Характеристика та вимоги до основних компонентів змісту курсової роботи

Курсова робота повинна містити:

1. Титульна сторінка (1 стор.).

2. Зміст (1 стор.).

3. Перелік умовних позначень (у разі потреби).

4. Вступ (2‑3 стор.).

5. Основну частину (близько 20 стор.).

6. Висновки до розділів (1 стор.).

7. Висновки (1‑2 стор.).

8. Список використаних джерел (1 стор.).

9. Додатки (у разі потреби).

1. Титульна сторінка курсової роботиоформлюється за встановленим зразком (Додаток Б) та є першою сторінкою курсової роботи, проте номер на ній не проставляється.

На титульній сторінці послідовно, зверху вниз, розміщуються наступні реквізити:

- повна назва навчального закладу;

- повна назва факультету;

- найменування кафедри;

- тема курсової роботи;

- відомості про автора курсової роботи (із зазначенням курсу, групи, факультету);

- відомості про наукового керівника (із зазначенням вченого ступеня, ученого звання, посади);

- склад комісії із захисту курсових робіт;

- місцезнаходження вузу;

- рік написання роботи.

2. Зміст курсової роботирозташовується на новій сторінці курсової роботи (сторінка не нумерується); містить найменування та номери всіх розділів, підрозділів, висновки до розділів, висновки, список використаних джерел, додатки (за потреби).

Зміст повинен ретельно бути продуманим, таким, що розкриває тему курсової роботи, дозволяє уникнути безсистемності, порушення логіки дослідження, хаотичного нагромадження фактів, дублювання.

Зміст (план) дослідження – це «макет», що відображає структуру, логіку викладу тексту курсової роботи і його посторінкове розташування.

Зміст тексту курсової роботи ділиться на крупні і дрібні частини. Таке ділення, або рубрикація тексту, виявляється в наявності структурних підрозділів і розділів. Ділення роботи на розділи і підрозділи повинно відповідати логіці розкриття теми. Тому, з одного боку, не слід вводити в план структурні одиниці, що не відповідають темі або пов’язані з нею лише побічно, а з іншого боку, пункти плану мають структурно повністю розкрити тему. План курсової роботи – це логічний каркас викладу курсової роботи.

Розділи курсової роботи – це основні структурні одиниці тексту. Назву кожного з них потрібно сформулювати так, щоб вони не виявилися ширшими за тему за обсягом, змістом, відповідали назві, оскільки розділ є тільки одним із аспектів теми, і назва не повинна порушувати цієї підпорядкованості.

Розділи і підрозділи мають заголовки, які повинні відповідати змісту тексту. Розділи зазвичай нумеруються арабськими цифрами (розділ 1, розділ 2). Підрозділи також мають порядкову нумерацію у межах основної частини роботи та позначаються теж арабськими цифрами, тільки через крапку (наприклад: 1.1; 2.1. тощо). Тобто номер підпункту включає номер розділу і порядковий номер підрозділу, розділені крапкою.

Розділи і підрозділи не можуть дублювати один одного за змістом, але разом вони повинні повністю розкривати тему курсової роботи. Підрозділи, на які ділиться розділ, не повинні співвідноситися один з одним як частина і ціле. Заголовки у змісті повинні точно дублювати заголовки в тексті. Не можна скорочувати або подавати їх в іншому формулюванні, послідовності та підпорядкованості порівняно із заголовками в тексті роботи.

Наведемо зразок структури змісту курсової роботи: «Формування творчих здібностей учнів засобами індивідуальних завдань на уроках математики в 5‑х класах» (Додаток В).

3. Перелік умовних позначень(складають за умови повторення термінів у тексті більше трьох разів). Якщо в курсовій роботові використовується специфічна термінологія, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік може бути поданий у курсовій роботі у вигляді особливого списку, який розташовується перед «Вступом». Перелік слід друкувати двома колонками, у яких зліва за абеткою наводяться скорочення, справа – їх детальна розшифровка (Додаток Г).

