Державний стандарт базової і повної середньої освіти

Державний стандарт базової і повної середньої освіти ви­значає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні.

Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової і повної середньої освіти, державні вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

Освітня галузь «Мови і літератури»

Мета — формування комунікативної і літературної компе­тенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчо­го типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо.

Зміст освітньої галузі ґрунтується на принципі наступності між початковою, основною і старшою школою, враховує мовну та літературну підготовку учнів початкової школи.

Освітня галузь «Мови і літератури» складається з мовного і літературного компонентів, кожен з яких має свої складові.

Змістовими лініями літературного компонента є аксіологіч-на, літературознавча, культурологічна.

Аксіологічна лінія забезпечує опрацювання художнього твору в єдності його етичних та естетичних вимірів, спрямо­ваність роботи над текстом на формування ціннісних орієн­тацій і розвиток творчих здібностей особистості; літературо­знавча — засвоєння основних теоретико- та історико-літера-турних знань і розгляд твору в контексті літературного проце­су; культурологічна — усвідомлення літератури як складової духовної культури українського та інших народів. Ці змістові лінії формують літературну компетенцію учнів.

Зміст літературного компонента. Українська література, за­рубіжна література, література національних меншин перед­бачають формування потреби і відповідних навичок у читан­ні художньої літератури; створення на основі засвоєних літе­ратурних знань оптимальних умов для всебічного розвитку і реалізації особистості; формування національних і загально­людських цінностей; залучення учнів до найкращих здобутків духовної культури.

Основна школа

Завданням освітньої галузі в основній школі є: □ ознайомлення з найвизначнішими досягненнями худож­ньої оригінальної та перекладної літератури;

□ розвиток умінь сприймати літературний твір як явище ми­
стецтва;

□ формування читацької та мовленнєвої культури, творчих
здібностей, культури полеміки, критичного мислення, само­
стійного аналізу та оцінювання прочитаного;

Продовження табл.

Літературний компонент. Українська література. Зарубіжна літера­тура. Літератури національних меншин

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Аксіологічна лінія

Початкове уявлення про істо-рико-літературну добу, націо­нальні, конкретно-історичні та загальнолюдські цінності, відоб­ражені у художньому творі. Уміння визначити специфіку літературного твору у зістав-

ленні з творами мистецтва

інших видів

Зміст освіти

Художні тексти різних жанрів і тема­тики; твори, які репрезентують різні культурно-історичні епохи, літературні традиції народів України та зарубіж­них країн

Популярні твори для дітей та юнацтва (літературні казки, детективні, пригод­ницькі та гумористичні твори, наукова фантастика)

Виразне читання художнього тексту, його обговорення з елементами ана­лізу, розуміння порушених у ньому етичних проблем та окремих художніх особливостей. Усне та письмове ви­словлювання власної оцінки щодо прочитаного, особистісно-творче його переосмислення

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки

учнів

Знання назв, авторів та змісту художніх творів, рекомендова­них для вивчення напам'ять текстів, окремих фактів біогра­фії письменників

Початкове уявлення про відоб­раження у художньому творі, етичні та естетичні цінності

Уміння виразно, осмислено чи­тати художній текст, виділяти в ньому головну думку; зістав­ляти зображені у творі етичні та психологічні ситуації з влас­ним життєвим досвідом, відпо­відно корегувати свої життєві орієнтації, писати творчі робо­ти різних жанрів

Зміст освіти

Культурологічна лінія

Література як складник культури на­роду, її вплив на формування націо­нальної самосвідомості та її місце у світовій культурі. Зв'язок літератури з іншими видами мистецтв. Відтво­рення в літературі історії країни, на­родних традицій, звичаїв, обрядів, ду­ховного пошуку інтелігенції у різні часи. Світова культура та її загальний розвиток. Взаємозв'язок національної та світової культур. Літературний твір як явище національної культури та певної культурної доби. Література як скарбниця духовності, священні кни­ги різних релігій як пам'ятки літера­тури та духовної культури; відобра­ження національних, конкретно-істо­ричних та загальнолюдських ціннос­тей у художніх творах різних жанрів, їхній вплив на суспільне життя

Літературознавча лінія

Теоретико-літературознавчі поняття: оригінал і переклад; тема та головна думка твору, сюжет і композиція, епізод; мандрівні сюжети, запозичення, ху­дожній образ, художня деталь, літе­ратурний герой, головний і другоряд­ні герої;

рима, ритм, розмір вірша, строфа; портрет, пейзаж, інтер'єр; епітет, порівняння, метафора, гіпербо­ла, алегорія, уособлення; міф, героїчний епос, народна казка, легенда, приказка, прислів'я, загадка; літературна казка, байка, балада, вірш, рубаї, поема, оповідання, повість, ро­ман, притча; гумор, сатира

Знання основних теоретико-літературних понять і вміння оперувати ними в процесі чи­тання оригінальних і переклад­них художніх текстів; уміння визначати в прочитаному творі тему, основні проблеми голов­них і другорядних героїв, ху­дожні описи; розрізняти сюжет і композицію, основні жанри. Початкове уявлення про літе­ратурний процес

□ формування гуманістичного світогляду, духовного світу лю­дини, її моральних та естетичних цінностей, особистісних рис громадянина України, який сприймає і поділяє націо­нальні та загальнолюдські цінності, відчуває свою прина­лежність до європейської спільноти.

Старша школа

Навчання літератури у старшій школі полягає в заохочен­ні школярів до читання художньої літератури, ознайомлення з фундаментальними цінностями культури; у формуванні гуманістичного світогляду особистості, сприянні розширенню культурно-пізнавальних інтересів, вихованню в учнів поваги до своєї та інших культурних традицій.

