Використання музично-ігрового фольклору на заняттях з дітьми старшого дошкільного віку.

Консультація для батьків дітей старшого дошкільного віку

При народженні кожна дитина має тонкий музичний слух і добре відчуття ритму. Втім, якщо ці здібності не розвивати, з часом вони згасають. На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та відчуття ритму малюки здатні сприймати мовлення людей. Із суцільної мішанини звуків вони з часом починають виокремлювати слова, упізнаючи їхні ритмічні схеми. Усього за кілька місяців у пам’яті малюків накопичується сотні слів: ритмічно-звуковисотно-інтонаційно організованих звукових елементів.

Малюки ростуть, йдуть до дитячого садка. У цей час розвивати їхні розумові здібності, збагачувати палітру емоційності, зміцнювати духовне та психічне здоров’я та навіть формувати теплі, довірливі стосунки з однолітками, педагогами та батьками можна за допомогою свідомого навчання музики .

СПІВПРАЦЯ ПЕДАГОГІВ ТА БАТЬКІВ

У нашому дитячому садку ми регулярно проводимо «Дні відкритих дверей», коли батьки мають змогу стати безпосередніми учасниками освітньо — виховного процесу, побачити, як музичний керівник працює з їхніми дітьми, як зацікавлює їх, як прищеплює любов до музики. Проте роботи

у цьому напрямку лише музичного керівника дитячого садка не достатньо. Він лише є помічником у вихованні дитини, яка вчиться, насамперед, у батьків – бо вони єпервинною основою її знань, свідомості та буття. Тож запорукою успіху у вихованні дітей є співпраця педагогів та батьків.

Отже, батьки мають спонукати своїх дітей до музичної творчості, брати разом з ними участь у різних творчих заходах, влаштовувати родинні свята, вечори розваг, створювати імпровізовані оркестри. Якщо дитина захотіла влаштувати самодіяльний концерт удома – батькам варто натхненно підтримати цю ідею.

Ми пропонуємо батькам також відвідувати разом з дитиною концерти, театральні вистави, переглядати дитячі телепередачі, які сприяють наповненню духовного світу дитини, розширенню її світогляду, ознайомленню з традиціями, святами, казками українського народу.

Збагатити дітей музичними враженнями допоможуть, зокрема, такі телепередачі, як «Крок до зірок», «Срібний апельсин», «Уроки тітоньки Сови», «Веселі нотки». Проте найліпшим прикладом для своїх дітей є самі батьки. Вони є основним джерелом, звідки дитина бере зерна істини.

Музика має великий вплив на формування свідомості дитини, її духовного світу, сприймання навколишнього світу. Будь – яке музичне спілкування з дитиною слід будувати на спільній діяльності, партнерстві, де ведучий – дорослий, а партнер – учасник – дитина.

Любов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання емоційного і раціонального, духовного життя людини у майбутньому.

В старших групах проводиться більш різноманітна робота по розрізнянню звуків по висоті і тривалості. Поспівки допомагають дітям визначити напрям

мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії два коротких і один довгий звук “Звук тягнеться довше”, - каже дитина. Музично-ритмічна діяльність дітей проходить успішніше, якщо навчання елементам танцювальних рухів здійснюється в поєднанні з музично-дидактичними іграми з виконанням творчих завдань. Результативність навчання в музично-дидактичній грі створюється тоді, коли вихователь сам бере активну участь в цій грі, стає її повноправним учасником. Гра прекрасна форма діяльності яка сприяє набуттю вміння наблизити, викликати прихильність до себе всіх дітей, у тому числі і малоактивних.

Організовуючи музичні ігри, необхідно надавати дітям більше самостійності. Практика показує, що чим більше довіряєш дітям, тим свідоміше, добросовісніше вони відносяться до дорученого. Заняття музикою впливають на інтелектуальний розвиток і емоційне самопочуття дитини. Прискорюється ріст клітин, що відповідають за інтелект людини. Під дією музики активізуються енергетичні процеси організму, спрямовані на фізичне оздоровлення. Тому на музичних заняттях ми ретельно відбираємо музичний матеріал.

Розвиток музикальності у кожної дитини індивідуальний, тому не потрібно засмучуватися, якщо у малюка не відразу виходить співати і танцювати, для цього потрібен час.