Загальновідомі скорочення до переліку умовних скорочень не включаються, їх розшифровку слід навести у тексті роботи при першому згадуванні. Наприклад, «… засоби масової інформації» (засоби масової інформації. – далі ЗМІ).

4. Вступ– відображає формулювання основних елементів наукового апарату курсової роботи: обґрунтування актуальності (теоретичний і практичний аспекти) дослідження, ступінь її вивчення в науці та її (теми) наукова значущість, обґрунтування необхідності проведення дослідження та загальна характеристика роботи у такій послідовності: актуальність теми роботи, мета, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження обраної теми, структура роботи.

При обґрунтовані актуальності теми курсової роботислід звернути увагу на те, що робота повинна вирішувати певну актуальну педагогічну проблему, яку важливо чітко виділити.

Обґрунтування актуальності повинне містити соціальний і педагогічний аспекти. При обґрунтуванні актуальності теми студент має право на прояв творчого підходу. Але при цьому в різній послідовності слід підійти до аргументації соціальної значущості обраної теми. Обов’язково слід вказати, які соціальні умови, передумови обумовлюють необхідність розробки даної теми, підтвердити свої твердження посиланнями на офіційні документи.

Необхідно відобразити ступінь вивчення і розробленості досліджуваної проблеми у філософській, психологічній, педагогічній та ін. науках. Обґрунтувати тему курсової роботи з позицій розвитку педагогічної думки на різних етапах її становлення (як обрана проблема трактувалася раніше, які аспекти розглядалися, що вдалося вирішити, що залишилося поза увагою вчених, чому вибраний аспект є актуальним у наш час). Огляд літератури з теми має відтворити ґрунтовне ознайомлення дослідника з науковою літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти істотне, оцінювати раніше зроблене іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані вивченої теми. Матеріали такого огляду слід систематизувати в певному логічному зв’язку і послідовності.

Невід’ємною вимогою до наукового дослідження є логічна відповідність теми, мети, завдань, об’єкта, предмета дослідження його структурі і методам вирішення проблеми. Сукупність завдань повинна відображати мету дослідження. Мета курсової роботи повинна відповідати об'єкту і предмету дослідження. Порушення такої логіки робить курсову роботу хаотичною, не дозволяє бачити повноту вирішення поставлених завдань.

Розглянемо стисло, орієнтуючись на студентів (дослідників-початківців), основні вимоги до елементів дослідницького процесу.

Отже, будь‑яке наукове курсове дослідження починається з визначення мети.

Метакурсової роботи – це прогнозований результат дослідження, тобто мета дослідження полягає в тому, щоб вирішити якусь проблему (отримання нової інформації, наукових фактів за темою курсового дослідження, формулювання закономірностей та обґрунтування найбільш ефективних шляхів навчання й виховання), тому в ній вживаються такі слова: «визначити», «дослідити», «виявити», «встановити», «обґрунтувати», «довести», «перевірити», «розробити» тощо.

Мета не повинна збігатися з назвою роботи. Формулюючи мету курсової роботи, студент повинен не тільки передбачити недоліки і причини їх виникнення в педагогічній практиці, шляхи їх подолання і способи отримання позитивного результату під час вирішення педагогічної проблеми, але й чітко уявляти очікуваний результат, засоби його отримання.

При визначенні мети курсової роботи треба чітко її авторові відповісти на питання:

- у чому полягає сенс, сутність проблеми, що вивчається, який аспект її буде основним;

- чи є в теорії пояснення педагогічному явищу, що вивчається, у чому полягають сильні і слабкі його сторони;

- на що потрібно дати обґрунтовану відповідь;

- чи можна в ході виконання курсового дослідження отримати необхідні дані для розкриття суті проблеми, що вивчається?

Відповідаючи на наведені вище питання, студент може спроектувати основний нерозкритий акцент у проблемі, що цікавить його, що й стане метою його курсової роботи.