Відповідно до Державного стандарту базової і повної за­гальної середньої освіти МОН України 03.02.2004 оголоси­ло Всеукраїнський конкурс навчальних програм і підручників для 5 — 9 та 10 —12 класів.

58

Літературний компонент. Українська література. Зарубіжна літера­тура. Літератури національних меншин

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Аксіологічна лінія

Літературознавча лінія

Культурологічна лінія

Зміст освіти

Художні тексти, розмаїття їх­ньої жанрово-родової специ­фіки та морально-етичних про­блем, що надає можливість для психологічного аналізу люд­ських взаємин і вчинків; твори, що репрезентують різні етапи літературного процесу, культур­но-літературні традиції народів України та зарубіжних країн. Художній твір у контексті істо-рико-літературного процесу, йо­го смислова та естетична ціліс­ність, художня специфіка. Об­говорення проблематики твору, аргументоване усне та письмо­ве висловлювання своїх суджень щодо прочитаного

Основні роди та жанри літе­ратури. Провідні художні літе­ратурні напрями, течії та стилі. Тематика та проблематика тво­ру, конфлікт; фабула, основ­ні сюжетні та позасюжетні еле­менти

Художня література в контексті національної та світової куль-

Ліричний герой, образ автора, система художніх образів тво­ру, мотив, символ, «вічні» об­рази Підтекст Іронія, гротеск

Знання змісту, проблематики та най­важливіших особливостей поетики художніх текстів, рекомендованих для вивчення напам'ять художніх творів, літературно-критичних, публіцистич­них та науково-популярних статей; біографічних відомостей про письмен­ника та його світогляд. Розуміння ці­лісної картини художнього світу та представленої в ньому авторської кон­цепції, етичних та естетичних ціннос­тей, відображених у художньому тек­сті; художній текст як твір мистецтва слова та джерело духовного багатства особистості

Вміння аналізувати та інтерпретува­ти зміст твору, суть морального конф­лікту та власну етичну позицію щодо нього, співвідносити порушені у творі проблеми з власним життєвим досві­дом, розв'язувати творчі завдання різних типів

Розуміння значення літератури та культури для духовного розвитку люд-

Знання літературознавчих понять, вміння оперувати ними в процесі оп­рацювання оригінального та переклад­ного тексту. Уміння орієнтуватися в жанрово-родовій специфіці вивчення художніх творів; розрізняти сюжет і фабулу; виділяти сюжетні та позасю­жетні елементи, аналізувати головний конфлікт, зображувальио-виражальні засоби художньої мови в оригіналь­них та перекладних творах, художній підтекст образів, деталей, мотивів

Продовження табл.

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
тури, її взаємопов'язаність з релігією, філософією, естети­кою, літературною критикою, різними видами мистецтв Відображення характеру наро­ду в національній літературі та культурі Традиції і новаторство в літе­ратурі та культурі Діалог культур, його вплив на літературний процес Зв'язок літературних напрямів і течій з естетичним пошуком митців інших видів мистецтв	ства; про основні етапи розвитку куль­тури, про спільні закономірності роз­витку різних видів мистецтв та сучасні тенденції в національній і світовій культурі

Навчальна програма — навчальне видання, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення певного навчального пред­мета, курсу, дисципліни, розвитку та виховання особистості згідно з державними стандартами освіти та навчальних планів.

Навчальна програма на основі концепції вивчення предме­та формулює мету й завдання опанування змісту навчального предмета відповідно до його місця й ролі в загальній системі навчально-виховного процесу, встановлює перелік та основний зміст розділів, тем, окремих питань, що вивчаються в кожному році навчання.

Навчальна програма супроводжується пояснювальною за­пискою, в якій розкриваються найважливіші завдання вивчен­ня навчального предмета, особливості організації і методів його вивчення. Основний зміст освіти, що визначається навчальною програмою, конкретизується в підручниках і навчальних по­сібниках (зокрема електронних) для учнів.

Навчальна програма повинна бути зорієнтована на резуль­тат навчальної діяльності учнів.

Орієнтовна структура навчальної програми:

1. Пояснювальна записка

а) вступ: мета і завдання навчального предмета;

б) характеристика структури навчальної програми;

в) особливості організації навчально-виховного процесу;

г) критерії оцінювання навчальних досягнень;

д) рекомендації щодо роботи з програмою.

2. Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень:

Клас (загальна кількість годин', кількість годин на тиждень, резерв­ний час)

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розділ (кількість годин) Тема (кількість годин) Зміст навчального ма­теріалу теми	описує наводить приклади пояснює
Перелік практичних і лабораторних робіт, лабораторного прак­тикуму	порівнює дотримується правил характеризує класифікує спостерігає аналізує використовує оцінює показує на карті висловлює судження розв'язує обґрунтовує та ін.

Можливі додатки:

□ міжпредметні зв'язки;

□ тематика екскурсій (орієнтовні об'єкти);

□ переліки навчальної літератури, додаткової літератури для
читання, навчально-методичної літератури.

Програма, яку затвердило МОН України із зарубіжної літе­ратури (керівник авторського колективу Ю. Ковбасенко), з'я­вилася окремим виданням лише у 2005 році. Обговорення про­грами, що відбулося на сторінках методичної періодики, довело, що вона значно поступається чинним програмам як у змісті, так і в методичному забезпеченні. Доведемо це на прикладі кількох тем програмового матеріалу для 5 класу (див. табл. на с 63).

