Теоретичні основи соціальної роботи 49

У професійній діяльності соціального працівника метод є способом реалізації діяльності, він мов би опосередковує мету і результат, задає "векторність" досягнення оптимального результату. Інколи визначення методів соціальної роботи накладається на загальне поняття соціальних технологій. Щоб розвести ці два терміни, зазначимо, що соціальні тех­нології в психолого-педагогічиій літературі розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Типовим є погляд на соціальні технології як уза­гальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності. Соціальні технології також розг­лядаються як сукупність способів професійного впливу на соціальний об'єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціону­вання при можливому тиражуванні даної системи впливу [9].

В сучасних дослідженнях з проблем соціальної роботи основою для класифікації методів практичної діяльності соціальної роботи виступа­ють як інтереси, потреби індивідів так і соціальні інтереси управлінських систем. Так, Р.В. Овчарова, в класифікації методів роботи, що викорис­товуються в соціально-педагогічній практиці пропонує і класифікаційні ознаки для методів загальної соціальної роботи, а саме визначає: методи соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю, соціальної реабілітації, соціально-економічні і організаційно-розпоряд-жувальні методи [5, 274].

У більшості джерел з проблеми класифікації методів соціальної ро­боти визначаються такі групи спеціальних методів соціальної роботи: організаційні (адміністративні), соціально-економічні, педагогічні та пси­хологічні. На нашу думку, до цього переліку методів у соціальній роботі слід також додати соціологічні методи. Крім того, інноваційна практика соціальної роботи породжує нові методи соціальної взаємодії, які не підлягають під існуючі класифікаційні ознаки. До таких методів роботи належить вулична соціальна робота та метод "рівний-рівному". На ха­рактеристиці окремих методів ми зупинимось більш детально.

До соціально-економічних методів соціальної роботи належать всі існуючі засоби, за допомогою яких спеціалісти соціальної роботи здійсню­ють вплив на матеріальні, моральні, сімейні, національні, та інші соц­іальні інтереси та потреби клієнта. До соціально-економічних способів впливу належить натуральна та грошова допомога, моральне заохочення клієнта, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супро­воду, допомоги в побутовому обслуговуванні.

50 Соціальна робота

Організаційні (адміністративні) методи соціальної роботи розг­лядаються в контексті управлінського аспекту організації діяльності струк­тури соціальних служб. Реалізація цієї групи методів можлива тільки за умови підґрунтя нормативно-правових документів. Організаційні методи закріплюють права та повноваження, обов'язки, відповідальність кожної лапки в органах управління соціальними службами; дозволяють здійсни­ти оперативне втручання, уточнення і вирішення епізодичних завдань. До основних методів цієї групи відносять: регламентування, нормування та інструктування [6].

Регламентування — спосіб організаційного впливу, що полягає в розробці і введенні в дію організаційних положень, обов'язків для вико­нання в органах управління соціальними службами та установами (нака­зи, типові положення, посадові інструкції тощо).

Нормування — встановлення нормативів з обмеженнями, що висту­пають орієнтирами в діяльності соціального працівника (наприклад, нор­мативи чисельності клієнтів із розрахунків па одного соціального праці­вника, нормативи часу обслуговування тощо).

Інструктування — метод організації найбільш толерантного соціаль­ного виливу, сутність якого полягає в роз'ясненні завдання, можливих шляхів його вирішення, перешкод і наслідків невірних дій клієнта, зас­тереження його від можливих помилок. Найбільш розповсюдженими прийомами інструктування є консультування та інформування.

Педагогічні методи, які найчастіше використовуються в соціально-педагогічиій практиці є різновидами методів виховання. Методи форму­вання свідомості спрямовані на формування певних понять, оцінок, суджень, світогляду особистості. Переконання — це спосіб впливу на раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок у об'єкта впливу. Навіювання — це спосіб впливу на особистість, засно­ваний на некритичному сприйманні інформації об'єктом впливу. Важли­вою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на логіку та розум особистості, її здатність мислити та розмірковувати, а на емоції людини, її готовність отримати готові інструкції до дії. При­клад — метод виховання, заснований на свідомому відтворенні особист­істю певних способів поведінки.

Методи організації діяльності — це способи закріплення, форму­вання позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків. Як найбільш типовий метод організації діяльності називають методи дору­чення, соціального навчання та закріплення позитивного досвіду.