Мета наукового дослідження передбачає розв’язання ряду конкретніших завдань дослідження. Завдання дослідження формулюються студентом на основі теоретичного аналізу окресленої проблеми й оцінки стану її розв’язання в шкільній практиці, вони конкретизують мету дослідження.

Завданнякурсової роботи відображають основні шляхи й етапи досягнення мети (тобто по суті завдання – це плановані дії). Завдання зручно формулювати за допомогою дієслів «вивчити», «описати», «встановити», «з'ясувати», «визначити», «порівняти» тощо.

Завдання курсової роботи можуть включати елементи, наведені нижче, проте вони можуть змінюватися залежно від характеру наукової проблеми:

- вирішення певних теоретичних питань, що складають загальну проблему;

- вивчення практики розв’язання порушеної проблеми;

- обґрунтування необхідної системи засобів для вирішення поставленого завдання.

Завдання курсової роботи повинні бути чітко сформульованими і відображати логіку та етапність здійснення дослідження.

Об’єкті предмет дослідження – як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та частина, яка є предметом дослідження. Об’єкт і предмет дослідження повинні «міститися» в назві курсової роботи.

Отже, предмет дослідження є вужчим поняттям, ніж його об’єкт. Він є частиною, стороною, елементом об’єкта. Наприклад, об’єктом дослідження може бути процес навчання в цілому, а предметом – тільки методи навчання (частина процесу). Поняття «об’єкт» і «предмет» відносні. У ролі об’єкта можуть виступати методи навчання взагалі, а предметом – лише одна група цих методів. З огляду на це студент повинен чітко визначити, що є предметом та об’єктом курсової роботи. При цьому об’єкт повинен бути означений не дуже широко.

Об’єктдослідження – це частина реальної дійсності, яка підлягає дослідженню, тобто це процес або явище, які визначають проблемну ситуацію.

Наприклад, об’єкт дослідження за темою «Формування інтелектуальних умінь учнів» може бути сформульований таким чином: процес формування у молодших школярів інтелектуальних умінь або: процес формування інтелектуальних умінь у старшокласників.

Предметдослідження знаходиться в межах об’єкта (спосіб бачення об’єкта з позиції науки) та конкретизує, що саме в об’єкті підлягає дослідженню.

Наприклад, предмет дослідження за темою, наведеною вище, матиме таке формулювання: сутність, структура й умови формування інтелектуальних умінь учнів у процесі вивчення предметів природничого циклу; або: дидактичні умови формування інтелектуальних умінь учнів початкових класів на уроках української мови.

Методи дослідження. У курсовій роботі слід подати перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети.

Структура роботи – це короткий опис основних елементів курсової роботи із вказівкою на загальний обсяг курсової роботи (кількість сторінок) та обсяг основної частини (кількість сторінок). Також треба вмістити відомості щодо кількості таблиць, рисунків, схем та діаграм, які уведено до основного тексту роботи, та вказати на кількість додатків та використаних джерел.

5. Основна частина курсової роботи– виклад результатів дослідження, проведеного студентом. Як правило, в цій частині передбачається більш докладний огляд джерел і літератури з обраної теми, опис стану розробки питання, його коротка історія, формулювання висновків та їх аргументація. Слід пам’ятати, що, оглядаючи літературу, не слід прагнути до викладу всього вивченого матеріалу, перераховуючи одну за одною прочитані книги і статті. Необхідно розкрити сутність питання, основні положення і провідні ідеї відповідно до поставлених завдань. Отже, огляд літератури повинен мати не тільки хронологічний, але й проблемний характер. Також у цій частині роботи дається порівняльний аналіз і оцінка підходів до вирішення поставленої проблеми різних авторів, що в цілому доводить саме існування досліджуваної проблеми.

