Частина і. інтерактивні методики

Г.П. П’ЯТАКОВА, Н.М. ЗАЯЧКІВСЬКА

IНТЕРАКТИВНI МЕТОДИКИ ТА СПЕЦИФІКА IХ ЗАСТОСУВАННЯ У ВИЩIЙ ШКОЛI

Львів

Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана франка

Кафедра педагогіки

Галина П’ятакова, Надія Заячківська

Методичний посібник для студентів та магістрантів вищої школи

Рекомендовано до друку

кафедрою педагогіки

Протокол № від

Львів

Видавничий центр ЛНУ

імені Івана Франка

Автори – П’ятакова Г.П.,кандидат філологічних наук, доцент кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана франка,

Заячківська Н.М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана франка

Рецензент –

ЗМІСТ

Анотація 4

Частина І. Інтерактивні методики

Історія виникнення інтерактивних методик 5

Методика групової роботи 8

“Синектика” 8

Дискусії 10

Рольові ігри 11

Поняття про методи 12

Метод портфоліо 13

Метод проектів 14

Типи практичних занять 16

Переваги та недоліки у застосуванні інтерактивних

методик 17

Частина ІІ Тренінг спілкування як педагогічна технологія

Історія розвитку інститутів тренінгу

Психогімнастика на заняттях з тренінгу

Тренінг партнерського спілкування

Тренінг сенситивності

Тренінг креативності

Впровадження тренінгових технологій на заняттях з курсу

“Педагогіка”

Література

АНОТАЦІЯ

Реформування вищої школи і ті вимоги, що ставляться до випускників університетів, академій, інститутів, повинні докорінно змінити навчальні методики вищої школи. Сьогодні намітився перехід від авторитарної педагогіки до гуманістичного розвитку особистості, від накопичення знань  до вміння оперувати знаннями, від “одноразової” освіти  до безперервної, від поточної організації навчання  до індивідуальної. Нова парадигма освіти обумовила оновлення фахової освіти. Цей процес є особливо актуальним у зв’язку з кардинальними змінами в області освіти, що відбуваються в країнах ближнього і дальнього зарубіжжя.

Одним з генеральних завдань реформування освіти в Україні, що відображено у державній програмі “Освіта”, є підготовка освіченої, творчої особистості, формування її фізичного і морального здоров’я. Вирішення цієї проблеми передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, який скеровано на розвиток особистості учнів. У зв’язку з цим педагоги, психологи, методисти фахових дисциплін відчувають потребу у введенні таких методик, які б допомогли реалізації особистісного підходу до студента. Саме такий підхід є одним із принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією.

Сьогодні вже неможливо викладати дисципліни традиційно: у центрі навчального процесу знаходиться викладач, студенти мовчки сприймають матеріал, слухають пояснення на лекціях або звітуються про підготовку завдань на семінарських і практичних; виконують контрольні завдання, складають заліки, іспити та, врешті-решт, одержують оцінки за ті знання і навики, що набули у процесі навчання. Отже, ланцюжок, що з’єднує викладача і студента  від пояснення матеріалу до відтворення і результатів якості знань,  довготривалий.

Введення в сучасні навчальні заклади України інтерактивних методик у викладання фахових дисциплін дає можливість докорінно змінити ставлення до об’єкта навчання, перетворивши його на суб’єкт, тобто зробити студента співавтором своєї лекції, семінарського заняття тощо. Підхід до учня, який знаходиться у центрі процесу навчання, базований на повазі до його думки, на спонуканні до активності, на заохоченні до творчості, добре відомий ще з робіт Л.Виготського, П.Гальперіна, В.Шаталова, В.Д’яченка, С.Шевченка, Ш.Амонашвілі та ін. Він полягає, насамперед, у підвищенні навчально-виховної ефективності занять, і як наслідок – у значному зростанні рівня реалізації принципів свідомості, активності й якості знань, умінь і навичок, які набули учні. У працях зарубіжних педагогів цей новий підхід має назву “навчання за методом участі”1,“кооперативне навчання”2, коли створюється можливість обговорення кожної проблеми, доведення, аргументування власного погляду. Це сприяє не лише глибшому розумінню навчального матеріалу, а й розвитку мислення та мовлення. Незважаючи на різні назви та підходи, інтерактивне навчання у вищій школі передбачає, передусім, докорінно змінити методичні стереотипи викладачів. У груповій роботі виникає елемент змагання і взаємної відповідальності студентів за роботу в аудиторії, за свої знання з предмета, тому і викладач починає з більшою повагою ставитися до студентів.

ЧАСТИНА І. ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИКИ.