Завдання 3. Індивідуальна бесіда«Розповідь за малюнками»
Мета: визначити рівень розвитку уявлення, знання про соціальні передбачення та соціальні дії різних людей, уміння аналізувати різні ситуації.
Матеріал: сюжетні малюнки із складними ситуаціями (м’яч розбиває скло, гра, брудний одяг) (див. Додаток Г).
Інструкція до виконання: дослідник пропонував подивитися на малюнки, обрати перший для бесіди й визначити, яка ситуація зображена на малюнку та якою буде реакція дорослого на таку ситуацію.
Методичний коментар: якщо дитина не відповідала, експериментатор наводив кілька варіантів.
Завдання 4. Мовленнєва вправа«Назви-розкажи».
Мета: визначення загального рівня комунікативно-мовленнєвого розвитку підлітків.
Матеріали: малюнок-зразок до методики, призначеної для визначення активного словникового запасу дитини підліткового віку, наявності специфічного сленгу (див. Додаток Д).
Інструкція: спочатку дитині пропонували подивитися на малюнок і назвати зображене та розповісти про це цікаво. Потім експериментатор заохочував об’єднати малюнки за змістом та придумати назву для обраної групи. Отримані результати фіксувалися в протоколі.
У протоколі відзначалась частота вживання дитиною різних частин мови, складних речень із сполучниками й вставними конструкціями, наявність узагальнюючих слів, що свідчило про рівень розвитку її мовлення. Оцінювались уміння будувати речення, настроєність на комунікацію.
Методичний коментар: тестування проводилось у формі невимушеної бесіди.
Ми також пропонували дітям завдання «Розповідь за малюнком», «Назви-розкажи», які дозволили виявити словниковий запас дитини 11-12 років у різних психологічних ситуаціях.
Проаналізуємо результати виконання вправи «Назви-розкажи». Серед 5 дітей, які приймали участь у даній вправі, за 10 бальною системою діти отримали таку кількість балів: Катерина К. – 6 (середній рівень розвитку активного словникового запасу), Марія Ш. – 6 (середній рівень), Станіслав С. – 1(дуже низький рівень), Марія Б. – 5 ( середній рівень), Олександр М. – 7 (середній рівень).
Кількісний склад аналізованих категорій слів (іменники, прикметники, дієслова) дуже різний, це відбито в таблиці 2.1.
У своєму мовленні діти найбільше вживають іменники та дієслова. Кількісний аналіз прикметників показав, що діти мало вживають цю частину мови.
Таблиця 2.1
Кількісні показники вживання слів дітьми підліткового віку
| Вік/ категорії слів | Підлітковий вік | |
| 11 років | 12 років | |
| іменники | ||
| прикметники | - | |
| дієслова | ||
| сполучники | ||
| прийменник-ки | ||
| частки | - |
Зауважимо, що наведений нами аналіз кількісного складу вживаних частин мови дітей підліткового віку, за даними різних науковців є різним. Наприклад, Н. Підгорна [30, с. 104], досліджуючи структуру мови підлітків аналізує лише окремі частини мови, не виокремлюючи при цьому дієприслівники, дієприкметники. Ми згодні з авторкою, яка пояснює це насамперед тим, що підлітки (діти одинадцяти – дванадцяти років) мають наочно-образне мислення, яке пов’язане з відомими їм явищами та фактами, бо в них існує тісний зв’язок «предмет – дія». Отже, необхідний словник для забезпечення потреб спілкування в дітей цього віку вже сформовано, водночас ми в результаті спостереження за діями дітей, їхніми стосунками, розмовами в колі однолітків неодноразово відзначали, що діти часто не знаходять теми, слів для змістовної розмови, заміняючи відсутність потрібного слова рухами, жестами, різноманітними вигуками, звуконаслідуванням тощо. Причому те, що дорослому, який бере участь у розмові чи просто спостерігає за дітьми, здається незрозумілим, діти не намагаються прояснити, майже не уточнюють, за винятком випадків, коли йдеться про такі речі, які дуже цікавлять дитину. Тобто дітей більше заохочує те, що така розмова відбувається, дитині приємно й важливо відчувати себе учасником розмови. Особливість групової розмови дітей полягає в тому, що вже після перших реплік вони перестають прислухатися до суті сказаного, вихоплюють лише окремі слова, які викликають в них асоціації, відповідно починають говорити самі, не дуже наполягаючи на уважному сприйманні збоку інших дітей. Тому часто підлітки такі гомінливі, коли збирається невеличкий гурт.
Аналіз результатів констатувального експерименту дозволяє стверджувати, що ці завдання дали нам змогу виявити вміння дітей підліткового віку об’єктивно визначати свої позитивні та негативні риси, з’ясувати наявність знань дитини про себе, визначити здатність дитини адекватно оцінювати власне соціальне становище (позицію, статус), дослідити вміння дітей передбачувати в різних ситуаціях.