До основної частини повинні бути включені матеріали, які відображають сутність дослідження: визначення та аналіз поняттєво‑категоріального апарату дослідження, характеристика різних підходів до вирішення визначеної наукової проблеми та встановлення головних тенденцій розвитку певного педагогічного процесу; аналіз педагогічного досвіду та результати дослідної роботи студентів. Останнє становить зміст другого (практичного) розділу роботи. Отже, курсова робота з педагогічних дисциплін складається з двох розділів. При цьому перший розділ присвячений теоретичному висвітленню проблеми, другий має практичний характер. Студентам денної форми навчання рекомендується використовувати матеріали, зібрані за період проходження психолого‑педагогічної практики на другому курсі. Студентам заочного відділення рекомендується виконувати курсову роботу на матеріалах шкіл і навчальних закладів, де вони працюють.

Відповідно до логіки дослідження основна частина містить розділи і підрозділи. Назва кожного структурного компонента курсової роботи повинна відображати його зміст. Кожен розділ основного тексту рекомендується починати з нової сторінки. Назви розділів не повинні збігатися з назвою роботи, відповідно, назви підрозділів не повинні збігатися з назвою розділів. Підрозділи не слід розпочинати з нової сторінки. Усі назви (розділів та підрозділів) повинні бути розповідними реченнями. Не рекомендується називати розділи курсової роботи у стилі газетної або журнальної публіцистики – питальними або окличними реченнями.

При розкритті змісту розділів курсової роботи не можна обмежуватися включенням фрагментів тексту з дібраної літератури без аналізу й оцінки. Важливо при написанні курсової роботи виявити більше самостійності в порівняннях, узагальненнях і висновках за темою, що розробляється.

6. Висновки до розділів. Кожен розділ роботи закінчується короткими висновками. Висновки не повинні бути реферативного характеру, цитатами з документів або вивченої літератури – їх слід формулювати самостійно, відповідно до визначених у вступі та розв’язаних у розділі завдань.

7. Висновки –загальні підсумкикурсової роботи відображають важливі результати проведеного дослідження, яких дійшов автор, і (можливі) рекомендації з реалізації в практиці отриманих результатів. У висновках не слід переказувати зміст роботи, вони повинні бути короткими та відповідати меті і завданням курсової роботи, сформульованим у вступі.

Кожен висновок рекомендується оформити окремим абзацом. У першому пункті висновків доцільно дати оцінку стану вивчення проблеми дослідження, далі – викласти результати дослідження, основані на висновках до кожного розділу курсової роботи.

Бажано підкреслити, який внесок зміг зробити автор у розробку обраної теми. Також доречно визначити перспективи подальших розробок із досліджуваної теми, окреслити цілі і завдання наступних етапів дослідження, якщо воно є основою для випускної кваліфікаційної роботи.

8. Список використаних джерелє обов’язковою складовою частиною курсової роботи. Список показує не тільки ступінь вивчення досліджуваної теми, але й глибину авторської роботи над темою.

Список використаних джерел у курсовій роботі є переліком усіх документів, монографій, книг, статей та інших публікацій, використаних при розробці теми. До «Списку використаних джерел» необхідно включати всі джерела, що були вивчені під час підготовки курсової роботи, незалежно від того, чи мало місце цитування фрагментів публікацій, чи ні, тому загальна кількість опрацьованих джерел не може бути меншою за 25 пунктів.

Неприпустимим є застосовування як назви цього розділу роботи терміна «Бібліографія», оскільки цей термін передбачає повну і вичерпну інформацію про публікації з обраної для роботи теми.

Книги і статті розміщуються в «Списку використаних джерел» призвіща авторів подаються в алфавітному порядку, не розмежовуючи монографії і статті. Колективні публікації (що мають більше трьох авторів) розміщуються в «Списку використаних джерел» відповідно до першої букви назви книги. Якщо автор курсової роботи вивчав збірку статей, але використовував лише одну статтю, він повинен включити до «Списку використаних джерел» лише цю статтю, а не всю збірку в цілому. Якщо використано дві статті й більше з однієї збірки, до «Списку використаних джерел» включаються як збірка в цілому (на першу букву його назви), так і всі використані статті окремо.

