IV. Природне та штучне освітлення. Організація і вимоги до зорової роботи учнів

Розділ З

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ

ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО

Листом Міністерства Постанова Першого заступника

освіти України Головного державного

від 15. 02. 1999р. санітарного лікаря України

№ 1/12-347 ^{Від 30.12.1998р. № 8}

УСТАТКУВАННЯ, УТРИМАННЯ СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ (витяг)

І. Загальні положення

1.1.Державні санітарно-гігієнічні правила та норми станов­лять гігієнічний стандарт для всіх типів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл трьох ступенів, спеціалізова­них шкіл, гімназій, ліцеїв тощо) далі за текстом — шкіл) незалеж­но від форм власності.

1.2.Середній загальноосвітній навчально-виховний заклад функ­ціонує у відповідності з «Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 р. № 660, створює необхідні умови для загальної середньої освіти на рівні державних стандартів і сприяє вихованню морально і фізично здорового покоління.

1.3.Улаштування, обладнання приміщень шкіл, що будуються, реконструюються, а також існуючих, здійснюється відповідно до ви­мог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

1.4.Відповідальність за виконання санітарних правил накла­дається на керівника загальноосвітнього навчально-виховного уч­бового закладу.

1.5.Щоденний контроль за виконанням теперішніх санітар­них правил здійснює медичний персонал загальноосвітнього на­вчально-виховного учбового закладу.

1.6.Періодичний контроль за виконанням теперішніх санітарних правил проводять спеціалісти санітарно-епідеміологічної служби.

II. Земельна ділянка

2.1. Розміри земельних ділянок шкіл, що будуються, прийма­ються відповідно з ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень».

2.2. Відведення земельної ділянки здійснюється при наявності погоджених технічних умов на водопостачання, каналізування, опалення тощо.

2.3. Ділянки під забудову шкіл повинні розташовуватися в сель-бищних зонах населеного пункту з дотриманням санітарних норм щодо відстані від джерел викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань (не до­пускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідли-востей). Санітарно-захисні зони слід приймати згідно додатка № 4 до «Державних санітарних правил планування та забудови населе­них пунктів», затверджених наказом МОЗ України № 173 від 19.06.96 р. Допускається за погодженням з органами державного санепіднагляду розташування земельної ділянки для будівництва на відстані не менше 50 м від підприємств, при умові дотримання ними нормативних рівнів викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітного та іонізуючого випромінювань.

Будівництво поблизу загальноосвітніх навчальних закладів індивідуальних гаражів та автостоянок заборонено.

Розміри санітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та гаражами повинні бути не менше 50 м і повинні погоджуватися з Держсанепідемнаглядом.

2.4. Будівля загальноосвітнього навчального закладу повинна бути розміщена на відстані 100—170 м від проїжджої частини дороги.

2.5. Будинки загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче 25 м від червоної лінії. Відстань від межі ділянок шкіл до стін жит­лових будинків із входами та вікнами приймаються не менше 10 м, від будинків шкіл до житлових і громадських будинків та споруд, згідно з нормами інсоляції, природного освітлення та шумозахисту.

2.6. По периметру земельної ділянки слід передбачити захис­ну земельну смугу (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м, а з боку вулиць не менше 3-х м.

2.7. Огорожа території повинна бути заввишки не менше 1,2 м. При розміщенні шкіл всередині житлових кварталів, допускаєть­ся застосування живої огорожі заввишки не менше 1 м.

2.8. Площа озеленення земельних ділянок повинна складати 45—50% загальної площі ділянки. При приляганні ділянки безпо­середньо до зелених масивів (парків, садів, скверів), а також при розміщенні шкіл у сільській місцевості або за умов реконструкції, площі зелених насаджень допускається скорочувати, але не більше ніж до 30%.

Високорослі дерева належить висаджувати на відстані не меншій 10 м від стін з вікнами навчальних приміщень, а кущі—не менше 5 м.

Розташування та орієнтація основних функціональних при­міщень шкіл повинні забезпечувати безперервну тригодинну три­валість інсоляції на день.

Нормативна тригодинна інсоляція повинна бути забезпечена на території спортивної зони та зони відпочинку, в тому числі спортивних та гральних майданчиків.

