Гра «Зайвий предмет»

На набірному полотні виставлено ряд геометричних фігур. У кожному рядку одна фігура відрізняється від іншої кольором (формою, розміром). Діти повинні знайти «зайву».

— Скільки їх? (Лічба в межах 7)

Піч сказала дівчинці, куди полетіли гуси-лебеді, і та побігла далі. Бачить: стоїть яблуня. Дівчинка звернулася до неї: «Яблунько, яблунько, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?» Яблунька дівчині відповіла: «А ти зірви червоні яблучка і полічи їх, а на одному з них має бути завдання не просте, а складне. Послухала дівчинка, зірвала яблука, їх було 7, а на одному була гра «Знайди стільки ж» — закріпити лічбу за допомогою здорового аналізатора.

Яблунька побачила, що дівчинка і діти справилися з її завданням і відповіла, що гуси-лебеді полетіли за ліс. Біжить дівчинка далі. Бачить: тече молочна річка з кисільними берегами. Дівчинка ласкаво до неї: «Річко-річенько, куди гуси-лебеді полетіли?» «Випий мого молочного киселю, розв'яжи завдання — тоді скажу».

Дівчинка з усіма вимогами погоджувалася, щоб лише братика знайти. Проводиться гра «У кого більше?». У кожної дитини рівна кількість картинок із зображенням бджіл, мишей і кота. Вихователь читає вірш, робить паузу, щоб діти виклали відповідні картинки.

Водять бджоли хороводи —

Брум, брум.

В барабан ударив котик —

Трум, трум.

Стали мишки танцювати —

Тир-ля-ля

Почала земля дрижати.

— У кого більше картинок відкладено?

— Яких тварин однакова кількість у всіх дітей? (Один котик).

Діти, які сидять поруч, викладають свої картинки одна під одною, визначають відношення «більше», «менше», «дорівнює».

Поїла дівчинка киселю, виконала завдання, річка показала, куди полетіли гуси-лебеді. Побігла дівчинка далі. Раптом бачить: стоїть хатинка на курячих лапках з одним віконцем, навколо себе обертається. А в ній сидить братик. Схопила дівчинка братика і побігла додому.

Прилетіла Баба Яга і закричала: «Гуси-лебеді, летіть, доженіть дівчинку і відберіть у неї хлопчика». Добігла дівчинка до річки. Бачить: гуси-лебеді їх наздоганяють. Вона й попросила: «Річка-матінко, ховай нас». Сховала річка дітей, не помітили їх гуси-лебеді, пролетіли, а дівчинка з братиком побігли далі. Гуси-лебеді повертаються, летять, ось-ось побачать дівчинку з братиком. Біда! Аж ось і яблунька. Дівчинка просить: «Яблунько, сховай нас». Яблунька відповідає: «З'їж моїх лісових яблучок, сховаю». Дівчинка поїла.

Сховала яблунька дівчинку з братиком під своїми гілочками. Не помітили їх гуси-лебеді, пролетіли мимо. Подякувала дівчинка яблуньці і побігла далі. Ось і дім вже недалеко, а гуси-лебеді знов наздоганяють, крилами б’ють, дивись, братика у дівчинки з рук вирвуть. На шляху у дітей стоїть піч. Дівчинка до неї: «Піч, сховай мене з братиком». А та відповідає: «З'їж мого пиріжка, сховаю». Дівчинка почала їсти.

Сховала піч дівчинку з братиком. Гуси-лебеді політали навкруги, політали, покричали і повернулися назад до Баби Яги. Дівчинка подякувала печі, побігла додому. Тут і батько з матір'ю повернулися. Дівчинка і вам дякує, діти, за допомогу. Ось і казка скінчилася.

Вихователь. Малята, а як тут наші сніжки?

Ой, які воші стали маленькі. А звідки вода з'явилася? Що сталося? (Від тепла у кімнаті вони почали танути).

З нашими сніжками трапилася така історія, як в одному українському віршику. Та ви його, мабуть, пам'ятаєте, а хто забув, я нагадаю.

Падав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік.

Той пиріг водою стік.

Зима. Гарно ми з вами погрались. Ви були кмітливі, винахідливі. На згадку про зустріч я хочу пригостити вас тортом «Сніжинка».

Зима прощається помахом руки. Діти співають пісню «Дружніх дітей».

Ми, дівчата і хлоп’ята.

Всі — малята хоч куди.

Друг за друга, брат за брата