Застосування тзн на уроках правознавства

Існує кілька класифікацій ТЗН залежно від критерію, за яким класифікують урок. Для уроків правознавства підходить класифі­кація, в основу якої покладено «канал надходження інформації» -слуховий, зоровий, зоровий та слуховий одночасно. Залежно від цього фахівці поділяють ТЗН на три групи: 1) фонограми (записи на магнітній стрічці або диску); 2) відеограми (у формі слайдів, діа­фільмів, неозвучених кінофільмів); 3) відеофонограми (у формі озву­ченого кінофільму, з використанням спеціально розробленої прог­рами ПЕОМ, відеозаписи або поєднання фонограми з відеограмою).

Найпершим помічником учителя з ТЗН першої групи є магні­тофон, музичний центр. Використовуючи ці ТЗН на уроках право­знавства, вчитель може запропонувати учням на слух елемент за­пису засідання Верховної ради, суду тощо. У записі можуть бути навмисно допущені помилки. Прослухавши текст, учні можуть знай­ти допущені помилки та прокоментувати їх.

На магнітну стрічку можна записати основні правові поняття, які учні повинні засвоїти на уроках правознавства. Причому мож­на, посилаючись на знання учнів, відшукати в тексті навмисно ра­ніше допущені помилки, прослуховувати визначені законодавством правові поняття. Це вчить концентрувати увагу учнів і одночасно оволодівати визначеною на уроці сумою знань.

На магнітну стрічку можна записати уривки з текстів законів України. Після їх прослуховування учням рекомендується відпо­вісти на поставлені вчителем запитання, вчитися коментувати прос­лухані уривки законодавства.

Більшого ефекту на уроках правознавства надають ТЗН другої групи. Саме їх більш широко можна використовувати на уроках, оскільки вони значно доповнюють процес оволодіння правовими знаннями, уроки перетворюються із нецікавих лекцій на кваліфі­ковані дискусії вчителя, учнів, груп. Використання на уроках слай­дів, діафільмів, не озвучених кінофільмів доповнять урок право­знавства візуальними матеріалами, що допоможе учням краще й легше опановувати предмет. Будь-яка таблиця, схема може бути показана класу через діапроектор. За його допомогою можна спроек­тувати на екран підготовлені вчителем тести, відповіді на домашні завдання. Перевірка домашньої роботи учнями за допомогою зраз­ка, спроектованого через діапроектор, залучає до роботи весь клас, розвиває навички самоконтролю в учнів, а вчителю дає можливість пройтися по класу й побачити, хто як виконує завдання. Технічні засоби другої групи економлять час учителя: не варто перед уроком робити записи крейдою на дошці, писати картки для самостійної роботи — усе це записано на плівці.

Усе більшого значення в процесі навчання правознавству почи­нають набувати відеофонограми. Так, наприклад, зроблена відеофонограма засідання Верховної Ради України, на якому новообра­ний президент складає присягу на вірність українському народові, створить усьому класові атмосферу відповідальності, відданості за­кону та народу і сформує в учнів позитивні якості. Можна зняти на плівку і використовувати в навчальному процесі відеофільм про ро­боту виборчої комісії, судового засідання тощо.

Важливу роль у процесі викладання правознавства в сучасній школі відіграють ПЕОМ. Більшість шкіл України мають сучасні ком­п'ютерні класи. Тому вчитель правознавства може проводити певну кількість занять з використанням ПЕОМ. Зокрема, розробивши тес­тові завдання із кожного розділу навчальної програми, можна зак­ласти їх у пам'ять ПЕОМ і виконувати на уроках правознавства.

Встановивши в комп'ютерному класі гарну законодавчу базу, нап­риклад, «НАУ», «Законодавство», «Ліга» тощо, можна вивчати но­ве законодавство України на кожному уроці правознавства.

Всі зазначені в цій темі ТЗН сприяють ефективному опануванню учнями матеріалу на уроках правознавства в школі.