У разі використання публікацій (матеріалів) Інтернет мережі необхідно робити докладний опис джерела, відповідно до загальновстановлених вимог (додаток Ж) з обов’язковою вказівкою на автора публікації та «адресу» сайту. Матеріал курсової роботи без такого роду посилань уважається плагіатом.

Усі публікації, включені до «Списку використаних джерел», нумеруються. Нумерація повинна бути наскрізною.

9. Додаткимістять матеріали, пов’язані з виконанням курсової роботи, які з певних причин не можуть бути включені до основної її частини (громіздкі схеми і таблиці, допоміжний матеріал). До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал: проміжні математичні доведення; таблиці допоміжних цифрових даних; розрахунки; інструкції, методики, опис алгоритмів та програм, розроблених у курсовій роботі; допоміжні ілюстрації.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі з першої великої літери симетрично (по центру) відносно тексту сторінки (Додаток ___ і велика літера, що позначає додаток). Якщо додатків у курсовій роботі більше, ніж один, то їх слід позначати великими літерами української абетки, за виключенням літер ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад, Додаток А, Додаток Б тощо).

Додаток повинен отримати відображення в змісті курсової роботи у вигляді посилань на нього в тексті самої роботи. Наприклад: «…детальніше результати проведеного анкетування викладені в додатку Д».

В оформленні декількох додатків на аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Для написання курсової роботи використовується науковий стиль викладу матеріалу. Такий стиль має передбачає відмову від «розмовних» мовних зворотів і мовних штампів, зайвих вставних слів. Текст роботи не повинен бути емоційно забарвленим – він повинен відображати об’єктивність авторського підходу до досліджуваних явищ.

Текст наукової роботи відрізняється від будь‑якого іншого, насамперед, своєю логічністю. При описі ходу дослідження необхідно дотримуватися вимог логічних законів.

Виклад матеріалу повинен бути точним і лаконічним, слід уникати перевантаження тексту складними граматичними конструкціями з великою кількістю синтаксичних конструкцій. Чіткість формулювань є однією з найважливіших вимог до мови курсової роботи.

У наукових роботах прийнято вживати без особі дієслівні форми, тому без крайньої необхідності не слід уживати авторський особовий займенник «Я».

У роботі необхідно вживати усталену термінологію. Не рекомендується без нагальної необхідності вводити власні терміни, бажано уникати невиправданих повторів, двозначних слів і виразів.

У тексті курсової роботи не допускається:

- застосовувати запозичені слова і звороти за відповідних термінів у мові, якою пишеться робота;

- допускати скорочення слів, не встановлених правилами орфографії, пунктуації, а також відповідними державними стандартами;

- вживати математичні знаки без цифр;

- застосовувати індекси стандартів без реєстраційного номера;

- підкреслювати слова в тексті.

Обов’язковою вимогою до оформлення курсової роботи є наявність посилань на джерела цитованих матеріалів. Наявність посилань свідчить про добросовісну роботу студента, а плагіат інших думок знижує якість курсової роботи. Посилання містить дані про джерела інформації, поданих у роботі, і підтверджує, що представлений матеріал виявлений автором курсової роботи в документі, монографії або іншій публікації.

Додамо, що робота з науковою літературою також потребує дотримання певних правил: слід намагатися узагальнювати положення та концепції, які виявляє студент у ході дослідження; головну увагу треба приділяти сучасним матеріалам з обраної проблеми; опис літератури передбачає критичний аналіз наявних поглядів.

Особливої уваги потребує питання правильності оформлення цитат, які наводять у тексті в разі необхідності зробити посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу фрагмента друкованого твору.

Цитата – це уривок з наукової чи навчальної літератури, який подається з обов’язковим покликанням на його автора та джерело цитування. Цитати використовуються, аби краще розкрити певну ідею, підкріпити дослідницьку аргументацію, проілюструвати погляди інших авторів тощо.

Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела. Текст цитати може бути використаний лише в тому розумінні, в якому він поданий в оригіналі. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається, якщо це не перекручує зміст авторського тексту, місце пропущеного уривку позначається трьома крапками, які ставлять у будь-якому місці цитати (напочатку, всередині, наприкінці).

Цитати оформлюються за правилами прямої мови. На початку та наприкінці цитати ставляться лапки. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. Посилання на використовувані джерела слід давати в квадратних дужках відповідно до нумерації бібліографічного списку з обов’язковою вказівкою номера сторінки джерела. Наприклад: Я. Коменський [3, с. 310‑311].

Текст курсової роботи виконується на стандартних аркушах формату А4 (210х297) і розміщується на одній стороні аркуша.

Тип шрифту – Times New Roman Cyr. Шрифт основного тексу – звичайний, розмір 14; абзац – 1,25; інтервал – 1,5; текст повинен бути відформатованим по ширині й без перенесень.

Кожна сторінка має однакові поля: ліве – 20 мм, праве – 10 мм, верхнє, нижнє – 20 мм.

Загальний обсяг курсової роботи в рукописному варіанті складає 30 сторінок, а у виконаному на комп’ютері – 25-30 сторінок. Сторінка тексту повинна містити 29-31 рядок.

Оформлена курсова робота повинна бути переплетеною.

Друкарські помилки, описки й графічні неточності, які виявилися під час написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою на тому ж місці. Допускається не більше двох виправлень на одній сторінці.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВІКОРИСТАННІХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» – друкують великими літерами симетрично до набору (по центру). Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацноговідступу. У кінці заголовка (назва підрозділів), надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 1 інтервалу. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та малюнки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають нумерації.

Нумераціясторінок починається з титульного листа, на якому цифра «1» не ставиться. Не проставляється цифра «2» і на другому аркуші курсової роботи («ЗМІСТ»). Порядковий номер «3» проставляється, починаючи зі «ВСТУПУ», і далі всі сторінки курсової роботи нумерується по порядку до останньої сторінки. Номери сторінок проставляють у правому верхньому кутку.

Слід мати на увазі, що обов’язково повинні бути підтверджені посиланнями прямі цитати, статистичні та інші дані.

Посилатися можна тільки на видання, реально використані автором курсової роботи при її підготовці. Недопустимі так звані «опосередковані посилання», при яких автор використовує цитату з якого‑небудь дослідження, але при цитуванні посилається не на те дослідження, звідки реально взято інформацію, а на оригінальне джерело. Якщо авторові украй необхідно і принципово важливо вказати на першоджерело відомостей, то можливе подвійне посилання з вказівкою, як на першоджерело, так і на дослідження, з якого інформацію запозичено студентом.

Характер ілюстрації може бути вказаний у її назві (наприклад, «блок‑схема»). Малюнки слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією без крапки наприкінці. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисуночний текст). Ілюстрація позначається словом «Рис.» з номером; слово розміщують безпосередньо під ілюстрацією.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах усієї роботи. Якщо в документі лише одна ілюстрація, її нумерувати не слід і слово «Рис.» під нею не пишуть. По можливості ілюстрацію слід розміщувати на одній сторінці без перенесення. На всі ілюстрації в тексті повинні бути подані посилання. Перше посилання на ілюстрацію дають за типом: «наведена на рис. 1.2». Посилання на раніше згадані ілюстрації дають зі скороченим словом «див.», наприклад, «див. рис. 1.2». Якщо повторне посилання віддалене від рисунка, наприклад, дається в іншому розділі, доцільно також указувати номер сторінки, де наведено рисунок.

Схема – це зображення, виконане за допомогою умовних позначень і без дотримання масштабу. На схемах усіх видів повинна бути витримана стандартна однакова товщина ліній зображення – основних і допоміжних. Іноді для спрощення схеми різних систем зображують у вигляді прямокутників із простими зв’язками – лініями. Такі системи зазвичай називають блок‑схемами.

