Ix. поняття про уміння. учбова діяльність учнів як одна з форм учіння

IX. ПОНЯТТЯ ПРО УЧІННЯ.

УЧБОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ

ЯК ОДНА З ФОРМ УЧІННЯ

Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та вмінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.

Виходячи з того, що учіння має місце там, де дії людини підпоряд­ковуються свідомій меті засвоїти досвід, його слід вважати специфічно людською діяльністю. Здатність до регуляції своїх дій свідомою метою виникає у дітей 4-5 років. Виникнення її зумовлено попередніми видами діяльності.

Учіння, як і будь-яка діяльність, є зовнішньою та внутрішньою актив­ністю. Зовнішня активність характеризується наявністю в ній фізичних дій, а внутрішня є особливою гностичною діяльністю, що спрямована на пізнання, збір та переробку інформації. Учіння може протікати по-різно­му, наприклад, при відносно малій психічній активності та більш вира­женій зовнішній активності, навпаки, зовні не виявляється активність, а лише у внутрішньому плані. Часто буває так, що зовнішня та внутрішня активність взаємопереходять одна в одну.

Домінування одного виду активності над іншим залежить від засвоєн­ня суб'єктом учіння способів оволодіння досвідом. Якщо вони сформо­вані, то переважає внутрішня активність (гностична діяльність), а коли потрібні дії не сформовані, тоді для формування потрібні зовнішні пред­метно-практичні дії як джерело внутрішніх гностичних дій. Останні утво­рюються на основі предметних зовнішніх дій шляхом їх інтеріоризації.

Зовнішню (предметно-практичну) діяльність вчені називають первин­ним учінням, а внутрішню гностичну активність називають вторинним учінням.

Своєрідністю учіння є те, що воно спрямоване не тільки на засвоєння суб'єктом знань, умінь та навичок, а й на формування якісних змін у са­мого суб'єкта учіння, зокрема, прийомів, способів здобуття ним досвіду, його пізнавальної потреби, інтелектуальних почуттів, волі тощо.

Учіння є необхідною умовою всебічного психічного розвитку людини і триває у різних формах протягом життя. Особливо важливу роль воно відіграє у дітей шкільного періоду дитинства. Під впливом учіння вини­кають зміни у різних підструктурах формуючої особистості, зокрема, в інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, у спрямованості особис­тості школяра, його характері, здібностях тощо.

Згідно поглядів Д.Б. Ельконіна, основним змістом учіння є засвоєння знань, умінь та навичок. Цей процес визначається структурою учіння та рівнем його сформованості. Проте не можна ототожнювати учіння із за­своєнням, бо воно може відбуватися і в інших видах діяльності. Головна мета засвоєння знань полягає в успішному застосуванні їх при розв'язу­ванні тих чи інших задач. У засвоєнні знань велику роль відіграє мова. Засвоюючи знання, людина виражає їх у поняттях, що відображають ло­гічні та функціональні відношення предметів і явищ.

Підняття рівня сформованості учіння зумовлене навчанням, метою якого є створення умов діяльності, спрямованої на засвоєння досвіду. До­свід і способи його засвоєння не успадковуються, ними потрібно оволоді­вати. Цим і зумовлюється необхідність учіння. Оволодіння досвідом мо­же відбуватися і спонтанно, без організованого навчання, тобто в умовах "вільного виховання" (Жан-Жак Руссо). Таке навчання потребує багато часу і малопродуктивне, бо не дає глибоких системних знань та необхід­них умінь і навичок.

Учіння в умовах організованого навчання набуває форми учбової ді­яльності учнів. Термін учбова діяльність вживається, щоб розрізнити такі поняття, як навчальна діяльність вчителя, учіння, учбова діяльність учня, засвоєння досвіду, навчальність та ін., але він має зауваження що­до словотворення. Учіння має й інші форми, виникнення яких зумовлене перебігом цього процесу у грі, спорті або ж у праці.

Учбова діяльність учнів як одна з форм учіння, на думку Д.Б. Ельконі­на, є специфічним видом людської діяльності, у якій засвоюється соціаль­ний досвід і сама ця діяльність теж є об'єктом засвоєння. Це діяльність, яка повинна побуджуватися адекватними мотивами. Ними можуть бути мотиви придбання узагальнених способів діяльності або мотиви власно­го особистісного зростання, власного удосконалення. Це діяльність, яка спрямована на засвоєння системи знань, умінь та навичок, формування відповідних дій, операцій.

І.І. Ільясов відмічає три основні характеристики учбової діяльності учнів. Вони полягають у тому, що ця діяльність спеціально спрямована на оволодіння навчальним матеріалом та розв'язання задач навчального характеру, в ній засвоюються загальні способи дій та наукові поняття. На основі сформованих загальних способів дій відбувається розв'язування задач. Учбова діяльність повинна відповідати пізнавальним потребам, вона вдосконалюється сама та надає досконалості самому суб'єктові. Якість цієї діяльності залежить від дій суб'єкта.

Як специфічний вид діяльності вона має суспільний характер та від­бувається у відповідних установах (школах, вищих навчальних закладах). Учбова діяльність здійснюється суб'єктом. Вона є активною діяльністю. Має свій предмет. Здійснюється цілеспрямовано та свідомо.