Теоретичні основи соціальної роботи 51

Доручення є методом організації соціальио-керовапої діяльності. За типологією виділяють управлінські та виконавські доручення, постійні та тимчасові (змінні), індивідуальні та групові. В соціально-педагогічній практиці отримав розповсюдження метод чергування творчих доручень. До соціально-педагогічних умов успішного застосування методу дору­чення слід віднести: наочність, гласність виконання доручення, забезпе­чення методичної підтримки його виконання, урахування інтересів та соціального досвіду клієнта.

До методів організації діяльності більшість авторів відносить гру як спосіб соціальної взаємодії і розвитку творчої особистості клієнта. Спе­цифіка ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи поля­гає, на наш погляд, в профілактичній, превентивній спрямованості гри як засобу організації змістовного дозвілля, запобіганні асоціальній діяль­ності клієнтів. У цьому контексті гра є одним з провідних інструментів в арсеналі соціального працівника ще й тому, що її можна застосовувати з метою діагностики, психокорекції міжособистісних стосунків. Крім того, гра сприяє духовному і фізичному звільненню, зняттю напруги, посилен­ню відчуття радості від подолання певних труднощів, перешкод. Під час гри людина відчуває насолоду від вільного прояву своїх здібностей. Ця ситуація ігрової творчості, що неодноразово повторюється, закріплюєть­ся і створює певний "творчий ключ", яким кожний соціальний працівник може користуватись у своїй діяльності.

Досвід застосування ігрових технік в соціальній роботі дозволяє нам запропонувати таку класифікацію ігор:

— за кількістю учасників (з обмеженою кількістю учасників, гру­пові, масові);

— за напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні);

— за видами обладнання, що використовується (естафети, настільні, аукціонні та ін.);

— за ставленням до творчості (репродуктивні, конструкторські, но­ваторські).

До умов застосування гри в соціальній роботі ми відносимо:

— визначення творчого потенціалу гри;

— визначення місця і часу проведення,

— визначення кількості учасників;

— забезпечення комфортності і природності гри;

— урахування вікових та анатомо-фізіологічиих властивостей учас­ників гри;

52 Соціальна робота

— захист людської гідності, морального самопочуття кожного учас­ника гри;

— визначення місця ігротехніка під час проведення гри;

— цілеспрямоване поширення прав учасників гри.

Сьогодні в практиці соціальної роботи ативно застосовуються ділові, рольові ігри, тематичні ігрові програми, вуличні ігротеки. Внаслідок цього класичні ігрові форми та техніки набувають сучасного звучання. Методи стимулювання діяльності спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності. Серед методів стиму­лювання визначають: методи позитивного підкріплення, методи нега­тивного підкріплення, методи змагання .

Методи самовиховання сприяють свідомій зміні людиною власної особистості у відповідності до суспільних вимог та особистісного плану самовдосконалення. До цієї групи належать методи самооцінки, самоор­ганізації, самоконтролю та самокорекції.

Психологічні методи в соціально-педагогічній роботи застосову­ються з метою діагностування особливостей індивіда та організації на основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психо-корекційної роботи. До цієї групи методів належать: тестування, психо-драма, соціодорама, соціально-психологічний тренінг; психотерапія (сімейна, ігрова, арттерапія).

До достатньо нових засобів терапевтичної допомоги клієнтам, що отримали останнім часом застосування в практиці діяльності соціальних установ можна віднесті епістолярну та казкотерапію.

Епістолярна терапія як метод дозволяє досягнути "реставрації" міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом порушено чи він взагалі не існує. Крім того, лист до клієнта (чи до його батьків, осіб з кола найближчого оточення) можна використати як допо­міжний засіб корекції стосунків. Як можливі форми роботи з епістоляр­ної терапії можна назвати : лист до уявного (реального) друга; лист самому собі (до свого кращого Я, до свого поганого Я); лист до улюб­леного героя (літературного, історичного); лист в майбутнє, лист до залежності тощо.

Казкотерапія є однією з найцікавіших психокорекційних технік. Казка з її багатим виховним потенціалом та емоційною забарвленістю дозволяє вирішити безліч психолого-недагогічних завдань. Найбільш поширеними формами казкотерапії є: аналіз відомих авторських та народних казок;

Теоретичні основи соціальної роботи 53

створення казки "по слову від кожного"; експромтне інсценування каз­ки; вигадування кінця казки чи початку нової казки, створення авторсь­кої казки кожним клієнтом, де в завуальованій формі він розповідає про власні проблеми, переживання та очікування. Аналіз таких казок дозво­ляє соціальному працівнику більш яскраво побачити причини життєвої кризи клієнта, оцінити рівень позитивних зрушень, що відбулися (чи не відбулися) в становленні чи психологічній реабілітації особистості.