На музичних заняттях ми розвиваємо кожну дитину і підходимо до кожної дитини індивідуально. Велика увага приділяється такому інструменту як – голос. Саме голос здатний стати основою музичної культури людини в майбутньому.

На ранках ми часто показуємо музичні казки. Казкові вистави користуються у дітей незмінною любов’ю. Їх можна використовувати як чудовий ключик, який відкриває дверцята в навколишній чарівний світ образів, фарб, звуків, рухів. Навчаючи співу, ми враховуємо фізіологічні особливості дитини, методику роботи над диханням, темпом, дикцією. Пісенний і

танцювальний репертуар підбирається відповідно до вікової групи. Навчання передбачає індивідуальний підхід і знання фізіології кожного віку. На музичних заняттях ми вчимо дітей любити співати пісні, вміти слухати музику різних жанрів, правильно, красиво і естетично рухатися. Діти до 6-ти років повинні самостійно розрізняти звуки по тривалості і по висоті в межах квінти. Відрізняти на слух чи є спів вірним. У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху та голосу. З огляду на особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки. Вправи відрізняються різноманітністю ладо-гармонійної забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами. Використовуються вправи - ігри в комплексній дії різноманітних видів музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічне ігрові дії, гра на металофоні). Все це допомагає більш міцному закріпленню в слуховий пам'яті дітей відповідних пісенних інтонацій. Систематичне використання пісень - вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, вдосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу. Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню у дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, в єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розвиває пам'ять, почуття ритму, допомагає активізувати сором'язливих дітей.

Заняття по фольклору мають у своєму собі великі змогу творчого розвиткудошкільників. Аналізуючи продуктивне дитяче творчість, можемо бачити якості дитини, його уподобання, інтереси, розмаїття здібностей.

Творча діяльність здатна надати перетворюючий вплив на особистість дитини. На заняттях часто використовують метод художнього-творчого пошуку: наприклад, «Прикрась музику звучанням відповідного інструменту». Цікаво під цю музику діти грають на народних музичних інструментах (ложках, тріскачках, сопілках), самі придумували ритмічний

малюнок мелодії. Оскільки музичні і танцювальні ритми народної музики взаємопов'язані, багато хороводних пісень ілюструються танцем: їх зміст розігрується танцюючими, що підсилює зміст, закладений у пісні.

У роботі найбільшу увагу приділяють образному та ігровому танцю, оскільки саме вони розвивають самостійну творчість дітей, змушують глибше вслухатися в музику. Є чимало народних хороводних пісень, рухи до яких неважко знайти самим дітям. Знайома всім пісня «Земелюшка чорнозем». Лірична мелодія, м'яка, текст, насичений діями («берізка виросла», «рвали квіти», «плели вінки»), багатий типово народними пестливо-зменшувальними назвами («землюшка», «травонька»), підказує плавні рухи. До композиційної побудови хороводу можна перейти тільки тоді, коли пісня добре засвоєна дітьми.

З метою створити сприятливу атмосферу не тільки на музичних заняттях, але і в групах, спільно з вихователями потрібне обладнання музичного куточка в народному стилі. Підібрати музичні інструменти, атрибути ряжень, такі як: сарафани, спідниці, хустинки, косинки, віночки. Також вихователі залучаються до участі в розробці народного свята, розваги, активно беруть участь у підготовці і часто самі виступають в якості головних героїв. «Ярмарок», «Кузьминки», «Капусник», «Колядки», «Масляна», «Сороки», «Великдень», «Трійця» - ці фольклорні свята.

Насамперед, слід викликати в дітей бажання передати в грі за допомогою рухів яскраві образи рідної природи. Виразне виконання, бесіда про зміст і характер музики і поетичного тексту - ось основні прийоми, готують дітей до вигадування хороводних рухів.

Висновок

В 2 розділі розкрито методику та використання музично-ігрового фольклору на заняттях з дітьми старшого дошкільного віку відповідно до завдань програми «Українське дошкілля». Також вказана консультація

вихователя із батьками щодо залучення їх до розвитку творчих здібностей дітей.

