Університетської освіти в Україні

Перші класичні університети Центральної, Східної і Південної України ви-

никли як імператорські, оскільки на той час (ХІХ ст.) зазначені регіони України

перебували в складі Російської імперії. Формування інституту російської на-

уки (академія, університет) базувалося на рішенні Петра І, котрий підписав

Положення про створення Санкт-Петербурзької Імператорської академії наук

(1724). Рішення було компромісним, оскільки передбачало монтаж двох осно-

вних зразків – Лондонського королівського товариства і Паризької академії

наук. «Протекторат» вищої влади зазначався в самій назві нової установи, а па-

ризький інститут демонстрував, яким чином можна залучити «вчених людей»

для роботи за контрактом. Іншими словами, академіки йшли на «государєву

службу» і отримували досить високу «академічну винагороду» за свою роботу.

По суті, інший варіант у Російській імперії на той час не міг бути реалізованим,

адже «вчені люди», за відсутності власних, запрошувалися з-за кордону.

Петровський сценарій розвитку академії передбачав три основні сфе-

ри діяльності: нарощування знань, навчання молоді, різного роду експертизи.

Поєднання дослідницької і педагогічної роботи було необхідним для відтво-

рення вітчизняних кадрів (заміни у перспективі ними іноземців). У проекті

Петра І зазначалася також необхідність створення академічного університету

і гімназії. Регламент 1747 р. повторював академічне розташування університету:

«… к Академии другая ее часть присоединяется – Университет». За визначенням

Н. Кузнєцової, академічний університет не відповідав європейським зразкам,

оскільки готував в основному для просування академічними сходами. Студентів

набирали як рекрутів, у будь-який момент могли відкликати і відрядити в інше

місце державної служби. Про «академічні свободи», гарантії прав, «університет-

ську корпорацію» не йшлося.

Першою установою, що відповідала духу «університетської ідеї» став

Московський імператорський університет (1755), відкритий під протекторатом

Єлизавети. Його проект створювали фаворит імператриці І. Шувалов і перший

«природно російський» академік М. Ломоносов. Специфіка Московського, а зго-

дом Харківського (1804), Київського Св. Володимира (1834), Новоросійського

(1865) університетів відображалася у відсутності теологічного факультету.

І справа полягала не в атеїстичних поглядах засновників, а в тому, що підго-

товка священиків високих рангів доручалася Синоду. Намагаючись обґрунту-

вати автономію університету, М. Ломоносов, наголошував на дотриманні таких

обов’язкових умов: свободі самоврядування (обранні ректорів і деканів), надан-

ні законодавчих повноважень «професорським конференціям», права прису-

джувати вчені ступені, високому статусі носіїв університетських ступенів (що

означало включення відповідного положення до Табелі про ранги). Ці умови

впродовж усієї наступної історії перебували в стані повного або часткового неви-

конання, що, власне, засвідчується змістом основних документів, які регламен-

тували розвиток університетської освіти – статутів Російських імператорських

університетів (1804, 1835, 1863, 1884). Проте, однією з головних заслуг перших

університетів стало створення атмосфери, спрямованої на виховання особис-

тості, індивідуальності. Водночас, як зазначає Н. Ладижець, в історії Російських

імператорських університетів, лише перший період розвитку Московського,

Дерптського і Петербурзького університетів (1705 – 1802 рр.) слід розглядати

в контексті загальносвітового процесу становлення університетської освіти. З

1803 – 1804 рр. провідною їхньою функцією стає навчальна (наукові досліджен-

ня акумулюються в академічних структурах), що певною мірою нівелювало кла-

сичну ідею університету. Цей факт засвідчується досвідом Харківського (1804),

Київського (Університету св. Володимира, 1834) і Новоросійського (1865) ім-

ператорських університетів.

2.1.5. Трансформація ідеї університету в період ХХ –

Початок ХХІ ст.