Соціологічні методи використовуються в практиці соціальної робо­ти найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних про­блем та визначення ставлення людей до них. До цієї групи методів ми відносимо : спостереження,опитування,інтерв'ювання (у тому числі і в умовах фокус-групи), анкетування, біографічний метод та метод аналізу документів.

До методів сутто соціальної роботи, перш за все, слід віднести метод "рівний-рівному" — як спосіб надання та поширення достовірної інформації шляхом довірливого спілкування ровесників в межах органі­зованої (акції, тренінги) та неформальної соціальної роботи (спонтанне спілкування), яку проводять спеціально підготовлені підлітки та молоді люди.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте поняття "метод соціальної роботи".

2. Визначте групи методів соціальної роботи.

3. Проаналізуйте методи соціальної роботи.

3. Організаційні форми соціальної роботи

Практичну реалізацію методів соціальної роботи наочно виявляє таке поняття як "форма соціальної роботи". Під формою роботи розуміють як одиничні заходи, так і довгострокові види соціальної роботи. Якщо метод виступає шляхом, способом досягнення мети і розв'язання завдан­ня, то форма виступає способом організації змісту роботи, унаочненням певних способів організації соціальної роботи. Завдяки формам методі наповнюються конкретним змістом соціальної роботи. О.В.Безпалько, зупиняючись на соціально-педагогічному аспекті характеристики форм роботи, визначає їх як варіанти позитивної активності дітей та молоді, Що спрямовані на розв'язання соціально-педагогічних завдань. Автор ха-

54 Соціальна робота

рактеризує такі специфічні ознаки форми роботи: функціональність, струк­турність, інтегративність тощо [ 10 ].

Функціональність вказує на існування таких форм, що забезпечу­ють реалізацію окремих функцій соціальної діяльності. Так, наприклад, здійснюючи соціальну профілактику, найчастіше використовують форми інформаційного характеру: лекції, диспути, бесіди. Реабілітаційна робо­та соціального педагога, найчастіше реалізується через форми практич­ної спрямованості: конкурси робіт дітей — інвалідів, фестивалі "Повір у себе", творчі майстерні та інше.

Структурність як ознака організаційної форми характеризується специфічними правилами побудови окремих видів організаційних форм. Так, у ході підготовки бесіди соціальний працівник шукає різну інфор­мацію з конкретної проблеми і шукає, за допомогою яких прийомів та засобів краще донести її до слухачів, обговорити з ними окремі питання. А в ході підготовки вечора відпочинку необхідно продумати загальну сюжетну лінію, підібрати конкурсні завдання, знайти оптимальні засоби для створення позитивного емоційного настрою учасників.

Ще одна особливість організаційних форм полягає в їх інтегратив-ності, яка передбачає, що результати, одержані в процесі використання одних форм, сприяють впровадженню інших форм соціально — педагог­ічної діяльності, що дозволяє об'єднувати їх в єдине ціле соціалізуючо­го процесу.

Одним з найбільш нерозроблеиих питань в теорії соціальної роботи є класифікація форм соціальної роботи. На нашу думку, до найбільш типо­вих класифікаційних ознак слід віднести наступні:

— за кількісним складом учасників (індивідуальні, групові, масові);

— за домінуючим засобом впливу на клієнта (словесні, практичні, наочні);

— за складністю побудови(прості, складні, комплексні);

— за часом проведення(довгочасні, короткочасні);

— за місцем проведення (кабінетні, вуличні).

Узагальнюючи визначення, наведені у низці літературних джерел, ми під формою (організаційною формою) соціальної роботи розуміємо спосіб організації діяльності соціального працівника та клієнта соц­іальної роботи. Варто зазначити, що крім терміну " форма соціальної роботи " в сучасній нсихолого-педагогічній літературі використовують терміни "справа", " захід". Щодо останнього терміну, то на нашу думку його більш влучно використовувати стосовно масових форм роботи. Зу­пинимось на характеристиці найбільш відомих форм соціальної роботи.

