Предмет, задачі педагогіки
Об’єкт педагогіки – частина об’єктивного світу та його явища, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства. Ці явища отримали назву освіта.
Предмет педагогіки – процес спрямованого особистісного розвитку людини в умовах її навчання, виховання . освіти.
Задачі педагогіки:
ü Організація навчально-виховного процесу відповідно до потреб суспільства, національних особливостей народу.
ü Вироблення оптимальних форм і методів, відповідного методичного оснащення цього процесу.
ü Вдосконалення змісту освіти.
ü Вироблення принципово нових засобів навчання і навчального обладнання.
ü Оптимізація політехнічної підготовки учнів.
ü Демократизація та гуманізація діяльності навальних закладів.
СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ
| Загальна педагогіка | Базова наукова дисципліна, яка вивчає основні закономірності процесу спрямованого особистісного розвитку, розробляє загальні основи педагогічного процесу в навчальних закладах усіх типів. |
| Вікова педагогіка | Галузь педагогіки, що досліджує закони та закономірності виховання, навчання, освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. Дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих. |
| Соціальна педагогіка | Галузь педагогіки, що вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних ситуаціях. |
| Корекційна педагогіка | Галузь педагогіки, предметом якої є виховання, навчання та освіта дітей з вродженими чи набутими відхиленнями у фізичному або психічному розвитку. ü Сурдопедагогіка (глухі, глухонімі) ü Тифлопедагогіка (сліпі, з вадами зору) ü Олігофренопедагогіка.(розумово відсталі, ЗПР) ü Логопедія (порушення мовлення) ü Випрано-трудова ( перевиховання злочинців) |
| Часткові (предметні) методики | Галузі педагогіки, предметом дослідження яких є закономірності викладання та засвоєння конкретних навчальних дисциплін в закладах освіти всіх типів (концентруються зусилля на особливостях опанування знань з конкретного предмета). |
ПОНЯТТЯ ПРО ДИДАКТИКУ.
Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання та виховання у процесі навчання.
Предмет дидактики – зміст освіти підростаючого покоління та організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.
Задачі дидактики:
ü Визначення мети і завдань навчання.
ü Окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства.
ü Виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу.
ü Обґрунтування принципів навчання на основі його закономірностей.
ü Вироблення організаційних форм. Методів і прийомів навчання.
ü Забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання.
Основні категорії дидактики
| Освіта | Процес і результат засвоєння учнями системати-зованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду. Моральних та інших рис особистості. Розвиток її творчих сил і здібностей. |
| Навчання | Цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички. |
| Викладання | Діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні, практичні заняття, керує їхньою самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок. |
| Учіння | Цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння, уміннями і навичками. |
| Принципи навчання | Теоретичне положення, що визначає зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи навчального закладу. |
| Форми організації навчання | Зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і певному режимі. |
| Методи навчання | Спосіб упорядкованої взаємодії учителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. |
| Засоби навчання | Засоби моделювання змісту навчання. |
Дидактична система – це сукупність елементів, що утворюють єдину цілісну структуру, спрямовану на досягнення цілей навчання.
До неї входять:
ü Цілі, зміст освіти.
ü Дидактичні процеси.
ü Форми, методи. Засоби навчання.
ü Принципи навчання.
Види дидактичних систем
| Традиційна | ü Каменський, Песталоцці, Гербарт. ü Мета школи – формування інтелектуальних умінь. Уявлень, понять, теоретичних знань. ü Елементи процесу навчання 1) Виклад. 2) Розуміння. 3) Узагальнення. 4) Застосування матеріалу. |
| Педоцентрична | ü Д.Дьюі (амер. філософ, психолого, педагог) ü Процес навчання будується, виходячи з потреб, інтересів, здібностей дитини. ü Мета навчання – розвиток загальних і розумових здібностей, різноманітних умінь дітей. |
| Сучасна | ü Навчання є специфічним видом пізнання об’єктивного світу. ü Розумне поєднання педагогічного управлянні з власною ініціативою і самостійністю учнів. ü Процес навчання – органічне поєднання пізнання, навчальної діяльності, чуттєвого сприймання, розуміння і засвоєння знань, перевірки набутих знань і умінь на практиці. |
Елементи структури навчання
| Цільовий | Формування мети вивчення матеріалу, навчального предмету, освітньої мети навчального закладу |
| Стимулюючо-мотиваційний | Спонукання учнів до активної пізнавальної діяльності, формування в них відповідної мотивації |
| Змістовий | Оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, продуманість змісту кожного заняття |
| Операційно-дійовий | Добір прийомів, методів, форм і засобів навчання |
| Контролюючий | Контроль за ходом засвоєнням знань, сформованістю умінь та навичок. |
| Оцінно-результативний | Виявлення рівня знань умінь і навичок, причин неуспішності, їх усунення |
Функції навчання
| Освітня | Засвоєння системи наукових знань, формування вмінь і навичок |
| Виховна | Формування наукового світогляду шляхом засвоєння системи наукових знань про природу, суспільство, людину. Виховання моральних, трудових, естетичний і фізичних якостей особистості |
| Розвиваюча | Розвиток мислення, формування емоційно-вольової сфери, пізнавальних інтересів, мотивів, здібностей. |
Принципи навчання
| Принцип науковості | Вивчення системи наукових положень, розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ, проникнення в їх сутність |