У викладанні правознавства в школі важливе місце належить наочним засобам навчання. Маючи велику силу емоційного впли­ву, засоби навчання та виховання сприяють реалізації навчально-виховних завдань, пробуджуючи в учнів інтерес до вивчення явищ правового життя.

У сучасному шкільному процесі засоби навчання та виховання виконують різноманітні функції. Передусім вони сприяють засвоєн­ню учнями знань, виробленню уявлень, понять. Вони можуть вик­ликати в школярів інтерес до матеріалу, який вивчається, поглибити та посилити його, сприяють контролю над пізнавальною діяльністю учнів.

Учні не тільки пізнають світ у процесі його вивчення, а й одно­часно оцінюють нові факти, події, явища, визначають їх значущість для себе. Функції засобів навчання і виховання нерозривно пов'я­зані з ціннісними аспектами пізнання і покликані виробити, актуа­лізувати цілі, ідеали, установки, норми.

У викладанні правознавства засоби навчання і виховання допо­магають моделювати суспільні явища та процеси. При цьому наоч­ність може бути використана як при вивченні зовнішніх властивостей об'єктів, що досліджуються, або їх моделей, так і при усвідомленні об'єкта зв'язку і відносин між багатьма явищами або процесами. Моделювання явищ та процесів може бути забезпечене за допомогою конкретної та абстрактної наочності.

До засобів конкретної наочності можна віднести фотографію яви­ща або об'єкта дійсності, картину, малюнок. Суттєвою ознакою засо­бів конкретної наочності є той факт, що моделювальна властивість і реально існуючий об'єкт схожі за зовнішніми ознаками. Конкрет­на наочність сприяє формуванню в учнів чітких і правдивих уявлень про зовнішній прояв об'єктивних закономірностей.

Розуміючи сутність багатьох правових понять, учні часто сти­каються з певними труднощами: їм доводиться систематизувати, виділяти головне, узагальнювати. Тут на допомогу приходить абстрактна наочність. Вона виражається в такому прояві знання, при якому ми легко схоплюємо (зором і слухом) головні їх особливості. У сфері зорової абстракції наочність передбачає впорядкування еле­ментів системи, легкий огляд.

Засобами абстрактної наочності є схеми, діаграми, плани, таб­лиці, мультиплікація тощо. Вони створюються шляхом графічного моделювання реально існуючого об'єкта, під яким слід розуміти процес відображення сутності окремих правових явищ за допомо­гою умовних знаків.

Серед візуальних засобів навчання набули поширення друковані наочні засоби - схеми, картини, карти, таблиці. Засвоєнню складних юридичних понять та процесів сприяє складання та розгляд різно­манітних схем і таблиць, таких як «Розподіл влади в Україні», «Су­дова система», «Порядок прийняття законів», «Форми вини» тощо. Використання таких схем і таблиць підвищує рівень теоретичної підготовки учнів, одночасно допомагаючи їм систематизувати свої знання. Найпростішим засобом є опрацювання схеми або таблиці, поданої у підручнику або спеціально підготовленої як роздатковий матеріал. Однак найбільш ефективною є динамічна побудова схеми (таблиці) під час викладу матеріалу. Схема або таблиця не подають­ся у готовому вигляді, а складаються поступово. Для цього можна використати декілька прийомів. Найсучаснішим, але, на жаль, недоступним для абсолютної більшості шкіл є використання новіт­ньої проекційної мультимедійної техніки. Іншим технічним засо­бом є кодоскоп. Він дозволяє поступово відкривати певні елементи (схеми) таблиці, яка заздалегідь повністю подається на кодотранспаранті, або поетапно проектувати пошарове зображення елементів схеми (таблиці) на окремих кодотранспарантах. Найдоступнішим засобом для більшості шкіл залишається побудова крейдяних схем (таблиць) на дошці. Можна заздалегідь підготувати окремі елемен­ти (схеми) таблиці, роздрукувавши чи написавши її на аркуші фор­мату А-4 (А-3). Ці елементи слід умістити в прозорі файли і під час уроку прикріпити в необхідному порядку на дошці за допомогою скотчу або магнітів, якщо дошка має металеву основу. Схеми й таб­лиці за наявності відповідної техніки можна проектувати за допо­могою відеопроектора.