До зауважень вчителів та вчених-методистів належать такі:

— відсутність казок О. Пушкіна, що входять до «Золотого
фонду світової літератури»;

— наявність філософської лірики Мацуо Басьо, яку п'яти­
класникам ще важко зрозуміти. У попередніх програмах ця
тема вивчалася у 8 класі;

— має місце і фактична помилка. У рубриці «Теорія літе­
ратури» до розділу, присвяченого творчості Мацуо Басьо, про­
понується дати визначення поняття хоку і назвати його жан­
рові ознаки. Але хоку — це лише строфа, за допомогою якої
Мацуо Басьо відкрив жанр японської поезії хайку. Наведемо
визначення відомого літературознавця М. Конрада: «Хайку —
це жанр японської поезії, який використав строфу хоку»;

— зміст вірша Р. Бернса «Чесна бідність» не відповідає
вимогам часу, і зовсім не зрозуміло, який сенс вчити його на­
пам'ять;

Зміст навчаль­ного матеріалу	Державні вимоги	Виявлені недоліки
Вступ Література і фольклор — скарбниця духовних багатств люд­ства. Фольк­лор — усна народна твор­чість. Прислів'я та приказки — малі жанри фольклору, джерело на­родної муд­рості	Учень: називає перелік літературних творів, які вивчатимуться про­тягом навчального року; обґрунтовує сенс вислову «літе­ратура і фольклор — скарбни­ця духовних багатств людства»; наводить приклади кількох при­слів'їв та приказок різних на­родів світу; розпізнає, пояснює і порівнює прямий та переносний зміст ви­вчених прислів'їв і приказок. Теорія літератури (ТЛ). Нази­ває малі жанри фольклору: при­слів'я, приказки	1. У змісті навчаль­ного матеріалу відсутні загадки — найулюбленіші в учнів малі жанри фольклору 2. Навіщо п'яти­класнику називати перелік літератур­них творів, які ви­вчатимуться про­тягом навчального року і який в цьо­му сенс? Чи ви­кличе така робота зацікавленість уро­ком і скільки на це потрібно витратити часу?
Народна казка Казка як жанр фольклору. Зображення в ній життя, поглядів і характеру народів, мрій, бажань і сподівань її творців. Боротьба добра зі злом — головний конфлікт народної казки. Реальне та фантастичне в ній. Казка про тварин — один із найдавніших різновидів казки. Брати Грімм. «Пані Метелиця». Брати Грімм — відомі збирачі німецьких народних	Учень: переказує зміст казки «Пані Метелиця»; висловлює судження про по­вчально-виховний характер на­родної казки; визначає головний конфлікт на­родної казки (боротьба добра зі злом); дає оцінку персонажам казки з огляду на їхні вчинки та мо­ральні риси; виразно читає каз­ку (зокрема, в особах); пояснює, чому братів Грімм на­зивають збирачами, а не автора­ми казок; перелічує назви 2 — 3 найвідоміших казок, записа­них братами Грімм («Хороб­рий кравчик», «Гензель і Гре-тель» та ін.); розкриває своєрідність кон­флікту казки «Пані Метели­ця»: різне ставлення її героїв до праці та інших людських цінностей і чеснот: поваги до старших, шанування не лише ма­теріальних (дочка), а передовсім духовних і моральних ціннос­тей (пасербиця);	1. Процес вивчення першого твору у п'ятому класі по­винен розпочинати­ся саме читанням казки, а потім її переказом! Учень 5 класу за час вивчення од­нієї казки не може опанувати такої кількості понять: конфлікт, персонаж, реальне, фантастич­не, повчально-ви­ховний характер, моральні риси, герой, людські цінності і чесноти, духовні і моральні цінності, людські риси, зачин, кінцівка, повтори, оригінал і переклад, народна казка, «мандрівний сюжет»

Продовження табл.

Зміст навчаль­ного матеріалу	Державні вимоги	Виявлені недоліки
казок. Точність фіксації, дбайливе ставлення до оригіналу. Уславлення любові до праці та інших людських чеснот у казці «Пані Мете­лиця»	дає оцінку людським рисам пер­сонажів казки з огляду на їхні вчинки, ставлення до роботи, інших людей та ін.; усно переказує вибрані епізоди казки «Пані Метелиця»; ТЛ. Наводить приклади типової побудови казки: зачин, кінцівка, повтори (часто — трикратні) тощо; дає визначення понять оригінал і переклад, народна казка, «мандрівний сюжет»
Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...» Йоган-Вольф-ганг Ґете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього»	Учень: аналізує вірш Алкмана як один із перших у світовій літературі поетичних пейзажів, що навію­ють читачеві певний настрій: відчуття душевного спокою, уми­ротворення; аналізує вірш Ґете як суголосний поезії Алкмана, знаходить певні риси в обох творах (образи гірських вер­шин, сонних птахів, створення настрою спокою)	Чи може учень проаналізувати вірш Алкмана, якщо з теоретико-літера-турних понять від­повідно до програ­ми він обізнаний лише з малими жанрами фолькло­ру, оригіналом і перекладом, народ­ною казкою, «ман­дрівним сюжетом», антитезою, драма­тичним твором? У авторів програми немає також жод­них підстав вводи­ти в державні ви­моги до учня й ана­ліз віршів М. Лєр­монтова, Ф. Тютче­ва, Р. Бернса

—не простежується система запропонованих теоретико-літе-
ратурних понять, яка повинна бути спрямована на підготовку
учнів середніх класів до аналізу художніх творів, що вивча­
тимуться учнями старшої ланки;

—у змісті навчального матеріалу не відбито зв'язків його
з існуючими видами мистецтва, — міжлітературними, міжпред-
метними, що, безперечно, збіднює сам зміст;

—у рубриці «Для вивчення напам'ять» пропонуються лише
три вірші. Це зовсім не сприяє розвиткові пам'яті, усного мов­
лення, виразного читання;

— не розплановано уроків позакласного читання;

— у додатку 2 «Додаткова література для читання» не ви­
значено творів для позакласного та самостійного читання;

— програми не відповідають основним вимогам, які вису­
нуло МОН України, а саме: у пояснювальній записці програ­
ми не визначено особливостей організації і методів вивчення
предмета; у додатках відсутні міжлітературні зв'язки, темати­
ка екскурсій (орієнтовні об'єкти), перелік навчальної та на­
вчально-методичної літератури.

