Навичок та умінь на уроках правознавства

Істотною ознакою правових понять є регулюючий вплив на по­ведінку людей. За допомогою правових норм держава встановлює: що можна робити (норми-дозволу), що потрібно робити (норми-припису) і чого не можна робити (норми-заборони). Будь-яке пра­вове поняття - право, норма права, правові відносини, правопору­шення, адміністративна провина, юридична відповідальність, трудовий договір, цивільна правоздатність - неминуче містить у собі правову характеристику дійсності.

У широкому розумінні специфіка правових понять допускає роз­криття таких ознак, як економічний зміст, політична спрямованість, моральний зміст і юридичне значення. Економічна характеристика правового поняття констатує охорону державної та особистої влас­ності громадян, регулює виробництво. Політична спрямованість по­казує цінність права як соціального явища. Моральний зміст пра­вового поняття розкривається в повній відповідності права моральним нормам нашого суспільства. Юридичне значення правових понять характеризується за допомогою галузей права, до яких в Розкриття істотних ознак правових понять відіграє важливу роль у формуванні правового світогляду учнів, їхнього ставлення до норм права й правопорядку як до особистісної цінності. Однак цими оз­наками не вичерпується соціальна цінність змісту правових понять. Правовий розгляд суспільних явищ, які характеризуються право­вими поняттями, сприяє глибокому пізнанню дійсності методом виділення й дослідження істотних її сторін. Засвоєне поняття вис­тупає як певна правова й соціальна реальність, від якої воно не може бути відділено.

У педагогічній і психологічній літературі є чимало робіт, що роз­кривають основи вивчення наукових понять. На основі цього можна виділити такі елементи (етапи) у формуванні наукових понять: чуттєво-конкретне сприйняття, виявлення загальних істотних влас­тивостей спостережуваних об'єктів, абстрагування, визначення, уточнення й закріплення у свідомості їх істотних ознак, установ­лення зв'язку певного поняття з іншими (раніше засвоєними), за­стосування їх у вирішенні завдань творчого характеру, збагачення поняття, вторинне (більш повне визначення), опора на це поняття при засвоєнні нового, нове збагачення поняття, установлення нових зв'язків даного поняття з іншими.

Всі поняття курсу правознавства можна поділити за трьома ознаками: за ступенем узагальнення (окремі, загальні); за змістом (оскільки, крім правових, у курсі багато морально-етичних, філо­софських, економічних та соціологічних понять); за рівнем обіз­наності учнів (відомі, маловідомі, невідомі). Остання класифікація не менш важлива, ніж перші дві, оскільки від рівня володіння по­няттями безпосередньо залежить зміст і тривалість роботи з ними (маловідомі та невідомі категорії вимагають більш ґрунтовної під­готовки вчителя та учнів).

Розкриття та визначення окремих понять курсу вичерпується одним уроком (чи навіть його частиною). Зокрема поняття «спад­щина», «заповіт» висвітлюються під час вивчення теми «Основи спад­кового права»; « Кабінет міністрів »; «міністерства» - теми «Уряді центральні органи виконавчої влади». Робота з поняттями «дізнан­ня», «попереднє (досудове) слідство» проводиться на уроці з теми «Правоохоронні органи та адвокатура» тощо.

Інші більш складні та загальні поняття мають наскрізне про­ходити через низку уроків, а їхні ознаки - розкриватися на ґрунтовному і більшому за обсягом навчальному матеріалі. Так, поняття «основні права, свободи та обов'язки громадян» розкривається на основі навчального матеріалу третього розділу курсу; «правопору­шення», «юридична відповідальність» - на основі матеріалу четвертого. І нарешті, найбільш загальні поняття проходять через матеріали усього курсу, а їх зміст і ознаки розкриваються за допомогою усього навчального матеріалу. До таких насамперед належать поняття «держава» і «право» (провідні у курсі), «правова держава», «грома­дянське суспільство», «свобода», «рівність» тощо.

Загальну характеристику понятійному апаратові курсу дає прог­рама і, зокрема, пояснювальна записка до неї. У ній також визна­чено найважливіші категорії тем і тематичних блоків. Проте в цілому про насиченість курсу поняттями, їх розташування, передбачену ло­гіку розкриття і, відповідно, методику формування можна судити лише на основі підручника, а ще краще — повного методичного ком­плекту. При цьому доцільно враховувати особливості понятійного апарату курсу правознавства. По-перше, курс насичений поняття­ми різного ступеня узагальнення і новизни, і це - за умови обме­женості навчального часу. По-друге, поняття в навчальному мате­ріалі розподіляються досить нерівномірно. Саме ця обставина і має враховуватися під час тематичного планування курсу. На вивчення складних тем, насичених новим теоретичним матеріалом, слід від­водити більше навчального часу.

Роботу з формування понять за ланцюжком «фактичний мате­ріал — узагальнення — формування поняття» можуть також усклад­нити не досить вдалі, а інколи й суперечливі визначення у навчаль­ній літературі. Подекуди автори посібників поширюють у тексті не лише власне розуміння проблеми, а й звичний категоріальний апа­рат, і тоді в навчальному матеріалі поняття, що невідомі школяру (або сформовані на побутовому рівні), вживаються довільно. У ре­зультаті ці терміни та поняття немовби «провисають» і залишають­ся для учня лише абстракцією, якщо тільки вчитель не компенсує цю прогалину (найчастіше такі терміни вживаються під час виз­начення основних понять теми).

