Запропонуйте структуру уроку письма на вивчення нової літери

Протягом першого року навчання в учнів мають сформуватися технічні нави­чки письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зо­шита в його розліновці), графічні навички (уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, поєднувати їх між собою), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опорою на звуковий аналіз, писати роздільно слова в реченні, вживати велику літеру на початку речення та у власних назвах та ін.).

Таким чином, процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.

Учитель, який навчає шестирічних школярів, повинен враховувати психофі­зіологічні особливості дітей цього віку. Недостатня розвиненість дрібних м'язів кисті руки, слабка їх рухливість, недосконала регуляція окремих рухів, низька ви­тривалість до навантажень є причинами більш повільного і менш стійкого письма в шестирічних дітей порівняно із семирічними. Окрему складність для шестиліток становить і власне аналіз графічної поелементної будови літери, що виявляється в недописуванні окремих елементів або додаванні зайвих, у графічному спотворен­ні букви в результаті неправильної аналогії з іншими. У них частіше, ніж у семи­річних школярів, трапляються випадки дзеркального зображення літер.

У період навчання грамоти стійкими також можуть бути помилки фонетико-графічного характеру — на пропуск, заміну, перестановку і вставляння зайвих букв у словах, пов'язані з недостатньою увагою до звукового і звуко-буквеного аналізів.

Навичка письма за своєю природою і структурою є синтетичною. Вона скла­дається із цілого ряду вмінь, кожне з яких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальних вправлянь. До них належать уміння: писати вивчені букви з дотри­манням правильного зображення всіх їх елементів; з'єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковий аналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи слова у графічні. Ураховуючи складність для шестирічних дітей такого комплексу дій, виконуваних майже одночасно, слід окремі з них, наприклад звуко-буквений аналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчого характеру із застосуванням розрізної азбуки, що є також однією з форм письма — графічного зображення складу, слова.

Робота над звуковою структурою слова в зіставленні з графічною (переко­дування звукових одиниць мови у графічні знаки) має бути обов'язковим ком­понентом усіх уроків письма в період навчання грамоти. Ця робота є, по суті, продовженням тієї, яку було розпочато на уроці читання, присвяченого тій чи іншій букві.

Як і в процесі оволодіння початковою навичкою читання, на уроках письма (після того як діти засвоять рукописну форму нової літери) основною одиницею діяльності має стати склад у формі злиття приголосного звука з голосним.

Складовий принцип української графіки має бути покладений в основу фор­мування графічної навички письма, що забезпечить не тільки його каліграфічність, а й грамотність записують. Після запису склад відкривається, учні звіряють записане в зошиті зі зразком, поданим на дошці рукописним шрифтом. Подібним чином виконується і запис слів з пам'яті.

Вправи на перевірку виконаних записів. Цьому вмінню вчитель повинен приділити особливо пильну увагу. Уже в період навчання грамоти учні повинні навчитися зіставляти зі зразком свої записи, виконані у процесі як списування, так і інших видів роботи з письма. Учитель показує, як потрібно здійснювати самоконтроль, промовляючи слова за складами, звіряючи їх зі зразком на дошці, у підручнику чи на картці. Від цього вміння значною мірою залежатиме грамот­ність учнів на наступних етапах навчання.

Уже в період навчання грамоти виконувані учнями графічні вправи, пов'язані із засвоєнням конфігурації рукописної літери, мають бути спрямовані і на досяг­нення більш перспективної мети — формування у школярів орфографічно правиль­ного письма. А тому загальну структуру уроку письма, на якому вивчають нову букву, як і уроку читання, підпорядковують найважливішому принципу навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом — «від звука до букви». Це означає, що перед графічними вправляннями в написанні певної літери учні мають виконати аналітико-синтетичні вправи зі звуками, які позначаються на письмі відповідною буквою.

На уроці письма виконують також роботу, пов'язану з розвитком мовлення і мислення школярів, приділяється значна увага виробленню в них умінь і нави­чок загальнонавчального характеру, зокрема працювати всім класом в однаковому темпі, ритмічно.

Основна частина уроку на вивчення, наприклад, малої букви з складається з таких етапів і видів роботи:

I.Звукові аналітичні і синтетичні вправи зі звуками [з], [з'].

