Закономірності музичного навчання і виховання

Пізнання закономірностей музичного навчання і виховання є одним із найважливіших завдань музичної педагогіки. Навіть при наявності знач­ної кількості науково-методичної літератури все ще мало відомо про ті глибинні процеси, які відбуваються при сприйманні та виконанні музики і які визначають сутність художньо-педагогічного спілкування вчителя та учнів на уроці музики. Знання цих закономірностей дає можливість зро­зуміти суть проблем, з якими стикається кожен учитель, відповісти на численні запитання, що постають перед ним у практичній діяльності. Вод­ночас їхнє знання робить поверхневою, а відтак малоефективною музич­но-освітню діяльність учителя.

Суть закономірності не розкривається безпосередньо, а виявляється шля­хом вивчення зв'язків між явищами і фактами. У цьому плані важливим є питання про те, як розрізнити зв'язки закономірні і випадкові, внутрішні і зовнішні, загальні і часткові, постійні і тимчасові, стійкі і нестійкі, суттєві і не суттєві, глибинні і поверхові, безпосередні й опосередковані тощо. Ви­значальним тут є поняття повторення, збереження і стійкості зв'язків.

Педагогічні закономірності відображають внутрішній суттєвий зв'язок явищ навчання і виховання, який зумовлює їх необхідний вияв і розвиток. Відтак закономірності музичного навчання і виховання відображають від­носно стійкі залежності між педагогічними впливами і результатами музи­чної діяльності учнів за певних умов, між процесами музичного навчання і учіння, між окремими компонентами навчального процесу і його метою, завданнями, змістом, методами тощо.

Закономірності музичного навчання і виховання	Педагогічні принципи
1.Музика може виконати свою естетич­ну, пізнавальну і виховну роль тільки тоді, коли діти навчаться по-справжньому чути її й роздумувати про неї.   2.Виховний вплив музичних творів здійснюється за умови естетичного став­лення особистості до музики. Якщо сприй­мання неадекватне природі музичного мистецтва, то можливості музики не реалізуються і не відіграють ніякої ролі в духовному розвитку особистості.   3.Змістовність пізнання художнього світу твору залежить від духовного ба­гатства особистості, її художнього досвіду.   4.Якщо музичний твір не приносить учневі естетичної насолоди, він не стане для нього художнім відкриттям, не вплине на його духовний світ.     5.Мета музичного виховання визначає зміст і методи музично-освітньої роботи, які, в свою чергу, зумовлюють ступінь досягнення визначеної мети.   6.Мета музичного виховання реалізу­ється тільки при цілеспрямованій взаємодії вчителя й учнів.   7. Ефективність музичного навчання і виховання визначається відповідністю поставлених цілей художньо-естетичним потребам учнів.   8.Чим більшу цінність має музика для особистості, тим повніше актуалізується естетичне ставлення до неї у процесі сприймання.   9.Ефективність музичного навчання залежить від ставлення до особистості учня як до основної ланки педагогічного процесу.   10.Педагогічний вплив учителя за­лежить від уміння зацікавити дітей музи­кою, обрати доцільну форму спілкування.   11. Якщо музична діяльність організується без урахування вікових особливостей учнів, не вміщує нових цікавих завдань, не пов'я­зана з подоланням художньо-пізнавальних труднощів, то вона не зацікавлює учнів, зни­жує інтерес до музики.   12. Невідповідність очікуваного і того, що реально сприймається, негативно впливає на емоційно-естетичну реакцію учнів.   13.Складність керування процесом музич­ного сприймання визначається глибиною пе­дагогічних спрямувань учителя, способом і рів­нем включення учнів до музичної діяльності.   14.Сприятливий і доброзичливий психо­логічний клімат у класі поглиблює колекти­вне сприймання музики.   15. Чим глибший створений музичним мис­тецтвом ефект власних пошуків істини, набу­тий у результаті переживання й осмислення музики досвід, тим сильніший її вплив на дітей.   16. Розвиток музичного сприймання шко­лярів досягається при їх активному включен­ні до музично-творчої діяльності, яка відпо­відає поставленій меті. Чим активніша і різ­нобічніша діяльність учнів, тим глибше їхнє пізнання музики.   17. Доцільне керування процесом му­зичного сприймання можливе лише в єдності педагогічно-спрямованого спілкування з ді­тьми і художньо-осмисленого й емоційно-насиченого спілкування з музикою.   18. Без урахування внутрішньої готов­ності учня до сприймання музики педаго­гічні впливи вчителя будуть неефективні.   19.Невідповідність установки приво­дить до фрагментарності сприймання, пропусків важливих моментів розгортання музичного образу, а отже, до його не­повноцінності, поверховості.   20.Активність музичного сприймання залежить від складності музичного твору, різноманітності та повторності художніх вражень, міри доступності та трудності сприймання. 21.Нав'язування учням певної інтер­претації музичного твору приводить до зниження активності музичного слуху.   22. Якщо складність музичних творів нижча від можливостей учнів, то вчитель стає непотрібним, а в учнів зникає інтерес До музики.   23.При багаторазовому одноманітному зверненні до музичного твору його есте­тичні властивості затіняються, перше враження стирається, емоційні процеси стають поверховими, стереотипними.   24. Слухач може зрозуміти і пережити зміст музики лише тоді, коли він здатний сприйняти потік музичних звучань не як випадковий, хаотичний, а як організований, в якому відчувається взаємозв'язок і функці­ональна взаємозалежність елементів. Усвідо­млення цілого приходить через з'ясування ролі та місця в ньому кожної частини.   25.Слухова орієнтація в звуковому пото­ці розвивається під впливом мотиваційної зміни одних емоційно-образних стимулів іншими, а не під впливом свідомої вольової установки, яка швидко виснажує слухача і зни­жує його інтерес до діяльності сприймання.   26.Міра детальності та значимості спри­йнятих образів безпосередньо залежить від значимості поставленої вчителем мети.   27 Підготовча інформація сприяє зба­гаченню сприймання лише при опорі на на­бутий учнями життєвий і художній досвід, рівень знань і вмінь.   28. Чим вужча і загальніша інформація, що спрямовує сприймання, тим більший про­стір для творчої фантазії.   29. Звернення при аналізі музики до тво­рів інших видів мистецтва сприяє поглибле­нню естетичних вражень слухачів.   30. Осягнення змісту музичного твору неможливе без з'ясування авторської пози­ції, без звернення до особистості автора.	Принцип спрямування педагогічних впливів на виховання особистісного ставлення до музики.   Принцип орієнтації на духовний розвиток особистості засобами музики.     Принцип опори на внутрішні сили і можли­вості учнів у музичній діяльності.     Принцип досягнення естетичної насолоди від спілкування з музичним мистецтвом.   Принцип єдності мети, змісту методів музично-освітньої роботи.   Принцип взаємодії вчи­теля й учнів у музично-освітньому процесі.     Принцип орієнтації на художньо-естетичні потреби і смаки учнів.   Принцип урахування ціннісних орієнтацій учнів у царині музично­го мистецтва.     Принцип орієнтації на духовний розвиток осо­бистості засобами музики.     Принцип емоційної захопленості музичною діяльністю.   Принцип опори на вікові особливості, внутрішні сили й можливості учнів у музичній діяльності.   Принцип єдності педа­гогічних впливів і сподівань учнів.   Принцип взаємодії вчителя й учнів у музич­но-освітньому процесі.     Принцип єдності індиві­дуального і колективного впливу на учнів.   Принцип активізації музичного мислення.   Принцип активізації музично-творчої діяль­ності учнів.     Принцип художньо-творчого спілкування на уроках музики.   Принцип опори на внут­рішні сили і можливості учнів у музичній діяль­ності.     Принцип відповідності установки вчителя музичній діяльності учнів.   Принцип повторності музичних вражень; принцип формування музичного сприймання на високому рівні складності; принцип доступності музичної діяльності. Принцип творчої свобо­ди учня в художній інтерпретації твору.   Принцип формування музичного Сприймання на високому рівні складності.     Принцип урізноманітне­ння музичної діяльності учнів.   Принцип єдності емоцій­ного і свідомого у музичному сприйманні.   Принцип мотивації музичної діяльності; принцип систематичнос­ті та послідовності педагогічних впливів.     Принцип спрямування музичної діяльності учнів до визначеної мети.   Принцип опори на життєвий і художній досвід учнів.   Принцип творчої свобо­ди учня в художній інтерпретації твору.   Принцип взаємодії мистецтв у формуванні музичного сприймання.   Принцип поваги до авторської позиції, вира­женої в творі; принцип зв'язку музики з життям.