Таблиці – в них подається цифровий матеріал, згрупований певним порядком у колонки (графи), розділені лініями. При складанні таблиць потрібно керуватися певними правилами.

Слід мати на увазі, що текстові таблиці, як правило, достатньо інформативні і дозволяють істотно економити місце. Таблицю слід розташовувати в документі безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

Таблиця повинна мати заголовок, що виконується рядковими буквами (окрім першої – заголовною), вирівнюється по центру, без крапки наприкінці. Заголовок повинен бути коротким і повністю відображати зміст таблиці.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу роботи. Наприклад: «Таблиця 2.1», де перша цифра – номер розділу, друга – порядковий номер таблиці в межах розділу. Крапка після номера таблиці не ставиться. Нумераційний заголовок, тобто слово «Таблиця» і її номер, слід розміщувати в правому верхньому куті над заголовком таблиці. Якщо в документі тільки одна таблиця, її нумерувати не слід.

Наприклад:

Таблиця 1.2 Назва таблиці

По можливості таблицю слід розташовувати на одній сторінці. Якщо ж рядки або графи таблиці виходять за формат аркуша, таблицю ділять на частини, які залежно від особливостей таблиці переносять на інші аркуші. Нумераційний і тематичний заголовки таблиці вказують один раз над першою частиною таблиці, над наступними частинами пишуть «Продовження табл. 2.1».

Якщо цифрові дані у графах або рядках таблиці виражені в різних одиницях вимірювання, то їх указують, відповідно, в заголовках граф або при найменуваннях параметрів у рядках боковика (для чого може передбачатися спеціальна графа «Одиниця вимірювання», або «Од. вим.»).

Якщо всі параметри, розміщені в таблиці, виражені однією і тою ж одиницею вимірювання, її скорочене позначення розміщують над таблицею, наприклад, у кінці заголовка таблиці.

Крапки в кінці заголовків і підзаголовків граф, найменувань параметрів, у кінці тексту, в осередках текстових таблиць не ставляться. Проміжні розділові знаки в текстових таблицях проставляються, у тому числі і крапки між пропозиціями.

Таблиці разом з їх реквізитами повинні бути відокремлені знизу і зверху від основного тексту пропусками (з одинарним міжрядковим інтервалом).

На всі таблиці у тексті повинні бути подані посилання. Перше посилання на ілюстрацію дають за типом: «наведені в табл. 2». Посилання на раніше згадані таблиці дають зі скороченим словом «див.», наприклад, «див. табл. 2». Якщо повторне посилання віддалене від таблиці, наприклад, дається в іншому розділі, доцільно також указувати номер сторінки, де наведена таблиця.

Курсова робота подається до захисту згідно з навчальним планом у термін, визначений кафедрою педагогіки до початку екзаменаційної сесії. Графік захисту курсових робіт затверджується рішенням кафедри, на якій виконується робота і погоджується з деканатом.

Якість курсової роботи залежить від дотримання логіки наукового дослідження. Під логікою дослідження розуміється послідовність і взаємозв’язок структурних його компонентів. Основними елементами курсового дослідження є: мета, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження обраної теми. Визначені на початку роботи (у вступі) всі структурні елементи повинні мати своє втілення в основному змісті роботи.

Підготовлена і правильно оформлена курсова робота заздалегідь (не пізніше, ніж за тиждень до терміну захисту, встановленого відповідним графіком) подається науковому керівникові. Керівник рецензує роботу та відповідно до критеріїв оцінювання курсової роботи виставляє попередню оцінку.

Науковий керівник, перевіривши роботу, може повернути її для допрацювання разом із письмовими зауваженнями. Студент повинен усунути виявлені недоліки у встановлений термін, після чого робота остаточно оцінюється.

Результати курсового дослідження представляються студентом у доповіді, яка публічно виголошується під час захисту курсової роботи.