Використання картин дозволяє вчителю збагатити уяву учнів яскравими конкретними образами, виховати високі громадянські почуття. При ознайомленні учнів з економічною системою нашого суспільства на уроці часто використовують географічні карти, таб­лиці, набори картин з історії, комплекти наочних посібників.

До візуальних площинних засобів навчання належать діафіль­ми та діапозитиви.

Діафільми та діапозитиви являють собою серії зображень на пев­ну тему, які можуть познайомити з важливими правовими актами державних органів.

Образну модель дійсності здатні створити аудіовізуальні засоби навчання - кіно та телебачення. Учбовий кінофільм, для якого ха­рактерна особлива виразність і велика сила емоційного впливу, є одним із найбільш дієвих засобів навчання. Невичерпним і най­більш цікавим джерелом ситуацій для аналізу є повідомлення з по­пулярних серед молоді кінофільмів.

При вивченні прав та обов'язків громадян, питань правового ре­гулювання різних сфер життя суспільства, діяльності державних органів використовують учбові фільми (історичні), фільми, створені відповідно до завдань правового виховання.

До аудитивних засобів навчання належать грамплатівки, маг­нітофонні записи, радіопередачі. Радіо і звукозапис, завдяки влас­тивим їм виразним засобам (образне слово, інтонація, природні шуми тощо), можуть відтворити картини дійсності різноманітних органів влади, донести до учнів живе слово.

Наступний етап розробки засобів навчання і виховання - виз­начення властивостей різних їх видів залежно від завдань викла­дання курсу, його змісту й методів.

Для вивчення сутності і завдань нашої держави, її політичної та економічної систем, відмінностей від інших держав найбільш діє­вими виявилися засоби передачі знань у формі бесіди, лекції, по­відомлень школярів, які підготовлені під керівництвом вчителя. По­силити доказовість, достовірність розповіді вчителя (учнів), створити необхідні емоційні передумови для більш глибокого та ґрунтовного засвоєння знань, викликати стабільний інтерес до матеріалу, який вивчається, і бажання самостійно розширити свої знання допомо­жуть серії картин, діапозитиви, документальні звукозаписи, діа­фільми.

Специфіка цих засобів навчання і виховання полягає в можли­вості наблизити учнів до різних сторін життя, типізувати суспільні явища. Картини, показані в кадрі діафільму або діапозитива, кон­центрують увагу учнів, примушують осмислити побачене. Таким чином, спеціальний досвід набуває для них особистісного харак­теру, переживається, засвоюється ними.

Активізувати сприйняття матеріалу про правове становище лю­дини в суспільстві можуть кінофільми, телепередачі, в яких пов­нота політичних, соціально-економічних прав та свобод усіх членів суспільства розкривається через долі конкретних людей. Усвідом­лення того, що люди, про яких розповідає навчальний кінофільм (телепередача), реально існують у житті, визначає особливе сприй­няття школярами подій суспільного життя і дозволяє пропонувати їм конкретні завдання за матеріалами фільму.

Вивчення питань державного і суспільного устрою вимагає пе­редусім розкриття важливих понять і положень («держава», «авто­номія», «унітарна республіка», «Верховна Рада України» тощо). Для передачі знань учням із цих питань учитель переважно вико­ристовує такі традиційні форми викладу, як бесіда, лекція.

Для закріплення понять, встановлення між ними логічного зв'яз­ку педагог може використовувати умовно-графічну наочність (таб­лиці, схеми).