1.Упізнавання цих звуків у заданих учителем словах з визначенням місця їх звучання (на початку, в середині, в кінці). Пропонуються, наприклад, слова: заєць, коза, віз, сажа, залізний, зяблик, узяв, калюжа, злазь, візерунки, друзі, жасмин, зелений.

2.Доповнення складу зі звуками [з], [з'] для утворення слів: залі(зо), гро(за), моро(зи), ва(за, зон), ві(зок), бере(за), мага(зин) та ін.

3.Утворення складів типу злиття зі звуком [з] (за, зо, зу, зи, зе), зі звуком [з'] (зя, зьо,зю, зі, зє).

II.Показ зразка писаної літери з у сітці зошита (збільшеної у 20 разів).

III.Аналіз будови букви з переліком її елементів (верхня дужка, схожа на правий півовал, і нижня дужка, яка переходить у нижню петлю).

IV.Засвоєння конфігурації літери з.

1. Показ написання букви на дошці з поясненням послідовності зображення її елемен­тів.

2.Писання учнями букви в повітрі з орієнтацією на показ учителя.

3.Аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядку зображення елементів.

V.Вправи з письма:

1. Писання літери за пунктирними або легко наведеними зразками в зошиті (на друко­ваній основі).

2. Писання трьох літер (самостійно). Зіставлення написаних літер зі зразком. Аналіз помилок.

VI.Фізкультхвилинка.

VII. Дописування рядка літери з.

VIII.Звуко-буквений аналіз слова візок з побудовою схеми фішками і викладанням з букв розрізної азбуки.

IX. Динамічна пауза.

X. Писання другого рядка букви (друга частина рядка — письмо під такт).

XI. Звуковий аналіз слова зима з наступним записом за зразком.

XII.Добір слів зі звуком [з], які відповідають на питання що робити? (казати, возити, різати,лазити, збирати, в'язати, зустрічати тощо).

XIII.Складання з одним зі слів (на вибір) речення.

XIV.Підсумок уроку.

Яку букву навчилися писати? Які звуки можуть позначатися цією буквою? Доберіть і назвіть слова, у написанні яких потрібно вжити букву з на початку (все­редині, в кінці). Читаючи слова, не забувайте чітко вимовляти в кінці слів звуки [з], [з'].

9. Розробіть конспект уроку вивчення програмового матеріалу, на якому розглядалися б питання культури мовлення

Тема. Культура мовлення.

Мета: 1. Формувати уявлення про культуру мовлення і культуру спілкування.

2.Прищеплювати навички мовного етикету.

3.Виховувати в учнів увагу до мовленого слова, повагу до людей і почуття власної гідності.

Обладнання: сюжетні малюнки, орфоепічний та орфографічний словники. Пам'ятка «Вимоги до усного та писемного мовлення».

Тип уроку. Комбінований.

Форми роботи. Фронтальна; індивідуальна; бесіда; колективна — у творчих групах; змагання.

Зміст уроку

I. Актуалізація опорних знань про вимоги до усного мовлення.

Бесіда про усне мовлення:

—Коли людина користується усним мовленням?

—Яким має бути усне мовлення?

—Чи можна сказати про кожного, хто говорить, що він володіє усним мовленням?

—Що потрібно робити для того, щоб оволодіти усним мовленням?

—Чим ще, крім слів і речень, людина користується під час усного спілкування з іншими людьми?

Після короткої бесіди на підставі здобутих на попередніх уроках знань учитель робить стислий висновок:

У щоденному спілкуванні люди користуються усним мовленням. Але не кожен, хто говорить, добре володіє ним. Усним мовленням добре володіє лише той, хто має великий запас слів. А хто має великий запас слів? Хто багато читає, хто переказує прочитане іншим, хто відвідує театр і кіно. Усним мовленням добре володіє той, хто вміє добирати найточніші, найпотрібніші для вираження думки слова, хто вміє правильно пов'язувати
слова в речення, послідовно викладати думку, хто користується різними словниками. А хіба такі вміння приходять самі собою? Щоб уміти, треба вчитися, постійно працювати і збагачувати своє мовлення.