Висновок

Область фольклору містить в собі весь комплекс духовної сутності народного життя, світосприймання та естетичний ідеал народу, його моральні норми, психологію і тому служить важливою і необхідною базою з метою виховання підростаючого покоління, освоєння культурних цінностей.
До початку 90-х років фольклорний рух набуло нових форм, в основі яких лежить якісно новий етап розвитку суспільного інтересу до культурних традицій свого народу через усвідомлене ставлення до змістовний бік традиційної культури (а власне і фольклору), з'ясування її художньої, етичної, історико-культурної цінності.

У вступі ми торкнулися питання актуальності фольклору та значення музично-ігрового фольклору в житті дошкільників. У першому розділі ми переглянули питання розвитку творчих здібностей дітей, особливості та умови успішного розвитку дошкільників.

У другому розділі ми розглянули зв’язок між фольклором та грою, дослідження вчених щодо впливу музично-ігрового фольклору.

Розглянувши зміст, форми фольклору в роботі з дітьми дошкільного віку, ми прийшли до висновку. Для розвитку духовно-моральних якостей, комунікативних здібностей, творчих, фізичного розвитку дітей необхідна єдність процесу навчання і виховання, різноманітність форм і методів діяльності, наявність сприятливих умов. Виховання дітей на основі народної

культури дуже велике для підростаючого покоління, і це дає великі можливості для творчого розвитку та росту дітей.

Додаток А

Забавлянки — музично-поетичні або ритмізовані твори, завдання яких — впливати на фізичний та духовний розвиток дитини. Забавлянки групують відповідно до віку дитини. Одні призначені для немовлят, інші — коли дитина тримає голівку або починає сидіти чи ходити. Значна частина забавлянок слугує для розвитку мовлення та сприймання дитиною навколишнього світу.

Гойда, гойда, гойдася,

Де кобила,

Там лоша.

Вивчення фольклорної літератури показало, що забавлянку «Гойда» раніше виконували, коли гойдали малюка у колисці. Сьогодні ж ми встановили, цей віршик промовляють, гойдаючи дитя на витягнутих ногах і при цьому тримаючи за руки. Пояснити це можна відсутністю колисок і популярністю твору.

Пестушки (від «пестити» - няньчити, доглядати, виховувати) - це короткі, ритмічні вироки, що супроводжують різноманітні заняття з дитиною в перші місяці його життя: пробудження, умивання, одягання, навчання ходьбі. Для пестушок однаково важливі і зміст, і ритм. Вони сприяють емоційному і фізичному розвитку дитини, допомагають йому рухатися та створюють особливий настрій.

Ква-ква-ква-квакушки,

В очереті жаби!

Ми відкрили очі,

Ми потерли вушка -

По-тя-гуш-ки...

По-тя-гуш-ки...

По-тя-гуш-ки...

Колискові пісніі — жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Визначальний у колисковій пісні не змістовий, а звуковий.

Вийшов в небі місяць ясний,
Зорі сяють, світ прекрасний,
Люляй-люляй, янголятко,
Засинай, моє дитятко…

День минув, стомилась мама,
Помолімось, Діва з нами,
Лялю-лялю, засинай-но,
Я для тебе заспіваю…

Місяць в небі, ніч, вже пізно,
Прийдуть сни чудові-різні,
Баю-бай, моє малятко,
Моє любе ластів’ятко…

Вийшов в небі місяць ясний,
Зорі сяють, світ прекрасний,
Люляй-люляй, янголятко,
Засинай, моє дитятко…

Додатки Б

Потішки

Використання вихователем потішок, щоб змусити дітей рухатися:

Кицька, кицька, кицька, зась!

На доріжку не сідай.

Бо дитиночка піде,

Через кицьку упаде! або:

Встань, малюк, ще разок,

Зроби маленький крок,

Топ, топ!

Вдало підібрана потішка може допомогти і під час годування. Навіть ті діти, які зазвичай відмовляються від їжі, починають їсти з задоволенням.

Травка - муравка, сосна піднялася,

Птах - синиця за зерна взялася,

Зайка - за капустки, мишка - за шкірку,

Дітки - за молоко.

або:

Розумниця Катенька,

їж кашку смачну, пухнасту,

М’яку, запашну.

