Консультування молодої сім'ї

Розглянемо особливості роботи за цими двома напрямами.

До ряду проблем і завдань діяльності, які вирішує молода сім'я на етапі свого станов­лення, відносять встановлення психологічної і просторової дистанції з генетичними сім'ями [2].

Навіть у тих випадках, коли шлюбний партнер обраний, у пари мо­жуть з'явитися труднощі, для подолання яких їй знадобиться професійна психологічна допомога. Однією з найхарактерніших труднощів є незгода батьків. Причини її не завжди усвідомлюються, але мають реальну ос­нову. Г. Навайтіс зазначає: "Більшість батьків бажають, щоб шлюб їх дітей був вдалим, тому не схвалюють, на їх думку, необдуманого, по­спішного рішення взяти шлюб. ... Така поведінка батьків відповідає одній із соціальних функцій сім'ї — контролю за сексуальною поведін­кою " [2, 165-166].

Проте, з боку батьків можливі помилки в оцінці рішення дітей взяти шлюб. У цьому аспекті робота соціального працівника повинна бути спрямована на виявлення причин опору батьків шлюбу молодих. Це зав­дання успішно вирішується у процесі спільного з батьками обговорення перспектив майбутньої сім'ї. Але нерідко у молодих виявляється поспішність побратися і, як реакція на таке їхнє рішення, батьки замість конструктивного обговорення виражають слабо аргументовану катего­ричну незгоду. Це ускладнює взаємостосунки молодят і близьких їм людей. Якщо ж молоде подружжя емоційно або матеріально дуже залеж­не від батьків, для того щоб врегулювати складні (іноді конфліктні) стосунки необхідна професійна консультативна допомога.

Ще однією проблемою взаємин є психологічна залежність молодої сім'ї від батьків, що проявляється:

— у спробах керуватися установками батьків, а не своїми потребами і рішеннями;самостійності, відповідальності, автономії, тобто дорослості (хоч пси­хологічна дорослість досягається складніше, ніж матеріальна).

Питання матеріального забезпечення молодої сім'ї у консультативній роботі соціального працівника можуть бути вирішені шляхом надання інформації про місця роботи, умови придбання житла тощо.

Досягнення молодими психологічної дорослості обумовлено дещо іншими проблемами. Молодята часто не мають достатнього досвіду прий­няття спільних рішень. У консультативній роботі ефективним прийомом є ділове обговорення конкретних сімейних питань. Він сприяє усвідом­ленню молодим подружжям таких моментів [2]:

— наданої інформації і чіткого розуміння власних інтересів достат­нього для прийняття рішень;

— неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взає­морозуміння, а спробами вирішувати проблему, що виникла, одне за одного, а не спільно;

— "невміння" найти рішення спирається на егоцентричне уявлення про сім'ю, небажання відмовитись від деяких привілеїв чи інтересів.

Спеціалісту, що працює у галузі психологічної допомоги сім'ї, слід враховувати наступний аспект роботи. Конкретна сім'я, яка стикається із впливом людей, що її оточують, і інститутів, встановлює для себе прийнятні межи впливу. І тому невід'ємною властивістю сім'ї є опір змінам і сторонньому впливу.

Розглянемо деякі методи психологічного консультування сім'ї, які може використати у своїй практичній роботі соціальний працівник.

Досить часто члени сім'ї, що конфліктують, втрачають здібність до щирого, відвертого спілкування, оскільки створені стереотипи спілку­вання заважають розуміти одне одного. Відновити цю здібність допома­гає метод "сімейної ради".Процедура застосування методу передбачає такий алгоритм дії. У строго визначений час кожен член сім'ї говорить про свої плани, побажання, потреби, спогади або інші речі, що є актуаль­ними для нього. У цей час інші повинні уважно слухати і не робити нічого, що могло б порушити висловлювання. Потім ті, хто слухав, коротко пересказують почуте, без будь-якої критики та інтерпретації. Після цього говорить наступний. Висловлювання закінчується у строго відведений час, сказане на "сімейній раді " не обговорюється до наступ­ної "ради".

Свари і конфлікти у сім'ї відображають негативні сторони спілкуван­ня її членів. Методика "днітурботливого спілкування"покликана переорієнтувати членів сім'ї на прийнятні аспекти взаємостосунків. Завдання, яке виконують члени сім'ї у цьому випадку формується таким чином: вони повинні вести себе так, неначе в їх взаєминах немає конфлікту.

Під час зустрічі із сім'єю, спеціаліст може запропонувати їй різні завдання з нерівною кількістю перемінних (наприклад, розділити п'ять різних яблук серед чотирьох членів сім'ї). Зміст подібних завдань поля­гає у наданні доручення сім'ї, при виконанні якого вона не змогла б використати правило рівності. Це дозволяє встановити ієрархію сім'ї, вимоги до лідерства, систему контролю, агресію та прив'язаність, а та­кож сімейні правила.