Для поливу території слід передбачати спеціальні крани.

Забороняється висаджувати колючі дерева і кущі (біла ака­ція, глід, шипшина тощо) і рослини з отруйними ягодами («вовче лико», «бріонія», «сумах отруйний» та ін.).

2.10. Земельна ділянка поділяється на наступні функціональні
чопи:

— навчальна;

— навчально-виробнича;

— навчально-дослідна;

— фізкультурно-спортивна;

— відпочинку;

— сільськогосподарська (для шкіл в сільській місцевості);

— житлова.

Розміри зон ділянок шкіл визначаються завданням на проек­тування, але не менш, ніж в додатку № 2 до ДБН В.2.2.3-97.

2.11. Фізкультурно-спортивну зону належить розміщувати поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень початкових класів.

Майданчики для ігор з м'ячем та метання спортивних снарядів розміщувати на відстані не менше 25 м від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будинків (при наявності ого­рожі 3 м заввишки і завдовжки не менше 15 м), а майданчики для інших видів фізкультурних занять — на відстані не меншій 10 м.

Спортивні майданчики повинні мати тверде покриття. Забо­ронено проводити заняття на зволожених майданчиках, які мають нерівності і вибоїни.

Спортивні майданчики краще розміщувати по довжині з півночі на південь.

Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, до­ріжка довжиною 100 м входить до складу бігової.

Ями для стрибків в довжину і висоту заповнюються піском, змішаним з тирсою.

При будівництві бігових доріжок і спортивних майданчиків (волейбольних, баскетбольних, гри у ручний м'яч) необхідно ви­користовувати дренаж.

Комбінований майданчик можна асфальтувати (бетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яне покриття. З метою попе­редження травм, різноманітні дефекти поверхні майданчиків слід систематично вирівнювати.

Борти ям для стрибків, крім переднього, оббиваються гумою.

Наливні льодяні катки для катання, хокею та швидкісного бігу на ковзанах повинні мати товщину льоду 5-6 см, гладеньку поверхню без розколин і виямок.

Штучне освітлення катка повинно бути рівномірним на всій льодяній поверхні і не меншим 100 Лк.

Майданчики для учнів 1—4 класів повинні бути обладнані тіньовим навісом, ліанами, гірками для з'їжджання, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем і малювання, лавками, до­ріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плескальним басейном.

Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.

Діти повинні бути навчені правильному користуванню спортив­ним інвентарем і обладнанням.

Фізкультурні майданчики необхідно огороджувати один від одного зеленими насадженнями.

Ігрові майданчики, розміщені біля будинку школи, засівають невисокою травою.

2.12. Господарська зона повинна мати окремий в'їзд, розта­шовуватися поблизу навчально-виробничої зони, приміщень
їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, га­
ражі, підсобно-виробничі приміщення, навіси, сміттєзбірники.
Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встанов­люватися на відстані не менше 25 м від вікон і входу в їдальню на
бетонованому майданчику під навісом.

В' їзд і виходи на ділянку, проїзди та проходи до господарських будівель, майданчики для сміття, а в сільських школах, які не мають каналізації,—до надвірних вбиралень асфальтують або бетонують.

Підходи до приміщень школи не менш як за 100 м повинні мати тверде покриття.

2.13. В житловій зоні розміщуються гуртожитки для учнів, до­
пускається розміщення житлових будинків для викладачів та об­слуговуючого персоналу. Житлова зона повинна мати окремий
вхід з боку вулиць та проїздів, ізолюватись від господарської зони
на відстань не менше 100 м.

Санітарні розриви між спальними корпусами і межею ділянки житлової зони повинні складати не менше 50 м. Відстань від спаль­них корпусів до автомагістралей повинна бути не менше 150 м, до господарської зони — не менше 100 м.

На території земельної ділянки повинні бути передбачені по­ливальні установки та питні фонтани.

Територія ділянки повинна бути освітлена у вечірній час.

2.14. Майданчики для рухливих ігор і відпочинку повинні розта­шовуватися біля виходів з приміщень (для максимального використан­ня їх під час перерв) і бути розділені для учнів кожної вікової групи.

