Особливості організації сюжетно-рольових ігор в умовах різновікової групи

Тема 6-7

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У РІЗНОВІКОВІЙ ГРУПІ

План

1. Особливості організації сюжетно-рольових ігор в умовах різновікової групи.

2. Іграшковий асортимент для різновікової групи.

3. Педагогічне керівництво сюжетно-рольовими іграми.

4. Класифікація дидактичних ігор для дітей різновікової групи.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти [нова редакція) // Дошкільне виховання. - 2012. - № 7. - С. 6-14.

2. Давидчук А.М. Заняття в різновіковій групі дитячого садка. – К.:Рад. шк., 1990. – 144 с.

3. Ігри упродовж дня / Н. В. Чуб. - Харків: Ранок, 2007.

4. Калуська Л. В. Планування навчально-виховного процесу в різновіко­вих групах / Л. В. Калуська // Дитячий садок. - 2002. - № 35.

5. Кравець Г. Творчі ігри / Галина Кравець //Дошкільне вихованн., - 2014. - №9. - С.20 – 21.

6. Михайлова А. І. Організація роботи з дітьми різновікових груп: Методичний посібник для вихователів дошкільних закладів / А. І. Михайлова, Е. М. Кушнаренко, Н. В. Губанова. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2008. – 64 с. – (Серія «Бібліотека вихователя дитячого садка»).

7. Розвивальні ігри для дошкільників / Н. І. Нечипорук, О. П. Томей. — Харків: Ранок, 2007.

8. Смольникова Г. Всі разом і дружать, як долоньки. Створення умов для гармонійного спілкування дітей у різновікових групах//Дошкільне виховання. – 2000. - №11. - С.10 – 12.

Особливості організації сюжетно-рольових ігор в умовах різновікової групи

Нині всі педагоги знають, що провідна діяльність дошкільника - гра. Проте вона, як специфічна дитяча діяльність, не однорідна, кожен вид гри (дидактична, сюжетно-рольова, режисерська тощо) виконує свої функції у розвитку дитини. Покладання на гру суто дидактичних завдань, стиран­ня грані між навчальними та ігровими прийомами і самодіяльними іграми може призвести до зникнення самостійних ігор як таких, нівелювання ролі особистісного спілкування з однолітками. До того ж умови організації та результати ігрової та навчальної діяльності істотно різняться. Тому непри­пустимо покладати на гру функції навчання. Не варто також підміняти на­вчальну діяльність з використанням ігрових прийомів ігровою діяльністю.

Тематика багатьох ігор, що стали класичними у дошкільному дитинстві (лікарня, сім'я, дитячий садок, крамниця тощо), дає особливо цінний вихов­ний ефект саме у різновіковій групі. Тут збігаються інтереси дошкільнят різ­ного віку. Так, роль батька, лікаря, вихователя, продавця беруть на себе стар­ші діти, а молодші виступають у ролі дитини, пацієнта, вихованця. Звичай­но, «захворіти» може й ведмедик, «годувати» можна і зайчика, «розважати» можна й ляльку, та коли старший дошкільник у ролі мами чи тата турбуєть­ся про своє маля (дитину молодшої підгрупи), то за таких умов він відповідальніше виконує обрану роль, проявляє до малюка більше ніжності, ла­гідності, турботливості, ніж до ляльки чи ведмедика. "Вихователь" охочіше навчає малого співати нову пісеньку, бо той справді її не знає і вчиться ра­зом зі старшим. А молодшим дітям цікавіше гратися зі старшими, автори­тет яких вони визнають, прагнуть бути схожими на них.

До правил ігор для різновікової групи варто вносити елементи новизни: великий гусак бере під своє крило меншого, щоб урятувати від вовка, який женеться за ними, а той, за новими правилами, не повинен хапати малень­ке гусеня, яке залишилося без опіки. Для організації ігор-драматизацій вар­то добирати такі твори, у яких за сюжетом могли б взаємодіяти діти обох вікових підгруп: у казці "Коза і семеро козенят" мама-Коза піклується про свою малечу; в казці "Котик і Півник" Лисиця живе у нірці з лисенятами, які ще не такі хитрі та обережні. Тому й повелися на Котикову пісеньку. Стар­ші діти можуть брати на себе активніші, динамічніші ролі та взаємодіяти з молодшими. Проте треба давати дітям змогу проводити ігри-драматизації і в підгрупах однолітків, де всі виступають на рівних.