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. "Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати му­зику й діставати насолоду від неї, — писав В.Сухомлинський. — Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, утому, що людина прекрасна, а це пере­конання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури" [41, с.553]. Ці слова видатного педагога-гуманіста конкретизують його думку про музичне виховання як першооснову у вихованні людини.

Ця ж думка є суттю педагогічної концепції визначного музиканта-педагога XX століття Д. Кабалевського, який підкреслював, що головним завданням масо­вого музичного виховання у загальноосвітній школі є не стільки навчання музиці, скільки вплив через музику на духовний світ учнів, передусім на їх моральність. Учитель має розвивати у дітях розуміння цього виду мистецтва, відкривати їм світ добра й краси, допомогти пізнати в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань.

У процесі навчання ставлення школярів до музичного мистецтва повинне на­бувати якомога більшої естетичної орієнтації. Дуже важливо, щоб кожний твір, який звучатиме на уроці, став для дітей важливим, залишив слід у їхніх серцях. Для цього потрібні сприятливі умови, а особливо — обережне ставлення вчителя до музичної діяльності дітей, доброзичлива увага до них.

Якою конкретно має бути методика викладання музики у початковій школі? Які наукові принципи мають лежати в її основі? Чи здатне музичне навчання .. впливати на музичний розвиток учнів? Якщо здатне, то яким воно має бути? На ці питання відповісти непросто, оскільки вони мають теоретичний характер. Очевидно, що для їх розгляду необхідний, дієвий підхід, який є провідним для сучасної педагогіки та психологи. Саме діяльність учня і педагога, їх власна ак­тивність мають стати основою музичної освіти. При цьому учні не повинні виступати як об'єкти педагогічних впливів, а як активні суб'єкти навчального процесу, які у власній діяльності, відповідно до своїх вікових та індивідуальних особливостей, зі своїм, хоча й невеликим, але унікальним досвідом, відкривають дійсність, відтворену в музиці, по-своєму сприймаючи і переживаючи її. В акти­вності самих дітей полягає величезний потенціал розвитку їх музично-творчих здібностей. Сприятливі для цього умови створює життєрадісна атмосфера на уроці музики, яка досягається завдяки доброзичливому спілкуванню, яскравим враженням, відкриттям і звершенням.

Як створити таку атмосферу в класі? Відповідь, на перший погляд, проста: вчити сприймати, виконувати і творити музику через діяльність самих учнів, у невимушеному оточенні, опираючись на те, чим дитина вже володіє, використо­вуючи навчально-ігрові форми, йдучи від нескладних дій до дедалі складніших, вра­ховуючи попередні результати, створюючи ситуації успіху і подолання трудно­щів, заохочуючи найменші досягнення дітей. Але за цією простотою криється глибоке розуміння феномена музикальності, психологічного і фізіологічного механі­зму сприймання, виконання і творення музики в єдності цих процесів.