2.15. Навчально-дослідна зона повинна бути не більшою 25 від­сотків площі ділянки. В міських школах вона може бути зменше­ною за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранже­рей, органічно пов'язаних з комплексом кабінетів біології та хімії.

2.16. Земельні ділянки сільських шкіл повинні бути розширені за рахунок будівництва парників, теплиць, оранжерей, приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки, садово-городньо­го інвентаря та ін.

III. Основні приміщення

3.1. Будівля школи повинна забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку, хар­чування учнів. Будівлю школи на території земельної ділянки слід

розташовувати так, щоб не знижувати рівень освітлення та інсо­ляції окремих груп приміщень, а взаємозв'язок між ділянкою і бу­дівлею щоб був раціональним.

Блочно-секційна і павільйонна структура навчальних будівель найбільш раціональні з гігієнічної та педагогічної точок зору. В одній секції слід розміщувати максимум три паралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів двох суміжних вікових груп (1 і 2, 3 і 4 і т. д.).

Кількість поверхів будівлі не повинна перевищувати 3-х.

При розміщенні загальноосвітніх навчальних закладів в раніш збудованих 4-5-поверхових будівлях, четвертий і п'ятий поверхи відводять кабінетам, які несуть найменше навчальне навантаження.

Кількість учнів загальноосвітнього навчального закладу не повинна перевищувати його місткості, передбаченої проектом, за яким збудовано або пристосовано приміщення.

3.2. В будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі
функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабі­нети, лабораторії з лаборантськими, для трудового навчання та
профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні,
їдальні, медичного обслуговування, актовий зал, бібліотека, ад­міністративні, допоміжні — вестибюль, рекреації, гардероби, са­нітарні вузли з технічними приміщеннями тощо.

При розміщенні школи в пристосованій будівлі, набір при­міщень, їх площа визначається за погодженням з територіальною службою Держсанепідемнагляду в кожному конкретному випад­ку, виходячи з типу загальноосвітнього навчального закладу, кількості і віку учнів, кількості класів тощо.

3.3. Склад і площі приміщень загальноосвітньої школи визна­чаються за розрахунком, виходячи з призначення приміщень, наповнюваності груп при різних видах навчальних занять та показ­ників розрахункової площі на одного учня (додаток 3).

Передбачається можливість побудови додатково до школи блоку плавального басейну з двома ваннами (додаток 4).

Кількість класів, навчальних приміщень, лабораторій, на­вчально-спортивних залів слід розраховувати, виходячи із кількості годин занять у одну зміну і їх зайнятості не менше як 75% навчального часу.

3.4. Класні кімнати для учнів 1—5 класів слід розміщувати
тільки на першому поверсі і окремому блоці, ізольовано від при­міщень для учнів інших вікових груп. Якщо в школі існує кабінет­
на система навчання, то вона вимагає розміщення кабінетів в ме­жах 1-2 поверхів, так, щоб перехід в кабінет не займав більше
2 хвилин. Кабінети по предметах, що найчастіше вивчаються у
школах, розміщуються для 4—9 класів на першому поверсі, для
10—11 на третьому поверсі. Оптимальна кількість кабінетів —
2—4 на один предмет в залежності від місткості школи. Всі інші
лабораторії та кабінети розміщуються на другому поверсі.

Навчальні приміщення не можуть бути прохідними.

Навчальні класи мають бути ізольованими від приміщень, які є джерелами шуму і запахів (майстерні, спортивні і актові зали, харчоблок та ін.).

4.2. Приміщення для трудового навчання слід передбачати ізольовано від інших основних приміщень (в окремих блоках, відсіках будівлі або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом в них) на першому поверсі, в цокольному поверсі при достатньому рівні природного освітлення, рівень заглиблення не нижче 0,5 м від нульової відмітки. Із майстерень по обробці дерева, комбіно­ваних майстерень по обробці металу, металу і дерева необхідно передбачити додатковий вихід на вулицю через теплий тамбур або коридор, у який немає виходу із класів, кабінетів і лабора­торій. Для трудового навчання і професійної підготовки учнів 10— 11 класів додатково передбачаються навчально-виробничі май­стерні, міжшкільні навчально-виробничні комбінати, навчальні цехи промислових і сільськогосподарських підприємств.