Запропонований аналіз дає підстави стверджувати, що ав­тори програм не зробили якісного аналізу наявних програм, щоб уникнути недоліків і використати найкращі досягнення. Тому нові програми як за змістом, так і за методичним апара­том є кроком назад у системі літературної освіти України.

У додатку № 1 Інформаційного збірника МОН вміщено визначення підручника:

Підручник — навчальне видання, яке систематизовано відтворює зміст навчального предмета, курсу, дисципліни відповідно до офіційно затвердженої або експерименталь­ної навчальної програми.

Відповідно до мети й завдань навчання та рівня освітньої підготовки учнів підручник остаточно визначає обсяг і систе­му знань, якими треба оволодіти.

Вимоги до змісту підручника

Підручник повинен містити систематизований виклад на­вчального матеріалу, що відповідає навчальній програмі з пев­ного предмета, а також вимогам до структури, обсягу і ступе­ня науковості розгляду матеріалу, співвідношення його розді­лів, параграфів з одиницями навчального часу, що відводить­ся на вивчення матеріалу.

Підручник у доступній для учнів формі має розкривати суть основних наукових ідей, законів, понять та їхніх зв'язків із суспільно-економічним розвитком країни і духовним життям суспільства, практичним застосуванням у сфері матеріально­го виробництва, містити відомості про визначальні галузі гос­пода та | и обслуговування, найбільш поширені ви­робничі і технологічні процеси.

При цьому необхідно забезпечити коректність уведення наукових понять, їх відповідність узвичаєній термінології та символіці.

Підручник повинен містити стислі відомості з історії на­уки, культури, щоб дати уявлення про еволюцію наукових ідей, відкриття, взаємозв'язок науки, виробництва та соціальної прак-

тики, ролі діячів науки, передусім вітчизняних учених, у по­шуку наукової істини.

Зміст підручника має забезпечувати зв'язок із життям, бути спрямованим на формування особистості школяра, розвиток його здібностей та обдаровань.

Матеріал підручників з предмета, що вивчається протягом кількох років, повинен мати логічну послідовність і являти собою цілісну систему з урахуванням внутріпредметних і міжпредметних зв'язків.

Підручник повинен бути цікавий для учнів, написаний мо­вою, що відповідає можливостям засвоєння його змісту учня­ми певної вікової категорії на належному рівні і за встановле­ний час, інтерпретувати навчальний зміст у доступній їм формі, містити систему завдань, посильних для школярів, і відпові­дати рівню їхнього розвитку, попередній загальноосвітній підго­товці та життєвому досвіду, не допускати при цьому при­мітивного спрощення та наукової вульгаризації змісту.

Рівень доступності підручника повинен бути такий, щоб учень міг успішно використовувати його для самостійного вивчення навчального матеріалу, при цьому можливе вико­ристання додаткових засобів навчання: аудіовізуальних мате­ріалів, компакт-дисків, наочних посібників, карт тощо.

Вимоги до структури підручника

Підручник повинен мати зміст з нумерацією сторінок, де чітко відображається рівномірний розподіл матеріалу, просте­жується наочно-логічний його розвиток. У змісті підручника доцільно виокремити такі структурні елементи, як-то: вступ, висновки, узагальнювальні тексти, схеми, таблиці, завдання на систематизацію та самооцінювання навчальних досягнень учнів. Підручник повинен мати додатки: словник, тлумачний слов­ник технічних термінів, довідкові таблиці даних, список сучас­ної додаткової літератури, алфавітний покажчик.

Доцільно, щоб кожен розділ підручника відповідав одній навчальній темі. Якщо розділ містить кілька навчальних тем, то це повинно бути відображено в його назві. Крім того, підруч­ник має містити попередні структурні складники (які треба вивчити), зв'язок з попереднім матеріалом та завершальні структурні складники (підсумок, узагальнювальна таблиця або схема, інтегруюча ситуація та ін.).

У межах одного розділу бажано чергувати види діяль­ності (практичні роботи, спостереження, вправи, запитання та ін.). Ці види діяльності мають сприяти набуттю навичок та вмінь (пізнавальних, практичних, життєвих).

Вимоги до навчально-методичного апарату підручника

Підручник повинен виконувати функції управління пізна­вальною діяльністю школярів, містити рекомендації щодо спо­собу вивчення пропонованого матеріалу, сприяти розвиткові творчої активності школярів та формуванню в них умінь са­мостійно застосовувати набуті знання на практиці. На це тре-ба спрямувати спеціальні завдання для самостійної роботи над текстом та ілюстраціями підручника.

Для розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів до підручника слід ввести завдання і вправи, що формують за­гальні теоретичні та практичні навички розумової і фізичної праці.

Диференційовані письмові вправи подаються з поступо­вим ускладненням та із зазначенням рівня їхньої складності.