Теоретичні основи соціальної роботи 55

В літературі з проблем соціальної роботи достатньо типовим є підхід до класифікації методів та форм соціальної роботи залежно від позиції взаємодії соціального працівника і клієнта. Вирішення основних зав­дань соціальної роботи безпосередньо пов'язано із необхідністю органі­зації взаємодії соціального працівника і клієнта, при цьому соціально-исихологічні механізми, що закладені в основу цієї взаємодії будуть суттєво розрізнятись залежно від того, хто буде виступати клієнтом: індивід, група чи община. Відповідно йдеться про методи та форми інди­відуальної, групової роботи та масової роботи.

Метод індивідуальної соціальної роботи (кейсуорк), був запровад­жений в практику соціальної роботи М.Річмонд. Його сутність полягає у вирішенні проблеми з метою надання підтримки і створення ситуації, що спрямовує клієнта до розгляду ситуації і викликає бажання подолати життєві перешкоди. В основі метода закладено механізм адаптації клієнта до життєвої ситуації. До основних складових метода належать: встанов­лення первинної комунікації, вивчення та аналіз проблемної ситуації, визначення мети і завдань сумісної роботи; оцінка прогресу та результа­ту сумісної роботи.

В основу здійснення індивідуальної соціальної роботи закладено зав­дання корекція взаємостосунків індивіда із соціальним оточенням і з со­бою. Корекція ставлення до себе, до власного "Я" передбачає прояв адекватної самооцінки; усвідомлення причин пригніченості і їх подолання; реставрацію адаитивності; вироблення навичок самостійності; створення ситуації антипавіювання; формування почуття гідності; поваги до себе; зміну ієрархії у системі цінностей, домагань клієнта . Корекція ставлення до інших (далеких і близьких) базується на здатності до емпатії, розумінні почуттів інших, чуйності; здатності до доброзичливого сприйняття стану та інтересів, переваг і недоліків інших осіб; набуття павичок повноцінного спілкування, вміння запобігати появі конфліктів і своєчасного долання конфліктних ситуацій. Корекція ставлення до життя можлива за умови отримання навичок вибору і прийняття рішення; мобілізації і самооргані­зації; досягнення стійкості до неприємностей, загроз; оптимістичного став­лення до реальності; подолання перешкод, труднощів.

Використання методу індивідуальної роботи найбільш виправдано при визначенні перспектив клієнта, адаптації його до умов реальності, подоланні стресів, у самопізнанні та само прийнятті. До суттєвих пере­ваг цього методу належить те, що окремо взятому учаснику приділяється уваги більше, ніж в умовах роботи групи.

56 Соціальна робота

Основними формами індивідуальної роботи в практиці соціальної роботи є: зустріч, інтерв'ювання, консультація, співбесіда, переадреса-ція, доручення.

Метод групової соціальної роботи активно розроблявся в 70-і роки XX століття. Особливе значення для розробки теорії методу відіграли результати досліджень теорії малих груп (Я.Коломенський, Р.Кричевсь-кий, К.Рудестам та інші). У сфері міжособистісних стосунків людина відчуває потребу в емоційному теплі, розумінні і контакті з іншою люди­ною. Соціальні суперечності нашого суспільства нерідко викликають у людини відчуття небезпеки, недовіри і безсилля. Таким чином, досвід, що набувається в спеціально організованих групах, сприяє протидії відчу­женню, допомагаючи вирішенню проблем, що з'являються в процесі міжо-собистісної взаємодії . До основних переваг групових форм роботи мож­на віднести наступні :

1. Група створює умови "суспільства в мініатюрі", що відображає зовнішній світ і дозволяє програвати реалістичні ситуації в штучно ство­реній взаємодії.

2. Приховані фактори соціального тиску стають явними в умовах групи і впливають на індивідуальні життєві позиції.

3. Група надає можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку від людей, що мають спільні проблеми чи переживання з конкретним учасником групи.

4. У процесі групової взаємодії відбувається прийняття цінностей і потреб інших людей.

5. В умовах групи людина відчуває себе прийнятою іншими, корис­тується довірою, оточена турботою і має можливість отримати допомогу. Крім того, член групи сам приймає, довіряє, турбується про інших і допомагає іншим.

6. Ситуація групи може значно полегшити проблеми, що з'являються в міжособистісних стосунках; вона надає можливість відчути реакцію на себе і свої вчинки, проекспериментувати з різними стилями спілкування з партнерами по групі.

7. У групі кожен відчуває себе рівноцінним партнером у спілкуванні чи в будь-якій творчій взаємодії (на відміну від спілкування клієнта з соціальним працівником, при якому існує певний соціально-психологіч­ний бар'єр).

8. Група заохочує спробу саморозкриття та самовдосконалення кожно­го її члена і внаслідок цього зростає впевненість людини в своїх силах.

