Історія становлення та розвитку шлюбу: сім 'ї в Україні

Лекція 5. Сім’я. Історичний розвиток поглядів на сім’ю та шлюб. Закон і сім’я

Історичний розвиток поглядів на сім 'ю та шлюб

Для кожної людини сім'я - це початок всього. Адже, як відомо, ні одна нація, ні одне більш-менш цивілізоване суспільство не обходились без сім'ї та шлюбу.

В українській, білоруській, польській, чеській та в деяких інших слав'янських мовах термін «шлюб», який бере свій початок від давньослов'янського слова «сълюб» означає урочисту обіцянку «слюбитись» - означає домовитись.

Шлюб являє собою санкціоновану суспільством форму відносин між статями і продовження роду, тобто засіб регулювання статевих відносин і відтворення населення.

Сім'я - це об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, які пов'язані між собою спільністю побуту та взаємною відповідальністю.

Між поняттями «сім я», «шлюб» існує тісний взаємозв'язок вони нерідко використовуються як синоніми. Однак, за своєю суттю в цих понять є не тільки спільне, але і багато специфічного.

Так, доведено, що шлюб і сім'я виникли в різні історичні періоди Сучасні соціологи визначають шлюб як історично змінювальну соціальну форму відносин між жінкою та чоловіком через "у суспільство упорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює* подружні та батьківські права та обов'язки.

Сім'я - більш складна система відносин ніж шлюб, оскільки вона як правило, об еднує не тільки подружжя, але і їх дітей, а також інших родичів чи близьких їм людей.

В історії людства змінилось чимало форм суспільного регулювання відносин між чоловіком і жінкою.

Для первісного стада була характерною форма статевих відносин, яку можна назвати невпорядкованою. Це вносило дезорганізацію в життя людей, гальмувало розвиток первісного стада.

Важливим кроком у врегулюванні статевих відносин між чоловіком і жінкою було виключення статевого зв'язку між батьками і дітьми, між предками і нащадками. З появою роду виникає і груповий шлюб. Для ранньої стадії первісного суспільства характерним був дуально-родовий шлюб. Це була екзогамія - абсолютна заборона всіх статевих зв'язків усередині роду. Серед основних причин виникнення екзогамії виділяються такі: внаслідок шлюбів між родичами народжувались неповноцінні діти, потрібно було розширити соціальні контакти з іншими родами. Діти належали родові і виховувались ним.

До групового шлюбу відносять і полігамію (багатошлюбність). Полігамія включає полігінію (коли чоловік одночасно живе в шлюбі з декількома дружинами) та поліандрію (багатозаміжність, коли жінка має шлюб з різними чоловіками).

Полігамія у формі гарему існує і до цього часу в мусульманських країнах (Пакистані, Єгипті та ін.).

Розвиток первісного суспільства призвів до того, що групові шлюби стають неможливими - вони поступово витісняються парним шлюбом. Парний шлюб виник унаслідок потреби зробити відносини між статевими партнерами більш стабільними. Господарською основою ще довго залишався рід. Але в подальшому чоловік поступово стає годувальником дітей дружини, тобто батьком і виникає економічний осередок, який складається з чоловіка, дружини і дітей, тобто парна сім'я. Тут слід відзначити, що статеві відносини стають регулярними не тільки соціальними, але й економічними відносинами, що поступово змінює і сам характер шлюбу: його метою поряд з регулюванням статевих відносин стає створення сім'ї, утримання і виховання дітей.

Історія становлення та розвитку шлюбу: сім 'ї в Україні

Передісторія сім'ї в Україні теж очевидно пов'язана з функціонуванням групової, парної, а потім і моногамної сім'ї. Вважається, що в Україні на певному історичному етапі розвитку суспільства почав розвиватись і поширюватись моногамний шлюб. Моногамія (від гр. слів monos і gamos - шлюб) - це форма шлюбу, при якій чоловік одружується лише з однією жінкою, а жінка - лише з одним чоловіком.