4.3. Забороняється розміщення майстерень, комор під актови­ми залами, у підвалі та цокольних поверхах будівель.

4.4. Вентиляційні камери, насосні, машинні відділи холодиль­них установок, теплові та інші приміщення з устаткуванням, яке буде причиною виникнення шуму і вібрації, не слід розміщувати суміжно, над і під актовими, читальними залами, звуко-апаратни- ми, кімнатами лікаря, класами, кабінетами.

4.5. Спортивний зал розміщується на 1-му поверсі. Його роз­міри передбачають виконання програм з фізичного виховання і мож­ливості організації позаурочних спортивних занять, актовий зал розміщується на другому поверсі.

Найбільшу кількість людей, що одночасно перебувають на поверсі в будівлі школи, визначити із наповнюваності навчаль­них приміщень, приміщень для трудового навчання, спортивного, актового залів, які знаходяться на цьому ж поверсі (для розрахун­ку шляхів евакуації).

Використовувати актовий зал як спортивний не рекомендуєть­ся. Вхід в спортивний зал слід передбачити через роздягальню без­посередньо або через відокремлений коридор. Інвентарна для спортивного інвентаря повинна з’єднуватись із спортивним залом через двері або відкритий отвір розмірами (2x2,2 м²). Довжина цього приміщення повинна бути не менша 5 м, а підлога — на одному рівні з підлогою спортивного залу (без порогу). Із інвен­тарної або спортивного залу слід передбачити додатковий вихід на земельну ділянку. Висота спортивних залів площею 162 м² по­винна бути не меншою 5,4 м, а 288 м², 540 м² ±5 м.

3.9 . Виробничі приміщення харчоблоку проектуються із ура­хуванням розміщення в них технологічного устаткування. Кухонні плити, які працюють на твердому паливі, можливо передбачити тільки в сільських школах з наповнюваністю не більше 80 учнів. Кухні в школах повинні бути розраховані на розміщення устатку­вання для приготування їжі із сировини, а також на напівфабрика­тах. Площу обіднього залу (без кімнати для роздачі) слід прийма­ти із розрахунку на одне місце в залі не менше як 0,75 м², в школах до 80 місць у залі і 0,65 м² — більше 80 місць. Максимальна наповнюваність обідніх залів у школах—350—490 місць виходя­чи з розрахунку не більше 2-х посадок учнів у школах-інтернатах і 3-х—у загальноосвітніх школах. Із виробничих приміщень хар­чоблоків слід передбачити окремий вихід на територію подвір’я. Харчоблоки допускається розміщувати в цокольних поверхах, заглиблених не нижче 0,5 м від планувальної відмітки тротуару, при забезпеченні цих приміщень природним освітленням, ефектив­ною штучною вентиляцією і при відмітці підлоги не менше як на 1 м вище найвищого рівня ґрунтових вод.

Обідні зали слід обладнувати столами на 4-6-10 місць і стільця­ми або табуретами. Відстань (см): між столами і роздачею чи вікном (дверима) для прийому брудного посуду повинна бути — 150— 200; між рядами столів — 100—150; між столами і стіною—40—60. Столи повинні мати гігієнічне покриття, що легко миється, стійке до дії гарячої води і дезинфікуючих засобів. Столи щодня миють гарячою водою з кальцинованою содою та милом. Умивальники слід передбачати із розрахунку один на 20 місць, електрорушни­ки— один на 40 місць.

Столовий посуд може бути фарфоровий, емальований або із не­ржавіючої сталі, одноразовий. Не рекомендується вживання алюмі­нієвого посуду і забороняється застосування пластмасового посуду.

Прийом їжі слід проводити в один і той же час відповідно до спеціально складеного графіку. Перед вживанням їжі обов’язко­во миють руки з милом і сушать рушниками (паперові, електро).

Працівники шкільних їдалень повинні проходити обов’язкові медичні огляди згідно чинному в Україні Законодавству.

Персонал їдалень (буфетів) повинен бути забезпечений спе­ціальним одягом та необхідними умовами для додержання правил особистої гігієни.

