Педагогічної творчості та майстерності. На сьогодні не припиняються дискусії науковців та освітян-практиків щодо можливості розвитку готовності вчителів до педагогічної творчості

На сьогодні не припиняються дискусії науковців та освітян-практиків щодо можливості розвитку готовності вчителів до педагогічної творчості, набуття педагогічної майстерності і, особливо, цілеспрямованої підготовки майбутніх вчителів до їх оволодіння, спеціального навчання основам педагогічної творчості та майстерності. Нагадаємо, що з цього приводу А.С.Макаренко наголошував, що вчитель – професія масова, майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчатись.

На думку С.О.Сисоєвої підготовку вчителя до педагогічної творчості слід розглядати як об’єктивний творчий процес, що ґрунтується на таких закономірностях:

1. зумовленість потребами соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, стратегічними завданнями реформування освіти в Україні;

2. відповідність змісту і форм підготовки сучасному рівню розвитку психолого-педагогічної науки і педагогічної практики;

3. зумовленість специфікою та закономірностями творчого процесу і процесу формування творчої особистості;

4. залежність від особистісних якостей учителя та рівня його творчої педагогічної діяльності.

Безумовно, для плідної творчої роботи вчителя-вихователя необхідно створювати відповідні у м о в и, які сприятимуть вияву ініціативи педагогічних працівників, спрямовують їх творчі пошуки, допомагають у здійсненні творчих планів та досягненні творчих успіхів.

В цілісній системі таких умов можна виокремити зовнішні (об’єктивні) та внутрішні (суб’єктивні) передумови. До найсуттєвіших зовнішніх умов, які є безпосереднім джерелом творчих, новаторських рішень та ідей В.І.Загвязинський відносить:

1. соціальне замовлення школі, що відображає сучасну соціокультурну ситуацію та перспективи суспільного та науково-технічного прогресу;

2. досягнення науки, перш за все про людину, її виховання та розвиток, тобто педагогіки, психології, методики;

3. стан масової шкільної практики та професійної підготовки вчителів, передовий педагогічний досвід та особистісний досвід, вироблені на цій основі мислення та інтуїція;

4. методичні настанови в програмах, посібниках, підручниках, інструктивних матеріалах, у яких викладаються вимоги до вчителів;

Разом з тим жодне з цих джерел не можна абсолютизувати, як і розглядати ізольовано від інших.

Означені зовнішні умови роботи педагога впливають на формування внутрішніх (суб’єктивних) умов педагогічної творчості, які необхідно формувати ще у педагогічному вузі. До найбільш важливих з них слід віднести:

1. досить високий рівень наукової та педагогічної компетентності вчителя;

2. розвинене педагогічне мислення;

3. прагнення до творчого пошуку;

4. володіння педагогічною технікою; певний педагогічний досвід;

5. достатній рівень інтелектуальних умінь, уяви та інтуїції (бачення проблем, гнучкість, самостійність, критичність мислення, антикомформізм тощо.

До того ж В.І.Загвязинський наголошує, що існує ще група умов, внутрішніх для педагогічного процесу, суб’єктивних за своїм характером, які набувають об’єктивного смислу при плануванні та здійсненні певного етапу навчального процесу. Це – рівень розвитку учнівського колективу, його інтелектуальний потенціал та емоційний тонус, а також підготовленість до творчого процесу кожного з учнів.

М.М.Поташник порушує проблему створення умов для творчості вчителів, які він вважає складовою педагогічного менеджменту. Серед них:

По-перше, – організація вільного часу педагога, що перешкоджає його перевантаженню, фізичному та психічному виснаженню, та забезпечується науковою організацією праці освітян, оптимізацією їх професійної діяльності. З цього приводу висловлювався В.О.Сухомлинський. Він зазначав, що “...вільний час вчителя – це... коріння, яке живить гілки педагогічної творчості... Слід зрозуміти. що чим менше у вчителя вільного часу, чим більше він завантажений різними планами, звітами, засіданнями, тим більше спустошується його духовний світ, тим швидше наблизиться той період його життя, коли вчителю не буде що віддавати вихованцям”[12].