Готуючись до уроку, вчителю слід не лише визначити та випи­сати для себе найважливіші поняття теми, а й врахувати ступінь їх узагальненості, новизни, з'ясувати попередні знання учнів, які знадобляться для формування понять. Навіть завдання на повто­рення раніше вивченого матеріалу треба давати з урахуванням необ­хідної фактологічної бази, що допоможе засвоїти нові поняття на наступному уроці. У плані-конспекті уроку не зайвим буде скласти таблицю, де в першій графі будуть записані всі поняття теми, у дру­гій - ступінь їх відомості, новизни для учнів; у третій - ступінь уза­гальненості (оскільки робота із загальними поняттями проводиться на кількох уроках); у четвертій слід зафіксувати попередні знання школярів, на які можна спиратися, формуючи поняття; і нарешті, у п'ятій - завдання на повторення.

Залежно від ступеня загальності понять робота з їх формування (розкриття та поглиблення змісту) може проводитися протягом уроку, серії уроків або всього курсу. Проте незалежно від тривалості її можна поділити на три етапи. На першому етапі вчитель акти­візує попередні знання школярів, необхідні для формування певного поняття (причому не лише фактичні, а й теоретичні). На другому етапі вони доповнюються, поглиблюються — йде узагальнення знань аж до формування поняття і формування його наукового (не побу­тового) визначення. Оскільки сформоване поняття не є самоціллю, на третьому етапі передбачається практичне і теоретичне його вико­ристання: переосмислення в новій системі знань старих уявлень, наприклад, (про шлюб, сім'ю, громадянство, права дітей), а також переосмислення на основі засвоєного поняття попередніх знань, здо­бутих на уроках історії. Сформовані поняття використовуються та­кож як база для усвідомлення та розуміння більш складних і за­гальних (чи окремих) категорій. Слід зазначити, що використання понять є одночасно і їх апробацією, під час якої зміст поняття пог­либлюється, розширюється і набуває нових рис. Саме тому цей про­цес і є завершальним етапом у формуванні категорії.

Поділ навчальної роботи з формування понять на три етапи має умовний характер. На практиці вони настільки взаємопов'язані, що у чистому вигляді їх виділити доволі складно. Проте кожний з них обов'язковий, а дотримання наведеної схеми роботи - запорука ефективності засвоєння категорій. У досвідченого викладача мето­дика роботи з поняттями, як правило, доведена до автоматизму. А вчителю, який починає викладати теоретичний курс правознав­ства, варто врахувати під час підготовки до уроку кожну дрібницю. Так, при вивченні теми «Національно-державний устрій України» програмою і підручником передбачено засвоєння близько двадцяти правових понять, а саме: «державний устрій», «унітарна держава», «державна територія», «територіальний устрій», «автономна рес­публіка», «національний устрій» і «державна мова» тощо. Хоча біль­шість із них вузькі, а половина — частково відомі, кожне вимагає пояснення, кожне може бути засвоєне лише за умови дотримання всіх трьох етапів формування понять (підведення фактичної бази; узагальнення, формулювання і визначення поняття; його викорис­тання).

Усвідомлене й ефективне засвоєння учнями понять курсу пра­вознавства залежить від методів, які використовує вчитель при їх формуванні. Головною умовою результативності цієї роботи є ак­тивна пізнавальна діяльність школярів, яка здійснюється у процесі розповіді, бесіди, створення проблемних ситуацій, а також під час самостійної роботи з документами. Найбільш поширеним і водно­час ефективним методом організації активної пізнавальної діяль­ності школярів у процесі формування понять є бесіда з постановкою логічних завдань різного ступеня складності та створенням право­вих ситуацій. Саме у процесі такої бесіди можна спиратися на влас­ний досвід, на факти й узагальнення, засвоєні під час вивчення ін­ших шкільних дисциплін. А ось характер бесіди - індуктивний чи дедуктивний - залежить від співвідношення між знаннями, які вже є в учня, і тими фактами та узагальненнями, які належить засвої­ти, вивчаючи курс правознавства.

І практика викладання, і спеціальні методичні дослідження свід­чать, що головну роль у формуванні понять відіграє індуктивний метод. Його суть полягає у виведенні загального положення з ряду одиничних фактів або у мобілізації попередніх знань учнів, вико­ристанні нового матеріалу, здійсненні на цій основі логічних уза­гальнень і визначенні понять. Проте визнання пріоритету індук­тивної бесіди у формуванні понять зовсім не виключає можливості застосування методу дедукції. Суть його в цьому випадку полягатиме у підведенні під уже сформульоване теоретичне положення бази фактичних даних дещо вужчих понять, що розкривають зміст за­гальної категорії, підтверджують її визначення.

Слід додати, що при формуванні понять методи індукції та де­дукції настільки взаємопов'язані, що на практиці їх важко розмежувати. Це, зокрема, пояснюється тим, що у процесі індуктивної бесіди на третьому етапі формування поняття (коли здійснюється його апробація) воно використовується і для вивчення нових понять, нових теоретичних положень. Саме на цьому й ґрунтується навчаль­ний метод дедукції.

Завдання для індивідуальної роботи

1. Назвіть та охарактеризуйте прийоми та засоби формування правових знань у школярів.

2. Розкрийте методику формування навичок та умінь на уро­ках з курсу правознавства. Подайте класифікацію умінь.

ТЕМА 6