Поняття і сутність окремого провадження
Окреме провадження є одним із видів цивільного судочинства, яке займає самостійне положення у зв'язку з тим, що відображає характерні особливості визначених категорій справ.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про:
- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
- усиновлення;
- встановлення фактів, що мають юридичне значення;
- відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
- передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
- визнання спадщини відумерлою;
- надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;
- обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
- розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
- надання права на шлюб;
- розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей;
- поновлення шлюбу після його розірвання;
- встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя;
- інші справи у випадках, встановлених законом (частини 2, З ст. 234 ЦПК України).
Кожна з перерахованих категорій справ має свої особливості, що обумовлюють специфічний порядок їх розгляду і вирішення. Але всі вони наділені спільними рисами, які дають підстави об'єднати їх в окремий вид провадження:
1) у справах окремого провадження відсутній спір про право цивільне. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який має вирішуватись в порядку
позовного провадження, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України);
2) у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів. Проте встановленню підлягають не будь-які юридичні факти, а лише ті, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав (ч. З ст. 234 ЦПК України);
3) підставою порушення таких справ є заява (статті 236, 242, 246 ЦПК України тощо);
4) всі справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Однак законодавець встановлює ще додаткові особливості розгляду для більшості таких справ (ч. З ст. 235 ЦПК України);
5) особами, які беруть участь у справах окремого провадження, є заявник, заінтересовані особи та їх представники (ч. 2 ст. 26, ч. 4 ст. 235 ЦПК України);
6) враховуючи особливості предмета та суб'єктного складу справ окремого провадження, закон обумовлює неможливість їх передання на розгляд третейського суду та закриття у зв 'язку з укладенням мирової угоди (ч. 5 ст. 235 ЦПК України).
Таким чином, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України).
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний:
- роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки;
- сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб;
279- вживати заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
При цьому суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази з метою з'ясування обставин справи.
При ухваленні судом рішення по справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 235 ЦПК України).