При підготовці дітей до сну бажано використовувати потішки:

Не ходи по сінях.

А ти, білуватий,

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

А ти, котик рудько,

Та витопи грубку.

А ти, котик чорний,

Та сідай у човник,

Лови рибки повен,

Щоб і няньці й мамці,

І бабусі старенькій,

І дитинці маленькій. А-а-а.

Під час одягання на прогулянку:

Ось вони, чобітки:

Цей з лівої ніжки,

Цей з правого ніжки,

якщо дощик піде,

надінемо калошки;

Цей - з правої ніжки,

Цей - з лівої ніжки.

Ось так добре!

Простота і мелодійність звучання потішок допомагають дітям запам’ятати їх. Вони починають вводити народні потішки в свої ігри - під час годування ляльки або укладання її спати.

Розвиваючи дитяче мовлення є чимало пестушок, забавлянок, небилиць. Найпоширеніші з них відомі всім "Сорока-ворона на припічку сиділа...", "Ладоньки-ладусі", "Куй, куй чобіток" тощо. В таких забавлянках найкраще розвивається пам’ять дитини, її мовлення, логіка мислення, виробляється розуміння навколишнього світу. Коли дитина плаче, її заспокоюють спеціальними примовками:

Цить, не плач,

Я спечу тобі калач,

Медом помажу,

Тобі покажу,

А сам з'їм.

Якщо дитина ще не розуміє іронії, насмішки над плаксою, то їй проказують цю ж примовку, але з іншим кінцем: "Медом помажу, усім покажу, а тобі не дам". Пестушки та забавлянки переважно промовляються речитативом, іноді співаються.

Цікавим жанром у дитячому фольклорі є так звані небилиці, або нісенітниці. Дітям трьох років уже зрозумілий їхній парадоксальний зміст, що викликає здоровий сміх і жарти:

Півень задавив коня —

Нічим їхать до млина.

А бабині коноплі

На печі попріли,

А дідові постоли

На льоду згоріли.

У дитячому фольклорі також дуже поширені "безкінечні пісеньки", які можна співати, доки не набридне:

Був собі журавель та журавочка,

Наносили сінця повні ясельця.

Наша пісня гарна й нова,

Починаймо її знову:

Був собі журавель...

Дитячі фольклорні твори складалися як дорослими, так і самими дітьми. Переважна більшість із них - це, на думку багатьох дослідників, творчість самих дітей (особливо середнього і старшого віку). Діти дуже часто перероблюють і переосмислюють пісні дорослих, вкладаючи в них зрозумілий для них самих зміст.

Дуже поширеним жанром дитячого фольклору є лічилки, якими діти користуються, коли грають у піжмурки:

"Раз, два, три, чотири, п'ять,

вийшов зайчик погулять...", "Ходить бусол по болоту", "Котилася торба" та ін.

Своєрідним явищем дитячого фольклору є дражнилки і мирилки, назви яких зрозумілі. Сперечаючись або б’ючись, діти дражнять одне одного на ім’я, за якусь рису чи ваду характеру (зовнішності): "Ванька-встанька требуха, з’їв корову і бика..." Такі дражнилки, як правило, створюються самими дітьми стихійно під час ігор чи спілкування як в колективі, так і індивідуально. Проте, коли хочуть миритися, промовляють мирилки. Така своєрідна дитяча данина словесній магії:

Мир-миром,

Пироги з сиром,

Вареники в маслі,

Ми подружечки красні,

Поцілуймося!

Скоромовки, загадки, казки - все це збагачує творчу уяву дитини, виробляє навички усного мовлення, дотепність, будить фантазію, гумор, природний потяг до спілкування.

Дуже велике значення мають потішки для виховання у малят товарискості, доброзичливості, почуття співпереживання. Якщо в групі хтось з дітей плаче, то інші намагаються заспокоїти, примовляючи: «Не плач, не плач, куплю тобі калач ».

Вихователі можуть вводити в ігри - забави добре відомі дітям потішки, щоб дати можливість проявити мовну активність. Наприклад, в грі - забаві «Моя донечка» малюки чують вже знайомі їм «Баю -Люлі - баю »,« Катя, Катя маленька ...».