Сучасність, з одного боку, диктує поглиблення професіоналізації змісту на-

вчання в університеті, орієнтацію на формування не лише носіїв ідей, а й профе-

сіоналів, здатних на прийняття практичних рішень (мова йде про актуалізацію

кометентнісного підходу контекстно-професійного навчання), а з іншого – від-

бувається нарощування креативного потенціалу через дотримання єдності на-

вчального процесу і наукових досліджень. За підтвердженням сказаного варто

звернутися до світових зразків розроблення ідеї університету, презентованих

інтелектом ХХ ст. і спрямованих у майбутнє. Видатний іспанський науковець

і письменник, професор метафізики Мадридського університету Х. Ортега-і-

Гасcет, аналізуючи у праці «Місія університету» (1930) проблему «універси-

тет, професія, наука», зазначав, що університет, передусім, являє собою вищу

освіту, яку має отримати середня людина. Середню ж людину слід «зробити»,

насамперед, людиною культурною, помістити її в рівень із часом. Таким чи-

ном, первинна і центральна функція університету – це викладання культурно-

значущих дисциплін: фізичної картини світу (фізики), основоположних тем

органічного життя (біології), історичного розвитку людства (історії), структури

і функціонування суспільного життя (соціології), плану світотворення (філосо-

фії). Ортега відзначав також необхідність становлення особистості як фахівця.

За його твердженням, поряд із навчанням культури, «університет має готувати

хороших медиків, суддів, викладачів математики або історії». У середньої лю-

дини немає жодних причин ставати вченим, вона не зобов’язана присвячувати

себе науці. Висновок, який виводить Ортега і називає «скандальним», є швидше

закономірним і логічним з огляду на історію розвитку університету: наукове до-

слідження не завжди є прямою функцією університету, однак університет не-

віддільний від науки, а отже, має включати також і наукове дослідження.

Нині класична ідея університету суттєво трансформувалася. Пройшовши

етап визначення його як місця передачі й поширення знань, пошуку істини,

формування наукового пізнання, обґрунтування й підтримки єдності навчан-

ня, наукового дослідження і виховання, вона перетнулася з ідеєю організації

університету як освітньо-науково-промислового конгломерату, своєрідного

мегаоб’єднання, реалізації як простору для бізнесу і підприємництва. Провідними

стали тенденції створення корпоративних університетів, продукування при-

кладних знань, приєднання до промислових консорціумів, а отже, девальвації

академічних цінностей, що, в свою чергу, породило проблеми кадрової політи-

ки, якості навчання і викладання – єдині для університетів світу. У зв’язку з

цим можна відзначити вагомий інтерпретаційний потенціал, притаманний про-

аналізованому світовому історичному досвіду – закономірностям, суперечнос-

тям, тенденціям і моделям формування університету. Його усвідомлення дасть

можливість досягти певної глибини і об’ємності у подальшому розробленні уні-

верситетського питання, відкриє перспективи для пошуку комплексних раціо-

нальних рішень, адекватних постіндустріальному етапу розвитку суспільства.

Основні поняття:ідея, феномен університету, ґенеза університет-

ської освіти, класичний університет, автономія, модель університету,

дослідницький університет, університетський комплекс, мегаунівер-

ситет, мультиверситет, факультет, коледж, багатоступенева під-

готовка, тривіум, квадривіум, бакалавр, магістр, доктор.

Контрольні запитання і завдання

1. Обґрунтуйте поняття «університет».

2. Розкрийте значення античного періоду в розробленні ідеї університет-

ської освіти.

3. Проаналізуйте досвід реалізації ідеї університетської освіти на прикладі

Константинопольського «Аудиторіуму».

4. Визначте організаційно-змістові засади навчального процесу в універси-

тетах Середньовіччя.

5. Проаналізуйте розвиток «вільних мистецтв» у курсі навчання середньо-

вічного університету.

6. Дайте характеристику моделей європейської університетської освіти.

7. Визначте провідні тенденції становлення європейських університетів.

8. Розкрийте в історичному ракурсі сутність принципу автономії університету.

9. Проаналізуйте зміст «тривіуму» і «квадривіуму» в навчальному процесі

університету.

10. Охарактеризуйте розвиток ідеї «імператорського університету» на при-

кладі становлення університетської освіти в Центральній, Східній і Пів-

денній Україні ХІХ ст.

11. Дайте визначення ліберальної і професійної освіти в контексті «ідеї уні-

верситету».

12. Розкрийте зміст бакалаврської і магістерської підготовки на перших ета-

пах становлення європейських університетів.