II.Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні ми продовжимо працювати над мовленням. З'ясуємо, що таке «культура мовлення» і «культура спілкування». Поміркуємо над тим, чи кожна людина може оволодіти високою культурою мовлення і культурою спілкування.

III.Формування уявлень про культуру мовлення і культуру спілкування, про мовний етикет.

1. Бесіда про культуру.

Діти, ви не раз чули слово «культура». А чи замислювалися ви над тим, що воно означає?

Слово «культура» стосується не тільки мовлення. Наприклад, говоримо культура по­ведінки, культура спілкування, культура побуту, культура праці, культура народу, культура держави, українська культура тощо. Отже, поняття «культура» дуже глибоке, воно стосу­ється всіх сфер нашого життя. Однак може бути висока культура і низька культура, а все це залежить від того, як оцінюється певне явище, наскільки воно відповідає загальноприйня­тим нормам. А тепер поміркуймо над тим, яку людину називають культурною, чим відрізня­ється культурна людина від некультурної, що потрібно для того, щоб стати культурним.

Учитель насамперед дає учням можливість висловити свої думки, заохочує навідними питаннями. Підсумовуючи міркування учнів, можна сказати: Отже, культурна людина — це освічена, начитана, грамотна, добре вихована людина, яка з повагою ставиться до інших людей, завжди готова прийти на допомогу. Що ж свідчить про високу культуру людини? Висока культура мовлення і культура поведінки. Що ж таке культура мовлення?

2. Робота над текстом підручника.

Що таке культура мовлення?

Опрацювання пам'ятки про культуру мовлення і спілкування («Пам'ятай!»).

Культура мовлення — це правильність, точність, виразність мовлення. Пам'ятай: слова — це немовби одяг твоїх думок. Нехай же слова твої будуть завжди гарними і ясними, а думки добрими і розумними.

Щоб гарно говорити, потрібно знати мову, якою спілкуєшся з іншими. Краще говорить і пише той, хто багато читає і вміє уважно слухати.

3.Бесіда на основі прочитаного:

Що таке культура мовлення?

Що треба для того, щоб гарно говорити? Хто говорить краще?

4.Змагання «Правильніше, точніше, виразніше». Учитель показує малюнок не відо­мої дітям пташки.

Опишіть словами пташку.

Учитель порівнює висловлювання учнів, роз'яснює, хто з них добирав слова, які точні­ше характеризують зовнішній вигляд пташки, хто правильніше називав усі ознаки пташки, не припускався помилок у побудові речень, виразніше говорив, вимовляв кожне слово.

У процесі роботи учні практично засвоюють поняття «правильність», «точність», «ви­разність» мовлення.

5.Бесіда про культуру спілкування на основі малюнків, поданих у підручнику, власних спостережень і досвіду учнів.

У кого з хлопчиків вища культура спілкування? З чого це видно? (Один розповідає спокійно, його уважно слухають. Другий — розмахує руками і, напевно, дуже кричить, бо привертає до себе увагу перехожих і відпочивальників.)

Фізкультпауза.

6.Поміркуймо разом!

Чому потрібно правильно наголошувати слова?

А. Слово вчителя.

Однією з важливих ознак культури мовленого слова є правильне їх наголошування. Наголос володіє великою магічною силою: він може змінити значення слова (на березі, на березі; сорока — сорока), кількість предметів (ріки — ріки, сестри — сестри) та ін. Є в нас прекрасні помічники, які допомагають не тільки грамотно писати слова, але й правильно їх наголошувати. Хто ці помічники?

Б. Робота в групах зі словниками. Перевір себе.

Виконання вправи підручника (усно і письмово).

IV.Закріплення вивченого.

1.Аналіз мовлення персонажів тексту з підручника.
А. Самостійне читання тексту.

Б. Бесіда на основі прочитаного.

Учитель спонукає учнів висловлювати власну думку про мовлення Петрика. Однак не обмежується лише оціночним твердженням, а й просить пояснити суть помилки і виправити окремі фрагменти діалогу.

2.Розвиток усного мовлення.

Під час виконання вправи підручника вчитель звертає увагу школярів на те, що слід розповідати дуже стисло, виділяючи головну думку.

V.Підсумок уроку.

VI.Домашнє завдання.
Коментар учителя.

Наши рекомендации