В Україні також існував принцип соціальної ендогамії (від гр. слова endos - усередині), тобто обранця найчастіше шукали рівного за походженням і багатством. Це робилось для того, щоб у майбутній сім'ї чоловік та жінка були рівноправними і ніхто не мав підстав для докору. В українців упродовж віків сформувалися два основні мотиви вибору наречених: кохання і економічна вигода. Молодь переважно керувалась почуттями, а батьки ж часто зважали і на матеріальний бік укладання шлюбу. Оскільки, в Україні вибір шлюбного партнера за взаємною приязню має традиційну основу, то шлюби за розрахунком укладалися рідше. Обов'язковою умовою можливості шлюбу була відсутність родинних зв'язків між молодими.

Щоб уникнути певних конфліктів і протиріч, у XIX ст. церковне вінчання здебільшого відбувалось в один день з весіллям і навіть було його складовою частиною. Тоді для молодих починалось спільне сімейне життя. Сім'я завжди була основою суспільства, тому тип і форма її залежить від національних особливостей народу, соціальних та економічних відносин і змінюється з ними.

Моногамна сім'я існувала в Україні від часу заселення її території. Ця форма сім'ї є найпоширенішою і на сучасному етапі.

Тип моногамної сім'ї визначається кількістю пар і кровно-споріднених членів у ній. Українські сім'ї можна поділити на прості («малі», «елементарні», «індивідуальні") й складні («великі», «нерозділені»).

Проста сім'я складається з однієї шлюбної пари (чи одного з батьків) з неодруженими дітьми (або без них). Вона може бути кількох різновидів: подружня пара; повна сім'я - батьки та діти; неповна сім'я -один з батьків і діти. Серед українців традиційно переважали різні підтипи простих сімей. Найбільш поширеною в Україні в XIX - на початку XX ст. була повна проста сім'я. Дуже рідко зустрічались сім'ї, які складалися лише з подружжя. Інколи в українських селах траплялись неповні сім'ї. Вони, як правило, виникали внаслідок смерті одного з подружжя і дуже рідко - через розлучення.

Єдина причина розлучення, яку до певної міри могла якщо не виправдати, то хоча б зрозуміти громада, - це відсутність дітей. А загалом у народі засуджувалась невірність, люди виступали проти розірвання шлюбу.

А коли з різних причин чоловік чи жінка залишали сім'ю і створювали нову, то в ній жили «на віру» (без церковного шлюбу). У селі такі невінчані подружжя не називали за сім'єю. До них ставились негативно, оскільки такий крок вважався гріхом.

А коли хтось залишався вдівцем (вдовою), то повторне одруження відбувалось не раніше, а ніж через рік по смерті дружини чи чоловіка.

Складна сім'я складається з декількох кровно-споріднених простих сімей, кожна з яких може бути повною чи неповною і включати інших родичів. Існує кілька різновидів складної сім'ї: батьківська - одружені сини і доньки живуть разом з батьком; братська - після смерті батька одружені брати і сестри продовжують жити під одним дахом.

Перехідним типом між простою і складною є розширена сім'я. Вона складається з однієї подружньої пари з дітьми і окремих близьких чи далеких родичів (наприклад, хтось з батьків чоловіка або жінки, їхні неодружені брати або сестри та ін.).

Особливістю розвитку української родини є постійний потяг до створення окремої, індивідуальної сім'ї. Це пояснюється певними психологічними рисами і особливостями національного характеру: приватна власність і можливість господарювати, хоч би на крихітному клаптику землі.

Значення сім 'ї на сучасному етапі

Перш за все, сім'я творить для суспільства людей, і від того, якими будуть ці люди, в багатьох аспектах залежить доля суспільства. Разом з тим, від того, які люди будуть вступати в шлюб, утворювати сім'ю, багато в чому буде залежати, якою буде сім'я, які відносини в ній складуться, як вона буде виконувати свої соціальні функції. Звичайно, для стабілізації, для зміцненої сім'ї необхідні певні державні суспільні заходи, фактори й умови економічного, соціально-політичного, побутового характеру.