Нормативні акти щодо процедур ліцензування та акредитації
Сьогодні Міністерство освіти і науки України прагне встановити високі і зрозумілі вимоги до результатів діяльності вищих навчальних закладів. Суттєво спрощено процедуру та водночас встановлено нові значно суворіші вимоги, за умови виконання яких вищий навчальний заклад може бути акредитованим, отримати статус наукової установи, яка може претендувати на державну підтримку.
Так, наприклад, вищий навчальний заклад може бути акредитований за IV рівнем, якщо не менше ніж дві третини напрямів підготовки, спеціальностей, за якими здійснюється підготовка у ВНЗ, акредитовані за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра та показники його навчальної і наукової діяльності відповідають державним вимогам щодо акредитації, а також: за останні 5 років видано підручників (навчальних посібників) з грифом МОН, не менше ніж 20 відсотків від загальної чисельності науково-педагогічних працівників, які працюють у навчальному закладі за основним місцем роботи; за останні 5 років видано монографій чи опубліковано наукових статей у фахових виданнях, у рейтингових вітчизняних журналах та наукових журналах з імпакт-фактором, отримано патентів чи свідоцтв про авторські права не менше ніж 50 відсотків від загальної чисельності науково-педагогічних працівників, які працюють у навчальному закладі за основним місцем роботи; показники діяльності його аспірантури або докторантури перебувають на рівні, не нижчому від середнього для даної галузевої групи або типу вищого навчального закладу; впродовж звітного періоду МОН не приймалося рішення про анулювання ліцензій або сертифікатів про акредитацію; випускові кафедри очолюють доктори наук (професори) й у складі кафедр є доктори наук за фахом, які працюють у даному навчальному закладі за основним місцем роботи; у навчальному закладі відкрито аспірантуру не менше ніж за трьома спеціальностями; у навчальному закладі створено спеціалізовану вчену раду (ради) не менше ніж за трьома спеціальностями.
Максимально підвищено контроль за виконанням вищими навчальними закладами ліцензійних вимог.
ОСВІТА — 1. Традиційно — процес і результат панування людиною системи знань, умінь і навичок, а також способів мислення, необхідних для її повноцінного входження в соціальне і культурне життя суспільства та виконання професійних функцій. 2. Процес (чи результат) освоєння культурної спадщини суспільства і пов’язаний з ним рівень індивідуального розвитку; процес культурної ідентифікації й особистісної самодетермінації. 3. Процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок; необхідна умова підготовки людини до життя і праці. 4. Навчання. 5. Сукупність знань, отриманих шляхом спеціального навчання.
ОСВІТНЯ ПОСЛУГА
Слід визнати, що сам термін „освітня послуга” за всієї своєї загальновизначеності та широковживаності не отримав однозначного тлумачення і не набув законного статусу. Відсутність його визначення є суперечністю державного управління ринковим відносинам, адже цей факт означає відсутність того головного законодавства, що регулює відносини продавців і покупців на ринку освіти”.
Зокрема, результатом освіти називають «систему знань, умінь та навичок, що передаються людині в процесі навчання». Тобто йдеться про безпосередню оцінку на власне педагогічному рівні кінцевої „продукції” освітньої діяльності на індивідуальному рівні. Більшість дослідників вважає, що саме „до продуктів вищої школи не належать ні нові знання та вміння, бо вони не продаються і не купуються, а є надбанням власної праці; ні кваліфікація спеціалістів, ні робоча сила, бо вона теж не продається, продається тільки її послуга – праця, але не навчальним закладом, а безпосереднім носієм робочої сили – людиною”.
Таким чином, результатом навчальної, управлінської та фінансово – господарської діяльності навчального закладу є освітня послуга.
ОСВІТНЯ ПРОГРАМА – це комплекс освітніх послуг, націлений на зміну освітнього рівня або професійної підготовки споживача і забезпечений відповідними ресурсами освітньої організації.
Залежно від своїх можливостей і потреб клієнтів, ВНЗ пропонують різний асортимент таких програм, які можна класифікувати по ряду ознак.
По рівню пропонованої освіти програми можуть бути довузівськими, бакалаврськими, магістерськими, аспірантськими, програмами професійної перепідготовки тощо.
По орієнтації на певну спеціальність, програми можуть бути по фінансах, маркетингу, товарознавству, управлінню персоналом та іншим професіям, що користуються попитом на ринку.
За формою навчання розрізняються програми денні, вечірні, заочні, дистанційні, екстернат т.д.
По використовуваним методам навчання програми можуть бути традиційними, програмами проблемного навчання, програмами, заснованими на аналізі ділових ситуацій тощо.
За наявності додаткових компонентів, коли для досягнення мети не вистачає лише ресурсів одного ВНЗ, освітні програми можуть бути так званими «сандвіч курсами», що включають обов'язковий період практики між двома періодами теоретичної підготовки, програмами «інтернатури», коли теоретичне навчання йде паралельно практичній роботі по даному напряму, міжнародними, коли навчання за програмою зарубіжного ВНЗ-партнера є складовою частиною навчального процесу, і т.д. У випадку «сандвіч курсу» і «інтернатури» ресурси ВНЗ об'єднуються з ресурсами компанії, при реалізації міжнародних програм об'єднуються ресурси двох або декількох ВНЗ, розташованих в різних країнах.
ОСВІТНІЙ РІВЕНЬ передбачає задоволення потреб особистості у здобутті загальної середньої та вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти.
ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ передбачає здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.
Законом про освіту встановлено такі рівні:
О с в іт н і
— початкова загальна освіта;
— базова загальна середня освіта;
— повна загальна середня освіта;
— професійно-технічна освіта;
— базова вища освіта;
— повна вища освіта.
О с в і т н ь о – к в а л і ф і к а ц і й н і
— кваліфікований робітник;
— молодший, спеціаліст;
— бакалавр;
— спеціаліст, магістр.
Законом про освіту визначаються також наукові ступені (кандидат наук, доктор наук) та вченні звання (старший науковий співробітник, доцент, професор).
ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.
В Україні розрізняють наступні освітньо-кваліфікаційні рівні (згідно з відповідними освітньо-професійними програмами):
§ кваліфікований робітник;
§ молодший спеціаліст;
§ бакалавр;
§ спеціаліст;
§ магістр.
Підвищення кваліфікації, перепідготовка кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами післядипломної підготовки.
Навчальні заклади відповідно до потреб народного господарства в межах ліцензованого обсягу прийому на відповідний напрям підготовки чи спеціальність здійснюють на конкурсній основі прийом на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою.
ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів — це державні документи, які визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач.
Нормативна частина змісту навчання — це обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.
Нормативний термін навчання — це встановлений освітньо-професійною програмою термін викладання нормативної і вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для денної форми навчання.
Термін викладання нормативної і вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для заочної та інших форм навчання визначається навчальним закладом і може перевищувати нормативний термін навчання не більше ніж на 20 відсотків.
Навчальні заклади самостійно визначають перелік та зміст вибіркових навчальних дисциплін освітньо-професійних програм, а також розробляють структурно-логічну схему навчання, робочі програми нормативних навчальних дисциплін.