Порядок захисту курсової роботи наступний:

− коротке (7‑10 хвилин) повідомлення автора курсової роботи про проведене дослідження і його основні результати. У повідомленні повинні бути представлені:

а) формулювання теми, обґрунтування її актуальності;

б) цілі та завдання роботи;

в) ступінь вивченості теми;

г) основні результати роботи і висновки;

д) пропозиції автора;

− відповіді на запитання членів комісії, присутніх студентів;

− пропозиції наукового керівника щодо оцінки курсової роботи;

− остаточне оцінювання курсової роботи студента членами комісії.

Потрібно мати на увазі, що остаточна оцінка залежить від захисту й може бути як вищою, так і нижчою за попередню. Оцінки оголошуються і виставляються викладачем у відомість і залікову книжку студента.

При оцінюванні курсової роботи враховуються наступні критерії: вчасне виконання роботи (за етапами); якість змісту курсової роботи та захист курсової роботи.

Зміст роботи:

− актуальність теми та її обґрунтування;

− глибина аналізу використаної літератури;

− наявність елементів новизни теоретичного або практичного характеру;

− відповідність змісту роботи темі, цілям і завданням;

− ступінь самостійності і творчого підходу до написання курсової роботи;

Результати роботи:

− об’єктивність і повнота розробки проблеми;

− обґрунтованість зроблених висновків;

− значущість висновків для подальшої практичної діяльності;

− рівень самостійності узагальнень і висновків.

Оформлення роботи:

− логічність;

− мовностилістична грамотність;

− відповідність оформлення стандартам.

Захист роботи:

− уміння орієнтуватися в досліджуваній темі;

− уміння правильно висловлювати свої думки;

− уміння аргументовано відповідати на питання.

Отже, якісно виконана курсова робота характеризується двома основними її складовими: по‑перше, розкриття суті проблеми, що вивчається, і виклад власної позиції; по‑друге, глибокий і всебічний аналіз педагогічного досвіду, виходячи з конкретного фактичного матеріалу.

У цілому розподіл балів відбувається таким чином.

1. Вчасне виконання етапів роботи над курсовим дослідженням (всього 20 балів).

Характер роботи	Термін виконання	Кількість балів
1.	Визначення теми курсової роботи	Вересень	5 балів
2.	Подання плану роботи та списку літератури за темою	Жовтень	5 балів
3.	Подання чернетки курсової роботи викладачу‑керівнику	Листопад (1 семестр); Лютий (2 семестр)	5 балів
4.	Допрацювання курсової роботи та подання на кафедру	1 тиждень грудня (1 семестр); 1 тиждень (березень 2 семестр)	5 балів

2. Зміст та результати роботи (всього 40 балів).

Критерії оцінювання	Кількість балів
1.	Актуальність теми та її обґрунтування
2.	Глибина аналізу використаної літератури
3.	Відображення досягнутого сучасною педагогікою рівня в досліджуваному питанні
4.	Відповідність змісту роботи темі, цілям і завданням
5.	Зміст розділів і підрозділів розкриває тему курсової роботи
6.	Об’єктивність і повнота розробки проблеми
7.	Ступінь самостійності і творчого підходу до написання курсової роботи
8.	Обґрунтованість та рівень самостійності узагальнень і висновків, їх значущість для подальшої практичної діяльності

3. Оформлення роботи (всього 20 балів).

Критерії оцінювання	Кількість балів
1.	Логічність, послідовність, аргументованість
2.	Дотримання наукового стилю
3.	Мовностилістична грамотність
4.	Відповідність оформлення стандартам

4. Захист курсової роботи (всього 20 балів).

Складові процедури захисту	Критерії	Кількість балів
1.	Доповідь	уміння стисло й послідовно викласти сутність і результати дослідження; дотримання регламенту
2.	Відповіді	уміння орієнтуватися в досліджуваній темі; уміння правильно висловлювати свої думки; уміння аргументовано відповідати на питання
3.	Презентація	уміння проілюструвати доповідь змістовними фактами

Після завершення написання курсової роботи керівник виставляє остаточну оцінку.