Медичні працівники школи здійснюють щоденний контроль за якістю продуктів, що надходять до їдальні, умовами їх збері­гання, дотримання термінів реалізації, санітарно-протиепідеміч­ним режимом харчоблоку, фактичним виконанням меню.

3.10 Приміщення для організації продовженого дня для учнів загальноосвітніх закладів слід передбачити із розрахунку 20% від загальної кількості учнів 1—4 класів і 10% — учнів 5—9 класів.

Усі загальноосвітні школи повинні працювати тільки в одну зміну.

3.11 Площу приміщень закритого зберігання бібліотечних фондів слід приймати не менше 0,25 м² на 1 тис. одиниць збережен­ня. Площа відкритого збереження бібліотечних фондів повинна бути не меншою 4,5 м² на одну одиницю збереження.

3.12.Ширина рекреаційних приміщень при однобічній їх забу­дові повинна бути не менша 2,8 м, а при наявності ширини її не менше 4 м. Площа рекреаційних приміщень розраховується для кож­ного поверху і повинна бути не меншою 2,0 м² на одного учня. В загальну площу рекреацій не входять частини коридору біля схо­дів, туалетів, майстерень, харчоблоків, актових залів, тобто до рекре­ації належить тільки та частина коридору, де діти відпочивають.

3.13. Медичний блок слід розміщувати на першому поверсі. Одна із сторін медичного кабінету повинна бути не меншою 5,8 м.

3.14. Гардероб розміщується на перших поверхах блоків, або при навчальних секціях з закритим добре вентильованим збере­женням одягу. Для вчителів необхідно передбачати два місця на кожну навчальну кімнату, кабінет (при вчительській кімнаті або окреме приміщення). Гардероби повинні бути забезпечені шкафчиками для одягу. Заборонено влаштовувати гардероб в навчаль­них приміщеннях і рекреаціях.

3.15. У вестибюлях слід проектувати двійні тамбури з трьома дверима, щоб забезпечити потік повітря всередину приміщення в холодний період року за ламаною лінією.

3.16.Для учнів 1—3,4—6,7—9 класів повинні бути самостійні входи в школу при блочній забудові, в інших випадках — не мен­ше 2-х виходів постійного експлуатування. Висота шкільних при­міщень від підлоги до стелі (в чистоті) повинна бути не менше 3 м. Вхід до навчальних приміщень треба передбачати тільки з боку передніх столів або парт.

3.17.Поверхові сходи слід проектувати з природним освітлен­ням. Висота приступця проектується в 15 см, ширина—30—35 см, кут нахилу сходів не більше 30°. Не допускається горизонтальне розміщення елементів огорожі сходів. Висота поручнів повинна буш не більша 0,6 м для школярів молодшого віку і 0,8 м — для учнів середніх і старших класів. Ширина маршу сходів — 1,8 м.

3.18.Для будівництва шкіл слід використовувати цеглу або матеріали, які дозволені Міністерством охорони здоров’я України.

3.19.У гуртожитку передбачено такі приміщення: спальні кімнати, умивальню, санвузол і душову; кімнати особистої гігієни, кімнату для прасування, чистки одягу та взуття (із розрахунку не менше ніж 0,1 м² на 1 місце), кімнату для відпочинку; санвузол для персоналу і санітарну кімнату (не менше 4 м²), а також госпо­дарські майстерні, пральню, білизняну, медичну кімнату (не мен­ше 10 м²), приміщення для зберігання одягу дітей (із розрахунку 0,2 м² на 1 місце), вітальню для побачення з батьками, кімнати старшого вихователя, вихователів, чергового технічного персо­налу, комору спортивного і господарського інвентарю, вестибюль з гардеробом.

Наповнюваність спальних кімнат для учнів шкіл І ступеня — 5-6 місць, для шкіл II — III ступенів — не більше 4 місць. Площа спальних кімнат приймається з розрахунку 6 м² на 1 місце.

