VI. Загальні психолого -педагогічні висновки
Визначення основних психолого-педагогічних особливостей студента, які слід враховувати у навчально-виховному процесі. Рекомендації щодо шляхів подальшої роботи зі студентом з боку викладачів, деканату.
Великий вплив на соціалізацію особистості студента здійснює студентське середовище і особливо студентська академічна група.
З психології відомо, що поведінка людини у групі має свою специфіку у порівнянні з індивідуальною поведінкою. Зокрема, у групі відбувається уніфікація, зростання схожості поведінки членів групи за рахунок формування та підпорядкованості груповим нормам та цінностям як на основі механізмів навіювання, конформізму, підпорядкованості владі, так і зростання можливостей здійснювати свій вплив на групу.
У студентській групі відбуваються динамічні процеси структурування, формування та змін міжособистісних (емоційних та ділових) взаємовідносин, розподіл групових ролей, висування інтересів тощо.
Усі ці групові процеси здійснюють сильний вплив на особистість студента, успішність його навчальної діяльності, професійне становлення, поведінку.
Куратор академічної групи повинен знати закономірності групових процесів для того, щоб впливати належним чином на їх динаміку: однорідність вікового складу групи (як правило, різниця не більше 5 років) обумовлює вікову схожість інтересів, цілей, психологічних особливостей, сприяє згуртуванню групи. У той же час основний вид діяльності групи — навчальна. Цей чинник згуртування значно слабший за виробничий, тому часто згуртований колектив у групі не складається (кожен сам по собі).
У структурі академічної групи виділяють такі підструктури (А.Лутошкін, Л.Уманський) [120]:
— офіційні ділові зв'язки студентів, що визначаються системою доручень;
— неофіційні ділові зв'язки у випадках, коли відсутні офіційні повноваження, проте деякі студенти фактично виступають у ролі лідерів;
— емоційні підструктури, основу яких складають психологічні категорії симпатії, антипатії, байдужості тощо.
Критерії
Розвитку
Академічної
Групи
■ здатність до ділового об'єднання членів академічної групи, їхня організаційна єдність;
■ наявність досвіду спільної діяльності;
■ переважаючий у групі тон, стиль, настрій (психологічна єдність групи);
■ моральна спрямованість колективу.
Залежно від того, в якій мірі представлені ці критерії, можна зробити висновок про рівень розвитку групи:
— номінальна група — існує лише формально;
— група-асоціація — об'єднана спільною метою, офіційною структурою, проте діяльність її членів має, як правило, індивідуальний характер;
— група-кооперація — має спільну мету, їй притаманна єдність дій, хоча психологічна єдність відсутня;
— група-колектив — відповідає всім чотирьом критеріям. Колектив академічної групи має двоїсту структуру:
О по-перше, вона є об'єктом і результатом свідомих і цілеспрямованих впливів педагогів, кураторів, які визначають деякі її особливості (види і характер діяльності, число членів, організаційну структуру тощо);
О по-друге, академічна група є відносно самостійним явищем, що розвивається і підпорядковане особливим соціально-психологічним закономірностям, тобто це такий організм, що вимагає індивідуального підходу (те, що підходить одній групі, може не спрацювати в іншій).
Вирізняють такі етапи розвитку колективу академічної групи:
І. Організаційний етап. Група формується деканатом з молодих людей, що мають різний життєвий досвід, погляди та ставлення до колективного життя. Організатором життя і діяльності групи є, як правило, куратор, він пред'являє вимоги до поведінки та
графіка діяльності студентів. Важливо на цьому етапі виділити 2-3 найбільш значущі вимоги до діяльності та дисциплінованості студентів, не допускаючи висування великої кількості другорядних вимог, вказівок, заборон.
Куратор на цьому етапі повинен уважно вивчити кожного члена групи, його характер, особливості особистості. Цей етап розвитку групи — етап її адаптації.
II. Другий етап розвитку групи настає, коли виявлений дієвий, а не формальний, актив колективу, тобто виявлені організатори колективної діяльності, що користуються авторитетом у більшості членів групи.
На цьому етапі вимоги до кожного висуває не тільки педагог, але й актив групи.
Куратор на цьому етапі повинен об'єктивно вивчати, аналізувати міжособистісні взаємовідносини членів колективу методом соціометрії, рефлектометри та своєчасно застосовувати засоби впливу для корекції стану членів групи як з високим, так і з низьким соціометричним статусом. Важливим завданням є також і виховання активу групи — розвиток у них організаторських здібностей, з одного боку, і усунення негативних якостей: зарозумілості, пихатості, «командирського тону» — з іншого.
Звичайно, пізнання структури неформальних взаємовідносин, того, на чому вони базуються, полегшує розуміння внутрішньої групової атмосфери і дозволяє знаходити найбільш раціональні шляхи впливу на ефективність групової роботи.
Як правило, діяльність куратора з академічною групою починається з її вивчення. Вивчення колективу групи має бути тісно пов'язане з навчальною і виховною роботою, яку проводить куратор у групі. У процесі цієї роботи він вивчає групу і, вивчивши різні сторони її життя і діяльності, використовує надбані знання у своїй подальшій роботі з групою.
Вивчення колективу групи проводиться в процесі безпосередньої навчально-виховної роботи (на заняттях, під час вечорів, розваг, екскурсій, при виконанні громадських доручень, при проведенні зборів і т.п.).
Крім спостережень за особливостями поведінки колективу групи в цілому і окремих її членів в процесі навчання і дозвілля, громадської роботи, слід використовувати для вивчення групи також документацію студентської групи, анкетування, бесіди з викладачами, студентами, метод узагальнення незалежних характеристик, метод соціометрії тощо.
Вивчаючи групу, потрібно, в першу чергу, мати на увазі ті моменти, що характеризують її як колектив (взаємовідносини в групі, згуртованість, взаємодопомога, інтереси, громадська думка колективу, її вплив на окремих студентів, на їх поведінку і т. ін.).
При вивченні колективу академічної групи можна використати запропоновану нижче орієнтовну схему.