У потішках, в яких є звуконаслідування тварин і описуються їхні звички, малятам прививається добре, гуманнее ставлення до всього живого:

Півник, півник, Золотий гребінець,

Що так рано встаєш, Діткам спати не даєш?

Додаток В

Мамина колискова

(Заняття з мовленнєвого розвитку і народознавства у молодшій групі)

Програмовий зміст:

- активізувати розмовне мовлення дітей, збагачувати словник виразами з українського фольклору; викликати інтерес до народного слова; виховувати любов до рідної землі, до колискової пісні, до вірша-потішки; викликати радісний настрій, освітлений добрими почуттями до національного побуту.
Матеріали:

- іграшкова колиска, лялька – немовля, ванночка з водою, рушник, довга палиця, борода, зілля, шматок поролону (сало).

Хід заняття

Діти сидять півколом, перед ними гойдається колиска з лялькою. Розповідь вихователя.

-Найкоханішою, найдорожчою людиною для кожної дитини є її мати. Це вона колише й заспокоює дитятко безсонними ночами, турботливими днями. Кожній матері хочеться, щоб її син чи дочка росли здоровими, щасливими, добрими й слухняними дітьми, виросли порядними людьми. Саме такі мрії та сподівання і висловлюються у народних колискових піснях. Слова й мелодія цих творів прості, навіть монотонні – відповідно до ритму гойдання колиски. Колисковими піснями матерів не лише присипляють діточок, а й прикликають до них добру Долю, щастя.

- Колискова – це та духовна перлина, з якої починається наше духовне життя. Колискові мелодії – перше джерело, з якого ми черпаємо почуття краси, музики, звучання. Через колискову пісню дитина вперше пізнавала світ, відчувала єднання з природою, з рідною мовою.

Чути дитячий плач.
- Хто плаче? – запитує вихователь.( Відповіді дітей).

- Де плаче дитина? (В колисці).

- Що треба зробити, щоб вона не плакала? Правильно, треба погойдати її. Іди, Толю, поколиши.

Хлопчик колише, але плач не припиняється.
- А хто може погойдати дитя, ще й заспівати колискової? Може, воно тоді засне.

Хтось із дітей колише і співає раніше вивчену колискову:
Баю, баю, баю.
Дровець нарубаю.
У печі натоплю.
Буде тепло в хаті.
Дитя буде спати.

Однак немовля продовжує плакати. Всі діти співають йому колискову, а хтось один колише:
Люлі, люлі, коти два.
Коти сірі обидва.
По садочку ходять
Горобчиків ловлять.
Ой ви, коти, не гудіть
Спить дитинка, не будіть.

Дитя, час від часу стишуючись, замовкає лише тоді коли беруть його на руки, дають пляшечку з молоком, примовляючи, що й затишно, і найкраще засинає вона під мамину пісню.

Вихователь співає колискову на слова А.Малишка “ Спи, засни, моя дитино”.

Спи, засни, моя дитино,

Спи, моє маля.

Ніч іде в гаї, долини,

Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,

Що в вогнях сія,

Будеш завтра в світ дивиться, |

Зіронько моя. | (2)

Посміхнись до мене, сину,

І зрадію я,

Не хвилину і не днину,

Я навік твоя.

Перша ніч твоя почата

В співах солов'я,

Дай же мамі рученята, |

Зіронько моя. | (2)

Сплять ліси, поля, криниці,

Шепіт ручая,

Ти відкрий, відкрий очиці,

Юносте моя.

Підеш ти по Україні,

Де життя буя.

Виростай, моя дитино, |(2)

Зіронько

Моя.
- Пригадаймо, кого тримають у колисці? (Так, іще зовсім маленьких дітей, які вміють тільки лежати у сповитку і плакати. )

- Та коли дитя підросте і починає сидіти й стояти в колисці, тоді хтось із старших розповідає йому потішки пальчиками, маленькими ручками та ніжками.