IV. Природне та штучне освітлення. Організація і вимоги до зорової роботи учнів

4.1. Природне освітлення

Всі учбові приміщення середніх загальноосвітніх навчально- виховних закладів повинні мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) в навчальних приміщеннях, світло повинно падати на робочі місця ліворуч. Оптимальний рівень природного освітлення забезпечується при верхньому і боковому освітленні приміщень. Забороняється направлення світлового по­току праворуч, спереду від учнів, окрім майстерень по обробці металу, де повинен переважати правоохоронній або прямий світло- розподіл. При загальній площі класної кімнати 64 м і більше обо­в’язково слід передбачити додаткове освітлення через рекреаційні приміщення. Якщо глибина приміщення більше 6,0—6,5 м, то не­обхідне двобічне освітлення. Висота вікна при правосторонньо- му освітленні повинна бути не меншою 2,2 м при наявності глухої перегородки висотою 0,8 м від підлоги (при висоті приміщення 3,0 м). Допускається використовувати матове скло для освітлення внут­рішньої світлонесучої стіни на висоті 0,8—1,0 м від глухої пере­городки і далі 1,2—1,4 м віконне скло до стелі (при загальній висоті засклення 2,2 м). Можливе додаткове освітлення світлом через прохідні коридори (не рекреаційні), умивальні, роздягальні при спортивних залах. Штучне освітлення допускається тільки в актовому залі, кіноаудиторії, санітарних вузлах, приміщеннях кладових, охолоджуючих камер при кухні, допоміжних приміщен­нях для працівників кухні, радіовузлах, дикторських, інвентар­них і душових при спортивному залі. Орієнтація вікон навчаль­них приміщень повинна відповідати вимогам ДБН В.2.2-3-97.

Кожна з орієнтацій навчальних приміщень потребує додатко­вих технічних і організаційних заходів: при північних орієнтаціях слід передбачити штучні установки УФО, продовження строку опалювального сезону; при стрічковому заскленні, а також орієн­тації на південь—схід, південь—захід, захід обов’язково устатко­вувати сонцезахисні засоби (скло з різною світлопропускною мож­ливістю для спектра світла, штори із тканини з хорошими світло- пропускними можливостями— поплин, штапель, підйомно-пово­ротні жалюзі і т. ін.); світлозахисні пристрої повинні мати світлі кольори з коефіцієнтом відбиття не менше як 0,4, штори для затем­нення кабінетів не повинні знижувати рівень природного освіт­лення приміщень.

Природне освітлення повинно бути рівномірним і не створю­вати блиску.

Зона освітлення, яка забезпечує високий рівень зорової функ­ції — 1000—1200 лк. Нормування умов природного освітлення проводиться за відносною величиною — коефіцієнтом природно­го освітлення (КПО).

Рекомендований гігієністами рівень природного освітлення (600 лк) на робочій поверхні можливий при КПО 2,5%, а опти­мальний рівень (1260) при КПО 5%. КПО в навчальних приміщен­нях школи повинен відповідати нормам. При однобічному боко­вому освітленні нормується мінімальне значення КПО на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленій від вікон, на перехресті верти­кальної поверхні характерного розрізу приміщень і умовної робо­чої поверхні (або підлоги). При двобічному освітленні мінімальне значення КПО нормується по середині приміщення на перехресті вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умов­ної робочої поверхні або підлоги. При верхньому і боковому при­родному освітленні нормується середнє значення КПО на пере­хресті вертикальної поверхні, характерного розрізу приміщень і умовної поверхні (або підлоги).

Рівномірність освітлення на робочому місці — це відношення мінімального освітлення до максимального і повинна складати не більше 0,3.

Достатність і рівномірність освітлення можна оцінити за світло­вим коефіцієнтом (СК), який залежить від розміру вікон, конфігу­рації їх, кількості. Найбільш раціональна форма вікон — прямо­кутна, висота 2—2,5 м, ширина 1,8—2,0 м, верхній край вікна повинен бути на відстані 0,15—0,3 м від стелі. Ширина простінків між вікнами повинна бути не більша 0,5 м, висота підвіконня 0,7— 0,8 м, а в перших-других класах — 0,6 м; СК 1:4—1:5. Для забез­печення нормованої величини СК слід передбачити:

4.6. кут, під яким видно небо з найбільш віддаленого робочого місця від вікна, повинен бути не меншим 5°; коефіцієнт затінення менше 3; висадження високих дерев на відстані не меншій як 10 м від вікон школи;