Під час створення підручників бажано передбачити засто­сування інформаційно-комунікаційних засобів у навчально­му процесі, вивчення окремих розділів або в цілому предме­тів у школі із застосуванням комп'ютерної техніки.

Підручник необхідно ілюструвати методично доцільними схемами, кресленнями та іншим графічним матеріалом, спря­мованим на розкриття змісту основного матеріалу, доповнен­ня й конкретизацію його. Ілюстративний матеріал може мати самостійне інформативне навантаження, посилювати емоцій­ний вплив підручника і таким чином сприяти підвищенню ефективності сприймання і засвоєння навчального матеріалу.

Художнє й технічне оформлення підручника повинно відпо­відати санітарно-гігієнічним вимогам до навчальних книжок для загальноосвітніх навчальних закладів.

У 2005/2006 н. р. п'ятикласники отримали нові підручни­ки, які були визнані призерами конкурсу. Упродовж наступ­них одинадцяти років триватиме апробація підручників для кожного наступного класу. Щоб визначити найкращий, необ­хідно провести ретельний аналіз наявних підручників, вра­ховуючи основні вимоги, встановлені МОН України, а також критерії, розроблені методистами-науковцями.

Для прикладу розглянемо підручник «Зарубіжна літерату­ра» для 5 класу (автори Л. Мірошниченко та Ж. Клименко).

Загальна модель підручника створювалася на наукових за­садах: методологічних (цілісність, структурність, взаємовплив, ієрархічність, науковість, зв'язок навчання та виховання, на­станова на розвиток учня, аналіз твору в єдності форми та змісту) і методичних (особистісний характер читацької та лі­тературно-творчої діяльності учня, зв'язок літератури із за-

конами художнього мислення, єдність літературного і творчого розвитку).

Особлива увага приділялася критеріям, що визначають цілісну композицію твору. Такими критеріями є:

—високий художньо-естетичний рівень;

—гуманістичний зміст, що сприяє духовному самовизна­
ченню учнів;

—висока педагогічна цінність і значний виховний ефект;

—яскраво виражена репрезентативність;

—психологічна відповідність конкретному віковому періоду;

—якісний літературний переклад та визначений обсяг ви­
дання.

Провідною ідеєю підручника є ідея формування творчого читача, котрий, прямуючи шляхом відкриттів, випробувань і прозрінь, відчуває радість спілкування з літературним твором як естетичним явищем.Крім того, важливим є орієн­тир на плекання особистості, здатної до самореалізації в су­часному полікультурному просторі України, яка усвідомлює, що перекладна література — це «...золотий міст зрозуміння та спочування між нами і далекими людьми, давніми поколін­нями» (І. Франко).

Композиція підручника підпорядкована формі подорожі, запрошення до якої п'ятикласники одержують на першій сторінці. Замість академічного вступу, який, звісно, не може привабити вчорашніх учнів початкової школи, пропонується зустріч із провідниками до літературних скарбів різних на­родів. Разом із Пані Метелицею учні прямуватимуть до дже­рела народної мудрості. На гостину до літературної казки їх запросить працелюбна Попелюшка. На крилах чарівного коня Пегаса вони перелітатимуть від однієї країни до іншої, аби почути голоси найкращих поетів світу. А завдяки веселому Тому Сойєру завітають до літературного Світу дитинства. Ідея подорожі в часі і просторі втілена і в ілюстративному оформ­ленні підручника. Одна з його родзинок — розміщення на форзаці дитячих малюнків, які не лише допоможуть вчителеві організувати роботу з програмовими творами, а й, на наш по­гляд, наблизять підручник до читачів. Адже всі вони зможуть побачити улюблених героїв очима не просто своїх сучасників, а однолітків з різних куточків України, вступити з ними у творчий діалог. Багато хто з п'ятикласників серед юних ілю­страторів впізнає учнів рідної школи. Автори прагнули різни­ми засобами зробити так, щоб у центрі підручника з літе­ратури був ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ ЧИТАЧ, для якого зустрічі з художніми творами є неодмінною умовою духовного зро­стання.

Хрестоматійну частину представлено творами у кращих перекладах, більшість із яких подаються у повному обсязі (окрім визначених програмою для вивчення у скороченому варіанті). До підручника введено також тексти мовою авто­ра — вірші Р. Бернса, Й.-В. Ґете, М. Лєрмонтова, Ф. Тютчева. У більшості посібників і підручників (зокрема й адресованих учням) подається неадаптований оригінал твору Р. Бернса «Чесна бідність», який репрезентує давньошотландську мову, що унеможливлює його читання не лише п'ятикласниками, а й досвідченішими знавцями сучасної англійської мови. У цьо­му підручнику запропоновано адаптацію оригіналу з відповід­ними коментарями, яка може прислужитися для опрацюван­ня у спеціалізованих школах.

Коментуванню надається неабияке значення, оскільки в багатьох випадках без нього неможливе адекватне сприйнят­тя будь-якого твору, а тим паче інокультурного. Використано різні види коментарю залежно від специфіки конкретного тексту: виноски, внутрішньотекстові примітки (у статтях), позатекстові коментарі (розміщені наприкінці або на початку твору), виділення фрагментів тексту зміною шрифту. Так, аби полегшити сприйняття хайку¹, застосовано принцип, за яким складали японські антології, — поділ на чотири розділи. їм передують невеличкі коментарі, що спрямують учнів на осмис­лення сезонних слів. Роль своєрідних коментарів виконує і художнє оформлення, мета якого — стилізація сторінки підруч­ника в дусі творців хайку. Такий прийом покликаний до­помогти активізувати фантазію учнів, ввести їх в атмосферу давньої Японії. Зображальне коментування використане і для привернення уваги учнів до національної приналежності авто­рів. Цьому сприятиме виділення особливим шрифтом назви їхньої батьківщини.

