Розуміння менеджменту соціальної роботи.

Лекція № 1

Тема: «Визначення сутності і змісту менеджменту соціальної роботи»

1. Категорії «управління» і «менеджмент». Основні підходи щодо досліджень у сфері взаємозв’язку управління і менеджменту.

2. Розуміння менеджменту соціальної роботи.

3. Складові процесу менеджменту соціальної роботи.

4. Основні принципи менеджменту соціальної роботи.

1. Категорії «управління» і «менеджмент»

Термін «менеджмент» в Україні почали використовувати на поч. 90-х р.р. ХХ ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін «управління». Однак між цими термінами існує суттєва відмінність,тому їх не можна ототожнювати.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку х зв’язку зі змінною обставин. Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо.

Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

На малюнку показано співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент»:

Виділяють 2 поняття управління:

· Методологічне(змістовне)

· Процесуальне(технологічне)

1 – Показує місце управління в життєдіяльності суспільства, його можливості і характер суспільних інтересів.

2 – Характеризується набором функцій і процедур.

Цікаво відмітити, що у працях 50-60х р.р. при описуванні управління в суспільстві фігурує тільки термін «управління» (Н. Вінер, О. Ленге, Г. Клаус, Б.В. Бірюков, К.К. Вавілов, К.І. Варламов), і лише в 70-і роки з’являється термін «соціальне управління» (В.Г.Афанасьєв, Ю.А.Тихомиров, П.А. Лєбєдєв, А.М. Омаров, Г.І. Петров, Л.Н. Суворов). Необхідно відмітити, що соціальне управління завжди пов’язувалося з соціальними процесами, які відбувалися в певному суспільстві.

Управління – явище соціальне, т. я. любе суспільство потребує управління людьми, соціальними групами, корекцією їх поведінки, і це є необхідною умовою нормального функціонування суспільства.

Блок-схема технології управління:

Прогнози, розв’язання вказівка

Планування, → →

Аналіз. ↓

Аналіз і ← контроль ← реалізація

Синтез вказівки

Нині у світі існує понад 50 визначень поняття «менеджмент». В його основі лежить англ. дієслово «керувати», яке походить від латин. слова «рука».

Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування цього поняття і його ролі у виробничо-господарській діяльності. Напр., Оксфордський словник англійської мови дає такі його тлумачення:

1. Менеджмент - це спосіб і манера спілкування з людьми (працівниками);

2. Менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;

3. Менеджмент - це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників);

4. Менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

З функціонального погляду менеджмент – це процес планування, організації, мотивації, контролю та регуляції, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, товариств, банків, асоціацій та їх підрозділів)

Менеджмент як система знань розвивався за декількома напрямами:

І – розвиток теорії організаційного управління – «класична» або «традиційна» школа.

ІІ – школа «людських відносин» або «людської поведінки» - особлива увага приділяється психологічним мотивам поведінки людей у процесі виробництва; розглядаються наступні категорії: групові відносини, групові норми, проблеми конфлікту і співробітництва, комунікаційні бар’єри, неформальна організація та ін.. Таким чином, в теорію управління були введені соціально-поведінкові елементи в інтегрованому вигляді.

ІІІ– «емпірична» школа – визнає управління як вивчення практичного досвіду з метою його узагальнення, тиражування і передачі практикам, навчання студентів. Представники цієї школи намагаються синтезувати основні ідеї 2х перших шкіл – «класичної» і «школи людських відносин».

ІV - школа «соціальних систем» - розробляє системний підхід щодо питань організації управління, звертає увагу на взаємодію частин системи з цілим. Досліджує організацію як ціле, моделює організаційні процеси і їх сполучення один з одним.

V- школа «науки управління» - досліджує процеси прийняття рішень із застосуванням новітніх математичних методів і засобів. Завдання: підвищення раціональності рішень.

Зауважимо, що не всі ці теорії можуть бути адаптовані до вітчизняної системи управління, так як необхідно враховувати рівень життя, традиції, пріоритети і можливості розвитку системи соціального захисту.

