У психолого-педагогічній та соціологічній літературі висвітлені різноманітні підходи до типології сімей, побудовані на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо

Комплексною з погляду завдань діяльності соціального педагога є типологія сімей, розроблена М.Галагузовою та ін., в основі якої - рівень соціальної адаптації сім’ї від високого до середнього, низького та вкрай низького: благонадійні сім′ї, сім′ї групи ризику, неблагонадійні сім′ї, асоціальні [59, с.175].

Благонадійна сім′я успішно виконує функції, практично не потребує підтримки соціального педагога, швидко адаптується до потреб дитини і успішно вирішує виховні проблеми.

Сім′я групи ризику характеризується наявністю деяких відхилень від норм (неповна сім′я, малозабезпечена сім′я і т.ін.), напруженням сил у вирішенні проблем виховання дитини. З суб′єктивних чи об′єктивних причин соціальне функціонування такої сім′ї ускладнене. Соціальний педагог спостерігає за станом сім′ї, за дезадаптаційними факторами, які в ній наявні, в разі необхідності приходить на допомогу.

Неблагонадійна сім′я, маючи низький соціальний статус в певній сфері життєдіяльності чи в кількох одночасно, не виконує належно своїх функцій, її адаптаційні здібності суттєво знижені, сімейне виховання дитини відбувається зі значними труднощами, повільно та малорезультативно.

Стан асоціальної сім′ї потребує докорінних змін. Аморальна поведінка батьків, протиправний спосіб життя, житлово-побутові умови не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, вихованням дітей, як правило, ніхто не займається, діти часто стають жертвами насилля батьків тощо. Робота соціального педагога з такою сім′єю ведеться у співпраці з правоохоронними органами, а також з органами опіки.

Основою класифікації, запропонованої А.Капською, виступають функції сім’ї:

1) залежно від виконанняматеріально-економічної функції сім’ї класифікують за:

- рівнем матеріальної забезпеченості – бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

-професійною належністю, освітнім рівнем, віком, ставленням до релігії, за особливими умовами життя – сім’ї робітників, службовців, акторів, учителів, студентські, сім’ї неповнолітніх, мусульман, моряків, спортсменів тощо;

2) залежно від виконання житлово-побутової функції, за складом розрізняють сім’ї повні, прості нуклеарні, складні, великі;

3) залежно від виконання демографічної функції розрізняють:

- за кількістю дітей у сім’ї - інфертильні, однодітні, малодітні, багатодітні;

- однорідністю соціального складу – однорядні, різнорядні;

- тривалістю подружнього життя – сім’ї молодят (до 1 року), сім’ї від 1 до 3 років подружнього життя, 3-5, 5-10, 10-20, 20-25, 25-30, сім’ї з тривалістю подружнього життя більше 30 років;

4) залежно від виконання комунікативної функції:

- за типом керівництва – гелітарні (рівноправні, демократичні), авторитарні;

- типом юридичних взаємостосунків – побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні; оформлені юридично, але проживають окремо;

- юридичними взаємостосунками батьків і дітей – чоловік і жінка живуть разом з дітьми; чоловік і (або) жінка мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім’ї;

- якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім’ї – гармонійні, конфліктні, емоційно неврівноважені;

- сім’ї зі специфічними проблемами – сім’ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім’ї правопорушників, алкоголіків, наркоманів, хворих на СНІД; сім’ї зі схильністю до суїциду; сім’ї інвалідів;

5) залежно від виконання виховної функції виділяють сім’ї – благополучні, неблагополучні, сім’ї групи ризику.

Спроба комплексної багатогранної типології сімей зроблена О.Безпалько, яка виділяє види сімей на основі таких класифікаційних ознак:

- за загальним складом – нуклеарна сім’я, складна (з кількох поколінь), неповна, материнська;

- кількістю дітей – бездітна, малодітна, багатодітна;

- наявністю нерідних дітей – опікунська сім’я, прийомна;

- сімейним стажем – молода сім’я, сім’я середнього шлюбного віку, зріла;

- типом главенства у сім’ї – демократична (партнерська), авторитарна (домінаторна) сім’я;

- національним (етнічним складом) – однонаціональна сім’я, міжнаціональна, сім’я з громадян різних держав, сім’я з осіб різного віросповідання;

- місцем проживання – міська сім’я, сільська, віддалена;

- рівнем матеріального достатку – матеріальнозабезпечена, заможна, елітарна сім’я;

- професійною діяльністю подружжя – робітнича сім’я, фермерська;

- соціальним складом – соціально гомогенні (однорідні) сім’ї, соціально гетерогенні (неоднорідні);

- особливими умовами сімейного життя – студентська сім’я, дистантна, позашлюбна;

- якістю сімейних відносин – благополучні сім’ї, неблагополучні (сім’ї зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між подружжям, батьками і дітьми; з алкоголе- чи наркозалежними членами; з низьким морально-культурним рівнем батьків; з насильством щодо членів родини; є засуджені чи ув’язнені; є серйозні помилки і прорахунки у вихованні дітей) [5, с.60-61].

У залежності від виховного потенціалу сім’ї, Г.Міньковський виділяє 10 типів сім’ї: 1) виховно-сильні, 2) виховно-стійкі, 3) виховно-нестійкі, 4) виховно-слабкі з постійно конфліктною атмосферою; 6) виховно-слабкі з агресивно-негативною атмосферою, 7) маргінальні: з алкогольною, сексуальною деморалізацією і т.ін., 8) сім’ї правопорушників, 9) злочинні, 10) психічно обтяжені [78, с.283].

Знання характерних особливостей різних типів сімей допоможуть соціальному педагогу ліпше орієнтуватися у їх проблемах, сприяти їх оперативному й ефективному розв’язуванню.