Розміщені в підручнику статті про письменників — невели­кого обсягу й відповідають насамперед двом вимогам: сприяти зацікавленню учнів особистістю й творчістю автора, підготувати їх до сприйняття запропонованого твору. Запитання та завдання до таких статей допомагатимуть учням запам'ятати й осмис­лити важливі факти з біографії митця, історії виникнення твору, усвідомити його роль у розвитку національного та світо­вого письменства. Відомості з теорії літератури подаються

'Зважаючи на суперечність між медитативним характером, значною культурологічною віддаленістю від українського читача цієї лірики і недостатньо розвиненим абстрактним мисленням молодших підлітків, це завдання є надзвичайно складним.

двічі: у статтях рубрики «Із секретів літературознавства»

і в словничку літературознавчих термінів. Це сприятиме більш ефективному засвоєнню понять (спочатку учні осмислюють їх докладне пояснення, у подальшому для повторення зверта­ються до стислого тлумачення в словниковій статті). Стаття «Про оригінал і переклад» покликана допомогти учням усві­домити, що перекладний твір є результатом праці двох творців.

Щоб зручно було орієнтуватися в підручнику, методичний матеріал структуровано за різноманітними рубриками. Най­важливішою з них є рубрика «Прагнемо бути творчими чита­чами»,в якій подано запитання і завдання, спрямовані на літе­ратурний розвиток читача. Вони різні за типами (репродук­тивні, пошукові, проблемні, практичні), за характером (індук­тивні й дедуктивні), за рівнями складності, щоб учитель міг здійснювати диференційований підхід до учнів. Розробляю­чи їх, автори умовно виокремили такі підрубрики: вчимося виразно читати, розвиваємо мовлення, розмірковуємо, теорія літератури, взаємодія мистецтв, літературна ігротека. Назвемо лише деякі із завдань: підготовка інсценізацій, пере­каз текстів (докладний, стислий, вибірковий, творчий), скла­дання плану, підготовка ілюстрацій до твору, порівняння фольк­лорних і літературних текстів, твору літератури та його екра­нізації, порівняльна характеристика персонажів, виправлення помилок неуважного читача, аргументація жанрової належ­ності твору, написання творчих робіт, розв'язування завдань літературних вікторин тощо. Виконати їх допоможуть реко­мендації, поміщені в рубриці «Ваш порадник»(«Як підготу­ватися до виразного читання тексту», «Як порівнювати тво­ри», «Як підготувати відгук на художній твір» тощо).

Наприкінці розділу як підсумок вивчення творів значного обсягу заплановано рубрику «Підсумовуємо вивчене»,яка допоможе вчителеві в організації завершального етапу в ро­боті над твором.

У рубриці «Цікаво знати»подано літературознавчі, етно­графічні, історичні та перекладознавчі відомості, які містять фонові знання, необхідні для розуміння твору, або слугують відповіддю на природні для творчого читача запитання, на­приклад такі:

— Чому в казці Ш. Перро замість кришталевих з'явилися
соболеві черевички?

— Чим можна пояснити той факт, що у збірках братів Грімм
і Ш. Перро трапляється чимало схожих казок?

Принципово важливим є введення до підручника двох екс­клюзивних рубрик, при першій зустрічі з якими учні озна-

йомляться з їхніми візитками. Підручник спеціально сплано­вано таким чином, що в «Запрошенні до подорожі» окреслено лише її найважливіші орієнтири, а не розкрито всі напрями. На першому уроці п'ятикласника не варто навантажувати деталізованою інформацією про розгалужену структуру по­сібника. Значно ефективнішою може бути тактика поступово­го відкриття таємниць.

Одна з нових рубрик має назву «Світова література очи­ма українських письменників».Саме завдяки їй учні дізна­ються, що видатні українські майстри слова завжди прагнули розповісти читачам про здобутки світового красного письмен­ства. В їхній творчій спадщині чимало віршів, присвячених зарубіжним письменникам, творам різних національних літе­ратур, висловів про значення кращих зразків світової літера­тури для розвитку людства. Ця рубрика, — маленький, але, на наш погляд, важливий крок до усвідомлення ролі перекладної літератури як могутнього чинника в духовному поступі ук­раїнського народу. Узагалі ж, взаємопов'язаному вивченню зарубіжної та української літератур у підручнику приділено особливе місце, матеріали щодо реалізації міжпредметних зв'язків пронизують усі його структурні компоненти. Друга но­ва рубрика — «Літературними куточками планети».її ме­та — представити учням найславетніші пам'ятні місця, збере­жені або створені на знак великої шани до шедеврів літерату­ри та її творців. Це і музеї, і пам'ятники письменникам, і скульп­турні зображення літературних героїв. Навіщо учням знати про ці своєрідні культурні острівки, які є гордістю цілих націй? У наш надміру практичний час, коли, на жаль, багато хто зі старшокласників нехтує літературою як предметом, який «не знадобиться» в подальшому житті, необхідно ще з 5 класу вести роботу, спрямовану на усвідомлення учнями важли­вості перекладної літератури для формування гармонійної особистості, її значення для повноцінного розвитку суспіль­ства. Саме тому вже молодшим підліткам пропонуємо замис­литися: чому різні народи з великою шаною зберігають пам'ят­ні місця, пов'язані з фольклором і літературою.