Для регулювання фізичного навантаження дітей кожної підгрупи до­цільно застосовувати "плямувальні знаки" (фішки, наголовники, значки- малюнки). Наприклад, не руйнуючи темпо-ритмічного малюнка музично­го супроводу рухливої чи музично-дидактичної гри, можна для зменшення навантаження на молодших запропонувати: "Сонечка", сідайте на галявину, привітайтеся з квітами і травичкою, а "жучки", летіть далі, до лісу".

Серед розмаїття дитячих ігор особливе місце посідають сюжетно-рольові ігри, оскільки вони є першою соціальною практикою дитини, способом, за допомогою якого малюк проникає в життя дорослих, захопливим заняттям і разом з тим важливим засобом виховання та розвитку.

Сюжетно-рольові ігри найбільше сприяють згуртуванню дитячого різно­вікового колективу. Однак організувати дітей для взаємодії в цих іграх - спра­ва доволі складна, особливо в перші місяці перебування у дитячому садку, тому що в цей період проходить адаптація малюків до нових умов. На цьо­му етапі вихователь повинен більше уваги приділяти іграм дітей молодшої підгрупи і водночас підтримувати спільні ігри дітей різного віку. Це дасть змогу глибоко вивчити індивідуальні можливості дітей, їхні навички ігро­вої діяльності, з'ясувати загальні ігрові інтереси.

Поступово малюки починають виявляти інтерес до ігор старших ді­тей, виникає бажання з ними гратися. Але старші діти часто відмовляють малюкам, а якщо беруть у гру, то лише на пасивні ролі (пасажири, глядачі, діти тощо). Завдання вихователя допомогти, щоб спільні ігри дітей стали ефективним засобом формування дитячого колективу. А це можливо лише за умови цілеспрямованого й педагогічно доцільного керівництва. Проте повноцінний розвиток дитячої ігрової діяльності неможливий без створен­ня відповідного предметно-ігрового середовища. У малокомплетних дитя­чих садках створення умов для сюжетно-рольових ігор залежить від про­фесійної майстерності вихователя.

Облаштовуючи центр сюжетно-рольової гри, виходимо з можливостей дошкільного навчального закладу Якщо групові кімнати малі за площею - не варто захоплюватися важкими малодинамічними меблями. Достатньо мати 2-3 секційні шафи, навісні полиці, столи. Якщо у груповій кімнаті є ніша, в ній можна розмістити великий будівельний матеріал, а на полицях уго­рі - сюжетні іграшки, над ними - дрібний і середній будівельний матеріал.

У різних місцях кімнати доцільно поставити кілька відкидних столів. Бажано, щоб такі столи були в роздягальній, спальній кімнатах, на них роз­міщують настільно-друковані, розвивальні ігри, які використовують у той час, коли заняття проводять по підгрупах. Для розмежування ігрових зон, а також для створення певної ігрової ситуації, наприклад, гри в сім'ю, лікар­ню, магазин, рекомендують використовувати ширми.

Наприклад, якщо вирізати в одній зі сторін ширми вікно, на стінах наклеїти шпалери - вийдуть житлові кімнати, у яких по сусідству живуть дві сім'ї: молодші й старші діти. Якщо до ширми прикріпити навісну поли­цю біля вікна, вона може стати аптекою, касою.

В осередку сюжетно-рольових ігор доцільно мати набір дерев'яних вкладних кубів. Із них легко можна виготовити різноманітні предмети, не­обхідні для створення ігрових ситуацій: автомобіль, вітрину і прилавок ма­газину, корабель, капітанський місток. Кожна грань такого куба може бути пофарбована по-різному: якщо всі куби виставити червоним боком - по­жежна машина, синім - поштова, білим - швидка допомога. Якщо у гранях зроблені отвори, можна в куби вставляти атрибути, необхідні для ігор (кер­мо, мачту, світлофор тощо).