Лекція 12. Травлення в шлунку, кишечнику 5 страница
Сечокам 'яна хвороба характеризується появою камінців у ниркових чашечках та мисках. Камінці складаються із компонентів сечі (сечова кислота, солі кальцію та фосфору тощо). Причиною цієї хвороби можуть бути надмірне вживання білків тваринного походження, м'ясних і рибних бульйонів, копченостей, помідорів, щавлю, порушення щитоподібної та паращитоподібних залоз, що регулюють обмін кальцію, застій сечі (гіподинамія, запори); значення мають спадкові фактори та вживання алкоголю'. Камінець у нирковій мисці або чашечках виявляє себе ниючими болями у поперековій ділянці. За різкого фізичного навантаження може статися ниркова колька — напад сильних болів у поперековій ділянці та животі. її виникнення пов'язане з тим, що камінець, зрушивши із звичного місця, потрапив у сечовід. Крім нестерпного болю, хворий відчуває сильний озноб, може бути багаторазове блювання, температура тіла підвищується до 38-40°С. За виникнення ниркової кольки слід негайно викликати швидку допомогу. Запобігають утворенню камінців та сприяють виходу із сечею маленьких камінців рухливий спосіб життя, відвари сечогінних рослин.
Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, що виникає в разі проникнення інфекції в міхур висхідним шляхом. Найчастіше інфекційним чинником буває кишкова паличка, стафілокок, хвороботворні грибки та найпростіші. Ця хвороба може виникнути внаслідок порушення правил особистої гігієни, купання у забруднених ставках, переохолодження тощо. Виникненню циститу сприяє застій сечі (гіподинамія, запори), зловживання алкоголем, пивом, часте вживання прянощів, копчених і смажених продуктів. Ознаками циститу є часті позиви на сечовипускання, гострий, пекучий або сверблячий біль знизу живота, особливо в кінці сечовипускання, озноб, значне підвищення температури тіла. Іноді в сечі з'являються білки. Лікувати це захворювання повинен лікувати тільки лікар. Профілактика циститу полягає у дотримування правил особистої гігієни, занятті фізичною культурою, одяганні по погоді та сезону, незловживанні алкоголем, пивом, гострими, смаженими та пряними стравами.
Енурез — нічне нетримання сечі. Ця хвороба часто буває у дітей, коли їх змалку не привчають до правильного сечовипускання протягом дня, а також унаслідок неврозів і різних порушень спинного мозку. Якщо енурез з віком не зникає, треба обов'язково звернутися до лікаря. Щоб запобігти цим прикрим явищам, останній раз слід пити рідину не пізніше як за 4 год. до сну, не треба перед сном їсти солоне.
Питання для самоперевірки
1. Назвіть органи і шляхи виділення продуктів обміну речовин.
2. Охарактеризуйте будову і функції органів сечової системи.
3. Визначте взаємозв 'язок будови і функцій нефрону.
4. Поясніть механізм сечоутворення.
5. Порівняйте склад первинної і вторинної сечі.
6. У чому полягає регуляція процесу сечоутворення?
7. Назвіть хвороби сечової системи та їх симптоми. У чому полягає профілактика цих захворювань?
З історії науки
° Бартоломео Євстахій (1510-1574) докладно описав нирки.
о Ричард Брайт (1780-1858) подав у 1827 р. класичний опис невідомого доти захворювання нирок з гострим і хронічним перебігом. Клініку цього захворювання, точніше групи захворювань, з патологоа-натомічною перевіркою Брайт описав з винятковою спостережливістю. Праця Брайта стала основою для дальших досліджень патології нирок.
Роботами француза Жоржа Дьєлафуа, вітчизняних учених С.П. Бот-кіна, Ф.Г. Яновського, С.С. Зимницького, німецьких учених Фольгарда і Фара створено сучасну патогенетичну класифікацію хвороби з поділом на гломерулонефрит, нефроз й склеротичну нирку.
° О. Шумлянський (1748-1795) захистив 1793 р. у Страсбурзькому університеті дисертацію, присвячену будові нирок. За допомогою нових для того часу методів наповнення судин і мікроскопа він перший описав "мальпігієве тільце", встановивши, що воно є не залозою, як вважалося тоді в науці, а судинним клубочком. Цей клубочок має навколо себе "кільцеву межу" — оболонку, яку через 57 років при вже більш досконалій мікроскопічній техніці, вдруге описав англійський учений Боумен. Ця оболонка (капсула клубочка) дістала в науці назву боуме-нової, незважаючи на те, що сам Боумен визнавав пріоритет у цьому питанні Шумлянського. У своїй дисертації Шумлянський описав і по
дав малюнок сечових канальців, що утворюють петлю, яка в другій половині XIX ст. знову була описана анатомом Генле і дістала в науці лише його ім'я. Шумлянський довів, що ці канальні не сполучаються з артеріальними капілярами, як це вважали інші анатоми.
Еволюційний процес
Еволюція видільної системи відбулася в напрямах:
о перехід від нефридіїв до спеціальних органів - нирок, які складаються з великої кількості видільних канальців, сполучених із загальним вивідним каналом;
о виникнення механізмів, що переводять аміак у менш токсичні сполуки — сечовину і сечову кислоту;
° встановлення безпосереднього зв'язку між видільною, кровоносною і травною системами, що робить можливим зворотне всмоктування і концентрування сечі.
Видільна система розвивається з мезодерми.
Важливо знати, що...
о Збільшення кількості добової сечі і прискорене сечовипускання протягом тривалого часу, яке не можна пояснити харчовими та кліматичними чинниками, може бути ознакою цукрового діабету.
Цікаво знати, що:
° Після видалення однієї нирки (наприклад, унаслідок злоякісної пухлини) або в разі припинення її функціонування через тяжке ураження в людини вже через декілька тижнів збільшується маса другої нирки — настає її компенсаторна гіпертрофія. Одна нирка, якщо вона здорова, може забезпечити нормальне сечоутворення, виведення непотрібних речовин та збереження гомеостазу.
Література
1.Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. 149-151.
2.Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 350-352.
3.Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільноїгігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 229-234.
4.Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.:Фенікс, 1998.—С. 194-196.
5.Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч.посібник.—К.: УСМП, 2001.—С. 167-172.
6.Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение,1978.—С. 268-271.
Лекція 16.
АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА ШКІРИ
План
1.Будова та функції шкіри.
2.Участь шкіри у теплорегуляції.
3.Хвороби та ураження шкіри.Основні поняття:шкіра, залози
шкіри, придатки шкіри, теплорегуляція, терморегуляція, хвороби шкіри, ураження шкіри.