Завершити роботу навчального року допоможуть сторінки під назвою «Підбиваємо підсумки подорожі»,мета яких — не просто озирнутися на пройдене, а підвести учнів до думки, що кінець 5 класу — це лише невеличка зупинка на шляху творчо­го читача, а попереду — нові відкриття і читацькі перемоги.

Процес творення підручника триває.

Поступово впродовж останніх 20 років на кафедрі методи­ки викладання світової літератури Національного педагогіч-

ного університету імені М. П. Драгоманова склалася досить поширена методична школа «Теорія і технологія викладання зарубіжної літератури».

Сьогодні ЇЇ представляють 2 доктори педагогічних наук, 15 кандидатів педагогічних наук зі спеціальності теорія і мето­дика навчання (зарубіжної літератури), а також численна ко­горта вчителів з різних регіонів України.

Зазначені досягнення в галузі педагогічної науки зумов­лені продуктивною педагогічною і науковою діяльністю докто­рантури та аспірантури, що плідно працюють при кафедрі з 1985 року. Сьогодні тут результативно проводять свої дослі­дження 6 докторантів та 12 аспірантів.

З 1990 р. авторська школа професора Л. Мірошниченко офіційно визнана вченою радою НПУ імені М. П. Драгомано­ва. Наукова концепція вченого формувалася в межах київ­ської, московської та ленінградської методичних шкіл.

Серед новаторських ідей, які розроблялися представника­ми школи вже у перші роки її існування, можна назвати ті, що стосуються спільних проблем у навчанні української, ро­сійської та зарубіжної літератур. Вони втілені, зокрема, в до­слідженнях О. Куцевол «Особливості вивчення епіграфова-них творів», О. Ісаєвої «Формування світогляду старшоклас­ників при вивченні художнього твору», О. Орлової «Специфіка вивчення ліричних творів».

Спектр проблем для вивчення збагачувався, і значна части­на нових напрямків вітчизняних методичних досліджень по­чала формуватися з уведенням курсу «Зарубіжна літерату­ра» до навчальних програм середніх закладів освіти (1992). Адже Україна була першою у світі державою, яка впровадила предмет, що відкривав можливості учням середніх загально­освітніх закладів опановувати найкращі здобутки світового письменства. Із переглядом Концепції літературної освіти в Україні процес коригування методичних ідей школи Л. Мірош­ниченко зберігає внутрішній потенціал. А це означає, що кож­не нововведення в сучасній філософії освіти не залишається поза увагою вчених, які прагнуть оптимізувати, за тверджен­ням Д. Наливайка, розвиток тих предметів, що розширюють обрії світобачення нашої молоді, розробляти такі технології навчання зарубіжного мистецтва слова, які дають можливість найбільшою мірою задовольняти потреби учнів за умови но­вої культурної, політичної, ідеологічної, суспільної, соціальної ситуації.

Підтвердженням того є поява досліджень, кожне з яких можна назвати новаторським у вітчизняній методиці. Напри-

клад, дисертації А. Мартинець «Формування поняття «націо­нальний образ-персонаж» на уроках зарубіжної літератури», Л. Удовиченко «Особливості вивчення християнських образів зарубіжної літератури в загальноосвітній школі», Ж. Клименко «Взаємозв'язане вивчення зарубіжної та української літера­тури в 5 —8 класах загальноосвітньої школи», Т. Матюшкіної «Використання логічних схем-конспектів як засіб підвищен­ня ефективності вивчення зарубіжної літератури», А. Вітченка «Удосконалення літературного розвитку школярів засобами театрального мистецтва», Ю. Дишлюк «Формування оратор­ських умінь у процесі вивчення зарубіжної літератури» тощо. Поряд із проблемами забезпечення навчального процесу в середніх загальноосвітніх школах постала магістральна про­блема фахової підготовки вчителя зарубіжної літератури у вищому навчальному закладі. Зусилля засновника школи було спрямоване на формування фахової готовності студентів-філо-логів до викладання світової літератури. Як наслідок — з'я­вився підручник для студентів зі спеціальності «Зарубіжна література», що стало знаковою подією в історії становлення не лише авторської школи, а й розвитку вітчизняної методич­ної науки. У цьому виданні було сформульовано таку науко­ву концепцію: ефективність процесу формування фахової готовності студентів-філологів до викладання світової літера­тури залежить від відповідності розробленої методичної сис­теми науково-теоретичного і практичного навчання вимогам викладання шкільної дисципліни «Зарубіжна література». Складність і своєрідність цього процесу полягають у тому, що фахова діяльність учителя світової літератури характе­ризується багатогранністю, яка потребує різноманітних мето­дів, прийомів і форм науково-теоретичної та практичної під­готовки.

Концепція враховує основні положення сучасної методо­логії і заснована на діяльнісному та системному підходах. Різні аспекти проблеми науково-теоретичного і практичного забез­печення процесу вивчення зарубіжної літератури розроб­ляються з урахуванням магістральних концептуальних поло­жень.