Метод "позитивного контракту"сприяє усвідомленню мотивів поведінки членів сім'ї і набуттю ними навичок співробітництва. Він грун­тується на припущенні, що між членами сім'ї існує змагальна руйнівна тенденція, що спрямована на заподіяння шкоди іншому. Цю загальну тенденцію можна спрямувати у позитивну сторону. Для досягнення цієї мети членам сім'ї пропонується позитивно сформулювати свої побажан­ня і до наступної зустрічі зі спеціалістом змагатися, хто більше таких побажань виконає.

Наведені методи впливу на сім'ю реалізуються через завдання на зміну поведінкичленів сім'ї і цим впливають на стосунки в ній. В основі використання подібних завдань лежить базова установка : певній по­ведінці можна навчитися, а небажаної поведінки можна позбавитись або хоча б значно зменшити її інтенсивність [2].

Соціальний працівник може також використовувати завдання на зміну образу.Члени сім'ї створюють образи самих себе, сім'ї і стосунків. Ці образи можуть бути перекрученими, не досить або занадто узагальнени­ми, неповними. Г. Навайтис зазначає, що методи, які використовують уяву клієнтів консультації, допомагають їм краще усвідомити певні об­рази, що визначають поведінку, а також цілеспрямовано створювати більш позитивні образи [2].

Для дослідження образів членів сім'ї можна скористатися такими методами:

— метод завершення фраз;

— закінчування історій;

— асоціації (коли людину просять відгукнутися, прореагувати на слово, образ чи історію);

— творчість (коли дається завдання створити свою історію, вирази­ти свої взаємини за допомогою засобів мистецтва або гри);

— в ототожненні сімейних ритуалів із змістом сімейних стосунків;

— у спробах створити свою, незалежну від батьківської сім'ю, але при цьому демонструючи лояльне ставлення до генетичної сім'ї [2].

Підтримує залежність дітей почуття небезпеки, що відчувають бать­ки. Воно спонукає їх постійно контролювати дітей і опиратися їх само­стійності, до того ж не повністю усвідомлюючи мотиви опору, що надає стосункам емоційного забарвлення. Контроль підсилює та ускладнює пси­хологічні проблеми дорослих дітей.

Притаманне багатьом молодим людям суперечливе ставлення до ав­тономії (бажання користуватись турботою в одних сферах сімейного життя і бути самостійними в інших) виразно проявляється у ставленні молодого подружжя до матеріальної допомоги з боку батьків.

Отже, реалізація установки на допомогу і невтручання з боку батьків виявляється досить проблематичною.

Проте, проблеми молодої сім'ї (матеріальна та емоційна залежність від батьків) вказують і на цілі консультації — допомога у досягненні — обговорення ситуацій, що є подібними до сімейних труднощів;

— метод парадоксальних інтерпретацій (включає: перебільшення зна­чення якогось аспекту поведінки або емоції; підкреслювання симптомів; повторення неприємних дій або розповідей тощо). Основний зміст цього методу — зміна негативного відношення на позитивне

— виявлення цінностей членів сім'ї (методика запропонована Г. Флойдом [2]. Подружжю пропонується скласти списки цінностей: один список — свої цінності, інший — цінності партнера. Аналіз списків дозволяє оцінити правильність сприйняття іншого, суперечності між партнерами і внутрішні суперечності, умови виникнення надання переваги. Складання списків цінностей можна доповнити завданням уявити своїх батьків, їх вказівки, себе у дитинстві. Це дозволить краще зрозуміти вплив гене­тичних сімей на ситуацію сім'ї, яка перебуває на консультації).

Соціальний працівник у роботі з молодою сім'єю може використати завдання на основі виборів,які здійснюються як дії. Мета таких зав­дань — відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінно­стей і образів, і, одночасно, зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї.

Одним з таких завдань на основі виборів є метод "сімейної скульп­тури".Основна мета цього методу — виявити місце кожного члена сім'ї у сімейній структурі. Складаючи "сімейну скульптуру", кожен член сім'ї створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших членів на різній дис­танції. Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не на реальні взаємини, а на ідеальні уявлення про них.

Інший тип виборів — відповіді на питання, що розкривають функ­ціонування сім'ї (наприклад, "З ким із членів сім'ї ви часто...?", "З ким із членів сім'ї ви хотіли б...?"). Відповіді па питання об'єднуються у схему, яку сім'я обговорює разом із спеціалістом.

Короткий огляд методів впливу на сім'ю показує, що існує декілька основних груп методів. Використання будь-якого метода, його ефек­тивність залежить насамперед від конкретної сімейної ситуації і від мож­ливостей спеціаліста, який проводить консультацію.