—забороняється розміщення на підвіконні в навчальних при­міщеннях кімнатних квітів;

4.7. очищення віконного скла 1-2 рази на місяць зсередини при­міщень і не менше 3 разів на рік знадвору; колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим, світло-коричневим. Ці кольори можуть добавлятися як відтіночні до білого, сірого, світло-сірого; стелю, верхні частини стін, віконні рами та двері слід фарбувати в білий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в ка­бінетах технічних засобів навчання (ТЗН) стіна, яка є фоном до екрана (телевізор, кінопроектор), повинна бути пофарбована в жовтий або світло-коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,6; класна дошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений, коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1-0,2.

На всі полімерні матеріали, які використовуються для виго­товлення меблів, настилу підлоги в школі, слід мати дозвіл МОЗ України.

Оптимальне відношення яскравості є для: «зошит-парта» 4:1, «класна дошка-зошит» 1:5—1:6,5, «вікно-зошит» 7:1, «класна дошка-вікно» 1:12. Допустимими рекомендуються наступні співвідношення яскравості для поверхні: «зошит-парта» 2:1—3:1, «класна дошка-зошит» 1:3,1:8—1:10, «вікно-зошит» 15:1—17:1, «класна дошка-вікно» 1:5.

Оптимальні і допустимі з гігієнічної точки зору якісні показ­ники природного освітлення для основних поверхонь навчально­го процесу можуть бути при відповідних коефіцієнтах відбиття поверхонь «зошит-парта» при коефіцієнті відбиття парти—0,16, а допустимі при Р=0,3, для поверхонь «класна дошка-зошит» і «класна дошка-вікно» при Р дошка =0,45, при цьому середній коефіцієнт відбиття повинен складати не менше 0,45.

Штучне освітлення

На Україні від вересня до травня необхідно підвищувати рівень освітлення навчальних приміщень за допомогою штучного (додаток 5). Для освітлення третього ряду парт слід у навчальних приміщеннях передбачати окреме включення другого ряду елек­троламп. Необхідно використовувати фото-електричне реле, яке включає автоматичне штучне освітлення при зниженні рівня на­турального освітлення приміщень.

Рівень штучного освітлення і електротехнічне устаткування навчальних приміщень, освітлення території школи повинні відпо­відати СНІП ІІ-4-79, СН 544-82, СН 541-82, ДСТУ Б В.2Д-6-97.

Штучне освітлення приміщень шкіл може бути забезпечено лю­мінесцентними лампами та лампами розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло.

Рівень штучного освітлення навчальних приміщень шкіл при використанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк при лампах лю­мінесцентних. В кабінетах креслення, майстернях рівень штучно­го освітлення повинен бути відповідно 300—500 лк, 200—400 лк. У всіх приміщеннях школи слід передбачити систему загального освітлення. Освітлювальна арматура повинна забезпечувати ви­соку рівномірність освітлення класів, відсутність осліплення у ре­зультаті великої яскравості.

Люмінесцентні світильники повинні давати розсіяне світло, а для ламп розжарювання—повністю відбите, або переважно відби­те світлорозповсюдження.

При штучному освітленні навчальних приміщень слід нада­вати перевагу люмінесцентним лампам як з гігієнічної, так і еко­номічної точок зору (ЛБ в кабінетах образотворчого мистецтва— лампи типу ЛД або ЛДЦ). Для зниження пульсації люмінесцент­них ламп до нормальних величин слід використовувати дволам­пові світильники з лампами типу ЛБ, ЛТБ, ПРА типів 1 УБУ+1 УБЕ, 1 АВІ+1 АБЕ6, 2 УВК і 2АВК при інших схемах системи освітлення. При використанні світильників з іншими ПРА необ­хідний розрахунок для перевірки коефіцієнту пульсації.

Освітлювальна арматура повинна бути забезпечена зручними пристосуваннями для експлуатації, безпечною, надійною, давати розсіяне світло, яскравість не повинна перевищувати 2000 кд/м².

