У розвитку музичних здібностей дітей

Система музично-ритмічного виховання, засновником якої є Е.Ж.Далькроз, успішно розробляється в сфері спеціальної музичної освіти музикантами, педагогами, методистами (Н.Александрова, Е.Конорова, Н.Збруєва, В.Гринер, Н.Кизевальтер, М.Румер та ін.); науковцями – в області дошкільного музиноритмічного виховання (А.Кенеман, Н.Ветлугіна, А.Зиміна, М.Палавандашвілі та ін.). Але значного поширення в практиці ДНЗ дана методика ще не знайшла. Вона є несправедливо забутою, на нашу думку, через необізнаність вихователів та недостатню розробленість теоретичних понять, таких як: «ритміка Далькроза», «ритмічна гімнастика», «ритмопластика» (що принципово відрізняється від поняття «рухи під музику»), які б допомогли вихователю зрозуміти ефективність використання цієї системи.

Вчений висунув ідею загального ритмічного виховання, що наближує особистість до мистецтва, надихне і впорядкує її внутрішнє життя, відкриє нові можливості для самовиразу. Е. Ж. Далькроз досліджував вплив музичного ритму на формування психіки. Адже відомо, що ритм впливає на людину в цілому, виховуючи й формуючи його тіло, душу й дух.

Свою систему музичного виховання Е.Ж.Далькроз назвав «ритмікою», «ритмічною гімнастикою», «ритмопластикою». В основі його педагогічного вчення лежить ідеал гармонійно розвиненої особистості. Педагог поставив за мету знайти засоби виховання, здатні забезпечити рівновагу й згоду між фізичною й духовною діяльністю людини. Головну роль у цьому музикант-педагог відводить оволодінню ритмом, який розумів, як організуючий початок будь-якої діяльності, мистецтва, всього життя природи й людини.

Сутність ритмопластики полягає у сполученні музики і пластики тіла й жестів, «переливання звуків у людські рухи». Назва «ритмічна» пояснює відповідність не тільки метриці, але й ритмічній заданості. Сам Е. Ж. Далькроз дав популярне визначення, яке розкриває взаємовідношення такту, метра й ритму. Він розуміє такт як якусь однаковість, у яку може бути укладена багата розмаїтість, якою є ритм, що укладений в однаковість. Е.Жак-Далькроз створив систему ритмічних вправ, побудовану на взаємозв’язку музики, музичних вражень й рухів тіла. Музично-ритмічні завдання в ній поєднуються з ритмічними вправами (з м’ячем, стрічкою) та іграми. Мета системи «натхнених тілесних вправ» – привести особистість до самопізнання, до ясних понять про свої сили й нові творчі можливості, допомогти позбутися фізичних і психологічних комплексів і затисків, знайти радість життя, і все це – завдяки вихованню власного ритмічного розуму, волі й самовладання. На відміну від інших видів вправ, що задіюють тільки метричну пульсацію, у системі Далькроза тіло вчиться реагувати на всі аспекти метро ритмічної організації, акцентуацію, паузи, звуковисотність, модуляційні процеси, динаміку, темп, особливості інтонування й фразування. У далькрозівському сольфеджіо для тіла багато уваги приділяється справам на концентрацію уваги, розвитку внутрішнього слуху, пам’яті, координації рухів і незалежності окремих частин тіла однієї від одної.

Вирішуючи питання ритмічної підготовки Е.Ж.Далькроз ставив завдання розвитку музичних здібностей, а також пластичності й виразності рухів. Рух займає центральне місце в системі педагога. Він слугує основним засобом передачі музичної динаміки, емоційного й образного змісту музичного твору. Паралельно з розвитком пластики такі тренування сприяють розвитку тонкого естетичного сприйняття, виробленню певних рис характеру: уваги, волі, уяви, рішучості.

Альфа і омега системи ритмічної гімнастики – крок. Французьке вираження faire les pas у буквальному перекладі означає робити кроки, тобто одночасно структурувати і час, і простір. Основною часовимірювальною одиницею в системі музично-ритмічного виховання Далькроза є четвертна нота, їй відповідає один звичайний крок. Короткі тривалості відображаються дрібними кроками, а початок довгих звуків відтворюється більш великим кроком. Його довжина відтворюється рухами рук і тіла. Таким чином, пропоновані інструкції уможливлюють механічне відбивання метра, звертаючи увагу на мелодійний ритм ( новий звук викликає новий рух).

У системі Далькроза важливо, щоб рухи дітей не копіювалися з викладацьких рухів, а створювались виходячи зі своїх власних м'язових відчуттів, що обумовлені музичним ритмом. У результаті ставиться принципово нове завдання: не заучувати певні «па», а вивчати абетку руху. Робота ведеться без дзеркала. Тільки власне м'язове почуття коректує жест. Такі умови поглиблюють розвиток фантазії дитини, не збиваючи її увагу, уникаючи оцінювання проміжних рухів.

Система Е. Ж. Далькроза дає дитині фізичне відчуття ритму й уміння його відтворювати за допомогою мускулів, сприяючи розвитку абсолютного слуху, здатності до музичної й пластичної імпровізації; відчуття радості від спілкування з мистецтвом; збагачення музичного досвіду, розвиток уміння емоційно переживати ігрову ситуацію, використовувати музично-ритмічні рухи для створення музично-пластичного образу; здатність аналізувати свої власні дії, вчинок, мотиви, думки, нові творчі можливості – рефлексію; звільнення від фізичних і психічних комплексів і затисків; формування гарної постави, мислення, пам’яті, уваги, розвиток мови; орієнтацію в просторі, координацію своїх рухів; розвиток творчої уваги, а головне – схильності до фантазування, вигадування, творчої ініціативи.