| Принцип систематичності і послідовності | Системність роботи вчителя, врахування пройденого матеріалу при вивченні нового, розкриття нового матеріалу частинами, показ внтрі- та між предметних зв’язків |
| Принцип доступності | Відповідність змісту, форм і методів навчання віковим особливостям учнів, їх розумовим можливостям |
| Принцип зв’язку навчання з життям | Навчання має спиратися на життєвий досвід учнів, застосовуючи набуті знання у практичній діяльності, розкриваючи практичні важливість знань |
| Принцип свідомості і активності учнів | Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності. Цьому сприяє: ü Роз’яснення мети і завдань навчального предмету. ü Значення його для вирішення життєвих проблем, для власних перспектив. ü Позитивна мотивація до навчання. ü Критичний підхід педагога до навчального матеріалу. ü Належний контроль і самоконтроль у навчанні. |
| Принцип наочності | Побудова процесу навчання на основі живого сприймання учнями предметів і явищ об’єктивної дійсності. Наочність буває (за характером відображення навчальних об’єктів): ü Натуральна. ü Зображувальна ü Схематична. |
| Принцип індивідуального підходу до учнів | Врахування рівня розумового розвитку кожної дитини, її знання, вміння, пізнавальну та практичну самостійність, інтереси, наполегливість, працездатність. |
| Принцип емоційності | У процесі пізнавальної діяльності в учнів виникає певний емоційний стан, почуття. Які можуть сприяти або заважати успішному засвоєнню знань |
Види навчання
| Пояснювально-ілюстративне | ü Ситуація готового надання. ü Репродуктивний характер пізнавальної діяльності. ü Швидке, міцне засвоєння інформації та оволодіння способами практичної діяльності. ü Але не передбачає самостійного пошуку знань, не формує творчого мислення, здатності самостійно вирішувати пізнавальні проблеми |
| Проблемне | ü Розвиваючий ефект – формування творчого мислення. ü Передбачає послідовні і цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні виконують під керівництвом учителя, активне засвоєння знань. ü Компонент – проблемна ситуація (знаходження нових способів дій). |
| Програмоване | ü Спеціальні програми засвоєння знань, умінь, навичок. ü Особливості: 1) Поділ навчального матеріалу на кроки. 2) Настанови щодо послідовності виконання дій, необхідних для засвоєння кожної частини. 3) Перевірка засвоєння кожного кроку та інформування учня про міру правильності його відповіді ü Позитивне – в навчальному матеріалі визначається істотне. ü Але (алгоритм.) – ригідність. |
| Диференційоване | ü Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, їхнього життєвого досвіду. ü Спрямованість на оптимальний фізичний, психологічний, духовний розвиток, засвоєння необхідного обсягу знань, практичних умінь та навичок, передбачених навчальних програмами. |
| Модульно-рейтингова | ü Послідовне засвоєння навчального матеріалу певними цілісними, логічно впорядкованими і обґрунтованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення рейтингу учня (показника успішності). ü Самостійне здобуття знань |
Методи навчання (за Ю.Бабанським)
| І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності | |
| Спрямовані на передавання і засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок | |
| Словесні | ü Пояснення. ü Розповідь ü Лекція. ü Бесіда. ü Робота з підручником. |
| Наочні | ü Ілюстрування. ü Демонстрування. самостійне спостереження. |
| Практичні | ü Вправи. ü Лабораторні роботи. ü Практичні роботи. ü Дослідні роботи |
| ІІ. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності | |
| Спрямовані на формування в учнів позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну діяльність. | |
| Методи формування пізнавальних інтересів | ü Навчальна дискусія ü Забезпечення успіху в навчанні. ü Пізнавальна гра. ü Створення цікавих ситуацій ü Створення ситуацій новизни навчального матеріалу ü Використання життєвого досвіду учнів |
| Метод стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні | ü Пояснення суспільної та особистої значущості учіння. ü Заохочення сумлінного виконання навчальних обов’язків ü Оперативний контроль за виконанням вимог ü Покарання. |
| ІІІ. Методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності | |
| Спрямовані на перевірку рівня засвоєння знань, сформованості вмінь і навичок. | |
| Методи контролю | ü Письмовий. ü Тестовий. ü Графічний ü Програмований ü практичний |
| Методи самоконтролю і самооцінки | ü |
Форми організації навчання
| Урок | Проведення вчителем заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу відповідно до навчальної програми та розкладу. Класифікація уроків (за дидактичною метою) ü Урок засвоєння нових знань. ü Урок формування умінь і навичок. ü Урок застосування знань умінь і навичок. ü Урок узагальнення і систематизації знань. ü Урок перевірки, корекції знань, умінь і навичок. ü Комбінований урок. |
| Лекція | Повідомлення теоретичного матеріалу без практичного застосування та перевірки міри засвоєння. Види лекцій: ü Вступна. ü Тематична ü Оглядова ü Заключна ü Проблемна ü Прес-конференція |
| Семінар | Обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Полягає в самостійній підготовці, повідомленні суті проблеми на занятті, відповідному аналізі, рецензування, доповнення повідомленого |
| Практикум | Застосування на практиці засвоєних знань, формування умінь та навичок. |
| Факультатив | Поглиблене вивчення окремих тем або цілих курсів. |
| Екскурсія | Сприймання предметів і явищ у природній обстановці. |
| Консультація | Роз’яснення складних для пізнання і осмислення теоретичних понять та закономірностей. |
| Домашня навчальна робота | Самостійна підготовка до занять, розширене і поглиблене вивчення окремих аспектів дисципліни, виконання індивідуальної роботи, написання рефератів на наукових робіт. |