Вважається, що соціальні технології – результат розвитку технології управління. Сьогодні вони є важливим напрямом розвитку системи соціального захисту населення.

За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяється на такі види:

· Виробничий менеджмент - управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості.

· Фінансовий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації.

· Маркетинг – управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність.

Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджмент як американська теорія управління зміщує акцент з правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, колективної психології. Менеджерів розглядають як розпорядників економічного життя суспільства.

Економісти Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства задоволення соц. потреб через ринок, виробництво товарів або надання послуг.

У менеджменті основними є такі категорії:

· Організації;

· Функції управління;

· Рівні управління;

· Методи менеджменту;

· Стилі керівництва;

· Комунікації;

· Управлінські рішення тощо.

\Основні підходи щодо досліджень у сфері взаємозв’язку менеджменту і управління:

1. конкретно-історичний – передбачає вивчення управління як процесу у стані розвитку та змін під впливом діючих на них чинників;

2. комплексний – орієнтується на взаємозв’язок економічного, правового, психологічного та інших підходів до аналізу відносин управління;

3. аспектний – акцентує увагу на якомусь із аспектів управлінських відносин, що спеціально досліджується однією із соціальних наук (філософією, соціологією, психологією);

4. системний – розглядає керовану та керуючу підсистеми як цілісний комплекс взаємозв’язаних, об’єднаних спільною метою елементів, виявляє властивості системи, її внутрішні та зовнішні зв’язки.

Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту соціальної роботи

Предметом вивчення науки про менеджмент є:

1. Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).

2. Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).

3. Проектування системи менеджменту (формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).

Об’єкт вивчення менеджменту – процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об’єднань та ін. організацій.

Суб’єктом вивчення менеджменту є працівники керуючої і керованої систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємозв’язки в системі менеджменту.

Розуміння менеджменту соціальної роботи.

Існують різні позиції відносно систем управління в області соціального обслуговування. Так, управлінські кадри в області соціальної роботи повинні бути наділенні здатністю розв’язувати соціально-політичні питання, розуміти змістовні, етичні аспекти, підвищувати ефективність послуг, які надаються у відповідності з суспільними цінностями і законами.

На сьогодні менеджер – це не тільки посада, а й професія, яка потребує комплексу професійних, управлінських, психологічних, економічних і, звичайно, творчих якостей особистості.

Управлінець, який працює в області соціальної сфери, окрім певних стандартів, закономірностей має бути озброєний специфічними знаннями, так як, у першу чергу, він розв’язує проблеми особистості, сприяє реалізації її життєвих інтересів і потреб.

Управління в рамках окремої організації представляє собою сукупність наступних процесів:

2. Формування соціальної політики і ранжування її у вигляді оперативних цілей.

3. Розробка програми і керівництво її реалізацією.

4. Організація фінансування і забезпечення матеріальними і кадровими ресурсами.

5. Діяльність щодо керівництва налагодження взаємодії між іншими організаціями.

6. Організація і контроль за роботою кадрів.

7. Виконання представницьких функцій і зв’язок з громадскістю.

8. Освіта, навчання, виховання.

9. Оцінка і залучення інновацій з метою підвищення ефективності роботи.

Менеджмент соціальної роботи є одним із видів соціального управління, тобто такої управлінської праці, де головним суб’єктом та об’єктом діяльності на рівні відповідної організації соціальної сфери виступає людина.

Предмет і продукт менеджменту соціальної роботи характеризується рядом особливостей:

· Цілі соціальної політики та завдання, що ставляться, залежать від нормативних документів, виданих органами виконавчої влади, місцевого самоврядування;

· Особливостей статусу, форм власності соціальної служби й типів завдань соціальної роботи;

· Видів діяльності, професійних ролей соціальних працівників і спеціалізації (клієнт соціальної роботи).

Головна мета менеджменту соціальної роботи – забезпечення реалізації основних принципів державного підходу до організації соціальної роботи в умовах конкретної соціальної служби.

Взаємозв’язки суб’єктів та об’єктів соціальної роботи.