Теоретичні основи соціальної роботи 57

9. Гнучкість форм групової роботи робить цей метод більш демокра­
тичним, придатним для більш значної кількості людей, що потребують
допомоги.

10. Слід зазначити, що робота з групою має ще й економічні перева­
ги. Зустріч 10-15 клієнтів обійдеться дешевше для кожного з них по­
рівняно з вартістю індивідуальних зустрічей.

Головною перевагою групових форм роботи є здобуток особистісно-го досвіду поведінки в мікро-соціумі. При цьому група не пропонує еталон поведінки, вона лише допомагає усвідомити емоційний стан, по­чуття, сформувати готовність до відповідальності особистості за своє майбутнє та життя в цілому. Кінцевою метою роботи групи є реабіліта­ція кожного у власному сприйнятті, думках, почуттях; прийняття реаль­ного життя, реставрація гідності й оптимізму. В практиці соціальної роботи існують наступні види груп: групи відновлення, освітні групи, групи самодопомоги, терапевтичні групи тощо .Залежно від мети роботи групи змінюється позиція соціального працівника. Він може виконувати роль організатора, координатора зовнішніх и внутрішніх зв'язків групи, посередника у між груповій взаємодії, інструктора, тренера тощо.

До найбільш розповсюджених групових форм соціальної роботи на­лежать: бесіда, дискусія, диспут, усний журнал, робота Т-групи, гурток, секція, вікторина, турнір.

Впровадження в практику соціальної роботи масових форм органі­зації діяльності груп та колективів набуло поширення та значної популя­ризації завдяки наступним перевагам та особливостям :

— масові форми соціальної роботи дозволяють учасникам відчути радість від причетності до спільної, значущої справи;

— в цих формах роботи задіяні представники майже всіх груп насе­лення;

— завдяки довготривалості масових форм роботи створюється певне "емоційне поле", яке охоплює всіх учасників і здійснює позитивний вплив;

— більшість масових форм роботи мають комплексний характер, що дозволяє в межах однієї форми роботи використати переваги багатьох.

Можна назвати такі найбільш поширені масові форми соціальної роботи: тематичний місячник, тиждень, День-свято, мітинг, вулична ак­ція, дискотека, спортивне свято.

Впродовж десятиріччя практики соціальної діяльності в умовах неза­лежної України виникли та набули розвитку і поширення методи і форми

58 Соціальна робота

яких не було на початку її становлення, зокрема форми соціальної ву­личної роботи.

Основні завашія соціальної вуличної роботи полягають у :

— покращенні положення та здоров'я клієнтів в соціальному середо­вищі, де вони змушені жити чи яке обрали;

— спонуканні клієнтів до встановлення відносин з людьми, які піклу­ються про них та з тими, хто може допомогти їм в організації життєді­яльності;

— встановленні довірливих відносин з тими категоріями населення, які більшість часу перебувають на вулиці і потребують допомоги соц­іального працівника;

— сприянні в усвідомлення і прийнятті клієнтом позитивних стерео­типів соціальної поведінки;

— залученні громадськості до вирішення соціальних проблем мікро­району;

— консультуванні з питань, важливих для даної категорії, в умовах анонімності та конфіденційності;

— переадресації клієнтів до інших існуючих інститутів соціальної допомоги;

— допомозі в захисті від будь-якого фізичного та психічного насилля;

— наданні першої медичної допомоги;

— здійсненні профілактичної роботи щодо попередження правопору­шень, жебракування;

— наданні окремих соціальних послуг (доставка їжі, одягу, медика­ментів тощо).

Особливості вуличної соціальної роботи полягають: у можливості встановлення інформаційного та особистісного контакту соціального пра­цівника зі значною кількістю людей; здійсненні діагностики соціальної ситуації (визначення кількості представників окремих категорій, їх ре­альних проблем та потреб); здійсненні соціальної допомоги на території клієнта, в умовах близького для нього середовища; пропаганді та попу­ляризації системи соціальної роботи серед населення, залученні потенц­ійних волонтерів.

Основними формами вуличної соціальної роботи є рейд, виїзний коисульт-пункт, ігротека, вулична хода, мітинг, дискотека, вуличний те­атр, робота пункту соціальної підтримки.