На прохання вихователя діти розповідають потішки: “ Сорока-ворона”, “Ладки-ладусі”, “Куй, куй, чобіток”, ” Гойда-ша”, супроводжуючи їх

відповідними рухами.
-А якщо дитина не хоче втішиться “ Сорокою” чи “Ладками”, що тоді робити мамі? Звичайно, вона може взяти й на руки немовля і почучикати. Хтось із вас покаже як чукикають дітей.
Хтось із дітей бере дитину, чукиче й розповідає:
Ой чук,чук чук, пішов дід ловити щук.
Та не спіймав щучку, а спіймав онучку.
Ой, чук, чуки-на, наша доня чепурна.
В неї на головці жовті чорнобривці.

Далі вихователь ставить на стіл ванночку, відерце з водою – діти вже здогадалися, що будемо робити.
-Хто з вас знає, навіщо маленьких дітей часто купають? (Правильно, щоб вони були чистенькими, щоб швидко росли, а вночі міцно спали.)
Вихователь садовить у ванночку ляльку, хлюпає на неї водою, розповідає, що у водичку поклала гілочку верби, щоб дитя росло як з води, ще й додала листя любистку, щоб усі його любили.
Обхлюпуючи далі, примовляю:
Течи, течи, водо з мене, а я буду рости з тебе.
А ти будеш витікати, а я буду виростати.

Діти повторюють за вихователем слова, а він витирає ляльку рушником, загортає в пелюшку і знову кладе у колиску. Починає годувати, діти повторюють за вихователем:
Гу-ту-ту, гу-ту-ту, вари кашку круту.
Підсипай молочка, погодуй козачка.
Лялька спить, а з малюками проводиться рухлива гра. Тут також стає у нагоді українська народна потішка:
Ходив кіт по горі, носив сало в пелені.
Та не знав, де дітки і кинув між діти. Діти налякалися, в хату поховалися.
У кінці проводиться підсумок заняття.

Список використаної літератури:

1. Кульчицька О. Педагогічні технології у розвитку музичного сприймання ДДВ / О. Кульчицька // Рідна школа. ­­– 2004. - №2. – С. 19-21.

2. Карасьова К. Формуємо ціннісні орієнтири у грі / К. Карасьова // Дошкільне виховання. – 2015. - №2. – С. 8.

3. Піроженко Т. Визначення провідної ролі творчих ігор в особистісному розвитку дошкільників / Т. Піроженко // Дитячий садок. – 2012. - №34-40(верес.). – С. 37-40.

4. Кудикін Н. Українські народні дитячі ігри малих форм / Н. Кудикін // Палітра педагога. – 2008. - №2. – С. 3-6.

5. Павлушкіна О. Українські народні ігри / О. Павлушкіна // Палітра педагога. – 2008. - №3.- С. 3-7.

6. Шуть М. Музичні ігри як засіб розвитку творчих здібностей дитини / М. Шуть // Дитячий садок. – 2008. - №25-26(лип.). – С. 20-23.

7. Карабаєва І. Уява народжується в грі / І. Карабаєва // Дошкільне виховання. – 2007. - №10. – С. 4-8.

8. Кравець Г. Творчі ігри / Г. Кравець // Дошкільне виховання. – 2002. – №9.- С. 20-22.

9. Суріна Н. Ігри на розвиток творчої уяви / Н. Суріна // Дошкільне виховання. – 2000. - №1 – С. 6-8.

10. Семено О. Творча дитина: зрозуміти і підтримати / О. Семенов // Дошкільне виховання. – 2016. - №4. – С. 2-5.

11. Гулько Ю. А., Рубель Н. Г. Розвиток творчого потенціалу дошкільників / Ю. А. Гулько, Н. Г. Рубель // Обдарована дитина. – 2005. - №6. – С. 47-53.

12. Трофімченко Ю. Як навчати музики найменших. За методикою виховання талантів / Ю.Судзукі, Ю.Трофімченко // Дошкільне виховання. – 2010. - №2. – С. 24-25.

13.

14. Кузьменко В. Вікові особливості розвитку естетичної обдарованості дітей старшого дошкільного віку / В. Кузьменко // Навчання і виховання обдарованої дитини. – 2014. – С. 128-139.

15. Тимошенко Т. Пісенна скарбничка. Жанри українського дитячого музичного фольклору / Т. Тимошенко // Дитячий садок. – 2016. - №4. – С. 24-25.

16. Франко І. Я. Зібрання творів: У 50 т. / І. Я. Франко. – К., 1979. – Т. 20. – 574 с.