По-друге, – створення морально-психологічних умов успішного розвитку педагогічної творчості в школі. Творча атмосфера у педагогічному колективі в школі виникає лише при морально-психологічному благополуччі, відсутності склок, конфліктів та інших негативних явищ. Поряд із конструктивною критикою необхідно уважно ставитись до життя кожного педагога, підтримувати прояви ініціативи, помічати та розвивати у кожного різноманітні творчі здобутки. З цього приводу К.С.Станіславський писав: “... будь-яка помилка, негарне слово, плітка отруюють... Лише в атмосфері любові і дружби, справедливої критики можуть розквітати таланти”[13].

По-третє, нормальне матеріальне забезпечення роботи вчителя, сучасне обладнання робочого місця, технічне оснащення праці, створення методичних та рекреаційних приміщень, можливості збирання домашньої бібліотеки, підтримання здорового способу життя, збереження професійного здоров’я та творчого довголіття.

Зрозуміло, що наявність зазначених умов ще не гарантує автоматичної появи педагогічної творчості, а лише підвищує вірогідність її виникнення. Педагогічна творчість – це таке складне, багатопланове та багатофакторне системне явище, яке здебільшого виникає при благополучних обставинах. При цьому слід дбати, щоб воно не затухло, його не можна пускати на самоплив, залишати без уваги та підтримки. Розвиток педагогічної творчості вчителів потребує науково обґрунтованого управління за допомогою планування, стимулювання, організації, контролю, регулювання, індивідуалізації роботи.

Для продуктивного вирішення дискусійної проблеми щодо можливості навчання майбутніх педагогів основам професійної творчості та майстерності важливим є методологічне положення, сформульоване Л.С.Виготським. Він підкреслював, що навчити творчому акту мистецтва неможливо, але це не означає, що вихователю не можна сприяти його творенню і прояву, бо крізь свідомість ми проникаємо у підсвідоме, відомими способами ми можемо так організувати свідомі процеси, щоб через них викликати процеси несвідомі

На сучасному етапі розвитку педагогічної освіти можна стверджувати, що виправдовуються сподівання П.П.Блонського, С.Т.Шацького, Т.Г.Маркар’яна, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського та ін. Сьогодні навчання студентів ПНЗ основам педагогічної творчості та майстерності органічно включається у систему загальнопедагогічної підготовки. Успішність такого “навчання” творчості й майстерності як розвитку творчих можливостей та умілості майбутніх педагогів у загальному плані, на думку В.І.Загвязинського, пов’язане з розв’язанням певних протиріч:

По-перше, – це вдосконалення мотиваційного забезпечення навчальної діяльності студентів, її орієнтації не лише на опанування предметом, наукою викладання, а й розвитку спрямованості на педагогічну діяльність, виховну сферу педагогічної професії. Для цього важливо сформувати уявлення про внутрішню єдність наукової та педагогічної діяльності, показати особливості останньої, складності та романтику педагогічної праці;

По-друге, прагнення до творчості у педагогічній професії неможливо без достатньої бази знань та практичного досвіду. Набуті під час занять знання, як правило, переходять лише в елементарні педагогічні уміння. До справжньої ж педагогічної творчості вчитель піднімається поетапно після років практичної роботи, набуття досвіду творчого вирішення педагогічних ситуацій та задач;

По-третє, у процесі навчання студенти оволодівають передусім певними зразками і нормативними правилами продуктивної педагогічної діяльності. Творчість же не піддається жорсткій регламентації та алгоритмізації, вона чітко не технологізується. Тому важливим є організація навчального процесу у ПНЗ за допомогою спеціальних пошукових завдань, творчих проектів і вправ, дослідницької роботи, які б наближали студентів до діяльності на рівні майстерності та новаторства. Такий навчально-лабораторний творчий досвід збуджує їх професійну свідомість, стимулює прагнення до прогнозування, висування та перевірки гіпотез, конструювання та мисленнєвого програвання різних варіантів педагогічних дій на основі оволодіння досягненнями науки про вчителя, педагога та його професійну працю, що пройшла складний шлях еволюції від дидаскалогії (Т.Г.Маркар’ян) до педагогічної акмеології (Н.В.Кузьміна, А.К.Маркова та ін.).

Рекомендована література

Основна

1. Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в системе непрерывного педагогического образования. – К.: Высш.шк., 1998. – С. 8-19, 33-36.

2. Гузій Н.В. Майстерність, творчість, професіоналізм учителя-вихователя в історії педагогічної думки: Методичні рекомендації. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. – 20 с.

3. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. – М.: Педагогика, 1987. – С. 12–18, 32-45.

4. Иванова Е.К. Основы педагогического мастерства: тексты лекций.-Чебоксары: Изд-во Чувашского ун-та, 2001. – С. 3-14, 14-50.

5. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика, І990. – С.7-9, 25-27, 35-36, 52-54.

6. Кічук Н.В. Формування творчої особистості вчителя. – К.: Либідь, 1991. – С. 17–36.

7. Лазарєв М.О. Основи педагогічної творчості: Навч. посібник для пед. ін-тів та системи підв. квал. вчителів. – Суми: ВВП “Мрія” – ЛТД, 1993. – С.6-13.

8. Маркова А.К. Психология труда учителя. – М.: Просвещение, 1994. – С.47-53.

9. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переобл. – К.: Вища школа, 2004. – С.10-15, 27-35.

10. Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд.: І.А.Зязюн, Н.Г.Базилевич, Т.Г.Дмитренко та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 2006. – С.7-15, 22-24. 27-34.

11. Педагогічна творчість і майстерність: Хрестоматія / Укл. Н.В.Гузій. – К.: ІЗМН, 2000. – 168 с.

12. Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт. – К.: Рад. школа, 1988. – С.5-11, 25-27, 54-77, 181-184.

13. Скульский Р.П. Підготовка майбутніх учителів до педагогічної творчості. – К.: Вища школа, 1992. – С. 17–22.

14. Раченко И.П. Принципы научной организации педагогического труда. – К.: Рад.школа, 1989. – С. 12–14, 175–179.

15. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – С.10-15, 16-77, 92-97, 100-108, 319-325.

16. Темина С.Ю. Основы подготовки будущего учителя к педагогическому творчеству. – М.: Спутник, 2001. – С.18-21, 22-26– 42 с.

17. Яковлева Н.М. Теория и практика педагогического творчества: Учеб.пособие к спецкурсу /Челяб.гос.пед.ин-т. – Челябинск, ЧГПИ, 1987. –67 с.

18. Ягупов В. Педагогічна майстерність та її складові // Учитель. – №1-3. – 2001. – С.35-37.

Додаткова

1. Акмеология: Учебник / Под общ. Ред. А.А.Деркача. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – С.2-64, 299-316, 442-450.

2. Андреев В.И. Учебный курс для творческого саморазвития. – 2-е изд. – Казань: Центр инновационных технологий, 2000. – С.431-451.

3. Бухвалов В.А. Алгоритмы педагогического творчества: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1993. – 96 с.

4. Каверина Р.Д. Мир профессий: Человек-Человек. – М.: Мол. гвардия, 1986. – 300 с.

5. Кухарев Н.В., Решетько В.С. Диагностика педагогического мастерства и педагогического творчества (опыт, критерии, прогнозирование). В 3-х ч. – Част.1. Диагностика педагогического мастерства. – Минск: Адукацыя и выхавание, 1995. – С.24-28.

6. Кухарев Н.В., Решетько В.С. Диагностика педагогического мастерства и педагогического творчества (опыт, критерии, прогнозирование). В 3-х ч. – Част.2. Диагностика педагогического творчества. – Минск: Адукацыя и выхавание, 1996. – С.3-22.

7. Мындыкану В.М. Педагогическая техника и мастерство учителя. – Кишинев: Штинца, 1991. – С. 13-34, 35-65.

8. Педагогическое мастерство и его значение для совершенствования обучения и воспитания: Метод. пособие /Сост. А.И.Петрова. – Якутск, 1998. – 29 с.

9. Педагогическое мастерство и педагогическая технология /Авторы-составители: Гребенкина Л.К., Байкова Л.А. – М.: ЛОР, 2000. – С. 12-19, 28-29, 102-108.

10. Проблема особистості вчителя та його фахової підготовки: Зб. наук. праць. – К.: ІСДОУ, 1994. – С. 13-23.

11. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1999. – С.232-234.

12. Слово про вчителя / Укл. О. Т. Губко. – К.: Рад.школа, 1985. – С. 83-226.

13. Столяренко А.М. Педагогика и психология. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.– С.278-289, 296-302.

14. Харламов И.Ф. О педагогическом мастерстве, творчестве и новаторстве // Педагогика. – 1992. – № 7-8. – С. 11-15.

Лекція 2.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