Із люмінесцентних світильників для навчальних приміщень можна використовувати серії ЛСО-02 (підвісний світильник роз­сіяного світла) і ЛПО-23 (стелевий для громадських приміщень). Для освітлення класних дощок слід використовувати люміне­сцентні світильники серії ЛПО-12 несиметричного розподілу світла з люмінесцентними лампами 40 Вт і 80 Вт. Рекомендується вико­ристовувати в першу чергу штучні випромінювачі з 3500°К неза­лежно від принципу генерування видимої радіації. У класних при­міщеннях можуть використовуватися люмінесцентні лампи типу ЛН (люмінесцентні натурального кольору), ЛБ (білого кольору), ЛХБ (холодно-білого кольору), ЛТПЦ (тепло-білого кольору), МОД (2x40 Вт), ШПД (2x40 Вт).

Для ламп розжарювання найбільш раціональні світильники пе­реважно відбитого світлорозподілу—СК-300 (світильники кільцеві ! з лампою 300 Вт розсіяного світла). Світильники СК-300 повинні мати технічні пристосування, які виключають можливість використовувати лампи меншої потужності і не дозволяли б включатися освітлювальній системі при непрацюючій навіть одній лампі.

У навчальних приміщеннях світильники слід розміщувати в 2 ряди паралельно лінії вікон на відстані 1,5 м від зовнішньої і внут­рішньої стін, 1,2 м — від класної дошки, 1,6 м — від задньої стіни. Відстань між рядами світильників повинна бути 2,5—2,65 м.

При використанні люмінесцентних ламп у навчальному при­міщенні площею 50 м² слід встановлювати 12 світильників, кож­ний з двома лампами потужністю у 40 Вт, або 8 світильників з двома лампами потужністю у 80 Вт. Загальна потужність ламп дорівнює 960—1200 Вт, питома потужність 22-23 Вт/м². В кабіне­тах креслення і малювання (для мінімального освітлення 500 лк питома електропотужність дорівнює 33 Вт/м², у майстернях 25 Вт/ м²—освітлення 400 лк. Люмінесцентні світильники в основ­них приміщеннях втановлюються і стикуються в лінію: у світильни­ках використовуються 2-4 лампи потужністю 40,65, 80 Вт кожна. При освітленні лампами розжарювання в класах площею 50 м² рекомендується встановлювати 7-8 світильників (2 ряди із 3 штук, перед дошкою, над останніми партами). При освітленні приміщення люмінесцентними лампами повинно бути передбачено додаткове освітлення класної дошки спеціальними лампами із світильника­ми несиметричного світлорозповсюдження; при освітленні лампа­ми розжарювання—додаткові лампи. Класна дошка освітлюєть­ся двома паралельно розміщеними дзеркальними світильниками типу ШМЗ, ШКД або ЛПО— 12x40 вище верхнього краю дошки на 0,3 см і на 0,6 м в сторону класу перед дошкою. Загальна елек­тропотужність на клас повинна складати 1040 Вт. В приміщеннях для трудового навчання встановлюються пилевологозахисні світильники ПВЛ 2x40, ЛСО-8, ЛВВО-1. При збільшенні глибини навчальних приміщень необхідно використовувати комбіноване освітлення (штучне і природне). Рівень комбінованого освітлення на робочих місцях повинен складати 600 лк з перевагою природ­ного освітлення. Раціональне співвідношення між світловими по­токами від вікна і штучного освітлення повинно бути 2:1.

В навчальних майстернях, окрім загального освітлення, слід передбачити місцеве біля верстаків та станків, для чого викорис­товують світильники типу «Альфа» на гнучкому кронштейні. В майстернях по обробці дерева і металу з метою виконання пра­вил техніки безпеки, профілактики травми слід передбачити по­двійне включення верстаків в електромережу.

Оптимальний рівень штучного освітлення спортивного залу складає 400 лк на рівні підлоги. Освітлювальна арматура у спортивному залі повинна бути закрита металевими сітками, так як і вікна, опалювальні прилади. Гігієнічні вимоги до рівня освітлення приміщень загальноосвіт­ньої школи представлені в додатку 5.

Забороняється використовувати в середніх загальноосвітніх навчальних закладах нові типи ламп без дозволу санепідемстанції.

Світильники очищуються не менше 1 разу у три місяці.