Для організації роботи в умовах вулиці соціальний працівник має:

— знати соціальну ситуацію в районі, мікрорайоні (діагностувати її,
вміти оцінювати, визначати об'єкти соціального впливу, вміти визначати

Теоретичні основи соціальної роботи 59

місце проведення вуличної роботи та масових соціальних форм роботи, вміти залучати та добирати до проведення соціальних заходів на вулиці молодь, волонтерів представників громадськості тощо);

— знати специфіку і технології організації та проведення соціальної роботи на вулиці (визначати мету, зміст діяльності, добирати відповідні форми та методи; вміти прогнозувати результат та післядію; організову­вати роботу з різними категоріями населення);

— знати специфіку спілкування з різними категоріями клієнтів ву­личної соціальної роботи (вміти знаходити спільну мову з дітьми,молод­дю, особами похилого віку та з клієнтами різного соціального статусу; вміти передбачати появу конфліктних ситуацій, запобігати їх розвитку; вміти здійснювати комунікативну атаку та самопрезентацію, активізува­ти процес спілкування під час творчої взаємодії);

— знати основні правила безпеки життєдіяльності для роботи в умо­вах вулиці (вміти приймати оптимальні рішення в неочікуваних та екст­ремальних ситуаціях, надавати першу медичну допомогу, вміти залучати представників відповідних організацій(міліція, пожежники тощо) та гро­мадськості з метою запобігання появі нещасних випадків під час прове­дення роботи па вулиці та проведення масових форм соціальної вуличної роботи).

Наукове обґрунтування методів та форм соціальної роботи, їх виз­начення і застосування в роботі є свідченням певного рівня розвитку соціальної діяльності. Взаємозв'язок факторів, що впливають на поведі­нку особистості, потребують комплексного використання всіх груп ме­тодів та форм соціальної роботи, тим паче, що більшість з них у прак­тичній діяльності перетинаються, комбінуюються, утворюють нові спо­лучення. Можна зробити висновок, що основним завданням успішної реалізації методів та форм соціальної роботи є створення системи роботи по оптимальному використанню арсеналу тих форм та методів соціальної роботи, що пропонує досвід вітчизняної та зарубіжної роботи.

Література

1.Актуальні проблеми соціально-иедагогічиої роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайиола; Заг.ред.А.Й.Капської.-К.,2002.-164 с.

2. Лекции по технологи социальиой работьі. В 3-х частях/ Под ред. Холостовой Е.И. Часть 1. М.: Социальпо-технологическийиііститут, 1998.

60 Соціальна робота

3. Методика и технологии работьі социального педагог: Учеб.посо-бие для студ. вьісш. учебн. заведений/ Б.Н.Алмазов, М.А.Беляева, Н.Н.Бессонова и др.;Под ред. М.А.Галагузовой, Л.В.Мардахаева.- М.:Из-дательский центр "Академия",2002. — 192с.

4. Никитин В. А. Начала социальпой недагогики: Учебное пособие. — М.: Флинта: Московский психолого-социальньїй институт, 1998.

5. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. — М.: ТЦ " Сфера",2001. - 480 с.

6. М.В. Ромм, Т.А. Ромм. Теория социальной работьі. Учебное посо­бие, Новосибирск. — 1999, 64 с.

7. Российская знциклопедия социальной работьі / Прд ред. А. М. Пайова, Е. И. Холостовой. — М., 1997.

8. Таинственнее, чем мир... /Сост. авт. введення и комментариев В.М.Кларин, В.М.Петров. — М.: Знание, 1991. — 80 с. - /Новое в жизни, науке, технике. Сер. "Педагогикаи психология" №12/.

9. Технологии социальной работи: Учебник /Под общей ред. Е.И. Хо­лостовой. - М.;ИНФРА, 2001 - 400 с.

10. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф.Капської А.Й. — К.: 2000. — 372 с.

11. Технология социальной работьі: Учеб.пособие для студ. вьісш. учебн. заведений/ Под ред И.Г.Зайнишева.-М.: Гуманит.изд.ценр ВЛА-ДОС,2002. - 240 с.

12. Фурдей С. Г. Понятие социальной технологии // Социальная работа /под общей ред. проф. В.И. Курбатова. Ростов на Дону "Фе-никс", 1999.

Питання для самоперевірки:

1.Розкрийте взаємозв'язок понять " методи соціальної роботи", "тех­нології соціальної роботи", " форми соціальної роботи". Розробіть струк­турно-логічну схему цих взаємозв'язків.

2. Запропонуйте визначення і дайте характеристику спеціальних ме­тодів соціальної роботи.

Теоретичні основи соціальної роботи 61

ГЛАВА 3.