Результати досліджень, що проводяться в межах наукової школи, лягли в основу формування таких наукових концепцій:

— технологія розвитку читацької діяльності старшоклас­ників є продуктивною за умов урахування специфіки читан­ня як виду естетичної рецепції, впровадження комп'ютерних технологій навчання, застосування інтерактивних видів і форм роботи, організації дослідницької діяльності (О. Ісаєва);

—теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів
у старших класах загальноосвітніх шкіл має враховувати
специфіку художнього перекладу, розкриття феномена іно-
культурності, впровадження в практику викладання елементів
порівняння оригіналу й перекладу (Ж. Клименко);

—ефективність технології вивчення образів-персонажів у
шкільному курсі зарубіжної літератури старшої школи забез­
печується впровадженням спеціальних груп навчальних зав­
дань на різних етапах сприйняття, аналізу та інтерпретації
образів-персонажів з урахуванням контексту, різних аспектів,
специфіки літературного напряму (Л. Удовиченко);

—теорія і технологія літературної освіти майбутніх учи­
телів світової літератури (В. Бабенко);

—теорія і технологія підготовки майбутніх учителів літера­
тури до науково-дослідної та інноваційної діяльності (О. Кос-
тюк);

—теорія і практика формування професійної готовності
майбутніх учителів зарубіжної літератури до організації чи­
тацької діяльності учнів (Т. Чередник);

—теорія і технологія вивчення світової драматургії в курсі
«Зарубіжна література» (А. Вітченко).

Ці напрями не вичерпують усіх теоретичних пошуків мето­дичної школи. Вони представлені працями вчених, позиція яких має самоцінне значення і творчо збагатила методику вивчення зарубіжної літератури. Аргументом щодо вибору визначених напрямів роботи є прагнення вчених через посередництво за­рубіжної літератури прилучати молоде покоління до скарбів духовної культури людства, сприяти загальнодержавній інте­грації України у світовий культурний простір, інтенсифікувати процес розвитку національної літератури та культури.

Вірогідність результатів наукових пошуків підтверджуєть­ся продовженням вивчення аспектів методики та розробкою нових. Це позначається на кандидатських дисертаціях, які го­туються на кафедрі: А. Мельник «Літературний розвиток учнів 5 — 7 класів у процесі навчально-ігрової діяльності»; А. На-горна «Методика застосування філософських джерел у про­цесі вивчення зарубіжної літератури (9—11 класи)»; Ю. Глєбо-ва «Методика використання наочності в процесі формування теоретико-літературних понять в учнів 5 — 8 класів на уроках зарубіжної літератури»; О. Дем'яненко «Системний підхід до розвитку творчої особистості учнів у процесі вивчення зару­біжної літератури (5 — 8 класи)»; О. Бицько «Методика ви­вчення творів східної літератури в загальноосвітній школі»; І. Волинець «Методика використання матеріалів літератур-

ного краєзнавства у процесі вивчення зарубіжної літерату­ри»; К. Таранік-Ткачук «Методика застосування стилістично­го аналізу художнього твору в процесі вивчення зарубіжної літератури»; В. Сова «Методика застосування історичних джерел у процесі вивчення зарубіжної літератури».

Послідовники школи професора Л. Мірошниченко активно утверджують демократичну концепцію у навчанні загалом та літератури зокрема.

Робота методичної школи будується на чітко вивірених наукових засадах, зокрема таких:

1. Збереження наукових традицій, які існують від часу ви­
никнення методики як науки. Ці традиції є джерелом влас­
них сил та енергії, стимулом до пошуку.

Повсякденне життя вчених-методистів — вічний творчий пошук в одночасному існуванні минулого і майбутнього, який дає можливість не лише використовувати давні традиції ме­тодики вивчення літератури, а й з урахуванням вимог часу, нових пріоритетів навчально-виховного процесу робити акцент у процесі формування особистості на розвитку її природних здібностей засобами мистецтва слова.

2. Розробка змісту і технологій навчання літератури має
здійснюватися на основі нової методології, яка містить фунда­
ментальні положення визнаних наук: літературознавства,
лінгвістики, педагогіки, вікової та педагогічної психології, філо­
софії, суспільствознавчих наук тощо. Такий критерій був од­
ним з основних у розробці науковцями кафедри програм із
зарубіжної літератури та науково-методичного комплексу для
забезпечення навчально-виховного процесу.

3. Література має вивчатися як складова духовної та ху­
дожньої культури, феномен мистецтва. При цьому утверджуєть­
ся положення — світова художня творчість має бути пред­
ставлена найвидатнішими її діячами, значущість творчості яких
в кожній національній літературі певного періоду є визна­
чальною. Але орієнтуватися вчитель має на свідомість україн­
ського читача. Тому активно розробляються питання впрова­
дження елементів компаративістики, загальнолюдських та на­
ціональних аспектів навчання.

4. Принциповою є і мета навчального курсу — формування
творчого читача з критичним мисленням. Тому представники
методичної школи, спираючись на понад 40-річний досвід тео­
ретичного і практичного вивчення питання, неодноразово на­
голошували на тому, що шкільний курс літератури не пови­
нен містити значної кількості товстих романів. Така позиція
довела свою результативність. Вчені переконують у необхід-

ності врахування такої ідеї вагомими аргументами. По-перше, відведена кількість годин на вивчення зарубіжної літератури не дає можливості досягти глибокого, усвідомленого, високо­якісного її осягнення. По-друге, вивчення творів мистецтва слова за уривками не дає змоги реалізувати основний принцип літера­турної освіти — забезпечити повноцінне спілкування з худож­ньою літературою, учнівську інтерпретацію та формування власної позиції.

5. Враховуючи новітні дослідження дотичних наук, інтер­
претація текстів, що вивчаються, повинна будуватися на основі
цілісного сприйняття у єдності форми, змісту та специфіки
читацької рецепції.

6. Вивчення курсу зарубіжної літератури має відбуватися
у взаємозв'язку з вивченням курсу рідної літератури та спів­
відноситися з ним на всіх етапах формування читача. Саме
тому активно розробляються питання формування теорети-
ко-літературних понять та розвитку читацьких вмінь і нави­
чок у процесі вивчення обох курсів.