На таких уроках виникає проблема створення чітких уявлень про роботу органів державної влади та управління. Доповнити знан­ня учнів про роботу Верховної Ради України, Кабінету Міністрів Ук­раїни, місцевих органів державної влади і управління допомагають кінофільми, телепередачі. Кіно і телебачення забезпечують мож­ливість ніби незримо брати участь у роботі різних органів влади, ознайомитися з діяльністю місцевих рад, громадських організацій, що значною мірою підвищує переконливість і достовірність знань, які повідомляються. Факти суспільного життя подаються в кіно­фільмах і телепередачах не ізольовано, а у зв'язку з усією сукупні­стю суспільних явищ, взаємопов'язаних між собою, що позитивно впливає на активізацію розумової діяльності школярів, їхнє вміння узагальнювати ці явища.

Подальший крок у розробці системи засобів навчання і вихован­ня був пов'язаний з моделюванням навчально-виховного процесу, з проведенням поелементного аналізу змісту окремих питань курсу правознавства, можливих методів роботи вчителя на конкретному уроці. Це дозволило визначити склад і зміст засобів навчання, які доцільно використовувати на уроці. Таблиці з курсу правознавства являють собою структурно-логічні схеми, діаграми, що допомага­ють організувати засвоєння опорних знань.

У таблицях у вигляді графічних моделей подається упорядко­ваний розподіл елементів надзвичайно складних понять, їх огляд сприяє охопленню головних рис багатьох понять.

Вагомим доповненням до таблиць із курсу правознавства в школі є діапозитиви. Вони конкретизують відповідні схеми з таблиць. Поряд зі схемами в діафільмах вміщено ілюстрації, які дозволяють учителю розкривати певні питання.

Учбові фільми яскраво відтворюють картини життя нашої країни, подають матеріал для пояснення учням важливих положень Кон­ституції України.

Дидактичні посібники і технічні засоби навчання входять до нав­чального процесу як його компоненти. Засоби навчання і вихован­ня найбільш повно можуть реалізовувати свої можливості, бути максимально використані тоді, коли методика їх використання вра­ховує сутність сучасного навчального процесу як колективної піз­навальної діяльності учнів під керівництвом і за активної участі пе­дагога.

Методика роботи з технічними засобами навчання і виховання включає в себе наочний показ типів діяльності, які розкриваються в навчальному посібнику, видів знань, досвіду матеріальних та ідео­логічних відносин і можливостей його здобуття. На цій основі ви­никає можливість у доступних для учнів формах включити їх до різних видів діяльності. За допомогою вправ пізнавальні завдання, які є в засобах навчання і виховання, можна розвивати вміння, формувати досвід творчої діяльності й емоційно-чуттєве ставлення до навколишнього світу тощо.

Реалізуючи методичний задум навчально-виховного заняття, педагог планує найбільш оптимальні варіанти використання засо­бів навчання і виховання з урахуванням вимог програми курсу і вклю­чає їх у свій план. Прикладом такої підготовчої роботи є спеціальна карта підготовки вчителя до уроку. Вона може бути своєрідною мо­деллю навчального процесу з конкретної теми.

Серед різноманітних засобів навчання і виховання традиційни­ми є графічні моделі, які відображають сутність і взаємозв'язок правових ідей, понять, явищ. У серії учбових таблиць з курсу право­знавства в школі представлені схеми, діаграми, образотворчий ма­теріал, який дозволяє органічно включити їх до навчально-вихов­ного процесу як додатковий матеріал до пояснення, переказу, повторення й закріплення.

Основною вимогою ефективного використання друкованих по­сібників на уроках з курсу правознавства є правильне поєднання демонстрації зі словами вчителя. Узагальнюючи зміст учбових таб­лиць, учні виділяють за їх допомогою головні смислові положення, питання тощо. На уроках організовується робота за змістом табли­ці з певних питань.

Діаграми, таблиці сприятимуть організації дискусії, що може бути продовжена під час диспутів із різних тем у позаурочний час.

Високий ступінь узагальнення окремих питань курсу вимагає використання таблиць. Робота з ними будується за принципом пос­тупового сприйняття їх учнями за ступенем викладу.

