу, здійснюється шляхом формування у дітей спочатку вміння визначати (називати) послідовність практичних дій (загальний план роботи – відбір матеріалів, інструментів, засобів праці залежно від виду діяльності), потім ( розповідати) технологію окремих операцій (як пришивати гудзики, обробляти зрізи, з’єднувати деталі) та визначати окремі види діяльності для виготовлення виробу (зніманні мірок, визначення розміру, побудова креслення, вирізування викрійки деталей, вирізування деталей, обробка зрізів та зєднання частин, оздоблення виробу). При цьому використовуються зразки виробів, малюнки, інструкційні карти, схеми.

Наявні дослідження особливостей памяті розумово відсталих дітей (Л.В.Занков, Б.І.Пінський, В.Г.Петрова, Н.М.Стадненко та ін.) свідчать, що велике значення для точності і міцності запам’ятовування навчального матеріалу та розвитку памяті має повторення. Зважаючи на це, змістом програми з трудового навчання передбачено значну кількість годин на вивчення розділів, де передбачено і повторення. Так, систематично повторюється та подається нова інформація про матеріали, інструменти, машини, вироби, способи їх обробки, назви способу зєднання тощо.

Зміст програми з швейної справи сприяє збагаченню уявлень школярів щодо предметів побуту на основі формування знань: про види дитячого і жіночого та чоловічого одягу, білизни; про технологію виготовлення виробів та текстильних матеріалів; про промислові машини, їх призначення, будову; про конструктивні характеристики предметів вивчення, завдяки здійснення їх аналізу за частинами, кількістю деталей, форми, розміру та оздоблення.

Вимогами програми з трудового навчання для розумово відсталих передбачено виконання школярами практичних завдань за зразками, малюнками, схемами, інструкційними картами та планами послідовності технологічних операцій. Така наочна опора спрямована на розвиток усвідомленості та самостійності діяльності учнів.

Корекція недоліків інтелектуального розвитку розумово відсталих школярів, і зокрема процесів аналізу та синтезу, здійснюється на основі формування вмінь аналізувати вироби за кількістю деталей, способу їх зєднання, обробки, за формою, величиною, розміром, оздобленням, а також в процесі аналізу креслення різних виробів починаючи з 4 класу. Навчання учнів аналізу предмета діяльності відбувається на уроках трудового навчання, коли розпочинається вивчення розділів програми, змістом яких є виготовлення різних виробів.

Формування діяльності та мислення забезпечується на основі виконання різних завдань за зразком, малюнком, інструкційною картою, складеним планом послідовності виконання практичних робіт, та розвитку умінь аналізувати спосіб виконання за різними видами інструкцій.

Зміст програми з швейної справи дає можливість коригувати дрібну моторику на основі роботи з голкою та ножицями під час виконання трудових операцій ручним способом. Також здійснюється розвиток важливої професійної якості – координація рухів рук і ніг під час роботи на швейній машині з ножним приводом – пуск, зупинення, строчіння.

На всіх етапах розвитку спеціальної освіти значна увага приділялась дослідженню особливостей просторових уявлень розумово відсталих дітей ( Т.М.Головіна, І. Грошенков, М.П.Козленко, Н.І.Королько, В.О.Липа, І.М.Омельянович, Н.П.Павлова, К.В.Щербакова. та ін.), оскільки воно має виняткове значення для успішного оволодіння знаннями і уміннями з усіх предметів, які вивчають у школі, і зокрема з трудового навчання. Наявні дослідження свідчать, що розумово відсталі школярі мають значні труднощі під час виконання практичних завдань, обумовлені недоліками просторових уявлень, які без спеціального педагогічного втручання не долаються навіть у старшокласників. Це визначення величин, якщо потрібно представити їх у певних позначеннях – метри, сантиметри. міліметри, чи визначення розмірів, напрямків, орієнтування на площині аркуша паперу тощо.

В процесі трудового навчання і зокрема швейній справі є значні можливості корекції та розвитку просторових уявлень учнів, починаючи з 4 класу. Розвиток просторового орієнтування здійснюється на основі визначення розміру швів, стібків під навчання учнів оброблення та оздоблення швейних виробів, а також, коли вони дотримуються вимоги щодо визначеної відстані між строчками на тканині.

Корекція просторових уявлень учнів здійснюється, коли вони навчаються аналізувати креслення деталей, адже за методикою навчання їм доводиться визначати контурні лінії деталей на кресленні викрійки, вирізувати викрійки із креслення, моделювати фасони виробів та окремих його деталей.