Методика використання аудіовізуальних засобів навчання пере­дбачає дотримання таких основних етапів:

1.Попереднє вивчення змісту цього засобу (перегляд його або
вивчення монтажного листа, анотації до нього).

2. Визначення дидактичного призначення і основних методич­них прийомів.

3. Планування роботи на уроці (питання, завдання в процесі де­монстрації, завдання і вправи після перегляду і в якості під­готовки до наступної демонстрації на інших уроках).

4. Організація роботи з активного сприйняття учнями аудіові­зуального посібника (створення робочого листа, виконання
завдання тощо).

Наприклад, деякі серії діапозитивів «Школярам про юридичну відповідальність» дозволяють провести узагальнення знань, дискусію не тільки на уроках, а й на інших заняттях. Окремі діапо­зитиви дозволяють організовувати закріплення і повторення знань з окремих галузей права, сприяють розвитку вмінь, вихованню сві­домого ставлення до обов'язків громадян, непримиренності до анти­громадських вчинків.

Більшість навчальних діафільмів побудовано так, щоб зміст пра­вового матеріалу осмислювався школярами через учинки, діяльність різних людей, оцінку, вибір рішення, особливо у новій для шко­лярів ситуації. Наприклад, на уроці «Адміністративне право», ви­користовуючи діафільм «Що таке адміністративний проступок?», робота розпочинається із роз'яснення поняття адміністративного правопорушення, проступку. Пізніше демонструється фрагмент, який узагальнює отримані школярами знання. Наступні кадри учні ко­ментують за запропонованим планом: 1) перерахуйте приклади ад­міністративних проступків, які є у фрагменті; 2) дайте на основі змісту фрагменту визначення адміністративного проступку.

Для підготовлених учнів можна запропонувати інший варіант: 1) назвіть учасників адміністративно-правових відносин, які по­казані в діафільмі; 2) назвіть представників органів державного уп­равління, які виступають учасниками адміністративно-правових відносин. До діафільму повертаємося при розкритті основних видів стягнень за адміністративні порушення і при розповіді про форми правоохоронної діяльності школярів.

Усі діафільми допомагають ілюструвати розповідь педагога, ор­ганізовувати самостійну роботу учнів із зоровим рядом фільму і текс­том навчального посібника. Так, якщо включити в свою розповідь невелику закінчену частину фільму, педагог може запропонувати проаналізувати окремі кадри або фрагменти фільму і зіставити їх із текстом параграфа. У процесі виконання роботи можна заповнити порівняльну таблицю. У лівій частині коротко формулюються поло­ження, ідеї переглянутих кадрів, а в правій - розділ, абзац пара­графа, які відповідають їм за змістом. Завершується робота повто­рювальною бесідою.

Більшість діафільмів із курсу містять у собі питання і завдання, юридичні казуси, задачі, які дозволяють різноманітно будувати за­няття, вчити школярів умінню використовувати набуті правові знан­ня. Так, після демонстрації діафільму можна запропонувати учням діб­рати факти з періодичної преси, що підтверджують зміст діафільму.

Методика роботи з навчальними кінофільмами на уроках пла­нується в більшості випадків з урахуванням фрагментарної демон­страції фільму з метою ілюстрації викладеного матеріалу або його закріплення.

На основі змісту фільму педагог в одних випадках своїм вступом створює ситуацію очікування в уяві учнів, а в інших - постановкою питання звертає увагу на той чи інший аспект.

Можливий і показ невеликого цілісного фільму на уроці з органі­зацією самостійної роботи учнів для сприйняття й закріплення його змісту.

У практику ввійшли і такі форми, як організація уроків-диспутів, дискусій за сюжетами фільмів на морально-правову темати­ку. Фільми можна використовувати як повністю, так і фрагментарно, а також і на уроках з інших тем для постановки проблеми, пізнавальних завдань, для організації самостійної роботи або прове­дення заняття з елементами диспуту.

Формуючи проблему фільму, слід звернути увагу школярів на оцінку вчинків героїв, аналіз причин вибору ними того або іншого варіанта поведінки тощо.

Широко в навчально-виховній роботі використовується нав­чальне телебачення. УТ-1, УТ-2, НТН проводять передачі як безпо­середньо для уроку, так і для позаурочної роботи.

Процес роботи над матеріалом телепередачі складається із трьох частин:

а) підготовчий етап;

б) етап прийому й обробки отриманої інформації;

в) аналіз її змісту, узагальнення отриманих знань.

Із метою попереднього ознайомлення з передачею і можливою ме­тодикою її сприймання підготовлено спеціальні анотації і методичні рекомендації.

Незнання змісту телепередачі-уроку, відсутність підготовчого етапу призводить до зниження ефективності використання при­йому телепередач на уроці, ускладнює вибір необхідної методики і зусиль, спрямованих на досягнення мети й завдань заняття. У пев­них випадках доцільно показувати не всю передачу, а її частину, фрагмент, включити додатковий матеріал краєзнавчого характеру, використовувати наочні посібники.

Більшість учбових телевізійних передач побудовано на поєднан­ні розповіді ведучого з показом окремих фрагментів фільмів, репор­тажів, інтерв'ю.

Методика їх використання на уроках курсу вимагає від учителя виокремлення смислових компонентів передачі, постановки пізна­вальних завдань, контролю за роботою школярів. Під час телепе­редачі часто виникає необхідність організації роботи з навчальним посібником і робочим зошитом, коригування записів учнів. Зазви­чай це складання простого плану телепередачі, формулювання зав­дань, висновків, робота з таблицями тощо. Доцільно найбільш складні схеми, діаграми, підсумкові висновки, які прозвучали у телепередачі, готувати завчасно і під час перегляду вивішувати на спеціальних транспарантах або записувати на дошці. А під час уза­гальнення вони є основою повторювально-узагальнюючої бесіди.

Певні труднощі, які існують при прийомі передачі, полягають у тому, що монологічний характер, іноді декларативний стиль вик­ладання матеріалу зменшує увагу школярів. Тому доцільно до пере­дачі готувати одну або кілька пізнавальних задач, які б підвищу­вали інтерес школярів до побаченого.

Реалізувати потенціал, закладений у змісті курсу правознавства, тільки за рахунок уроків неможливо. Позаурочна робота тісно пов'язана зі змістом уроку: вона розвиває, продовжує його логіку, але в інших умовах, підвищує ефективність використання змісту курсу. У позаурочний час можна використовувати і ЗМІ. Вчитель добирає їх, керуючись цілями і завданнями своєї виховної роботи.

Реалізація плідної взаємодії уроку і позаурочної роботи під час використання засобів навчання і виховання підвищує ефективність засвоєння правових знань, залучає учнів до різних видів діяльності

й відносин.

Останнім часом у деяких школах з'являється сучасна відеоапаратура. Це дає можливість використання її при вивченні правознав­ства. Найпростішим варіантом використання цієї техніки є перег­ляд з наступним аналізом попередньо записаних фрагментів передач юридичної тематики або аналіз ситуацій (про що йшлося вище), але не на підставі опису, а з використанням відеопоказу. Однак за наявності відеокамери виникає можливість самостійно готувати певні відеофрагменти для поточних уроків. Йдеться про моделю­вання певних ситуацій (правопорушень чи помилкових дій) з їх фіксацією на плівку та наступним аналізом. Таке моделювання можливе у повсякденних ситуаціях (купівля продуктів у магазині, користування транспортом, порушення правил дорожнього руху то­що). При цьому підготовка таких відеофрагментів (розробка сце­нарію, моделювання, зйомка, монтаж) за наявності спеціалізованих класів (10-11) може бути виконана в багатьох випадках учнями цих класів. Використання сучасної техніки сприяє підвищенню заці­кавленості учнів, концентрації їхньої уваги, сприяє підвищенню ефективності уроку.