Просторове орієнтування формується в учнів, коли їм потрібно уявити цілу деталь за її половиною. Оскільки в більшості випадків креслення деяких деталей швейних виробів ( сукні, блузки, сорочки тощо) будується лише на її частину (половина деталі спідниці, сукні, сорочки та ін.). Корекція та розвиток просторових уявлень учнів здійснюється також на основі аналізу фасонів швейних виробів, коли діти аналізують їх за малюнками, ескізами, На основі побудови різних видів креслення здійснюється розвиток просторового орієнтування на площині аркуша паперу. Змістом швейної справи передбачено такий вид діяльності, як робота за масштабною лінійкою, коли учні натуральну величину (розміри) перетворюють в умовну і навпаки, що , у свою чергу, сприяє розвитку просторових уявлень школярів.

Відомо, що в учнів допоміжної школи наявні порушення розумової діяльності, зокрема, аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування й узагальнення. Завдяки спеціальній методиці навчання на уроках швейної справи, операції мислення піддаються корекції. Це проявляється в тому, що аналіз учнями предметів стає більш детальним, набуває системності, втрачає хаотичність, стає точнішим і результат синтезування. На основі аналізу виробів, предметів в учнів розвивається вміння порівнювати ( виділення однакових та відмінних ознак предметів), хоча ця операція здійснюється ними з великими труднощам.

Успішне виконання школярами практичного завдання на уроках трудового навчання можливе за умови здійснення ними аналізу об’єкта праці, планування його виконання та самоконтролю. Зазначені етапи (аналіз, планування, самоконтроль ) є структурними компонентами будь-якої усвідомленої діяльності. Така діяльність характеризується як загально трудові уміння (Г.М.Дульнев, Н.П.Павлова, С.Л.Мирський та ін..). На уроках трудового навчання є достатні можливості щодо формування в розумово відсталих учнів діяльності за її структурою.

Розвиток загальнотрудових умінь - це формування в учнів уміння визначати послідовність виконання практичних дій на основі аналізу предмета діяльності, його частин та технологію обробки; здійснювати самоконтроль в процесі виконання практичного завдання; порівнювати виконану трудову дію за даним зразком-еталоном, малюнком визначати план трудових дій-операцій. Вимогами змісту професійно-трудового навчання з будь-якої спеціальності, що вивчається у спеціальній школі для розумово відсталих дітей передбачено формування у школярів діяльності за її структурою.

Розвиток сприймання та мислення здійснюється на уроках трудового навчання швейній справі в процесі формування вмінь розрізняти вироби за видом (дитячі, жіночі, чоловічі), за назвою, способом виготовлення, видом тканини; на основі умінь співставляти та знаходити однакове чи різне в процесі аналізу виробу (вибір за фасоном, кольором тощо); на основі здійснення класифікації тканини за видами (шерстяні, шовкові, бавовняні), за зовнішніми ознаками (гладкофарбовані, з малюнком). Розвиток сенсорних відчуттів відбувається в процесі визначення властивостей тканини за зовнішнім виглядом, за силою розриву, на дотик.

Зміст трудового навчання швейній справі, як і інших спеціальностей, дає можливість здійснювати розвиток та корекцію в учнів естетичного смаку. На цих заняттях розвиток естетичного смаку можна розпочинати уже на етапі вибору тканини для виготовлення різних швейних виробів і зокрема одягу, добору ґудзиків, обшивок за кольором, розміром. На основі розробки ескізів, моделювання деталей виробу, визначення оздоблень, фасону одягу відповідно до особливостей розмірних показників людини, її віку, сезону, погодних умов, призначення теж є можливість розвивати в розумово відсталих дітей естетичні смаки.

Отже розгляд змісту програми з професійно-трудового навчання у спеціальній загальноосвітній школі для розумово відсталих дітей, свідчить про його корекційно-розвивальну спрямованість і це дає підстави рекомендувати запровадження нових професій для розумово відсталих школярів з огляду на можливість вирішення одного із завдань цього навчального предмета – корекцію недоліків психофізичного розвитку. Тобто, запроваджуючи будь-яку нову спеціальність для опанування розумово відсталими школярами, потрібно враховувати забезпечення її змістом для здійснення корекції недоліків психофізичного розвитку цих дітей з метою підготовки їх до успішної соціально-трудової адаптації на виробництві чи в сільському господарстві, з урахуванням самостійної життєдіяльності.